26 травня 2025 року місто Київ
Справа №939/2895/24
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7399/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Желепи О.В.,
суддів: Соколової В.В., Сушко Л.П.,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року (у складі судді Міланіч А.М., інформація щодо дати складання повного тексту рішення відсутня)
у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення зааборгованості за кредитним договором,
У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 7176965 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 грн, строком кредитування 360 днів до 11 жовтня 2024 року, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,99% в день.
25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 .
Оскільки, відповідач у добровільному порядку заборгованість за вказаним кредитним договором не погашає, позивач просив стягнути борг 93 157,50 грн, з яких: 25 000 грн - тіло кредиту, 38 307,50 - нараховані відсотки 29 850 грн - відсотки нараховані за 60 календарних днів за період з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року та судові витрати.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 93 157 (дев'яносто три тисячі сто п'ятдесят сім) гривень 50 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та на відшкодування витрат по наданню правничої допомоги 3000 (три тисячі) гривень.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я. 22 січня 2025 року подала засобами поштового зв'язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково, а саме тіло кредиту в розмірі 25 000 грн та суму відсотків в розмірі 19 250 грн.
Скарга мотивована тим, що сума заборгованості за відсотками значно перевищує тіло кредиту.
Вказує, що позивачем не надано належного пояснення щодо розрахунку суми заборгованості в частині заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом.
Зазначає, що жодного письмового доказу про те, що ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» став новим кредитором по Договору, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» зокрема Договору про відступлення права вимоги не отримували.
Вважає, що позовна заява не відповідає ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» вказує, що рішення є законним та обґрунтованим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 93 157,50 грн.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до вимог ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ст. 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст.1047 ЦК України).
Законом України «Про електроннукомерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За приписами ст.11 Закону України «Про електроннукомерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 Закону України «Про електроннукомерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електроннукомерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За таких обставин суд вважає, що договір позики був укладений та підписаний в електронній формі, і такі дії сторін узгоджуються з вимогами ст.ст. 6 , 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до ст.610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконував, жодних заперечень щодо розрахунку заборгованості суду не надав, право вимоги за цим договором перейшло до позивача, а тому суд вважав за необхідне стягнути заборгованість у розмірі 93 157,50 грн, з яких: 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 38 307,50 грн - сума заборгованості за відсотками та відсотки нараховані за період з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року у розмірі 29 850 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 жовтня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено електронний договір № 7176965 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 грн, строком кредитування 360 днів до 11 жовтня 2024 року, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,99% в день (а.с.15-19,20,22-25).
25 липня 2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 25.07/24-Ф, за умовами якого ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 (а.с.93-96)
Згідно зазначеного реєстру боржників за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором у розмірі 63 307,50 грн, з яких: 25 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 38 307,50 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с.36).
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 22 вересня 2024 року становить 93157,50 грн, з яких: 25 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 38307,50 грн - заборгованість за відстками на час укладення договору факторингу, 29850 грн - проценти, нараховані за період з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року (а.с.28-37).
Дослідивши наявні в справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними, висновки суду відповідають таким обставинам та вимогам Закону.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що сума заборгованості за відсотками значно перевищує тіло кредит з огляду на таке.
У договорі № 7176965 про надання споживчого кредиту, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 25 000 грн, чітко зазначається, що строк кредитування становить 360 днів до 11 жовтня 2024 року, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 1,99% в день.
З розрахунку вбачається, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 22 вересня 2024 року становить 93157,50 грн, з яких: 25 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 38307,50 грн - заборгованість за відстками на час укладення договору факторингу, 29850 грн - проценти, нараховані за період з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року.
Тобто судом встановлено, що відсотки нараховувались в межах строку кредитування за погодженою в договорі відсотковою ставкою.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідачем не висловлювалося жодних заперечень з приводу виниклої заборгованості, не надано контррозрахунок, як суду першої інсьангції, так і до Київського апеляційного суду, в той час як позивач надав суду розрахунок заборгованості та підтвердив свої вимоги належними доказами.
Безпідставними є твердження апелянта, що позивачем не надано належного пояснення щодо розрахунку суми заборгованості в частині заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом, оскільки такий розрахунок не потребує додаткових роз'яснень, з його змісту зрозуміло, що заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 22 вересня 2024 року становить 93157,50 грн, з яких: 25 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 38307,50 грн - заборгованість за відстками на час укладення договору факторингу, 29850 грн - проценти, нараховані за період з 25 липня 2024 року по 22 вересня 2024 року.
Також, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про недоведеність переходу права вимоги до позивача, оскільки такі докази містяться в матеріалах справи. На а.с. 93 міститься договір факторингу від 25 липня 2024 року, акт прийому передачі за договром факторингу.
Доводи про неповідомлення боржника про заміну кредитора також на законність рішення не впливають, так як боржником не надано доказів про погашення боргу першому кредитору.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце (ч. 2 ст. 1082 ЦК України).
Колегія суддів наголошує, що відповідач міг особисто звернутися до позивача про отримання доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, проте в матеріалах справи відсутні такі звернення відповідача до позивача.
Апеляційний суд критично ставиться до доводів апеляційної скарги, що позовна заява не відповідає ЦПК України, оскільки ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06 листопада 2024 року було відкрито провадження у даній справі, в якій суд зазначив, що позовна заява подана і оформлена з додержанням вимог, встановлених ст.19,27,175, 177 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції вважає, що районний суд вірно встановив, що відповідач не виконав своїх зобов'язань перед ТОВ «Фінтраст Україна», що призвело до порушення прав останнього.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи, судом повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
При цьому, враховуючи той факт, що за наслідками апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було ухвалено судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, то колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна - залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 10 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає.
Головуючий О.В. Желепа
Судді
В.В. Соколова
Л.П. Сушко