Справа № 607/26052/24Головуючий у 1-й інстанції Якімець Т.І.
Провадження № 22-ц/817/525/25 Доповідач - Гірський Б.О.
Категорія -
27 травня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Гірського Б.О.
cуддів - Хоми М.В., Костіва О.З.
за участю секретаря - Панькевич Т.І.,
представників позивача та відповідача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу №607/26052/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від імені якої діє адвокат Гатало Мар'яна Ярославівна на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2025 року про забезпечення позову (постановлену суддею Якімець Т.І.) в справі за позовом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішень органу місцевого самоврядування, скасування записів про Державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, вилучення з Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки та витребування земельних ділянок, -
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться вказана цивільна справа.
В березні 2025 року представник позивача Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області - адвокат Созанська Т.І. подала заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити вказаний позов, шляхом: 1) накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1250 га, з реєстраційним номером 2146806061252, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії; 2) накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1250 га, з реєстраційним номером 2146599661252, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0476, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії; 3) заборони відповідачам та будь-яким іншим особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6125286700:02:001:0477 та 6125286700:02:001:0476; 4) заборони уповноваженим органам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельних ділянках з кадастровими номерами: 6125286700:02:001:0477 та 6125286700:02:001:0476.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовувала тим, що з'явилися нові підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, земельна ділянка із кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477, 21 лютого 2025 року передана в іпотеку ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки № 511 від 21 лютого 2025 року, а земельна ділянка із кадастровим номером: 6125286700:02:001:0476, 29 січня 2025 року відчужена ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 67 від 29 січня 2025 року та передана останнім в іпотеку на підставі договору іпотеки № 119 від 24 лютого 2025 року ОСОБА_5 .
Вважала, що факт відчуження та передачі в іпотеку спірних земельних ділянок підтверджує наявність реальної загрози утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду. Ігнорування таких дій відповідачів призведе до подальшого ланцюга правочинів, ускладнюючи повернення майна законному власнику.
Звертала увагу на те, що відповідачами вчинені реальні дії, спрямовані на відчуження земельних ділянок та на ускладнення виконання рішення при його задоволенні.
Посилалась на те, що до центру надання адміністративних послуг «Дія Центр» Великоберезовицької селищної ради надійшли: заява № 440 на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, для будівництва торгово-офісної будівлі за адресою: с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (замовник ОСОБА_1 ); заява № 441 на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0476, для будівництва торгово-офісної будівлі за адресою: с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (замовник ОСОБА_4 ).
Вважала, що вказане свідчить про те, що відповідачі мають намір перешкоджати позивачу у відновленні його порушених прав, використовувати дані земельні ділянки для спорудження на них будівель торгівлі, тобто, існує ризик забудови спірних земельних ділянок, зведення на них об'єктів нерухомості та відчуження цих об'єктів на користь третіх осіб, що в силу статті 120 ЗК України слугуватиме підставою для переходу права власності на спірні земельні ділянки таких осіб, відповідно у подальшому утрудниться виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Зазначала, що можливість відповідачами в будь-який момент побудувати, ввести об'єкт нерухомості в експлуатацію, зареєструвати його, відчужити, є беззаперечним підтвердженням можливого утруднення виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалено на користь позивача.
На підставі наведеного просила задовольнити заяву.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2025 року заяву задоволено частково.
Вжито заходи забезпечення позову, шляхом: 1) накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1250 га, з реєстраційним номером 2146806061252, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії; 2) заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477; 3) заборони уповноваженим органам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477, яка належить ОСОБА_1 .
У задоволенні решти заходів забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Гатало М.Я. просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:0477, що належить ОСОБА_1 .
Вважає, що ухвалу суду першої інстанції в частині вжиття заходів забезпечення стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:0477, не є співмірною предмету спору.
Звертає увагу на те, що пред'явленні позивачем вимоги мають немайновий характер, відповідно такі вимоги не підлягають забезпеченню, шляхом накладення арешту на майно відповідача.
Вказує на те, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо застосування зустрічного забезпечення позову, про яке сам позивач зазначав у своїй заяві.
Звертає увагу на те, що всупереч своїм позовним вимогам, Великоберезовицька селищна рада сама ж видала відповідачці ОСОБА_6 умови та обмеження для проектування будівництва від 18.03.2025 року за реєстраційним номером 427 на ім'я ОСОБА_1 , вже після подання заяви про забезпечення позову від 11.03.2025 року.
