справа № 757/25825/23
головуючий у суді І інстанції Матійчук Г.О.
провадження № 22-ц/824/3316/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Максима Миколайовича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до АТ КБ «Приват Банк», у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 80-86), просив суд:
визнати недійсним вчинений 19 серпня 2022 року з його рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) переказ на суму 93 142 грн 94 коп. ім'я ОСОБА_2 , та стягнуту за цей переказ комісію у сумі 2 780 грн 51 коп.;
визнати недійсним вчинені перекази з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо списання відсотків за використання кредитного ліміту: 3 894 грн 30 коп., 3 183 грн 36 коп., 3 022 грн 78 коп.; 915 грн 43 коп., 915 грн 43 коп., 814 грн 75 коп., 845 грн 66 коп., 787 грн 68 коп.; 800 грн 68 коп., 769 грн 68 коп.
визнати недійсними перекази з рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), що були списані з карти НОМЕР_1 - 29 вересня 2022 року (погашення обов'язкового платежу) на суму 0,72 грн; 03 жовтня 2022 року (автоматичне списання для погашення простроченої заборгованості) на суму 7 грн 74 коп., 04 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 50 грн, 05 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 24 грн 73 коп., 08 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 13 грн 61 коп., 26 жовтня 2022 року (погашення обов'язкового платежу) на суму 175 грн 72 коп., 29 жовтня 2022 року (погашення обов'язкового платежу) на суму 0,70 грн, 03 жовтня 2022 року (автоматичне списання) на суму 88 грн 22 коп., 04 листопада 2022 року (автоматичне списання) на суму 50 грн, 05 листопада 2022 року (автоматичне списання) на суму 38 грн 20 коп., 29 листопада 2022 року (погашення обов'язкового платежу) на суму 0,72 грн; зобов'язати відповідача поновити залишок коштів на його рахунку, який існував станом на 18 серпня 2022 року;
зобов'язати АТ КБ «Приват Банк» поновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що відкритий в АТ КБ «Приват Банк», який існував станом на 18 серпня 2022 року;
стягнути з відповідача на його на користь безпідставно списані кошти з карткових рахунків НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), відкритий у АТ КБ «Приват Банк» МФО 305299, відповідно до договору SАМDNWFC00007966088 від 15 серпня 2014 року та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), відкритий відповідно до договору SAMDNWFC00038656519 від 08 листопада 2017 року, в сумі 35 450 грн 18 коп.
Позов обґрунтовано тим, що 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), з умовами обслуговування, як зазначено у виписці по картці/рахунку та додатковим рахункам від 22 травня 2023 року на підставі договору SAMDNWFC00007966088 від 15 серпня 2014 року.
19 серпня 2017 року ОСОБА_1 емітовано картку НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), з умовами обслуговування, як зазначено у виписці по рахунку від 22 травня 2023 року на підставі договору SAMDNWFC00038656519 від 08 листопада 2017 року.
До вказаних карткових рахунків підключена послуга «Приват24».
19 серпня 2022 року позивач перебував в короткій відпустці у Словаччині. Приблизно о 17:10-17:11 позивачу зателефонували з номера (044) 364-80-29 і представились контакт-центром Приватбанку, а також об'єднанням ряду банків України, у т.ч. державних, на меті якого є боротьба з шахрайськими операціями. Наголошено, що по картках позивача, зокрема по карткам, емітованим в АТ «КБ «ПриватБанк», були спроби зняти велику суму грошей і тому попросили позивача перевірити наявність його коштів на картках Приватбанку, зайшовши в Приват24.
Після перевірки стану рахунку на картах, не виявивши там ніяких змін, позивач повідомив про це невстановленій особі співрозмовника, на що позивачу було запропоновано та наголошено як на необхідності, у якості захисту від ризику втручання в систему, спробувати поповнити свій рахунок мобільного оператора, з використання функції додатку «Приват24» - «поповнення мобільного» на суму 9 999 грн, при цьому невстановлена особа повідомила, що цю транзакцію проведено не буде, оскільки поповнення номеру мобільного оператора обмежено меншою сумою. Указані дії зі слів невстановленої особи співрозмовника обмежить шахрайські операції по картах.
Позивачу ще раз наголосили, що йому телефонують з гарячої лінії АТ «КБ «ПриватБанк», і як підтвердження того звернули увагу на те, що картку Позивача буде заблоковано, що негайно і сталося, та через декілька секунд її назад розблоковували.
Таким чином, ввівши позивача в оману стосовно дій від імені банку та безпосереднє втручання у систему банківського обслуговування рахунку, позивач, вважаючи, що діє відповідно до офіційного та належного звернення представника банку, використав функцію додатку «Приват24» - «Поповнення мобільного» на суму 9 999 грн. Однак, як йому і було повідомлено, ця транзакція виконана не була, оскільки у додатку встановлено обмеження на поповнення номеру мобільного оператора на суму 8 888 грн.
Після чого, оновивши додаток «Приват24», Позивач виявив, що з його карткового рахунку № НОМЕР_3 відбувся неналежний переказ у сумі 93 142 грн 94 коп. кредитних коштів та стягнуто комісію у розмірі 2 780 грн 51 коп., що загалом становить 95 923 грн 45 коп. Кошти перераховано на картковий рахунок неналежного отримувача - ОСОБА_2 , якого позивач ніколи не знав і з яким не мар ніколи жодних зобов'язань.
У цей же час, позивач одразу почав телефонувати на гарячу лінію АТ «КБ «ПриватБанк», номери 1357, 1367, 3700, 0567976010, 0567161131 та інші номери заявлені банком, як номери гарячої лінії відповідача, однак безуспішно.
Лише о 21 год. 00 хв. 19 серпня 2022 року з позивачем зв'язався представник АТ «КБ ПриватБанк» через функцію текстових повідомлень у додатку «Приват24» та запропонував оформити заявку про шахрайство та блокування картки, а також зареєструвати заяву до Департаменту кіберполіції Національної поліції України, що позивачем було одразу зроблено.
Заяву до Департаменту кіберполіції Національної поліції України зареєстровано 19 серпня 2022 року о 23:35 год.
За вказаним фактом внесені відомості до ЄРДР за № 12022142410000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, а у подальшому кваліфікацію змінено на частину 3 статті 190 КК України.
На здійснені 19 серпня 2022 року операції зі списання кредитних коштів відповідачем проведені нарахування за кредитом.
Станом на час звернення до суду з цією позовною заявою, відповідачем у рахунок погашення заборгованості за користування кредитом, який позивач не отримував, списано з карткових рахунків коштів на загальну суму 14 896 грн 75 коп.
Позивач зазначає, що жодних дій або бездіяльності направлених на розголошення пін-кодів сім-картки, а також конфіденційної інформації стосовно карткових рахунків, відкритих в АТ «КБ ПриватБанк» на ім'я позивача, ним не вчинялося, банківських карток не втрачалося.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт передачі інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, в тому числі, електронних платіжних засобів, підтверджується протоколом допиту потерпілого у кримінальному провадженні № 12022142410000340.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко М.М. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що провадження у справі відкрито судом першої інстанції 23 червня 2023 року, однак відзив на позов надійшов тільки 08 серпня 2023 року.
Позивач про надходження відзиву на позовну заяву у цій справі дізнався лише отримавши повний текст судового рішення у справі.
Отже відповідачем не виконано процесуальну вимогу щодо обов'язкового направлення копії відзиву позивачу разом з подачею відзиву до суду.
Суд першої інстанції, не встановивши відсутність підтвердження надсилання відзиву позивачу, в оскаржуваному рішенні посилався на заперечення, викладені у відзиві.
Таким чином, суд першої інстанції позбавив позивача подати свої пояснення щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.
