26 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ», адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 19.07.2024 в ході проведення обшуку складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме:
- 9 синіх бочок, кожна з яких масою 275 кг, в яких знаходиться очищений гліцерин;
- ТТН на 5 аркушах
- рахунки на купівлю флаконів з кришками на 4 аркушах;
- видаткова накладна на 1 аркуші;
- кришки для флаконів 30 мл - 687 коробок (по 1000 шт. в кожній)
- флакони 10 мл - 140 коробок (по 3000 шт. в кожній)
- кришки для флаконів 10/15 мл - 243 коробки (по 5000 шт. в кожній)
- флакони білі - 346 коробок (по 3500 шт. в кожній)
- флакони чорні 15 мл - 29 коробок
- флакони 50 мл - 9 коробок;
- дозатори для флаконів - 5 коробок;
- упаковки для рідин, для електронних цигарок - 106 коробок.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ», подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, постановленою з істотними порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відтак ухвала підлягає скасуванню.
Вважає, що слідчим суддею при постановленні оскаржуваного рішення істотно порушено вимоги ст.ст. 23, 94 КПК України, в частині дослідження обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення питання про арешти майна в частині дослідження доказів, що призвело до прийняття помилкового судового рішення, яке не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Враховуючи, що копія оскаржуваного рішення отримана лише 07.08.2024, апелянт вважає наявними поважні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , за аналогічних доводів та підстав просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про накладення арешту, належного ОСОБА_7 .
В судове засідання учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
До початку розгляду справи адвокат направив клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтами не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а їх апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з наданих матеріалів, детективами підрозділу детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72023110300000018 від 13.11.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 204 КК України.
Постановою старшого детектива Територіального управління БЕБ у Київській області ОСОБА_9 від 20.07.2024 вказане майно визнано в кримінальному провадженні № 72023110300000018 від 13.11.2023 речовим доказом.
23.07.2024 прокурор відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, вилучене 19.07.2024 в ході проведення обшуку складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме:
- 9 синіх бочок, кожна з яких масою 275 кг, в яких знаходиться очищений гліцерин;
- ТТН на 5 аркушах
- рахунки на купівлю флаконів з кришками на 4 аркушах;
- видаткова накладна на 1 аркуші;
- кришки для флаконів 30 мл - 687 коробок (по 1000 шт. в кожній)
- флакони 10 мл - 140 коробок (по 3000 шт. в кожній)
- кришки для флаконів 10/15 мл - 243 коробки (по 5000 шт. в кожній)
- флакони білі - 346 коробок (по 3500 шт. в кожній)
- флакони чорні 15 мл - 29 коробок
- флакони 50 мл - 9 коробок;
- дозатори для флаконів - 5 коробок;
- упаковки для рідин, для електронних цигарок - 106 коробок.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права власника майна з потребами кримінального провадження.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Таким чином, накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні, за наявності для цього підстав відповідає вимогам КПК України. Матеріали судового провадження свідчать, що застосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження є виправданим та необхідним у кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо законності і обґрунтованості арешту майна, апеляційний суд враховує також і сталу судову практику ЄСПЛ щодо «відповідності втручання в право володіння майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», згідно якої підлягають оцінці три головні критерії, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, так як воно здійснено з метою задоволення «суспільного інтересу» та за наявності об'єктивної необхідності в цьому у формі публічного, загального інтересу, який включає інтерес держави, громади, а також здійснено з дотриманням принципу «пропорційності» - «справедливої рівноваги (балансу)» між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання, який передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. При цьому, оцінюючи пропорційність, апеляційний суд виходить з того, що досягти легітимної мети за допомогою інших заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, ніж арешт майна, не можливо, застосовані слідчим суддею суду першої інстанції обмеження стосовно вказаного майна не є надмірними або ж такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Таким чином, втручання держави у право володіння майном в даному конкретному випадку є законним і обґрунтованим, оскільки таке втручання здійснено на підставі чинного КПК, який є доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм, сумісних з принципами Конвенції.
Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.
Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Доводи, на які посилаються в апеляційних скаргах апелянти, на думку колегії суддів, є належним чином не доведеними, а відтак безпідставними, а тому не можуть слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтами не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги з урахуванням викладених в них доводів, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26 липня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна та накладено арешт на майно, вилучене 19.07.2024 в ході проведення обшуку складського приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , із забороною користування, відчуження та розпорядження вказаним майном, а саме:
- 9 синіх бочок, кожна з яких масою 275 кг, в яких знаходиться очищений гліцерин;
- ТТН на 5 аркушах
- рахунки на купівлю флаконів з кришками на 4 аркушах;
- видаткова накладна на 1 аркуші;
- кришки для флаконів 30 мл - 687 коробок (по 1000 шт. в кожній)
- флакони 10 мл - 140 коробок (по 3000 шт. в кожній)
- кришки для флаконів 10/15 мл - 243 коробки (по 5000 шт. в кожній)
- флакони білі - 346 коробок (по 3500 шт. в кожній)
- флакони чорні 15 мл - 29 коробок
- флакони 50 мл - 9 коробок;
- дозатори для флаконів - 5 коробок;
- упаковки для рідин, для електронних цигарок - 106 коробок, - залишити без змін, а апеляційні скарги адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ТОВ «ЧЕЙСЕР ЛАБ», адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/176/2025 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 760/16866/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: .
Доповідач: ОСОБА_1