справа: 766/22460/24
провадження: 33/819/118/25
28 травня 2025 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі:
головуючий: Бездрабко В.О.
секретар судового засідання: Олійник К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2025 року, ухвалену під головуванням судді Валігурської Л.В., у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та відносно нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно постанови суду, ОСОБА_1 , 22 грудня 2024 року о 18:42 годині по проспекту Національної гвардії України (попередня назва проспект Сенявіна) 152-а в м. Херсоні, керував транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», результат тесту №1013 позитивний - 0,34 проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Частково не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що судом першої інстанції не в повні мірі досліджені докази у справі. Вказав, що суд розглянув справу без його участі, хоча він мав намір брати участь у судовому засіданні, але у зв'язку з перебуванням на амбулаторному лікуванні не зміг прибути до суду на визначену дату та час.
Вважав, що суд першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, не врахував, що скаржник проходив амбулаторне, а згодом і стаціонарне лікування складного захворювання хребта, що супроводжується обмеженням його рухливості та неможливістю вільного пересування без використання транспортного засобу.
Зазначив, що заборона керування транспортним засобом є надмірно жорстокою санкцією, яка не відповідає обставинам справи та суперечить меті призначення адміністративного стягнення. Пославшись на те, що вчинене ним правопорушення не призвело до заподіяння шкоди громадським або державним інтересам; раніше скаржник не притягувався до адміністративної відповідальності, а тому за аналогією з положеннями Кримінального кодексу України, вважав за можливим призначити адміністративне стягнення лише у виді штрафу, без позбавлення його права керування транспортними засобами.
Просив змінити постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2025 року в частині накладення адміністративного стягнення, виключивши з резолютивної частини постанови вказівку про застосування до скаржника адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
В судове засідання ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Вічна І.М. не з'явилися, подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані докази у сукупності з доводами апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.280 КУпАП - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За положеннями ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України .
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, наведена норма права надає суду можливість при визначенні виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного проступку, враховуючи конкретні обставини справи та особу порушника, в тому числі, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, призначити стягнення у меншому розмірі або іншого виду, ніж визначено законом. В той же час зазначене правило не застосовується у справах, пов'язаних з правопорушеннями у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Тобто, призначення адміністративного стягнення у зазначеній категорії справ (стаття 130 КУпАП) має відповідати санкції статті, за якою особу визнано винною у вчиненні правопорушення.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР№1 202764, встановлено, що 22 грудня 2024 року о 18:42 годині по проспекту Національної гвардії України, 152-а в м. Херсоні, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу газоаналізатора «Drager Alcotest 7510», результат тесту №1013 позитивний - 0,34 проміле. Своїми діями, ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги ОСОБА_1 не заперечує свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Факт перебування в стані алкогольного сп'яніння скаржником по суті не оспорюються, а тому законність постанови суду в цій частині в апеляційному порядку не перевіряється. Також встановлено, що застосоване до порушника судом першої інстанції адміністративне стягнення призначено в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Рішенням ЄСПЛ від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) наголошено, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, крім передбачених законодавством України прав, має ще й певні обов'язки, установлені Правилами дорожнього руху, які мають дотримуватися при експлуатації транспортного засобу за будь-яких обставин.
ОСОБА_1 , реалізуючи своє право керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених вимог діючого законодавства.
Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно ч. 1 до ст. 130 КУпАП, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Тобто, позбавлення права керування транспортними засобами є основним, а не додатковим стягненням, а тому є обов'язковим до його призначення.
Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми права, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового. Призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ст.130 ч.1 КУпАП без позбавлення особи права керування транспортним засобом не може бути застосовано, як таке що суперечить загальним правилам накладення стягнення за адміністративні правопорушення, передбачених ст. ст.33 та 36 КУпАП та межам визначеної законом санкції. В ході розгляду справи суд першої інстанції належним чином дослідив клопотання адвоката щодо можливості не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, але з урахуванням обставин вчиненого адміністративного правопорушення, який має суспільно небезпечний характер, дійшов обґрунтовано висновку про відмову у задоволенні цього клопотання.
Посилання скаржника на те, що під час розгляду справи в місцевому суді були порушені його права, так як судовий розгляд відбувся без його участі, не знайшло свого об'єктивного підтвердження, оскільки апеляційним судом встановлено, що у призначені судові засідання 18 лютого 2025 року та 19 березня 2025 року ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Вічна І.М. не з'явились, про день та час слухання справ були повідомлені належним чином в порядку ст.277 -2 КУпАП, що підтверджується відповідними доказами (а.с.16-170).
Матеріали справи свідчать, що захисником - адвокатом Вічною І.М. заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 19 березня 2025 року, обґрунтоване неможливістю ОСОБА_1 прибути до суду з приводу перебування особи на стаціонарному лікуванні. Зазначене клопотання судом було задоволено, а розгляд справи відкладений на 15 квітня 2024 року. В означене судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат повторно не з'явились, причини неявки не повідомили, хоча про дату та час слухання справи були повідомлені, що підтверджується довідкою про доставку судової повістки адвокату та довідкою про доставку судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення у мобільному застосунку Viber ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції правомірно здійснив розгляд справи у відсутність не з'явившихся осіб, які належним чином повідомлялися про день, час та місце призначеного судового засідання. Апеляційний суд вважає, що факт обізнаності ОСОБА_1 про наявність адміністративного провадження, що розглядалось судом першої інстанції, є беззаперечним, а неявка особи та його адвоката в судові засідання не обмежили право на доступ до суду.
З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП - за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 15 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Херсонського
апеляційного суду В.О. Бездрабко