Унікальний номер справи 757/1957/25-п
Номер апеляційного провадження 33/824/2531/2025
Суддя суду першої інстанції С. І. Смик
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 травня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Косюка Івана Віталійовича, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Косюка Івана Віталійовича на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина
України, адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАПта піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 27.12.2024 о 23 год 03 хв. керував транспортним засобом «Mazda CX 5», д.н.з. НОМЕР_2 , по вул. Мечникова, 2, у м.Києві, в стані алкогольного сп'яніння, результат якого складає 1.40 ‰, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Косюк І. В. подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Захисник вказує на відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 27.12.2024 о 23 год. 03 хв. по вул. Мечнікова, що в м. Києві автомобілем марки «Mazda СХ-5», н.з. НОМЕР_2 , а тому помилковим є висновок суду про доведеність цього факту матеріалами справи. Пояснення ОСОБА_1 на предмет того, що він їхав в автомобілі по вул. Мечнікова, що в м. Києві, свідчать лише про те, що він перебував у приміщенні салону автомобіля під час керування автомобілем його дружиною і ніяким чином не є порушенням в розумінні ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Судом не взято до уваги, що на відеозаписах із нагрудних камер працівників поліції вбачається, що автомобіль марки «Mazda СХ-5», н.з. НОМЕР_2 , не пребуває у стані руху, його рух взагалі не зафіксовано. Із долученого до матеріалів справи відеозапису неможливо встановити факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та наслідок спростувати його доводи висловлені в суді першої інстанції. Протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальні та які б не викликали сумніви у суду. Проставлення ОСОБА_1 підписів у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду та згода не свідчить про його вільне волевиявлення.
Захисник наголошує на тому, що у матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відсутні об'єктивні дані, підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, наведених в протоколі, а надані суду докази не спростовують доводи самого ОСОБА_1 .
Крім того захисник зазначив, що у роздруківці із приладу Drager ALCOTEST 7510 (прилад ARLM 0284), яка долучена до матеріалів цієї справи вказано, що огляд на стан сп'яніння за допомогою вказаного приладу відбувався 27.12.2024 о 23 год. 20 хв. 01сек. Однак дана обставина не відповідає дійсності, так як із переглянутого відеозапису нагрудної камери «477649» вбачається, що 27.12.2024 кінцевий процес задуву повітря із порожнини рота ОСОБА_1 до приладу Drager відбувається у проміжок часу із 23 год. 19 хв. 30 сек. по 23 год. 19 хв. 35 сек. Аналіз повітря відбувається у проміжку часу із 23 год. 19 хв. 36 сек. по 23 год. 19 хв. 51 сек., а результат за наслідками опрацьованого повітря прилад Drager видає на проміжку часу із 23 год. 19 хв. 52 сек. по 23 год. 19 хв. 53 сек. Таким чином прилад Drager не міг здійснювати відбирання/опрацювання та видачу результату за наслідками відбирання повітря із порожнини рота саме 27.12.2024 о 23 год. 20 хв 01 сек. Вказаний факт, на думку захисника, свідчить про явну несправну роботу приладу Drager, що у свою чергу прямо могло вплинути і на самі показники приладу за наслідками його експлуатації. Зокрема суддею проігноровано той факт, що в роздруківці приладу Drager вказано номер тесту за яким було втсановлено стан сп'яніння, а саме 01047, що не відповідає дійсності. Із відеозапису з нагрудної камери працівника поліції можна дійти висновку, що інспектор поліції надав для огляду показники приладу Drager, які зроблені не за тестом ОСОБА_1 , а за іншим тестом, який не проводився за наслідками проходження тесту на стан сп'яніння.
Також поліцейським при складенні протоколу, так і після його складення, не було надано можливості ОСОБА_1 прочитати свої права та обов'язки, та у подальшому у разі виникнення питання по правам і обов'язкам їх роз'яснити.
Крім того, суддя суду першої інстації безпідставно відхилив пояснення ОСОБА_2 , чим позбавив можливості ОСОБА_1 скористатися своїм правом на надання доказів своєї невинуватості, тим самим порушивши принцип рівності та змагальності.
Правова позиція по справі самого ОСОБА_1 , є його засобом захисту та підлягає ретельній перевірці під час судового розгляду з огляду на вільне визначення своєї позиції до вчиненого, правильного розуміння обставин шляхом безпосереднього дослідження доказів судом, а обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення правопорушення. ОСОБА_1 повністю заперечує обставини про те, що він здійснював керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що відповідно до ст. 251 КУпАП є доказом у справі про адміністративне правопорушення.
Суддя суду першої інстанції під час розгляду справи вийшла за межі обвинувачення, так як своїми діями уточнила та усунула певні розбіжності/неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення, роздруківці приладу, а також наявними відеозаписами, як наслідок суддя фактично перебрала на себе функції сторони обвинувачення, чим порушила принцип рівності сторін і вимоги змагальності процесу. За таких обставин ОСОБА_1 був позбавлений можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом.
Захисник окремо звернув увагу на ту обставину, що під час розгляду справи суддею не було залучено до участі у справі сторону обвинувачення, яка мала доводити суду обгрунтованість висунутого ОСОБА_1 обвинувачення і яка мала усувати розбіжності, наявні у матеріалах цієї справи.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник Косюк І. В. підтримали подану апеляційну скаргу, просили задовольнити з викладених у ній доводів з урахуванням пояснень, наданих суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 свою вину не визнав. Пояснив, що відпочивав із друзями, десь об 23 годині його дружина сіла за кермо автомобіля, він посварився із чоловіком, який розтавив стовпчики біля автомобіля. Коли дружина пішла на роботу, очікуючи її він сів за кермо автомобія, ввімкнув музику та завів двигун щоб зігрітися. Згодом до нього підійшли працівники поліції, запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу Драгер, з чим він погодився. Загалом ОСОБА_1 надав апеляційному суду пояснення ідентичні наданим судді суду першої інстанції, які відображені у постанові судді Печерського районного суду м.Києва від 19 лютого 2025 року.
Свідок ОСОБА_2 , яка була попереджена апеляційним судом про необхідність надання правдивих пояснень, пояснила, що є дружиною ОСОБА_1 та що 27.12.2024 саме вона керувала транспортним засобом «Mazda CX 5», д.н.з. НОМЕР_2 . Того дня вони разом із чоловіком перебували у приміщенні ФудМаркету, де до їхнього автомобіля підійшов чоловік та попросив від'їхати. ОСОБА_1 посварисвя з цим чоловіокм, а потім вони почали сваритися між собою та проїхали роботу ОСОБА_2 , де вона повинна була забрати документи та ноутбук. ОСОБА_2 пішла пішки до роботи, ОСОБА_1 залишився в машини. Згодом вона зателефонувала чоловіку, який повідомив їй про те, що відносно нього було складено протокол за керування автомобілем у нетверезому стані. ОСОБА_2 вказує на те, що її чоловік того дня не керував автомобілем, за кермо взагалі не сідав.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , захисника Косюк І. В., свідка ОСОБА_2 , дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.9 а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №206854 від 28.12.2024, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що останній керував транспортним засобом засобом у стані алкогольного сп'яніння, результат приладу Драгер 1,40 проміле; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винним у порушенні пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Апеляційний суд не бере до уваги надані ОСОБА_2 пояснення, оскільки вона є заінтересованою особою (дружиною ОСОБА_1 ), що ставить під сумнів достовірність наданих нею пояснень. Зокрема суд ураховує, що у справах про адмінстративні правопорушення свідок не попереджається про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показів.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом суд оцінює критично з урахування наступного.
Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамер інспекторів поліції вбачається, що працівник поліції підходить до транспортного засобу «Mazda CX 5», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . Під час перевірки документів інспектор поліції відчув у водія запах алкоголю з порожнини рота та запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або проїхати до лікаря - нарколога. Водій ОСОБА_1 у відповідь на запитання патрульних повідомив, що він їхав з вул. Мечникова. Будь-яких заперечень факту не керування транспортним засобом на бодікамеру не виказував та у протоколі не зазначав. На пропозицію поліцейського погодився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, результат позитивний 1,40 проміле.
Відображений на відеозаписі процес підготовки приладу до тестування свідчить про те, що прилад був запакований. Поліцейський зробив пробний забір повітря, що робиться саме для того, щоб встановити відсутність парів алкоголю в самому мундштуці. Після багатьох спроб ОСОБА_1 зміг правильно продути прилад, був отриманий результат 1,40 ‰. Будь-яких зауважень з приводу проведеного огляду на стан сп'яніння та отриманого результату огляду ОСОБА_1 не висловлював.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Також, відсутні обставини, які б доводили упередженість або будь-яку зацікавленість працівників поліції у результатах розгляду справи або притягненні особи до адміністративної відповідальності.
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду та складання протоколу до компетентних органів не звертався і матеріали справи таких не містять.
Так, відеозапис є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на них зафіксована подія правопорушення та підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Mazda CX 5», д.н.з. НОМЕР_2 , 27.12.2024. Суд оцінює вказаний відеозапис в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність керування ОСОБА_1 27.12.2024 транспортним засобом «Mazda CX 5», д.н.з. НОМЕР_2 .
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що йому інкримінується.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписах, наданих працівниками поліції.
Доводи апелянта щодонесправносіт приладу Драгер чи надання працівниками поліції результатів огляду іншої особи не заслуговують на увагу, з наступних міркувань.
Відповідно до технічних характеристик газоаналізатора Драгер, прилад розпочинає свою роботу з контрольного забору повітря, і результат такого вказаний у роздруківці, без такого контрольного забору використання приладу буде неможливим. А тому, щоб налаштувати прилад на роботу, необхідно вставити мундштук, провести контрольний забір повітря, а потім прилад з трубкою передати водію для продування, як було і зроблено.
Перед проходженням тесту, одноразовий мундштук був розпакований та встановлений поліцейським на прилад Драгер у присутності ОСОБА_1 , безпосередньо перед проходженням тестування, що підтверджується відеозаписом з місця події, тобто ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер із встановленим стерильним мундштуком і одноособово, відповідно до положень ДСТУ, використовував його для отримання результату, тому підстав для визнання процедури проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, яку проведено з дотриманням вимог ДСТУ та діючого законодавства, недійсною, немає.
Крім того, як убачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських, газоаналізатор показав результати тестування без будь-яких помилок, які у подальшому були роздруковані працівниками поліції та незгоди із ними ОСОБА_1 не вказуав. Навпаки погодився із результатами приладу та вичненим ним правопорушенням, про що зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст.254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст.251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №206854 від 28 грудня 2024 року за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, результати проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних та особою, відносно якої його складено. У протоколі вказано, що ОСОБА_1 згоден з протоколом, про що поставив свій підпис. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав, позбавлення його права на захист, не керування ним транспортним засобом та незгоди із результатами проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що прямо вказано інспектором поліції у протоколі, не зазначив в останньому.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 та його захисниками апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б не були предметом дослідження в суді першої інстанції, або порушень судом вимог матеріального або процесуального закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути установленої законом відповідальності за скоєне.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, захисником не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди сторони захисту та особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що їй інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_1 - адвоката Косюка Івана Віталійовича залишити без задоволення.
Постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач