ПОСТАНОВА[1]
12 травня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 за участю захисника ОСОБА_2 , розглянувши розглянувши заяву про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у провадженні за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, -
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу з доповненнями на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
25.04.2025 року до апеляційного суду від адвоката ОСОБА_2 надійшла заява про відвід судді ОСОБА_3 , мотивувала тим,що головуюча суддя ОСОБА_3 без мотивації своїх рішень, відмовила в задоволенні всіх клопотань сторони захисту, чим позбавила їх права на доступ до правосуддя і права на справедливий розгляд справи об'єктивним та безстороннім судом, що, на переконання апелянта, свідчили про явну упередженість головуючого судді у даному провадженні.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2025 року вирішення заяви про відвід судді ОСОБА_3 передано судді-доповідачу ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи, а також доводи заяви про відвід, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з наведених у ній мотивів.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що передбачають право судді на самовідвід і, відповідно, не передбачають порядку розгляду такої заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) для кримінального провадження поширюється Європейським судом з прав людини й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративного правопорушення (справа «Лучанінова проти України», рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02).
Згідно статті 28 Закону Україну «Про судоустрій і статус суддів» суддя апеляційного суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження, визначені законом.
Згідно статті 56 Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 права судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, визначаються Конституцією України, процесуальним та іншими законами.
Згідно ст. 321 КПК України головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, усуваючи з судового розгляду все, що не має значення для кримінального провадження. Головуючий у судовому засіданні вживає необхідних заходів для забезпечення в судовому засіданні належного порядку.
Статтями 75, 76 КПК України визначений вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді справи.
У заяві не наведено підстав, передбачених ст.ст. 75,76 КПК України, для відводу головуючого судді, а також будь-яких обставин, які беззаперечно свідчили би про упередженість або певну зацікавленість судді.
Крім того, вказана заява про відвід судді ОСОБА_3 має загальний та безпредметний характер.
У зв'язку з викладеним у задоволенні заяви захисника ОСОБА_2 про судді слід відмовити, позаяк незгода сторони захисту із процесуальними рішеннями судді, зокрема щодо вирішення клопотання про дослідження доказів, не є підставою для відводу судді.
З урахуванням викладеного вважаю, що достатніх підстав для відведення судді ОСОБА_3 від розгляду справи не встановлено, а тому заява про відвід судді ОСОБА_3 у провадженні за апеляційною скаргою з доповненнями ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року відносно ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Заяву про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у справі за апеляційною скаргою з доповненнями захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 18 березня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1
Справа № 3-зв/824/17/2025 Головуючий суддя у 1-й інстанції: ОСОБА_5
Суддя в апеляційній інстанції: ОСОБА_1