іменем України
29 травня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/950/25
Головуючий у першій інстанції - Рахманкулова І. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/945/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит»,
відповідач: ОСОБА_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 квітня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» (далі по тексту - ТОВ «Аванс Кредит», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором у загальному розмірі 48 000 грн та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено у вигляді електронного правочину договір про надання фінансового кредиту №24071-02/2024, за яким відповідач отримав грошові кошти у розмірі 12 000 грн (споживчий кредит).
Зазначало, що у день укладення договору грошові кошти були успішно зараховані на банківський рахунок відповідача за реквізитами введеної ним банківської картки. Наразі відповідачем допущено порушення строку сплати чергових платежів, у зв'язку з чим товариство направило як в особистий кабінет відповідача, так і додатково на його поштову адресу, вимогу про дострокове повернення суми кредиту.
Відповідач ігнорує дзвінки та повідомлення позивача, порушує взяті на себе зобов'язання. Згідно з розрахунком, загальна заборгованість відповідача станом на день його формування (16.08.2024) становить 48 00 грн, з яких:
- 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 36 000 грн - заборгованість за процентами.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.04.2025 позов ТОВ «Аванс Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Аванс Кредит» заборгованість у сумі 26 400 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Аванс Кредит» 1 332,32 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі ТОВ «Аванс Кредит» просить рішення суду першої інстанції в частині перерахунку суми заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом та часткової відмови у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 21 600 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Аванс Кредит» про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 21 600 грн задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та на неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на момент укладення договору 16.02.2024 зі сторони ТОВ «Аванс Кредит» дотримано п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема щодо денної процентної ставки, її розрахунку на дату укладення договору про споживчий кредит, п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки (2,5%) та інші істотні умови, а відтак зі сторони позивача відсутні будь-які порушення, зокрема ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Зазначає, що між позивачем та відповідачем не укладалося додаткової угоди щодо продовження строку договору, а відтак твердження суду про необхідність застосування денної процентної ставки у розмірі 1% є передчасним та необґрунтованим.
Уважає, що, оскільки відповідач у судовому засіданні проти розміру заборгованості не заперечував, то наявні підстави для звільнення від доказування відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, що в свою чергу є прямою підставою для задоволення позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позов ТОВ «Аванс Кредит» суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір №27071-02/2024 укладено 16 лютого 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що 16.02.2024 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Аванс Кредит» з заявкою-анкетою клієнта на отримання фінансового кредиту, в якій зазначив особисті данні, освіту, від діяльності, контактні номери та номер картки отримувача 4149 - 51хх - хххх - 4066, а також підтвердив, що перед поданням цієї заявки-анкети:
- отримав від ТОВ «Аванс Кредит» інформацію, що передбачена законодавством України у сфері надання фінансових послуг споживчого кредитування;
- ознайомився та погодився з всіма істотними характеристиками послуги з надання мікрокредиту/споживчого кредиту, опублікованими на веб-сайті ТОВ «Аванс Кредит», а також перед підписанням договору ознайомлення з паспортом споживчого кредиту обраного ним кредитного продукту;
- підтвердив, що умови цієї згоди не вимагають окремого повідомлення його про передання його персональних даних третім особам;
- ознайомився з порядком інформування споживачів щодо послуг споживчого кредитування, які надаються ТОВ «Аванс Кредит», опублікованому на сайті ТОВ «Аванс Кредит», та погодився з порядком інформування згідно умов вказаного Порядку (у тому числі ознайомився з порядком відмови від отримання комерційних електронних повідомлень), та надав згоду ТОВ «Аванс Кредит» на отримання комерційних електронних повідомлень у визначених ТОВ «Аванс Кредит» обсягах та періодах їх надсилання.
Крім того, підтвердив, що ознайомлений з правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Аванс Кредит» (надалі - Правила), які розміщені на веб-сайті https://credisend.com.ua/ (далі - сайт), приєднується до договору про спосіб підписання, який розміщений на сайті, та дав згоду ТОВ «Аванс Кредит» на використання під час підписання будь-яких документів (повідомлення, довідки, заяви, інше), пов'язаних з укладенням та використанням договору про надання фінансового кредиту, накладенням електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» або електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним Законом «Про електронну комерцію» або аналога власноручного підпису та печатки (факсимільного відтворення підпису та печатки за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису та печатки), зразок якого розміщений в договорі про спосіб підписання на сайті товариства.
Заявка-анкета клієнта на отримання фінансового кредиту містить підпис ОСОБА_1 W0721 (а.с. 15-16).
16.02.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №27071-02/2024, за яким товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 12 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору) (а.с. 7-13).
Пунктом 1.2. договору встановлено тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 120 днів. Дата надання кредиту 16.02.2024. Наданий кредит клієнт зобов'язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 14.06.2024.
Клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (елонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попереднього укладеного договору в бік погіршення для споживача (п. 1.3. договору).
Пунктом 1.4. договору за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована.
Відповідно до п.п. 1.4.1. договору процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2. цього договору.
Якщо клієнт 16.03.2024 сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності, отримує від товариства індивідуальну знижку в розмірі 96% на перший платіж (розрахунковий період) відповідно до Графіку платежів. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки невиконання умов для отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) він зобов'язаний сплатити перший платіж (за перший розрахунковий період) в розмірі, відповідно до Графіку платежів (п.п. 1.4.2. договору).
Згідно з п. 1.5. договору детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього договору.
Пунктом 1.6. договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № 4149 - 51хх - хххх - 4066 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надається без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту зі вказаними реквізитами.
Відповідно до п.3.1. договору за користування кредитом товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною договору. Порядок нарахування платежів за прострочення клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за цим договором передбачено в п. 5.3. цього договору.
Нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування зазначеного в п. 1.2. договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (п. 3.3. договору).
ОСОБА_1 підписано договір за допомогою електронного підпису W0721 (розділ 8 договору).
З графіку платежів, який підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису W0721 (розділ 3 додатку № 1 до договору), вбачається, що загальна вартість кредиту становить 48 000 грн, з яких сума кредиту - 12 000 грн, проценти за користування кредитом - 36 000 грн, період кредитування - з 16.02.2024 по 14.06.2024 (а.с. 14).
Листом №3466_250122112214 від 22.01.2025 сервіс онлайн платежів iPay.ua повідомив, що на платіжну карту клієнта № НОМЕР_1 16.02.2024 о 17:30 успішно перераховано 12 000 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 344621705, призначення платежу: зарахування 12 000 грн на карту НОМЕР_1 (а.с. 16 зворот).
Згідно з розрахунком заборгованості по договору фінансового кредиту №27071-02/2024 від 16.02.2024, складеного за період з 16.02.2024 по 16.08.2024, вбачається, що станом на 14.06.2024 зафіксована заборгованість:
- 12 000 грн - основний борг;
- 36 000 грн - заборгованість по процентам (а.с.17-18).
16.08.2024 ТОВ «Аванс Кредит» направлено ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, в якій повідомлено останнього, що станом на 16.08.2024 заборгованість за договором становить 48 000 грн, яка складається з: 12 000 грн - основна заборгованість; 36 000 грн - заборгованість по процентам. Запропоновано відповідачу протягом 30 календарних днів від дня отримання цієї вимоги сплатити вказану заборгованість шляхом сплати коштів через особистий кабінет позичальника на сайті товариства або за вказаними реквізитами (а.с. 20-21).
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За положеннями частини першої статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У справі, яка переглядається, ТОВ «Аванс Кредит» ініційовано спір про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №27071-02/2024 від 16.02.2024.
Факт укладення договору про надання фінансового кредиту №27071-02/2024 від 16.02.2024 відповідачем не оспорений.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач умови договору не виконав, в установлений строк грошові кошти не повернув.
Вирішуючи питання щодо суми стягнення заборгованості за процентами за договором про надання фінансового кредиту №27071-02/2024 від 16.02.2024 районний суд, керуючись положеннями ч. 8 Закону України «Про споживче кредитування», Прикінцевими та Перехідними положеннями Закону «Про споживче кредитування», виходив з розрахунку денної процентної ставки 1%, та визначив, що розмір такої заборгованості становить 14 400 грн (12 000 х 1% х 120).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №3498-IX від 22 листопада 2023 року.
Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Ураховуючи, що самим Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» передбачено те, що він набирає чинності 24.12.2023, а договір про надання фінансового кредиту №27071-02/2024 укладено 16.02.2024, тобто після набрання чинності цим Законом, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п'ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Також, колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що, оскільки кредитний договір №27071-02/2024 укладено 16.02.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», то умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 2,50% є нікчемною в силу положень частини п'ятої статті 8 та частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що на момент укладення договору 16.02.2024 зі сторони ТОВ «Аванс Кредит» дотримано п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а також зі сторони позивача відсутні будь-які порушення, зокрема ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства.
Апеляційний суд уважає, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1%, що становить 14 400 грн.
Доводи ТОВ «Аванс Кредит» про те, що оскільки відповідач у судовому засіданні проти розміру заборгованості не заперечував, то наявні підстави для звільнення від доказування відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, що в свою чергу є прямою підставою для задоволення позовних вимог, не є слушними з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: визнання їх усіма учасниками справи та відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
Позиція відповідача, що висловлена ним у судовому засіданні, не свідчать про визнання ним розміру заборгованості, а обґрунтування обрахунку розміру заборгованості за процентами за користування кредитом з розрахунку розміру денної процентної ставки 1% належним чином викладено в оскаржуваному судовому рішенні.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга ТОВ «Аванс Кредит» підлягає залишенню без задоволення, а рішення районного суду - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
Н.В. Шитченко