Справа № 751/2554/25 Головуючий у 1 інстанції Павлов В. Г.
Провадження № 33/4823/394/25
Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.
30 травня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,
з участю захисника адвоката Загальця О. М.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові, одночасно в режимі відеоконференції з Корюківським районним судом Чернігівської області, апеляційну скаргу захисника адвоката Загальця О. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2025 року,
Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий по АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Як установив суд, 10 березня 2025 року, о 18 год. 29 хв., ОСОБА_1 по вул. Івана Мазепи, 66 - В, у м. Чернігові, на порушення вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, керував автомобілем ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння.
В апеляційній скарзі захисник Загалець О. М. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з вчиненням останнім дій у стані крайньої необхідності.
Мотивує тим, що ОСОБА_1 у судове засідання місцевого суду не з'явився, але надав письмові пояснення, у яких вказував на те, що він працює на посаді водія ТОВ «Д2», яке знаходиться у місті Чернігові, з 01.03.2025 по 10.03.2025 ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в КНП «Сосницька лікарня» із захворюванням серця і знаходився під наглядом лікаря, у цей період вживав приписані лікарем ліки та проходив медичне обстеження, вдень 10.03.2025, він продовжував лікуватися і вживати ліки, але о 17 годині йому зателефонували з роботи ТОВ «Д2» і наказали терміново прибути на роботу у зв'язку з виробничою потребою - перезавантаженням складських приміщень і необхідністю вивозу товарів для звільнення складських приміщень, бо інші працівники перебували в рейсах.
На той час лікування ОСОБА_1 майже закінчувалося, він відчував покращення, тому попросив лікаря припинити приписане йому амбулаторне лікування і на власному автомобілі ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_1 поїхав з с. Спаське Сосницької ТГ до м. Чернігова, де близько 18 год. 30 хв. по вул. І. Мазепи був зупинений працівниками поліції, які звинуватили його у не включенні покажчику повороту, а в ході розмови у поліцейських виникла підозра запаху алкоголю з його рота та було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на який він одразу погодився , бо був впевнений у своїй тверезості, алкогольних напоїв не вживав, лише пожартував, що колись вживав пиво.
Після проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, виявилось, що результат становить 0, 40 проміле, що дуже здивувало ОСОБА_1 . Вже пізніше, лікуючий лікар пояснив, що прилад міг зреагувати на вживання приписаних йому ліків, таких як «барбовал» та інші, які він у той день приймав.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Вказує, що ОСОБА_1 , 10.03.2025 діяв у стані крайньої необхідності, у цей день він перебував на лікуванні, яке підходило до кінця, адміністрацією ТОВ «Д2» він був терміново викликаний на роботу. Крім того, ОСОБА_1 у цей день лікувався, вживав ліки, але навіть припустити не міг, що від цих ліків може виникнути стан алкогольного сп'яніння.
Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Загалець О. М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити її з викладених у ній підстав.
Заслухавши аргументи захисника адвоката Загальця О. М., переглянувши відеозапис, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З переглянутого апеляційним судом відеозапису вбачається, що підставою для зупинки транспортного засобу ВАЗ 2107, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 стало порушення Правил дорожнього руху, п.п.9.2. «б» , керуючи транспортним засобом не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при зміні напрямку руху.
Під час перевірки працівником поліції документів та спілкування з водієм ОСОБА_1 , у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, які в подальшому стали підставою для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер, результат позитивний 0,40 проміле.
Суд першої інстанції особливо вірно звернув увагу на відеозапис з відео-реєстратору поліцейського, що є засобом об'єктивного контролю, оскільки не залежить від суб'єктивного сприйняття кожного з учасників події, і є достатнім доказом для прийняття об'єктивного рішення по справі.
Так, на відеозапису безперервно зафіксовано як процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, так і поетапне складання працівниками поліції протоколу про адміністративне правопорушення. Жодних заперечень з приводу достовірності отриманих результатів під час проведення огляду із застосуванням технічного приладу Драгер, ОСОБА_1 не висловлював.
Натомість ОСОБА_1 підтвердив, що напередодні вживав пиво, погодився з результатом огляду та цікавився у працівників поліції ймовірністю за результатом розгляду цього протоколу, щоб його не позбавили права керування.
Згода ОСОБА_1 з результатом огляду підтверджується також наданими письмовими поясненнями в протоколі про адміністративне правопорушення, де в графі пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення та в акті огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, стоїть підпис ОСОБА_2 без зауважень та доповнень.
За встановлених фактичних обставин справи, беззаперечно встановлено, ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо стану крайньої необхідності, слід зазначити, що це є випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Вирішуючи клопотання захисника про закриття провадження в справі на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП, місцевий суд виходив з того, що ст. 18 КУпАП крайня необхідність - це стан, в якому була вчинена дія, передбачена цим Кодексом або іншими законами України, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, і який виключає можливість кваліфікації цієї дії як адміністративного правопорушення.
Обов'язковими ознаками крайньої необхідності є вчинення дії: 1) з метою усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління; 2) якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами; 3) якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Умовою звільнення від адміністративної відповідальності за даної підстави є одночасна наявність усіх трьох вище наведених обставин.
Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
З наявного в матеріалах справи відеозапису ОСОБА_1 , відповідаючи на запитання працівників поліції, підтвердив вживання пива, однак вже в ході судового розгляду, останній змінив позицію та вказав про вживання спиртовмісних лікувальних засобів, а відтак, місцевий суд вірно не розцінив керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння як крайню необхідність, а лише вбачав елементи захисної версії.
ОСОБА_1 не перебував у стані крайньої необхідності, оскільки, а ні про працевлаштування на посаді водія в ТОВ «Д-2», а ні про наявність виробничих потреб у терміновому доставлені вантажу він працівникам поліції не повідомляв.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Транспортний засіб - це джерело підвищеної небезпеки, а на водія покладається величезна відповідальність не тільки за своє життя, а й за життя невизначеного кола учасників дорожнього руху та цілісність майна інших осіб. Доводи сторони захисту про те, що заподіяна шкода є меншою а ніж та, яка могла бути відвернута, навіть у теоретичному порівнянні.
Пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху забороняє водієві керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Невиконання названого пункту Правил, у даному випадку, утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аналіз змісту оскаржуваного судового рішення свідчить про те, що суд дотримався вимог законодавства, та в результаті ретельного дослідження зібраних у справі доказів та їх аналізу в сукупності з встановленими у судовому засіданні обставинами, беззаперечно встановив, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена поза розумним сумнівом, незгода сторони з такою оцінкою не є підставою для зміни або скасування постанови суду першої інстанції.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -
Апеляційну скаргу адвоката захисника Загальця О. М. залишити без задоволення, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, без змін.
Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Антипець