Провадження № 11-сс/4823/262/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27 травня 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2025 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_9 , та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, а саме до 08 липня 2025 року, без визначення розміру застави щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. ст. 186 КК України,
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, з урахуванням доведеності існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на потерпілу з метою зміни нею показань на свою користь, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційних джерел доходів, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою може запобігти настанню ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Не погодившись із рішенням суду, підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту. Вважає, що ухвала слідчого судді прийнята з неправильним встановленням всіх обставин справи. Зазначає, що слідчий не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтовану підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Наголошує на необґрунтованості ризиків, заявлених прокурором. Вказує, що він має 3 групу інвалідності і його стан здоров'я може погіршитися під час перебування під вартою. Зазначає, що насильство до потерпілої ОСОБА_10 не застосовував.
У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або особисте зобов'язання. Вважає, що прокурором у клопотанні не наведено фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, доказів якої мають бути надані для обрання виняткового заходу у виді тримання під вартою. Вказує на недоведеності ризиків по справі. Зазначає, що слідчий суддя, оцінюючи можливість існування ризику переховування не враховано позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої ризик переховування підозрюваного ОСОБА_8 від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового вироку. Вказує, що ОСОБА_8 раніше не судимий, тому вчинення будь-якого іншого кримінального правопорушення є необґрунтованим. Наголошує, що підозрюваний не може вдатися до дій, пов'язаних з незаконним впливом на потерпілу у кримінальному провадженні, оскільки орган обвинувачення не надав жодного доказу про наявність будь-яких погроз, підкупу, умовляння потерпілої з боку ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю доповідача, думку прокурора, який наполягав на залишенні ухвали слідчого судді без змін, підозрюваного та його захисника, які просили задовольнити вимоги апеляційних скарг з викладених у них підстав, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини, зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим відділом Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025270340001402 від 10.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
10.05.2025 о 13 год 21 хв. ОСОБА_8 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ст. 208 КПК України.
У той же день ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчим суддею установлено наявність ризиків того, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину під час дії воєнного стану, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки не має стійких соціальних зв'язків та офіційного місця роботи, є особою, що зловживає алкогольними напоями, може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_10 з метою зміни нею показань на свою користь, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має офіційних джерел доходів, згідно з повідомленою підозрою протиправне діяння вчинив у поєднанні із насильством для подолання опору потерпілої та утримання викраденого майна, а також з урахуванням тяжкості покарання, в співставленні з характеризуючими даними, тому дійшов висновку, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів можуть не забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003 № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Крім того, не допускається застосування найбільш суворого запобіжного заходу лише з мотиву тяжкості вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.
Задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя цілком правильно з урахуванням мети і підстав застосування запобіжного заходу дійшов висновку про необхідність застосування до нього саме такого запобіжного заходу. При цьому, в повній мірі були дотримані вимоги статей 178, 194 КПК України, врахувавши вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також із врахуванням даних про особу підозрюваного.
Окрім цього, слідчий суддя цілком обґрунтовано врахував і те, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою в цьому випадку є найбільш доцільним, а інші запобіжні заходи, з урахуванням вище вказаних підстав, не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та уникнути ризиків, вказаних у ст.177 КПК України.
На основі аналізу зібраних матеріалів, судом зроблено обґрунтований висновок, з чим погоджується і колегія суддів апеляційного суду, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а підозра у скоєнні кримінального правопорушення є обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що по справі не доведено існування ризиків є необґрунтованими, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_8 слідчий суддя врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання підозрюваного під вартою. Крім того, такі доводи не спростовують доведених стороною обвинувачення на даному етапі ризиків, не можуть бути беззаперечними стримуючими факторами подальшої належної процесуальної поведінки підозрюваного, і не зменшують достатньою мірою ризики, що стали підставою для застосування саме такого запобіжного заходу ОСОБА_8 .
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
В сукупності із вищезазначеними обставинами, для вирішення справи у відповідності до вимог закону, суд врахував дані, що характеризують особу підозрюваного, обсяг повідомленої підозри та його роль у вчиненні кримінального правопорушення, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , ті обставини, якими обґрунтовують свої апеляційні скарги їх автори.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги захисту, колегія суддів враховує і те, що навіть якщо підозрюваний і не має на меті переховуватися від органів досудового розслідування та суду і вчиняти інші правопорушення, однак, обставини, за яких вчинено кримінальне правопорушення, його тяжкість та інші наведені вище обставини, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в свою чергу свідчить про неможливість зміни виду запобіжного заходу, на чому наголошує апелянт.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, не має стійких соціальних зв'язків та офіційного місця роботи, є особою, що зловживає алкогольними напоями, тому колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки достатніх стримуючих факторів, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілу у кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та інкримінованих ОСОБА_8 дій, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, які були очевидцями нанесення ударів потерпілій, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на потерпілу та свідків, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Доводи в апеляційних скаргах про можливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту або особистого зобов'язання апеляційний суд до уваги не бере, адже колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження, та не установлено підстав для зміни обраного підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування. Крім того, такий запобіжний захід не унеможливить запобіганню вищевказаних ризиків, оскільки ОСОБА_8 не перебуватиме під контролем правоохоронних органів та матиме явну можливість впливати на потерпілу і свідків.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя установив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого. ч. 4 ст. 186 КК України. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства щодо ОСОБА_8 , необґрунтованого чи недопустимого не установив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Даних щодо неможливості утримувати ОСОБА_8 в умовах СІЗО за станом здоров'я, матеріали справи не містять.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_8 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують ознаки суспільного інтересу, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування або зміни законного і обґрунтованого судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 травня 2025 року, якою застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб щодо ОСОБА_8 без визначення розміру застави - без змін.
Ухвала апеляційного суду є остаточною і подальшому оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4