Позивач вважає посилковим висновок суду першої інстанції щодо правомірності дій банку в частині нарахування та списання процентів за кредитом, який позивач не отримував. В анкетах-заявах від 26 жовтня 2021 року, наданих банком до відзиву на позовну заяву, процента ставка та порядок її нарахування, а також згода позичальника на безспірне списання коштів з карткових рахунків не зазначена.
Відповідач, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, посилався на доданий до відзиву витяг з Умов та правил надання банківських послуг.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку розумів позивач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПрнватБанк».
Крім того вказує, що роздруківка з сайту не може бути належним доказом.
Апелянт наголошує, що висновки суду першої інстанції з приводу підстав позову зводяться до того, що позивач не довів наявність обставин, які безспірно доводять, що позивач своїми діями не сприяв втраті, розголошенню, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Однак, такий висновок суду не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Твердження відповідача про те, що позивач своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Банк не довів того, що ОСОБА_1 сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Сам факт звернення позивача до банку щодо незаконних платіжних операцій та звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених шахрайських дій свідчить про те, що у ОСОБА_1 була дійсно відсутня воля на вчинення банківських операцій 19 серпня 2022 року.
На думку скаржника, суд першої інстанції повинен був виходити з того, що за відсутності належних і допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Від АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Рожко С.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що службовою перевіркою встановлено, що переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24. Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією саме позивача. При цій процедурі клієнт вводить свої ім'я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого банк здійснює переказ коштів.
Вказує, що позивач у позовній заяві письмово детально виклав та підтвердив розголошення ним 19 серпня 2022 року невідомим особам інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, у тому числі, електронних платіжних засобів. Також факт передачі інформації, яка дає змогу здійснювати електронну ідентифікацію платника та верифікацію і підтвердження переказів коштів та укладення угод з використанням, у тому числі, електронних платіжних засобів, підтверджується протоколом допиту потерпілого від 14 вересня 2022 року у кримінальному провадженні №12022142410000340.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченко М.М. надійшли додаткові письмові пояснення, у яких він підтримав вимоги апеляційної скарги та зазначив, що посилання відповідача у відзиві на те, що вхід у систему Приват-24 був здійснений під авторизацією саме позивача не можна вважати достатнім та переконливим доказом, який безспірно доводить, що позивач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну аперацію.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Зінченко М.М. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвоката Рожко С.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
26 січня 2021 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву клієнта - фізичної особи про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, згідно якої уклав договір про надання банківських послуг.
Того ж дня позивач підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, якою приєднався до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Регулярні платежі» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою http://privatbank.ua/terms, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», прийнявши права та обов'язки, встановлені в цьому Договорі. Цією ж заявою сторони письмово погодили істотні умови договору «Кредитні картки» (а.с. 104-113, 126).
19 серпня 2022 року з картки позивача № НОМЕР_3 (кредитна картка) був здійснений переказ коштів, на загальну суму з урахуванням комісії, 95 923, 45 грн на рахунок ОСОБА_2 (а.с. 16).
Переказ коштів здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів інтернет-банкінга «Приват24».
Вхід в «Приват24» здійснений під авторизацією позивача із введенням імені та паролю застосунку «Приват24», що відображено в позові та в протоколі допиту потерпілого (а.с. 27-28).
13 вересня 2022 року Сектором дізнання відділу поліції № 2 Львівського районного управління поліції № 2 Головного управління Національної поліції у Львівській області за заявою ОСОБА_1 внесені відомості до ЄРДР за № 12022142410000340 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України (а.с. 29).
Постановою Франківської окружної прокуратури м. Львова від 24 березня 2023 року змінено кваліфікацію кримінального правопорушення, досудове розслідування якого здійснюється у кримінальному провадженні № 12022142410000340 від 13 вересня 2022 року, з частини 1 статті 190 КК України на частину 3 статті 190 КК України (а.с. 30-31).
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним вчиненого переказу коштів з банківського рахунку, то апеляційний суд враховує таке.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
У пункті 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21) викладено висновок про те, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.
Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричинених цими діяннями наслідкам.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Подібний висновок викладений у пунктах 6.6., 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19.
У своєму позові ОСОБА_1 просить суд, зокрема, визнати недійсним вчинений 19 серпня 2022 року з його рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) переказ на суму 93 142 грн 94 коп.;
визнати недійсним вчинені перекази з рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) щодо списання відсотків за використання кредитного ліміту.
Належним способом захисту є примусове виконання обов'язку в натурі, а заявлена позивачем вимога про визнання недійсним переказу коштів з рахунку позивача є неналежним способом захисту, оскільки не призведе до відновлення порушених прав позивача.
Щодо позовної вимоги про відновлення залишку коштів на картковому рахунку.
Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 2 ЦПК України основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами 1, 3 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно частини 2 статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Виходячи з викладеного, принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин.
Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов'язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
Заявляючи вимогу про зобов'язання АТ КБ «Приват Банк» поновити залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що відкритий в АТ КБ «Приват Банк», який існував станом на 18 серпня 2022 року, позивачем не зазначено суму коштів, яку він просить суд зобов'язати відповідача поновити на указаному рахунку.
При цьому суд, дотримуючись принципу диспозитивності та розглядаючи справу у межах заявлених ОСОБА_1 вимог, не наділений повноваженнями визначати позовні вимоги, зокрема суму грошових коштів, відносно якої заявлено вимогу позивачем про зобов'язання відповідача поновити її на рахунку.
Щодо позовної вимоги про стягнення з АТ КБ «Приват Банк» на користь позивача безпідставно списаних коштів з карткових рахунків НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), та № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), апеляційний суд враховує таке.
На обґрунтування цієї позовної вимоги позивач посилається на те, що відповідачем у рахунок погашення неналежного платежу від 19 серпня 2022 року зараховано кошти позивача у загальній сумі 35 450 грн 18 коп.
З матеріалів справи вбачається, що наданими виписками про рух грошових коштів по карткових рахунках позивача списання коштів в такому розмірі не підтверджується.
З виписки про рух грошових коштів по рахунку НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ) вбачається, що позивач здійснив перекази з своєї дебетової картки № НОМЕР_3 в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитною карткою, а саме: 08 жовтня 2022 року у сумі 980 грн; 01 лютого 2023 року у сумі 2 433 грн 88 коп.; 15 лютого 2023 року у сумі 2 915 грн 43 коп.; 28 лютого 2023 у сумі 3 000 грн.; 15 березня 2023 року у сумі 2 814 грн 75 коп.; 02 квітня 2023 року у сумі 2 850 грн.
З виписки про рух грошових коштів по рахунку № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на поповнення кредитної картки в рахунок погашення заборгованості внесені грошові кошти:
08 жовтня 2022 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 2 550 грн.;
08 жовтня 2022 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 1 000 грн.;
11 листопада 2022 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 3 993 грн.;
04 січня 2023 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 2 000 грн.;
11 січня 2023 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 2 000 грн.;
22 квітня 2023 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 1 000 грн.;
12 травня 2023 року поповнення готівкою своєї картки у терміналі самообслуговування на суму 1 000 грн.
Указані обставини діють підстави для висновку про те, що заначені платіжні операції на загальну суму 28 537 грн 06 коп. були ініційовані та здійснені ОСОБА_1 на погашення існуючої заборгованості за кредитною карткою. Кожна з проведених позивачем платіжних операцій є належним переказом в розумінні вимог Закону України «Про платіжні послуги».
Позивачем не надано доказів на підтвердження, що ним у визначений законом строк заперечувалися такі операції та вчинялися дії на їх відкликання.
Враховуючи викладене, такі платіжні операції не можуть вважатися безпідставним списанням, оскільки банком не списувалися, а були проведені самим позивачем.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зінченка Максима Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 30 травня 2025 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська