29 травня 2025 року місто Київ
справа № 755/18344/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/10761/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б.,
за участю секретаря судового засідання: Алієвої Д.У.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» адвоката Валька Ігоря Вікторовича на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Галаган В.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, визнання трудових відносин припиненими, стягнення невиплаченої заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, в якому просив:
скасувати наказ ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 191/к/тр від 13 вересня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 ;
поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на період з 14 по 19 вересня 2024 року включно;
визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» з 20 вересня 2024 року у зв'язку зі звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, визначивши останнім робочим днем 19 вересня 2024 року;
стягнути з ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14 по 19 вересня 2024 року в розмірі 13 993,40 грн.;
стягнути з ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на користь ОСОБА_1 не виплачену заробітну плату, а саме: невиплачену заробітну плату за серпень в розмірі 66 297,01 грн., не виплачену заробітну плату за період з 01 по 13 вересня 2024 року в розмірі 35 962,90 грн., не виплачену компенсацію за дні невикористаної відпустки в розмірі 66 463,80 грн.;
стягнути з ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні: за з 13 вересня 2024 року по 11 жовтня 2024 року - 69 967,00 грн., з 12 жовтня 2024 року і по день ухвалення рішення по суті заявлених вимог, але не більше 6 місяців;
стягнути з ТОВ «Арей» на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Позов мотивовано тим, що 21 червня 2023 року наказом № 48-К позивача було прийнято на посаду заступника начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей».
16 жовтня 2023 року наказом № 135/к/тр позивача переведено на посаду начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей».
05 вересня 2024 року позивачем було подано ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» заяву про звільнення за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України 19.09.2024 року. Причиною звільнення позивача було те, що керівництво ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» неодноразово принижувало позивача при інших співробітниках та затримало виплату заробітної плати.
Після отримання заяви про звільнення відповідач з незрозумілих підстав повідомив позивачу про відсторонення від посади та про проведення службового розслідування. Про результати проведеного службового розслідування та його підстави позивач не повідомлявся та жодних документів на ознайомлення не отримував.
13 вересня 2024 року інспектор з кадрів передав позивачу обхідний лист для збору підписів.
Після повернення обхідного листа позивачу було повідомлено про його звільнення не за власним бажанням, а у зв'язку із втратою довіри, без надання будь-яких документів та пояснень.
24 вересня 2024 року із особистого кабінету на веб-сайті Пенсійного фонду України позивач дізнався про те, що його було звільнено 13 вересня 2024 року на підставі наказу № 191/к/тр за п. 3 ст. 40 КЗпП України, тобто за начебто систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного стягнення. Такі зміни були внесені відповідачем 16 вересня 2024 року, однак позивач жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності.
Разом з тим, позивачем не отримано копії наказу про звільнення та не проведено остаточний розрахунок при звільненні.
Вважає, що підстави звільнення є незаконними, станом на день звернення із позовом заробітну плату ОСОБА_1 виплачено не було, позивач просив задовольнити позов.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Скасовано наказ ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 191/к/тр від 13 вересня 2024 року про звільнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на період з 14 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року.
Визнано припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» з 20 вересня 2024 року у зв'язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, визначивши останнім робочим днем 19 вересня 2024 року.
Стягнуто з ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 8 364,64 грн.
Стягнуто з ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 77 372,92 грн.
Стягнуто з ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» адвокат Валько І.В. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом не досліджено відзив, поданий представником відповідача адвокатом Довганич О.О., та додані до нього докази, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи та ухвалення незаконного рішення.
Вказує, що наявність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани 08 серпня 2024 року за невиконання та неналежне виконання трудових обовязків, щ обуло виражено в закупівлі матеріалів та комплетуючих без врахування залишків матеріалів у відділі складського господарства, та повторне виявлення 11 вересня 2024 року нового іншого по суті порушення трудових обовязків позивачем щодо недотримання вимог до вибору постачальників, що негативно впливає на ефективність використання фінансових ресурсів підприємства у рамках виконання державного замовлення відповідно до договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року вказують на наявність підстави для застосування дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення та правомірність наказу ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 191/к/тр від 13 вересня 2024 року з застосуванням п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Також вказує, що станом на 11 вересня 2024 року, тобто ще до дати 19 вересня 2024 року, якою позивач просив звільнити його за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, відповідачем було встановлено систематичне порушення позивачем трудових обовязків, що призвели до значних матеріальних збитків відповідачу, а тому у відповідача були наявні підстави для звільнення його вже з 13 вересня 2024 року на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України, а не з 19 вересня 2024 року на підставі ст. 38 КЗпП України.
Посилається на те, що суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди, не врахувавши, що відповідач неналежно виконував свої посадові обов'язки та не виконував вимоги наказу № 1907-24/01 від 19 липня 2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року», а виплачений розмір заробітні плати з урахуванням премії за п'ять місяців роботи свідчить про забезпечення роботодавцем належних умов життя. Тому вважає помилковим висновок суду, що несплата відповідачем заробітної плати позивачу за 6 днів роботи позбавили можливості позивача на належні умови життя.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дубчак Л.С. у відзиві на апеляційну скаргу просила залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що її доводи не спростовують висновків суду, є безпідставними та не свідчать про ухвалення судом рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції обгрунтовано не врахував відзив відповідача, оскільки він не зареєструвався в електронному кабінеті в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документ, тоді як відповідач зобов'язаний зареєструватися в електронному документі. Такі дії відповідача свідчать про порушення ним ч. 6 ст. 14 ЦПК України та наявність підстав про повернення відзиву відповідачу без розгляду.
Зауважує, що після ознайомлення з матеріалами справи 11 грудня 2024 року, ОСОБА_1 дізнався про існування наказу від 09 серпня 2024 року про оголошення догани, який наразі оскаржується позивачем до суду в рамках справи № 755/22340/24 та рішення у вказані справі ще не прийнято.
Наголошує на тому, що у період перебування ОСОБА_1 на відповідних посадах у відповідача були відсутні будь-які посадові інструкції, які б визначали конкретні права та обов'язки начальника відділу постачання та ОСОБА_1 не було ознайомлено із жодною посадовою інструкцією, що підтверджується самим відповідачем у листі вих. № 220 від 08 листопада 2024 року. Зважаючи на те, що обов'язки позивача на посаді начальника відділу постачання не були конкретно визначені, то відповідач не може стверджувати про їх порушення за жодних умов.
Також зауважує, що наказ № 1907-24/01 від 19 липня 2024 року про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року позивачеві ніколи не вручався для ознайомлення, до відома не доводився та не надавався для підпису.
Наказ № 2503-24/02 від 25 березня 2024 року про порядок виконання замовлення згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року було надано позивачу для підписання лише 12 вересня 2024 року, тобто вже після, начебто, проведення всіх службових розслідувань та після подання позивачем заяви про звільнення.
12 вересня 2024 року до ОСОБА_1 звернувся директор Товариства з вимогою про підписання про ознайомлення з наказом № 2503-24/02 від 25.03.2024 року. ОСОБА_1 із вказаним наказом ознайомився, про що проставив свій власноручний підпис із зазначенням дати такого ознайомлення. Таким чином, про будь-які обов'язки, які визначені наказом № 2503-24/02 від 25.03.2024 про порядок виконання замовлення згідно договору № 143-1160 від 25.03.2024 року, Позивача було ознайомлено лише 12 вересня 2024 року, а із наказом № 1907-24/01 від 19.07.2024 про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25.03.2024 року Позивача взагалі не ознайомлювали. Зауважимо, що акти про відмову від ознайомлення із наказами, як і самі накази, було створено відповідачем після звільнення Позивача з роботи. Позивач не відмовлявся від підписання наказів, з огляду на що складені акти є недостовірними та недопустимими доказами. Наголосимо на тому, що акт про відмову ознайомитись з наказом від 19.07.2024 року № 1907-24/01, як і інші акти, складено особами, які перебувають в прямому підпорядкуванні із директором Товариства. Звертає увагу суду, що, окрім ОСОБА_1 , із таким наказом мали бути ознайомлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Проте їх підписи також відсутні в наданій відповідачем копії наказу, що додатково підтверджує його складення «заднім числом».
В судовому засіданні представник ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» адвокат Валько І.В. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували та просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що наказом ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 48-К від 21 червня 2023 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду заступника начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей».
16 жовтня 2023 року наказом № 135/к/тр ОСОБА_1 переведено на посаду начальника відділу постачання ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей».
20 червня 2023 року ОСОБА_1 підписав зобов'язання про нерозголошення інформації, що становить комерційну таємницю та/або конфіденційну інформацію.
19 липня 2024 року з метою своєчасного виконання умов договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року, цільового використання бюджетних коштів та формування фактично понесених витрат на виготовлення комплексу важкого ударного гексакоптера УК4-6ХХ «Білий вовк» наказом ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей»№ 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» на ОСОБА_1 , начальника відділу постачання та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу постачання покладено персональну відповідальність за наявність конкурентних комерційних пропозицій від різних постачальників; доручено ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання та ОСОБА_2 , заступнику начальника відділу постачання, на підставі проведеного аналізу ринкових пропозицій здійснювати вибір постачальників за більш вигідними умовами з урахуванням співвідношення вартості та якості матеріалів і комплектуючих; ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання та ОСОБА_2 , заступнику начальника відділу постачання, здійснювати закупівлю комплектуючих та матеріалів для здійснення замовлення згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року в обов'язковому порядку, враховуючи залишки у відділі складського господарства; ОСОБА_5 , начальнику відділу складського господарства, до 20 липня 2024 року надати до відділу постачання інформацію про залишки у відділі складського господарства комплектуючих та матеріалів.
19 липня 2024 року комісією ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей»складено акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від ознайомлення з наказом № 1907-24/01 від 19 липня 2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» та про відмову ОСОБА_1 ставити підпис.
09 серпня 2024 року комісією ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» складено акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від надання письмових пояснень щодо невиконання наказу від 19 липня 2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року».
09 серпня 2024 року у зв'язку із невиконанням вимог внутрішніх регламентів, а саме: п. 3 наказу № 1907-24/01 від 19 липня 2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» щодо необхідності здійснювати закупівлю для виконання замовлення, що понесло за собою значні фінансові збитки підприємству наказом ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 2/к/тм оголошено догану ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання, та ОСОБА_2 , заступнику начальника відділу постачання, за невиконання та неналежне виконання трудових обов'язків, що було виражено в закупівлі матеріалів та комплектуючих без врахування залишків у відділі складського господарства, що призвело до необґрунтованого збільшення обсягів закупівлі матеріалів і комплектуючих та завдало збитки підприємству.
Підставою винесення наказу № 2/к/тм від 09 серпня 2024 року зазначено: наказ від 19 липня 2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року»; акти від 19 липня 2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; наказ від 05 серпня 2024 року № 0508-24/01 «Про проведення службової перевірки»; акт про результати службової перевірки від 08 серпня 2024 року № 0808-24/01; акти про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надати письмові пояснення причин невиконання вищевказаного наказу від 09 серпня 2024 року.
09 серпня 2024 року комісією ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» складено акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від ознайомлення з наказом від 09 серпня 2024 року № 2/к/тм «Про оголошення догани» та ставити підпис.
05 вересня 2024 року наказом ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 187/к/тр «Про відсторонення від виконання обов'язків працівників» відсторонено з 05 вересня 2024 року від виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу постачання.
05 вересня 2024 року комісією ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» складено акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від ознайомлення з наказом № 187/к/тр від 05 вересня 2024 року «Про відсторонення від виконання обов'язків працівників».
05 вересня 2024 року ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» зареєструвало заяву ОСОБА_1 про звільнення його за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України 19 вересня 2024 року.
06 вересня 2024 року розпорядженням ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» зобов'язано здійснити 06 вересня 2024 року передачу справ належним чином від ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, та ОСОБА_2 , заступника начальника відділу постачання, менеджеру з постачання відділу постачання ОСОБА_6
13 вересня 2024 року наказом № 191/к/тр «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків» звільнено начальника відділу постачання ОСОБА_1 13 вересня 2024 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Підставою винесення наказу № 191/к/тр зазначено: наказ від 19 липня 2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року»; акт від 19 липня 2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 ; наказ від 09 серпня 2024 року № 2/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_7 »; наказ від 05 серпня 2024 року 187/к/тр «Про відсторонення від виконання обов'язків працівників»; наказ від 12 вересня 2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_7 ».
13 вересня 2024 року комісією ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» складено акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, ознайомитися з наказом № 191/к/тр «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків» від 13 вересня 2024 року та ставити підпис, відмовився від підпису особової картки працівника.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів наявності складових підстав звільнення позивача з роботи відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України, зокрема, відсутні докази систематичного, винного невиконання або неналежне виконання без поважних причини позивачем трудових обов'язків, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача з роботи від 13 вересня 2024 року, поновлення його на роботі на період з 14 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» з 20 вересня 2024 року у зв'язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України відповідно до заяви позивача від 05.09.2024 року, визнавши останнім робочим днем 19 вересня 2024 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 14.09.2024 року по 19.09.2024 року у розмірі 8 364,64 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка виникла у зв'язку з незаконним звільненням позивача 13.09.2024 року та невиплатою у день звільнення всіх передбачених законом сум при звільненні, тобто з 14.09.2024 року (включно), по день виплати відповідачем вказаних сум, тобто по 05.11.2024 року (включно), що становить 37 робочих днів (2 091,16 грн. х 37 робочих днів = 77 372,92 грн.).
З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу внаслідок незаконного звільнення та несвоєчасної виплати відповідачем заробітної плати за час вимушеного прогулу, що є порушенням безумовного права працівника відповідно до державних гарантій, ураховуючи викладені вище обставини, принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодована на користь позивача моральна шкода, яку суд визначає в розмірі 5 000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Основоположні засади реалізації права на працю визначені положеннями статті 43 Конституції України, якою закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтею 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов'язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.
Статтею 147 КЗпП України визначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40, 41 КЗпП України.
За передбаченою пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставою працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення.
Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
До таких видів стягнень згідно з частиною першою статті 147 КЗпП України належать догана та звільнення.
Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов'язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.
Отже, працівника може бути звільнено за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України лише в разі порушення трудової дисципліни чи невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, які були допущені працівником після того, як до нього було застосовано дисциплінарне чи громадське стягнення (яке не скасоване та не втратило юридичної сили за давністю).
При звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України потрібно встановити, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення та чи можна вважати вчинення дисциплінарного проступку систематичним невиконанням працівником обов'язків без поважних причин.
На вказаному судам наголошено також у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів».
Водночас систематичним невиконанням обов'язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов'язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.
Указане узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах: від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20 (провадження № 61-11862св20), від 07 червня 2023 року у справі № 336/9119/21 (провадження № 61-2038св23).
Тому для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40КЗпП України потрібне існування факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) вчинення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов'язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше і на момент повторного невиконання ним без поважних причин трудових обов'язків їх не знято і не погашено.
Під час розгляду справи роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, яким він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.
При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (стаття 31 КЗпП України), тому відмова працівника від виконання роботи, що не входить до кола його обов'язків, не є порушенням трудової дисципліни і, відповідно, такі дії не дають підстав для його звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 (провадження № 14-157цс19).
Так, з матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 19.07.2024 року з метою своєчасного виконання умов договору № 143-1160 від 25.03.2024 року, цільового використання бюджетних коштів та формування фактично понесених витрат на виготовлення комплексу важкого ударного гексакоптера УК4-6ХХ «Білий вовк» Наказом ТОВ «КВП «Арей» № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» на позивача ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, покладено ряд обов'язків, в межах займаної позивачем посади.
09 серпня 2024 року комісією ТОВ «КВП «Арей» складено акт про відмову ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, від надання письмових пояснень щодо невиконання Наказу від 19.07.2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року».
09 серпня 2024 року у зв'язку із невиконанням вимог внутрішніх регламентів, а саме: п. 3 Наказу № 1907-24/01 від 19.07.2024 року «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року» щодо необхідності здійснювати закупівлю для виконання замовлення, що понесло за собою значні фінансові збитки підприємству, наказом ТОВ «КВП «Арей» № 2/к/тм оголошено догану позивачу ОСОБА_1 , начальнику відділу постачання, за невиконання та неналежне виконання трудових обов'язків, що було виражено в закупівлі матеріалів та комплектуючих без врахування залишків у відділі складського господарства, що призвело до необґрунтованого збільшення обсягів закупівлі матеріалів і комплектуючих та завдало збитки підприємству.
Підставою винесення наказу № 2/к/тм від 09 серпня 2024 року «Про оголошення догани» зазначено: наказ від 19 липня 2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року»; акти від 19 липня 2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; наказ від 05 серпня 2024 року № 0508-24/01 «Про проведення службової перевірки»; акт про результати службової перевірки від 08 серпня 2024 року № 0808-24/01; акт про відмову ОСОБА_1 надати письмові пояснення причин невиконання вищевказаного наказу від 09 серпня 2024 року.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутня посадова інструкція, якою б визначалися конкретні права та обов'язки начальника відділу постачання, наказ від 05.08.2024 року № 0508-24/01 «Про проведення службової перевірки», тому суд позбавлений можливості надати оцінку підставам службової перевірки, результатам службової перевірки, виявлення/наявності факту правопорушення з боку позивача ОСОБА_1 , складової правопорушення та реальних підстав винесення позивачу догани від 09 серпня 2024 року.
Відповідачем надано наказ ТОВ «КВП «Арей» № 187/к/тр від 05 вересня 2024 року «Про відсторонення від виконання обов'язків працівників», яким відсторонено з 05 вересня 2024 року від виконання своїх посадових обов'язків ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, та відповідачем винесено розпорядження від 06 вересня 2024 року ТОВ «КВП «Арей», яким з метою забезпечення безперебійної роботи відділу постачання, зобов'язано здійснити передачу справ належним чином від ОСОБА_1 , начальника відділу постачання, менеджеру з постачання відділу постачання ОСОБА_6 , однак в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які слугували підставами винесення відповідачем Наказу № 187/к/тр від 05 вересня 2024 року «Про відсторонення позивача ОСОБА_1 від виконання обов'язків працівників», відсутні будь-які внутрішні/локальні документи Товариства, які б стали підставою для проведення перевірки наявності неправомірних дій/порушень посадових обов'язків з боку відповідача.
