Справа № 11-cc/824/3490/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 366/3416/24
26 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року, -
за участю:
представника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 16.04.2025 року, задоволено клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучений під час проведення 06.11.2024 року огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості на узбіччі ґрунтової дороги по вул. Київська в с. Феневичі Вишгородського району Київської області, на відстані приблизно 100 м. від домогосподарства АДРЕСА_1 , з дерев'яних електроопор під №№ 30,31, 32 - алюмінієвий дріт А-35, загальною довжиною приблизно 320 м, на якому виявлено зовнішні пошкодження у вигляді подряпин, імовірних контактів, вм'ятин, змотування тощо.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу з доповненнями у яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 16.04.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала винесена без належних на те правових підстав, суперечить вимогам кримінально процесуального закону.
Слідчим суддею, не взято до уваги, що тимчасово вилучене майно, на яке накладено арешт взагалі не відповідає вимогам речового доказу, встановленим ст. 98 КПК України.
Наведені слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі докази фактично підтверджують лише подію пожежі, проте жодним чином не вказують на обладнання ДТЕК, як на можливе джерело її виникнення.
Арешт на алюмінієвий дріт вже був накладений, тому сторона обвинувачення зловживає процесуальними правами, звертаючись повторно про арешт майна. Крім того, стороною обвинувачення пропущено строк для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
В судове засідання прокурор не з'явився, подав клопотання про розгляд апеляційної скарги в режимі відеоконференцзв'язку, однак останній відмовився виходити на зв'язок.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, а також для забезпечення можливості розгляду апеляційної скарги у розумних строк, з метою недопущення затягування розгляду справи, колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні СВ розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12024111180000128 від 16.09.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 270 КК України.
06.11.2024 року в кримінальному провадженні № 12024111180000128 від 16.09.2024 року визнано речовим доказом алюмінієвий дріт А-35, загальною довжиною приблизно 320 м, на якому виявлено зовнішні пошкодження у вигляді подряпин, імовірних контактів, вм'ятин, змотування тощо.
28.03.2025 року прокурор Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Іванківського районного суду Київської області про накладення арешту на вилучений під час проведення 06.11.2024 року огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості на узбіччі ґрунтової дороги по вул. Київська в с. Феневичі Вишгородського району Київської області, на відстані приблизно 100 м. від домогосподарства АДРЕСА_1 , з дерев'яних електроопор під №№ 30,31, 32 - алюмінієвий дріт А-35, загальною довжиною приблизно 320 м, на якому виявлено зовнішні пошкодження у вигляді подряпин, імовірних контактів, вм'ятин, змотування тощо.
Ухвалою слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 16.04.2025 року, задоволено клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучений під час проведення 06.11.2024 року огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості на узбіччі ґрунтової дороги по вул. Київська в с. Феневичі Вишгородського району Київської області, на відстані приблизно 100 м. від домогосподарства АДРЕСА_1 , з дерев'яних електроопор під №№ 30,31, 32 - алюмінієвий дріт А-35, загальною довжиною приблизно 320 м, на якому виявлено зовнішні пошкодження у вигляді подряпин, імовірних контактів, вм'ятин, змотування тощо.
З таким рішення слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки в даному кримінальному провадженні воно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі достатньою мірою підтверджується наявність факту вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 КК України.
Колегія суддів за вищенаведених обставин приходить до висновку, що алюмінієвий дріт А-35, загальною довжиною приблизно 320 м, має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні, оскільки містить відомості та може бути використаний, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та по суті розглядається як знаряддя вчинення кримінального правопорушення за яким здійснюється досудове розслідування.
Колегія суддів, уважно дослідивши клопотання про накладення арешту на майно та додані до нього матеріали, також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Іванківського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора Іванківського відділу Вишгородської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт на вилучений під час проведення 06.11.2024 року огляду місця події, а саме відкритої ділянки місцевості на узбіччі ґрунтової дороги по вул. Київська в с. Феневичі Вишгородського району Київської області, на відстані приблизно 100 м. від домогосподарства АДРЕСА_1 , з дерев'яних електроопор під №№ 30,31, 32 - алюмінієвий дріт А-35, загальною довжиною приблизно 320 м, на якому виявлено зовнішні пошкодження у вигляді подряпин, імовірних контактів, вм'ятин, змотування тощо, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3