Посилається на те, що іпотекодержатель ОСОБА_3 не є учасником спірних правовідносин, проте винесена ухвала з метою забезпечення позову очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.
Вважає, що укладення Договору іпотеки №511 від 21 лютого 2025 року, жодним чином не перешкоджатиме виконанню судового рішення у даній цивільній справі, в разу задоволення позовних вимог.
Від представника позивача Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області - адвоката Созанської Т.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Зазначає, що забезпечення позову не завдасть шкоди ОСОБА_1 , оскільки майно залишається у повному володінні та користуванні його власника, а у разі відмови у позові заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Вважає, що посилання скаржника про неможливість застосувати забезпечення позову, шляхом накладення арешту, є безпідставним, оскільки позовна вимога про витребування земельної ділянки має вартісну оцінку та майновий характер.
Посилається на відсутність підстав, визначених ч.3 ст. 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Вказує на помилковість та необґрунтованість твердження скаржника, що на Відділ комунальної власності, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства та благоустрою Великоберезовицької селищної ради покладено делеговані контрольні повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю.
Зазначає, що Великоберезовицька селищна рада не мала законних підстав не видати містобудівні умови і обмеження ОСОБА_1 , оскільки вони не являються документами, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, та не являються дозвільними документами.
В судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Гатало М.Я. підтримала вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.
В судовому засіданні представник позивача Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області - адвокат Созанська Т.І. заперечила проти задоволення апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.
Крім того, вказав, що цільове призначення спірних земельних ділянок на момент вирішення Петриківською сільською радою питання про передачу їх у власність відповідачів значилося для сільськогосподарського призначення, проте вподальшому Великоберезовицькою селищною радою, як правонаступником Петриківської сільської ради, після проведеної інвентаризації земель було встановлено, що вказані земельні ділянки є землями рекреаційного призначення з червоними лініями і відповідно вподальшому неправомірно було змінено їх цільове призначення на землі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.
Ухвала суду переглядається лише в частині вжитих заходів забезпечення позову стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6125286700:02:001:0477 та в іншій частині не переглядається.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду відповідає.
Судом встановлено, що представник позивача звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про: 1) скасування рішення Петриківської сільської ради Тернопільської області №2556 від 24 липня 2020 року «Про передачу у власність земельної ділянки»; 2) скасування рішення Петриківської сільської ради Тернопільської області № 2557 від 24 липня 2020 року «Про передачу у власність земельної ділянки»; 3) скасування запису про Державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 11 серпня 2020 року на земельну ділянку площею 0,1250 га, з реєстраційним номером 2146806061252, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, що належить ОСОБА_1 ; 4) скасування запису про Державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 11 серпня 2020 року на земельну ділянку площею 0,1250 га, з реєстраційним номером 2146599661252, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0476, що належить ОСОБА_2 ; 5) вилучення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, площею 0,1250 га з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477, що знаходиться в с. Петрики, Тернопільського району, Тернопільської області; 6) вилучення з Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку, площею 0,1250 га з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0476, що знаходиться в с. Петрики, Тернопільського району, Тернопільської області; 7) витребувати у користь Великоберезовицької селищної ради з незаконного володіння громадянином ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,1250 га з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477, що знаходиться в с. Петрики, Тернопільського району, Тернопільської області; 8) витребувати у користь Великоберезовицької селищної ради з незаконного володіння громадянином ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1250 га з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0476, що знаходиться в с. Петрики, Тернопільського району, Тернопільської області.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 січня 2025 року відкрито провадження у цій цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
Згідно із відповіді Великоберезовицької селищної ради від 11 березня 2025 року, 05 березня 2025 року до центру надання адміністративних послуг «Дія Центр» Великоберезовицької селищної ради надійшли: заява № 440 на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, для будівництва торгово-офісної будівлі за адресою: с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (замовник ОСОБА_1 ); заява №441 на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0476, для будівництва торгово-офісної будівлі за адресою: с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (замовник ОСОБА_4 ).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 220388489 від 14 серпня 2020 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477.
Згідно Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 10 березня 2025 року, земельна ділянка, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, передана в іпотеку на підставі іпотечного договору, серія та номер 511 від 21 лютого 2025 року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І., іпотекодержатель ОСОБА_3 , основне зобов'язання до 21 лютого 2030 року, розмір основного зобов'язання 300 000 гривень.
Постановляючи ухвалу про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка після подачі позову почала вживати активні дії щодо спірної земельної ділянки, які потенційно можуть утруднити виконання остаточного рішення по справі.
З таким висновком погоджується і колегія суддів.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення у разі задоволення позову.
Тобто підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретних обставин.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв'язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування. Таке обмеження допускається, якщо воно передбачене законом і є обґрунтованим.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчитися, що між сторонами виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20 та від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22.
Так, судом встановлено, що згідно Інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості» від 10 березня 2025 року, земельна ділянка, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, передана в іпотеку на підставі іпотечного договору, серія та номер 511 від 21 лютого 2025 року посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О.І., іпотекодержатель ОСОБА_3 , основне зобов'язання до 21 лютого 2030 року, розмір основного зобов'язання 300 000 гривень.
Крім того, 05 березня 2025 року до центру надання адміністративних послуг «Дія Центр» Великоберезовицької селищної ради надійшли: заява № 440 на видачу містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, площею 0,1250 га, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, для будівництва торгово-офісної будівлі за адресою: с. Петриків, Тернопільського району, Тернопільської області (замовник ОСОБА_1 ).
З огляду на встановлені фактичні обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, зокрема, відповідачкою ОСОБА_1 вчиняються активні дії щодо оспорюваної земельної ділянки із кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477, що свідчить про намір на вказаних ділянках провести капітальне будівництво та потенційно такі дії можуть утруднити виконання остаточного рішення по справі.
На підставі наведеного, апеляційний суд вважає, що місцевий суд прийшов до правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом: накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1250 га, з реєстраційним номером 2146806061252, кадастровий номер: 6125286700:02:001:0477, заборонивши її відчуження та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії; заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі проведення будь-яких підготовчих та будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477; заборони уповноваженим органам на час розгляду та до набрання законної сили рішенням суду у справі здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо проведення підготовчих робіт, будівництва об'єктів нерухомості і введення їх в експлуатацію на земельній ділянці з кадастровим номером: 6125286700:02:001:0477, яка належить ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що невжиття саме такого заходу забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся з позовом до суду.
З урахуванням обставин даної справи, апеляційний суд вважає, що вищезазначені заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами.
Можливість розпоряджатись відповідачки спірним майном обмежується на певний час, отже, має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до розгляду даної справи по суті.
Доводи апеляційної скарги про те, що пред'явленні позивачем вимоги мають немайновий характер, відповідно такі вимоги не підлягають забезпеченню, шляхом накладення арешту на майно відповідача, колегія суддів відхиляє, оскільки позовна вимога про витребування земельної ділянки має вартісну оцінку та майновий характер (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 року, справа №910/13737/19).
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було вирішено питання щодо застосування зустрічного забезпечення позову, про яке сам позивач зазначав у своїй заяві, апеляційний суд відхиляє, оскільки реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених ч. 3 ст. 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, проте підстав, визначених ч.3 ст. 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення, судом не встановлено та скаржник на такі підстави не посилається.
Доводи апеляційної скарги про те, що іпотекодержатель ОСОБА_3 не є учасником спірних правовідносин, проте винесена ухвала з метою забезпечення позову очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес іпотекодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договором іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку, колегія суддів відхиляє, оскільки представник відповідачки не надала суду повноважень представляти інтереси іпотекодержателя ОСОБА_3 .
Крім того, в постанові об'єднаної палати КЦС Верховного Суду від 05.05.2025 року у справі №466/2651/25, міститься правовий висновок про те, що накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому й не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Верховний Суд виходить з того, що вжиті заходи забезпечення позову у цьому випадку спрямовані виключно на обмеження суб'єктивних прав відповідача як власника нерухомого майна на вчинення дій з можливого його відчуження. При цьому суті іпотеки як виду забезпечення такі заходи не змінюють та не обмежують права іпотекодержателя.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, з якими погоджується колегія суддів, та не дають підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 березня 2025 року в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 травня 2025 року.
Головуючий: Гірський Б.О.
Судді: Костів О.З.
Хома М.В.