справа № 752/18941/19
головуючий у суді І інстанції Чередніченко Н.П.
провадження № 22-з/824/745/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
29 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, -
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Стянуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з використанням підсистеми «Електронний суд», подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 травня 2024 року та рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
08 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення доказів.
Дослідивши подану заяву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Статтею 43 ЦПК України встановлений обов'язок добросовісного користування учасниками судового процесу процесуальними правами.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказами у цивільному процесі можуть бути: письмові, речові та електронні докази; висновки експертів; показаннями свідків.
Положеннями частини 1-5 статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Крім того, згідно частини 1 статті 84 ЦПК України, таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах 2 та 3 статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Апеляційна скарга подана позивачем 09 жовтня 2024 року, а заяву про забезпечення доказів подано більше ніж через півроку - 08 травня 2025 року.
Відповідно до положень статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому порядок поновлення процесуального строку визначено статтею 127 ЦПК України.
Так, згідно частини 1 статті 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За змістом частини 4 статті 127 ЦПК України, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою своєчасного виконання учасниками цивільного судочинства, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України, певних процесуальних дій. Інститут строків в цивільному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у цивільних відносинах, а також стимулює учасників цивільного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Безпідставне поновлення строку є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Таким чином, позивачем було пропущено строк для подання заяви про забезпечення доказів та не заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку із зазначенням поважної причини пропуску строку. Будь-яких доказів в обґрунтування неможливості подання заяви у встановлений законом строк з причин, що не залежали від позивача, не зазначено.
Згідно частини 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги, що заяву про забезпечення доказів було подано з пропуском строків та у клопотанні не заявлено про поновлення пропущеного строку з обґрунтуванням неможливості подання зазначеного клопотання у встановлений законом строк з причин, що не залежали від позивача, суд вважає, що клопотання про витребування доказів підлягає залишенню без розгляду.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення заяви про забезпечення доказів без розгляду, оскільки така заява з процесуальних питань подана з пропуском відповідного строку на її подачу та без подання до суду заяви щодо поновлення такого процесуального строку.
Керуючись статтями 76, 83, 84, 126, 127, пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська