Провадження № 11-сс/4823/259/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28 травня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
слідчої ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2024 року,
Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024270000000730 від 11.04.2024 та продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 15.06.2025 року
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканці АДРЕСА_1 , раніше не судимій,
підозрюваній у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що у судовому засіданні встановлено та доведено наявність на даній стадії досудового розслідування обґрунтованої підозри ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, те, що заявлені раніше ризики, передбачені п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які визнані доведеними, не змінилися та продовжують існувати. При цьому зазначив, що ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, указаний слідчим у клопотанні, не встановлювався та стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведений як такий, який з'явився після обрання запобіжного заходу, тому слідчим суддею не взято його до уваги. Крім того, враховано обставини, передбачені ст. 178 КПК, вік, стан здоров'я підозрюваної, відсутність доказів щодо такого стану здоров'я, який би виключав утримання її під вартою. За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави у відповідності до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити частково та обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням обов'язків, або визначити розмір застави.
Вказує, що рішення слідчого судді необґрунтоване, оскільки вказані ризики, належним чином не перевірені, їх наявність не вмотивована та є абстрактною, вказує, що підозрювана має міцні соціальні зв'язки, постійне місце проживання та батьків, цінності сім'ї високі та побудовані на позитивних традиціях та моральних константах суспільства, які унеможливлюють існування будь-яких ризиків, передбачених ст. 177 КПК та здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, яка раніше не судима та не притягувалася до кримінальної відповідальності, що вказує на стабільність та системність правомірної поведінки підозрюваної. Якщо ж суд дійде висновку, що запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово занадто м'який, то просить визначити розмір застави.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив задовольнити вимоги, викладені в ній та звернув увагу на порушення правил територіальногї підслідності кримінального провадження; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав необґрунтованості, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою та зазначив, що правила територіальної підслідності вказаного кримінального провадження не порушено; слідчу; дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.
СУ ГУНП в Чернігівській області розслідується кримінальне провадження №12024270000000730 від 11.04.2024 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК та ОСОБА_13 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
15.04.2025 ОСОБА_9 затримано у порядку ст. 615 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України. У подальшому, 30.04.2025 ОСОБА_9 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та про нову підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17.04.2025 до підозрюваної ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 30 днів, до 16.05.2025. Строк досудового розслідування у кримінальному провадженні закінчується 15.06.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
У відповідності з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» суддя, розглядаючи подання про продовження строку тримання під вартою, з'ясовує обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання цього запобіжного заходу, а також умови, за яких продовження строку є можливим.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, слідчий суддя районного суду дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та продовжують існувати, досудове розслідування триває, тож є всі підстави для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчим суддею враховано особу підозрюваної, її вік та стан здоров'я, сімейний стан, соціальні зв'язки, відсутність сталого джерела доходів, взято до уваги тяжкість злочинів, у вчиненні яких вона обґрунтовано, для даної стадії кримінального провадження, підозрюється, враховано наявність ризиків, які стали підставою для обрання найсуворішого запобіжного заходу та які продовжують існувати, внаслідок чого дійшов висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. При цьому слідчим суддею розглядалося питання можливості обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, однак дійшов висновку про неможливість таких забезпечити на даний час виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та запобігти встановленим ризикам.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Колегія суддів приходить переконання, що слідчим суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою дотримано вимоги статей 177, 178, 194, 199 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою підозрюваної, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою. Прокурором доведено у судовому засіданні місцевого суду, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися і виправдовують подальше тримання підозрюваної під вартою.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах “Мюррей проти Об'єднаного Королівства», “Чеботарь проти Молдови» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.
Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою “Феррарі-Браво проти Італії» також зазначила, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі є метою досудового розслідування, а саме встановлення реальних збитків та кваліфікуючих ознак, досягненню цілей якого і є тримання під вартою. Тому факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку, чи для складання обвинувального акту, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_9 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Наведені стороною захисту доводи апеляційної скарги не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Усі обставини, на які посилається захисник, слідчим суддею враховані при постановленні рішення.
При цьому враховуючи, що серед кримінальних правопорушень, у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_9 , є особливо тяжкі злочини у сфері обігу психотропних речовин, слідчим суддею у відповідності до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначався, що є дискреційними повноваженнями суду щодо визначених кримінальних правопорушень.
Отже, дійшовши висновку про необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу, слідчим суддею прийнято відповідне рішення про продовження раніше обраного запобіжного заходу в цілому і колегія суддів не вбачає підстав змінювати таке рішення з наведених у апеляцій скарзі обставин щодо визначення застави.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, постановлене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджуються достатніми даними, а тому апеляційна скарга з викладеними у ній доводами, задоволенню не підлягає.
Істотних порушень норм КПК України, які б стали підставою для скасування ухвали слідчого судді, не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 407-409, 411-419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваної ОСОБА_9 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 13 травня 2025 року про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4