20 травня 2025 року місто Київ
справа № 359/7815/24
апеляційне провадження № 22-ц/824/9395/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкана Мирослава Васильовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Борець Є.О. від 6 січня 2025 року у справі за заявою виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкана Мирослава Васильовича про забезпечення позову у справі за позовом виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
Короткий зміст обставин справи
12 грудня 2024 року виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкан М.В. в інтересах держави в особі Бориспільської районної державної адміністрації Київської області подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив вжити заходи забезпечення шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025, площею 0,6 га, яка розташована на території Бориспільського району Київської області та належить відповідачу ОСОБА_1 .
Заява мотивована тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 неодноразово відчужувалася попередніми власниками, до того як перейшла у власність ОСОБА_1 , незважаючи на наявність спору в суді щодо цієї ж земельної ділянки. У зв'язку з цим прокурором в липні 2024 року було пред'явлено позов до ОСОБА_1 про витребування з його незаконного володіння вказаної земельної ділянки.
Вважав, що наявність судового спору щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025, може спонукати відповідача, як єдиного власника нерухомого майна, до вжиття активних дій щодо відчуження земельної ділянки в будь-який час, що в свою чергу утруднить виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову та відповідно не сприятиме ефективному захисту прав позивача.
Короткий зміст судового рішення
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 6 січня 2025 року в задоволенні заяви виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкан М.В. відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що спірна земельна ділянка перебуває у податковій заставі і у зв'язку з цим перебуває під забороною відчуження, що свідчить про відсутність у відповідача можливості відчужити земельну ділянку на користь інших осіб. Суд також дійшов висновку, що у такому разі відсутній ризик невиконання можливого рішення суду про задоволення позову та утруднення ефективного відновлення порушеного права позивача.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкан М.В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.
Скаржник зазначає, що суд безпідставно відмовив у вжитті заходів забезпечення позову з тих підстав, що земельна ділянка перебуває у податковій заставі, оскільки чинним процесуальним законодавством не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості накладення обтяження на одну земельну ділянку в межах різних проваджень.
Також в обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає норми права, які регулюють процесуальне питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, практику Верховного Суду та обставини, на які посилався у заяві про забезпечення позову.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 та державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" відзивів на апеляційну скаргу не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник Бориспільської окружної прокуратури- Холоденко А.С. в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також не вийшов на зв'язок в режимі відеоконференції.
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в судове засідання не з'явилося про дату, час і місце розгляду справи повідомлене належним чином.
З урахуванням положень частини 2 статі 372 ЦПК України неявка відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.
Процесуальні дії судуапеляційної інстанції
Судом апеляційної інстанції отримано відповідь № 13964440 від 20 травня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, згідно з якою він є власником ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 станом на момент розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З матеріалів справи убачається, що 4 березня 2024 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 , набув у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025.
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025, площею 0,6 га, перебуває у власності ОСОБА_1 . Також в реєстрі наявний запис про обтяження № 57333062 від 30 жовтня 2024 року, згідно якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 перебуває у податковій заставі.
В липні 2024 року виконувач обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкан М.В. звернувся до суду з позовом в інтересах держави до ОСОБА_1 , про витребування з його незаконного володіння земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статтею 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В частині 1 статті 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема шляхом накладення арешту на майно та заборонити особі вчиняти будь-які дії.
Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, за приписами частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Також, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками справи.
Законодавцем визначено, що однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
Установлено, що предметом спору у даній справі є земельна ділянка, площею 0,6 га, з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025, що знаходиться в межах с. Проліски Бориспільського району Київської області та зареєстрована на праві власності за відповідачем ОСОБА_1 .
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на наступні обставини.
Рішенням Щасливської сільської ради № 153.12-16-XXIV від 24 лютого 2004 року припинено право ДП "Бориспільський лісгосп" на користування земельною ділянкою, площею 10,0 га, та передано земельну ділянку до земель запасу Щасливської сільської ради. Іншими рішенням Щасливської сільської ради від 24 лютого 2004 року у власність фізичних осіб, в тому числі ОСОБА_4 , передано земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Рішенням Щасливської сільської ради від 27 травня 2010 року № 1052-35-V затверджений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ряду громадян, в тому числі і ОСОБА_4 , для ведення особистого селянського господарства у с. Проліски Бориспільського району. 27 серпня 2010 року ОСОБА_4 видано державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0021 серії ЯЛ № 008264.
Рішенням Щасливської сільської ради № 1606-24-V від 21 березня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки цільове призначення, якої змінюється з "ведення особистого селянського господарства" на "під будівництво готельно-ресторанного комплексу та обслуговування автотранспорту".
У 2016 року прокурором Київської області було подано позов в інтересах Кабінету Міністрів України, ДП "Бориспільське лісове господарство" до Щасливської сільської ради та фізичних осіб, в тому числі до ОСОБА_4 , про визнання недійсними рішень сільської ради, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування землі з незаконного володіння. Даний позов перебував на розгляді в судах більше п'яти років, а саме до прийняття Верховним Судом 23 листопада 2021 року постанови.
Водночас, ОСОБА_4 11 травня 2018 року на підставі договору купівлі-продажу було відчужено на користь ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0021. В подальшому, а саме 17 січня 2020 року ОСОБА_5 подала заяву про поділ цієї земельної ділянки на дві окремі земельні ділянки і в результаті проведеного поділу утворилася земельна ділянка, площею 0,6 га, з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 (предмет спору у даній справі №359/7815/24) та земельна ділянка, площею 0,3901 га, з 3220888000:03:001:0026.
27 січня 2020 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_5 відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 на користь ОСОБА_3 , який 4 березня 2024 року цю ж земельну ділянку відчужив на користь ОСОБА_1 (відповідач у справі).
Сукупний аналіз наведених фактичних обставин вказує на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025, яка є предметом спору, була відчужена три рази протягом майже шести років (з травня 2018 року по березень 2024 року). При цьому, земельна ділянка відчужувалася і під час розгляду справи щодо такої земельної ділянки.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, прокурор посилався на необхідність забезпечити можливість реального виконання рішення у справі та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні, у випадку задоволення позову, оскільки державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за відповідачем, у разі відсутності забезпечення позову, дає останньому, як єдиному власнику, реальне право вільно розпоряджатися такою земельною ділянкою, в тому числі відчужувати на користь третіх осіб.
Ураховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що у разі відчуження відповідачем під час розгляду даної справи спірної земельної ділянки, для належного захисту та поновлення порушених прав, позивач буде змушений вживати додаткових заходів, як то збільшення позовних вимог або зміна предмета спору, що до того ж обмежується процесуальними строками, заміна неналежного відповідача, тощо.
При цьому, відсутність на даний час будь-яких дій відповідача, які могли б підтвердити наміри вчинення дій щодо відчуження, поділу чи об'єднання (поділ) земельної ділянки, не спростовують наявності у відповідача, як одноособового власника спірної земельної ділянки можливості вільно розпоряджатися нею, якщо не вжити заходи забезпечення позову.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими припущення прокурора про високу ймовірність відчуження, реєстрації, поділу, об'єднання, зміни конфігурації відповідачем спірної земельної ділянки, що в свою чергу може призвести до утруднення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав/інтересів позивача, у разі задоволення позову.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції вищевказаного не врахував та як наслідок дійшов помилково висновку про відмову в забезпеченні позову з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває в податковій заставі і це свідчить про заборону її відчуження відповідачем, в тому числі неможливість відчуження земельної ділянки на користь третіх осіб. Водночас, суд першої інстанції не врахував, що діюче цивільне процесуальне законодавство не містить заборони накладення арешту в якості забезпечення позову на нерухоме майно, щодо якого встановлено заборону відчуження за інших обставин.
Також судом першої інстанції не враховано, що перебування спірної земельної ділянки у податковій заставі навпаки підтверджує обставини того, що земельна ділянка може вибути із власності відповідача, що відповідно призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду про витребування земельної ділянки.
Так, пунктом 87.2 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з підпунктом 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку,
визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.
З наведеного слідує, що є необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що за наявності перебування земельної ділянки в податковій заставі відсутній ризик невиконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, колегія суддів зауважує, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Так, спірні земельні ділянки залишаться у володінні та користуванні відповідача, а можливість розпоряджатися майном обмежується на певний час, а відтак має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
З огляду на викладене, з'ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову, який просить застосувати позивач заявленим позовним вимогам, оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого позивач звернувся до суду, а також ефективність способу захисту, про який просить позивач, колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі задоволення даного позову.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури ПацканаМ.В. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025, площею 0,6 га, що знаходиться в Бориспільському районі Київської області.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу виконувача обов'язків керівника Бориспільської окружної прокуратури Пацкана Мирослава Васильовичазадовольнити.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області у складі судді Борець Є.О. від 6 січня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення такого змісту.
Накласти арешт на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:001:0025 площею 0,6 га, що знаходиться в Бориспільському районі Київської області.
За даною постановою стягувачем є Бориспільська окружна прокуратура Київської області, Код ЄДРПОУ: 02909996, адреса: Київська область, місто Бориспіль, вулиця Героїв Небесної Сотні, 21; боржником: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Строк пред'явлення до виконання - три роки.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: