29 травня 2025 року м. Київ
Справа № 753/16269/23
Провадження № 22-ц/824/7253/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Стрижеуса А. М.,
суддів: Поливач Л. Д., Шкоріної О. І.,
сторони: позивач Акціонерного товариства «Універсал Банк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадженнями за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року, у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У вересні 2023 року до Дарницького районного суду м. Києва АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги мотивувало тим, що 27.08.2019 відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 27.08.2019. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, який з 23.01.2022 збільшено до 60 000,00 грн.
Банк свої зобов'язання перед відповідачем відповідно до укладеного договору виконав в повному обсязі. Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.08.2023 становить 77 851,76 грн.
У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом з метою стягнення боргу в примусовому порядку.
Ухвалою суду від 15.09.2023 було відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 19.12.2023 здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Ухвалою суду від 31.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відзив на позовну заяву, відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 31.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено відповідь на відзив, відповідно до ст. 179 ЦПК України.
Ухвалою суду від 31.01.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, долучено заперечення на відповідь на відзив, відповідно до ст. 180 ЦПК України.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість за тілом кредиту за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 27.08.2019 у розмірі 77 851,76 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Задовольняючи позов суд першої виходив з того, що відповідач свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі не виконав, через це утворилась заборгованість відповідно до Розрахунку заборгованості та виписки.
Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» заборгованість відповідача за тілом кредиту станом на 01.08.2023 становить 77 851,76 грн., яка складається з: загального залишку заборгованості за наданим кредитом у розмірі 77 851,76 грн., заборгованість за пенею 0,00 грн., заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
При цьому, з вищевказаного розрахунку вбачається часткове виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, оскільки ним використовувався кредитний ліміт та частково здійснювалося його повернення.
17 травня 2024 року представник ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 рокута ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно прийняв докази які були долучені до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу, оскільки такі докази мали бути подані разом з позовною заявою та клопотань про неможливість подачі вказаних доказів разом з позовом позивач не заявляв.
Вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що позивачем не було надано належних доказів того, що відповідач був ознайомлений з умовами обслуговування рахунків фізичних осіб та витягом з тарифів за кредитною картою, а тому його не було ознайомлено з істотними умовами договору.
Зазначає, що позивач не надав належних доказів встановлення та зміни кредитного ліміту за кредитним договором.
Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.
Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Судом установлено, що 27 серпня 2019 року між сторонами було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, яким є платіжна картка НОМЕР_2 , кредитний ліміт з 23.01.2022 збільшено до 60 000,00 грн.
Так, згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Разом з тим, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Як вбачається з матеріалів справи Ухвалою суду від 15 вересня 2023 року було відкрито провадження у вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та запропоновано відповідачу подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву з доказами на спростування позовних вимог а також, запропоновано позивачу у разі надходження відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив та запропоновано надати докази на підтвердження позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення.
Відповідно до ч. 3 ст. 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 5 ст. 178 ЦПК до відзиву додаються:
1) докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем;
2) документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Отже, відповідно до ч. 3 чт. 179 ЦПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - п'ятою статті 178 ЦПК України, а саме ч. 5 ст. 179 ЦПК України передбачено можливість долучення доказів до відзиву а тому такі докази також можуть бути долучені до відповіді на відзив на позовну заяву.
А тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв докази які були долучені до матеріалів справи разом з відповіддю на відзив на апеляційну скаргу, оскільки такі докази мали бути подані разом з позовною заявою та клопотань про неможливість подачі вказаних доказів разом з позовом позивач не заявляв, є необґрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, а саме п. 3 Анкети заяви від 27 серпня 2019 року зазначено, що «Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір домовленого кредитного ліміту».
Враховуючи викладене доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав належних доказів встановлення та зміни кредитного ліміту за кредитним договором, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи зокрема довідкою про розмір встановлення кредитного ліміту (а.с. 117).
Як встановлено судом першої інстанції, 27 серпня 2019 року відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Також, у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
Однак, задовольняючи позовні вимоги, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що, як вбачається з матеріалів справи, ані Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ані Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника.
Посилання позивача на те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне.
У матеріалах справи відсутнє відповідне підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем, в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є обгрунтованими.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту «картка Monobank» та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, та Тарифи за карткою «Monobank» розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема щодо розміру процентів, пені та комісії.
Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ "Універсал Банк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У свою чергу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
При цьому, у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що АТ КБ «Приватбанк» має право вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічний висновок зазначений постанові Касаційного Цивільного Суду від 03 серпня 2022 року по справі № 156/268/21.
Отже, враховуючи вищенаведене, зараховані банком в рахунок погашення заборгованості по процентам суми, які сплачувалися відповідачем, мають бути враховані при визначенні суми фактично отриманого останнім кредиту.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічний висновок зазначений у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року у справі № 308/3956/15-ц.
У постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 234/3840/15-ц вказано, що встановивши факт існування між сторонами кредитних зобов'язань, суди попередніх інстанцій не врахували, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Виходячи з наведеного, дослідивши наданий банком розрахунок заборгованості, колегія суддів встановила, що банком зараховано в рахунок погашення заборгованості по процентах грошові кошти у розмірі 15 567,56 грн. Разом з тим відповідно до наданого банком розрахунку вбачається, що загальна заборгованість становить 77 851,76 грн.
Отже, оскільки в силу вище встановлених обставин справи зараховані банком в рахунок погашення заборгованості по процентах суми мають бути враховані при визначенні сум кредиту, заборгованість відповідача перед банком щодо повернення фактично отриманих ним кредитних коштів становить 62 284,20 грн (77 851,76 - 15 567,56 грн.).
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що за відсутності погодження між сторонами розміру процентів банк не мав права ані нараховувати їх за визначеними ним ставками, ані зараховувати грошові кошти відповідача в рахунок їх погашення, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у заявленому останнім розмірі є помилковим та таким, що спростовується матеріалами справи в їх сукупності.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Отже, ухвалене судом рішення, у зв'язку неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 62 284,20 грн.
Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позовні вимоги АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , з останнього підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 2 147,20 грн, пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки під час звернення до суду з позовом було сплачено 2 684,00 грн судового збору, позовні вимоги задоволено на 80%, тому сума стягнення становить 2 147,20 грн.
Проте, враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, то відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 644,16 грн коп., що є пропорційним до задоволених вимог апеляційної скарги, оскільки під час звернення до суду з апеляційною скаргою було сплачено 3 220,80 грн судового збору, апеляційні вимоги задоволено на 20%, тому сума стягнення становить 644,16 грн.
В порядку визначеному ч. 10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
А отже апеляційний суд вважає за доцільне стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» різницю у вказаних сумах, що становить 1 503,04 грн.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 лютого 2024 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість у розмірі 62 284,20 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 503,04 грн.
Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач А. М. Стрижеус
Судді: Л. Д. Поливач
О. І. Шкоріна