Разом з тим, 13 вересня 2024 року відповідачем ТОВ «КВП «Арей» наказом № 191/к/тр «Про звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків» звільнено позивача ОСОБА_1 13 вересня 2024 року за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Підставою винесення наказу № 191/к/тр зазначено: наказ від 19 липня 2024 року № 1907-24/01 «Про посилення контролю використання бюджетних коштів згідно договору № 143-1160 від 25 березня 2024 року»; акт від 19 липня 2024 року «Про відмову ознайомитися з наказом» ОСОБА_1 ; наказ від 09 серпня 2024 року № 2/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_7 »; наказ від 05 вересня 2024 року 187/к/тр «Про відсторонення від виконання обов'язків працівників»; наказ від 12 вересня 2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_7 ».
Разом з тим, в матеріалах справи відсутній наказ ТОВ «КВП «Арей» від 12 вересня 2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани ОСОБА_7 », тому суд позбавлено можливості надати оцінку факту двох застосованих до позивача дисциплінарних стягнень по відношенню до позивача шляхом оголошення догани від 12 вересня 2024 року, виключивши подвійність дисциплінарної відповідальності за одне й теж саме порушення.
Крім того, підстави винесення відповідачем наказу від 13.09.2024 року № 191/к/тр про звільнення позивача з роботи відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП України є ідентичними підставами притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у виді догани № 2/к/тм від 09 серпня 2024 року, доповнивши наказ про звільнення лише наказом від 12 вересня 2024 року № 3/к/тм «Про оголошення догани», який в матеріалах справи відсутній.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції не надано доказів на підтвердження реєстрації вищезазначених наказів у відповідному журналі, що унеможливлює стверджувати про їх видачу у зазначену в них дату.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів систематичного, винного невиконання або неналежного виконання без поважних причини позивачем трудових обов'язків, враховуючи, що саме роботодавець зобов'язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов'язків, яким він обґрунтовував наказ про звільнення,не вказано, у чому саме полягає систематичне невиконання без поважних причин покладених на нього обов'язків, відсутність посадової інструкції, яка б визначала обов'язки позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновкупро наявністьпідстав для скасування наказу про звільнення позивача з роботи від 13 вересня 2024 року, поновлення його на роботі на період з 14 вересня 2024 року по 19 вересня 2024 року та визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ «КВП «Арей» з 20 вересня 2024 року у зв'язку із звільненням з посади начальника відділу постачання ТОВ «КВП «Арей» за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України відповідно до заяви позивача від 05 вересня 2024 року, визнавши останнім робочим днем 19 вересня 2024 року.
Враховуючи зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача були наявні підстави для застосування дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді звільнення та правомірність наказу ТОВ «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» № 191/к/тр від 13 вересня 2024 року з застосуванням п. 3 ст. 40 КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не досліджено відзив, поданий представником відповідача адвокатом Довганич О.О., та додані до нього докази, що призвело до неповного з'ясування судом обставин, що мають істотне значення для справи та ухвалення незаконного рішення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом досліджено всі наявні у справі докази та надано їм належну правову оцінку.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
За вимогами ст. 116 КЗпП Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Статті 116, 117 Кодексу законів про працю України структурно віднесені до розд. VII «Оплата праці» указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.
Таким чином, аналiз наведених норм матерiального права дає пiдстави для висновку, що передбачений частиною 1 статтi 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови невиплати з його вини належних звiльненому працiвниковi сум у строки, зазначенi в статтi 116 Кодексу законів про працю України, при цьому визначальними є такi юридично значимi обставини, як невиплата належних працiвниковi сум при звiльненнi та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
Згідно з пунктами 5, 8 цього Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Враховуючи те, що спірний наказ про звільнення підлягає скасуванню, позивач - поновленню на роботі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, який відповідає приписам Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, та з яким погоджується також апеляційний суд.
Також встановивши, що у день звільнення позивача відповідач не здійснив виплату всіх передбачених законом сум при звільненні, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Правильність розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню, відповідач не спростував.
Відповідно до статті 2371 КЗпП України відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Враховуючи те, що незаконне звільнення заподіяло позивачу моральних страждань, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув із відповідача на його користь 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007 року).
Таким чином, суд першої інстанції належно виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів, дотримав вимоги статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив обставини у справі, обґрунтовано застосував положення КЗпП України до правовідносин учасників справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторсько-виробниче підприємство «Арей» адвоката Валька Ігоря Вікторовича - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: