справа № 367/5529/23
провадження № 22-ц/824/6824/2025
06 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Чучков Михайло Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, ще не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Юрія Борисовича на додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2024 року в складі судді Третяк Я. М.,
встановив:
25.07.2023 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Юрченка Ю. Б. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 червня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. і зареєстрований в реєстрі за № 797 про стягнення заборгованості за договором про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей.
Зазначив, що сума судових витрат, зокрема, за рахунок сплачених витрат, пов'язаних з розглядом справи та сплачених витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги за результатом розгляду цієї справи буде збільшена до відповідного розміру, про стягнення (розподіл) якої буде заявлено в порядку, визначеному частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 червня 2024 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 21 червня 2023 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І. М. і зареєстрований в реєстрі за № 797 про стягнення заборгованості за договором про визначення місця проживання дітей, участь батьків у їх вихованні та сплату аліментів на утримання дітей.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.
17.06.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Ю. Б. подав заяву про ухвалення додаткового рішення.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги в розмірі 125 695 грн та 536,80 грн - суму витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
В обґрунтування заяви зазначив, що 26.06.2023 між Адвокатським об'єднанням «Пасльон і Юрченко» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 2-26/06/23.
Відповідно до умов, які містяться в розділі 4 вказаного договору, порядок здійснення розрахунків за надання правової допомоги, що надається Адвокатським об'єднанням клієнту, визначається умовами додаткової угоди №1 від 26.06.2023.
Згідно з умовами вказаного договору та додаткової угоди №1 Адвокатське об'єднання - з однієї сторони зобов'язалося надати правову допомогу в обсязі та на умовах , передбачених договором №2-26/06/23 від 26.06.2023, а ОСОБА_1 зобов'язався сплатити Адвокатському об'єднанню гонорар (винагороду) за надану правову допомогу, розмір якої залежить від витраченого часу адвокатом, виходячи із розрахунку - вартість однієї години становить 50 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на момент надання правової допомоги.
На підставі вказаної додаткової угоди №1, було складено акти про обсяг і вартість наданої правової допомоги.
Згідно з актами від 31.07.2023, 18.10.2023, 18.12.2023, 23.02.2024, 04.04.2024, 01.05.2024, 11.06.2024 Адвокатським об'єднанням «Пасльон і Юрченко» у період з 26.06.2023 по 10.06.2024 було витрачено загалом 36,5 годин часу, що в грошовому еквіваленті складає 125 695,00 грн.
ОСОБА_1 було сплачено вартість наданої правової допомоги у розмірі 125 695 грн, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями про зарахування грошових коштів.
Також просив стягнути 536,80 грн судового збору, що було сплачено під час подання заяви про забезпечення позову.
Отже, з ОСОБА_2 як відповідача у справі відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню сума витрат, пов'язаних із оплатою ОСОБА_1 правової допомоги у розмірі 125 695 грн.
Доказів направлення заяви про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 або її уповноваженому представнику матеріали справи не містять.
13 грудня 2024 року, без повідомлення учасників справи про надходження вказаної заяви та без виклику сторін в судове засідання, Ірпінським міським судом Київської області ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн є співмірним заявленим позовним вимогам.
10.01.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Ю. Б. подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2024 року про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 суму витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги в розмірі 125 695 грн.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що заявником було надані всі документи, що підтверджують витрати ОСОБА_1 , проте судом першої інстанції не було всебічно досліджено надані докази, а тому додаткове рішення є необґрунтованим та таким, що суперечить позиції Верховного Суду, який зауважує, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати н а правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року по справі №757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц).
Окрім того, стороною відповідача не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.
Правом надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.
В судому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Ю. Б. апеляційну скаргу підтримав. Зазначив, що суд першої інстанції неправомірно втрутився у відносини адвоката і клієнта, та з власної ініціативи зменшив розмір витрат на правову допомогу, чим вийшов за межі повноважень.
Інші учасники в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.
Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України, встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.
Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).
За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Згідно із частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження № 61-403св23).
17.06.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Ю. Б. надіслав до Ірпінського Міського суду Київської області заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму витрат пов'язаних із оплатою правової допомоги у розмірі 125 695, 00 грн та 536, 80 грн суму витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, а всього 126 231, 80 грн.
До вказаною заяви долучив наступні докази: копію договору про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року; копію додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 31 липня 2023 року; копію платіжної інструкції від 04.08.2023 на суму 83 750, 00 грн; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 18 жовтня 2023 року; копію платіжної інструкції від 10.11.2023 на суму 5 025, 00 грн; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 18 грудня 2023 року; копію платіжної інструкції від 25.12.2023 на суму 10 050, 00 грн; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 23 лютого 2024 року; копію платіжної інструкції від 29.02.2024 на суму 8 870, 00 грн; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 04 квітня 2024 року; копію платіжної інструкції від 03.05.2024 на суму 6 000, 00 грн; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 01 травня 2024 року; копію платіжної інструкції від 03.05.2024 на суму 8 870, 00 грн; копію акту про обсяг наданої правової допомоги за Договором про надання правової допомоги №2-26/06/23 від 26 червня 2023 року, складеного 11 червня 2024 року; копію платіжної інструкції від 14.06.2024 на суму 6 000, 00 грн.
Проте, у порушення вимог ч. 2 ст. 183 ЦПК України, заявник до заяви про ухвалення додаткового рішення не долучив доказів направлення (надання) іншим учасникам справи копії такої заяви. Судом першої інстанції така заява з додатками учасникам справи також не надсилалася.
Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред'явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22) та від 28 червня 2023 року у справі № 132/892/16-ц (провадження № 61-9297св22).
Отже, частково задовольняючи заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Ю. Б. про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції не врахував, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви, суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил, як неподання доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає нормам частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22) зазначено: «у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України), які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.
7.32. Отже, положення частини четвертої статті 270 ЦПК України (частини четвертої 244 ГПК України) про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов'язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до частини другої статті 246 ЦПК України (частини другої статті 221 ГПК України) чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим)».
Суд першої інстанції вказаного обов'язку не виконав, не повідомив учасників справи про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, незважаючи на те, що розгляд справи по суті в суді першої інстанції відбувався у відкритому судовому засіданні, чим позбавив інших учасників надати заперечення щодо розподілу та розміру витрат на правову допомогу.
З огляду на те, що позивач також не виконав свого обов'язку направити копію заяви про ухвалення додаткового рішення з наданим розрахунком та доказами понесених витрат іншій стороні, вказана обставина робить необґрунтованими доводи апеляційної скарги в тій частині, що стороною відповідача не заявлялось жодних письмових заперечень щодо заявлених до стягнення судових витрат на правничу допомогу, не подавалось жодних доказів на спростування розумності та співмірності заявлених до стягнення судових витрат, не заявлялось клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.
Крім цього, для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Верховний Суд в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 зауважив, що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Юрченко Ю. Б. не навів обґрунтувань поважності не подання доказів понесених витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.
За таких підстав суд першої інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правову допомогу.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не може вийти за межі доводів апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (позивача, який подав апеляційну скаргу), що узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв'язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення), беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування додаткового рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Юрченка Юрія Борисовича залишити без задоволення.
Додаткове рішення Ірпінського міського суду Київської області від 13 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29.05.2025.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук