Справа № 11-cc/824/3512/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/13552/25
27 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Папір-Мал»» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_7 ,
представника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2025 року задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 02.04.2025 року, під час проведення обшуку у офісних приміщеннях за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, яка належить ТОВ «Всеукраїнський інститут права та оцінки» (код ЄДРПОУ 38161318) та ТОВ «Рена» (код ЄДРПОУ 22793834), а саме на майно повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Торговий дім «Папір-Мал»» - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2025 року в частині накладення арешту на майно, що належить ТОВ «Торговий дім «Папір-Мал»», а саме ноутбук чорного кольору марки HP, серійний номер s/n 5CD2226FL8 в кількості 1 шт. з зарядним пристроєм.
Автор апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неповнота судового розгляду.
Оскаржувана ухвала не містить посилання на документи первинного бухгалтерського обліку господарських операцій, проведених товариствами з рядом контрагентів.
Вилучений ноутбук з зарядним пристроєм потрібний ТОВ «Торговий дім «Папір-Мал» для повсякденного забезпечення взаємодії між підрозділами товариства та для здійснення господарської діяльності і взаємодії з контрагентами.
Крім того, в оскаржуваній ухвалі відсутні відомості про те, що посадові особи ТОВ «Торговий дім «Папір-Мал» є підозрюваними у даному кримінальному провадженні або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваних.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, в провадженні Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12023000000000205 від 06.02.2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 212 КК України.
02.04.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2025 року проведено обшук у офісних приміщеннях за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, які належать ТОВ «Всеукраїнський інститут права та оцінки» (код ЄДРПОУ 38161318) та ТОВ «Рена» (код ЄДРПОУ 22793834),
03.04.2025 року прокурор третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся з клопотанням до Шевченківського районного суду міста Києва про накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене 02.04.2025 року, під час проведення обшуку у офісних приміщеннях за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, яка належить ТОВ «Всеукраїнський інститут права та оцінки» (код ЄДРПОУ 38161318) та ТОВ «Рена» (код ЄДРПОУ 22793834), а саме на майно повний перелік, якого зазначений в клопотанні.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.04.2025 року задоволено клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 02.04.2025 року, під час проведення обшуку у офісних приміщеннях за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, яка належить ТОВ «Всеукраїнський інститут права та оцінки» (код ЄДРПОУ 38161318) та ТОВ «Рена» (код ЄДРПОУ 22793834), а саме на майно повний перелік, якого зазначений в резолютивній частині ухвали.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою, зокрема, і збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки воно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, всупереч доводам представника, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Метою накладення арешту у поданому клопотанні прокурор зазначив забезпечення збереження речових доказів.
Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому такі висновки колегія суддів робить виключно щодо майна, що належить ТОВ «Торговий дім «Папір-Мал»» і перевіряє законність накладення арешту тільки щодо його майна згідно положенням ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких просить апелянт скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 квітня 2025 року, в частині задоволення клопотання прокурора третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 та накладення арешту на майно, яке було тимчасово вилучене 02.04.2025 року, під час проведення обшуку у офісних приміщеннях за адресою: м. Черкаси, вул. Благовісна, буд. 195, що належить ТОВ «Всеукраїнський інститут права та оцінки» (код ЄДРПОУ 38161318) та ТОВ «Рена» (код ЄДРПОУ 22793834), а саме на майно, що належить ТОВ «Торговий дім «Папір-Мал»», ноутбук чорного кольору марки HP, серійний номер s/n 5CD2226FL8 в кількості 1 шт. з зарядним пристроєм, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Папір-Мал»» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3