29 травня 2025 року м. Київ
справа №379/19/25
провадження № 33/824/3229/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Желепи О.В.,
перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року під головуванням судді Невгад О.В., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності, за ст. 122-2, ч. 1 ст. 130, ст. 185 КУпАП,
Постановою Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 і ст. 185 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню:
- за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 8 (восьми) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 136 (сто тридцять шість) гривень 00 копійок;
- за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточно призначено ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу цього адміністративного правопорушення.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Не погоджуючись з постановою суду, 14 травня 2025 року ОСОБА_1 на оскаржувану постанову суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП та закрити провадження в цій частині справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Крім того, до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку ОСОБА_1 вказав, що оскаржувану постанову апелянт отримав 17 березня 2025 року, оскільки 14 березня 2025 року повний текст постанови був ще не готовий.
Вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин та повинен бути поновлений.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження слід відмовити, а апеляційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Строк на оскарження постанови суду першої інстанції може бути поновлений апелянту тільки у разі, коли він пропущений з поважних причин.
При цьому чинний КУпАП не пов'язує початок перебігу строку оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення із датою вручення копії цієї постанови, на що посилається апелянт, а лише надає право клопотати про поновлення строку оскарження, якщо його пропущено з поважних причин.
Як видно з матеріалів, оскаржувана постанова Таращанського районного суду Київської області була проголошена 14 березня 2025 року.
Відповідно, останнім днем строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції є 24 березня 2025 року (враховуючи вихідні дні).
Апеляційна скарга на постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року була подана 14 травня 2025 року.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був обізнаний про наявність справи про адміністративне правопорушення стосовно нього в Таращанському районному суді Київської області, був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема розпискою ОСОБА_1 про виклик в судове засідання на 14 березня 2025 року та особисто був присутній в судовому засіданні 14 березня 2025 року в суді першої інстанції.
Звертаючись до суду із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 не навів об'єктивних та непереборних обставин, які перешкоджали йому звернутися із апеляційною скаргою на постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року вчасно.
Київський апеляційний суд не визнає поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року.
Отже, враховуючи обізнаність ОСОБА_1 про дату та час судового засідання, скаржник не був позбавлений можливості ознайомитися з результатами розгляду справи та подати апеляційну скаргу у десятиденний строк з дня ухвалення постанови.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, враховуючи те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана після закінчення встановленого законом строку для її подання, відповідно до вимог ст. 294 КУпАП, ця скарга підлягає поверненню особі яка її подала, що не позбавляє його права в подальшому звернутися з подібним клопотанням за умови усунення вказаних недоліків та наявності поважних причин пропуску апеляційного оскарження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Таращанського районного суду Київської області від 14 березня 2025 року - повернути особі, що її подала.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа