Справа № 951/169/24Головуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б.
Провадження № 22-ц/817/473/25 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
20 травня 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,
секретар - Гичко К.С.
за участю: ОСОБА_1 , її представника - адвоката Василишина К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 4 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, про стягнення частини одноразової грошової допомоги,
У лютому 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду з позовною заявою, у якій просили визнати на ними право на частину одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) брата - військовослужбовця ОСОБА_5 , який загинув при виконанні військового обов'язку, та здійснити перерозподіл виплаченої суми допомоги, стягнувши з ОСОБА_4 виплачену суму одноразової грошової допомоги, а саме: в користь ОСОБА_2 - 5 000 000 грн та в користь ОСОБА_3 - 5 000 000 грн.
Позовну заяву обґрунтовують тим, що їхній брат ОСОБА_5 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини.
Одноразова грошова допомога у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця виплачена його сину - ОСОБА_4 (2016 р.н.).
Зазначали, що вони також мають право на частку одноразової грошової допомоги як особи, які спільно проживали із загиблим, були пов'язані спільним побутом та обов'язками.
Вказували, що зверталися до законного представника неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_1 з метою вирішення питання перерозподілу вказаної суми одноразової грошової допомоги у позасудовому порядку, однак остання відмовилася в добровільному порядку розподілити отримані кошти.
Рішенням Козівського районного суду від 04 лютого 2025 року відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати, ухваливши нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Вважають, що вони є особами, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» мають право на одноразову грошову допомогу, або її частку.
Зазначають, що у позасудовому порядку неможливо перерозподілити таку допомогу у зв'язку із відмовою законного представника неповнолітнього сина загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_1 .
Вказують на те, що докази, які були надані суду першої інстанції, є належними та свідчать про реальність сімейних відносин між ними та загиблим братом за період часу, який передував загибелі ОСОБА_5 .
Звертають увагу суду на факти, які не взяті до уваги судом першої інстанції, зокрема, те що ОСОБА_5 при житті допомагав своїм братам-позивачам матеріально, надсилав кошти на харчування, ліки та одяг, адже отримував заробітну плату як військовослужбовець та мав можливість матеріально їм допомагати.
Також зазначають, що загиблий ОСОБА_5 допомагав фізично, оскільки ОСОБА_2 має інвалідність у зв»язку з з порушенням опорно-рухового апарату та не може самостійного виконувати фізичну роботу.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар С.П. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо неналежності і недостатності доказів, з яких можна встановити факт спільного проживання та ведення спільного господарства позивачами на разом із їх братом ОСОБА_5 .
Також вважає довідки та акти обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства недостовірними, адже деякі з них є взаємовиключними, такими, що містять виправлення. Вважає, що факт реєстрації осіб в одному приміщенні не є беззаперечним доказом спільного проживання та ведення спільного господарства.
Звертає увагу суду на відомості, які містяться в рапортах оперативно уповноважених СКП ВП №2 м.Зборів, які складені в процесі здійснення оперативно-розшукових дій за ухвалою суду про розшук ОСОБА_5 як боржника зі сплати аліментів.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надіславши клопотання про здійснення розгляду справи без їх участі, у зв'язку з неможливістю прибути в судове засідання.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Василишин К.В. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, указуючи на безпідставність її доводів, тому просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Представник Міністерства оборони України - Матяшук В.К. надіслав заяву про здійснення розгляду справи без його участі, у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок артилерійського обстрілу під час бойового зіткнення з силами противника в районі с.Лозове Херсонської області загинув матрос ОСОБА_5 , 1995 року народження, що підтверджується сповіщенням сім»ї №7, яке надіслане начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_6 06.07.2022 року за №2550 брату ОСОБА_5 - ОСОБА_7 за адресою с.Оліїв Зборівська ОТГ Тернопільський район, Тернопільська область.
08.07.2022 року Зборівським відділом ДРАЦС у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про смерть ОСОБА_5 .
Відповідно до витягу з наказу командира в/ч № 192 від 20.07.2022 матроса ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із смертю, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Членами сім'ї останнього в наказі вказано дитину ОСОБА_4 , його законного представника ОСОБА_1 , брата ОСОБА_7 .
Згідно Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.12.2022 року №288, пункт 20 - “сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок смерті, пов'язаної з виконанням військової служби, матроса ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про смерть та листа Кадрового центру ЗСУ виплачено у сумі 15000000 грн.00коп., тобто в повному розмірі.
Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є рідними братами ОСОБА_7 та загиблого ОСОБА_5 , що підтверджено наявними у матеріалах справи свідоцтвами про народження.
Батьки братів Кобильник померли (мати ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено свідоцтвами про смерть.
29.12.2023 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до ОСОБА_1 , як законного представника ОСОБА_4 із проханням про перерозподіл суми одноразової грошової допомоги, на що отримали відмову.
Згідно довідок Зборівської міської ради №2431/04-19, №302 на час смерті ОСОБА_5 за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 , окрім нього були зареєстровані ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 .
ОСОБА_7 фактично проживає не за місцем реєстрації, а разом із сім»єю в іншому населеному пункті - с.Оліїв.
Так, відповідно до акту №305 від 15.09.2023 р. про обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання осіб встановлено, що ОСОБА_7 за зареєстрованим місцем проживанням не проживає. Фактично проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно з довідкою Погрібецького старостинського округу № 306 від 15.09.2023 на час смерті ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 дійсно проживали померлий ОСОБА_5 , його брати ОСОБА_2 й ОСОБА_3 , були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки.
Згідно з довідкою Зборівської міської ради № 317 від жовтня місяця 2022 року ОСОБА_2 , особа з інвалідністю 3 групи, перебував на повному утриманні брата ОСОБА_5 , отримував від нього допомогу, ліки, продукти та інші засоби для існування.
Ухвалою Зборівського районного суду Тернопільської області від 01.06.2021 оголошено розшук ОСОБА_5 . Як видно із змісту ухвали, останнє відоме місце проживання боржника: АДРЕСА_2 , на даний час останній за адресою зареєстрований, але не проживає.
Як видно з відповіді Відділення поліції № 2 (м. Зборів) Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області на адвокатський запит б. н. від 04.04.2024 року, під час виконання розшукової справи №4071021 в період з 29.11.2021 по січень 2022 року працівниками поліції неодноразово вживалися заходи щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_5 . Однак не було встановлено того, щоб останній постійно проживав за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 . За результатами відвідувань даного домоволодіння ОСОБА_5 не було виявлено.
Згідно з рапорту працівника поліції від 01.07.2022 року, які складені в процесі здійснення оперативно-розшукових дій за ухвалою суду про розшук ОСОБА_5 як боржника зі сплати аліментів, під час виконання розшукової справи ОСОБА_2 повідомив, що його брат ОСОБА_5 протягом останніх двох років за вказаною адресою не проживає, зв'язків із ним не підтримує, а тому йому не відоме місце перебування брата.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у відповідь на звернення адвоката Боднара С. П. повідомив, що в листопаді 2022 року - січні 2023 року звертався ОСОБА_2 з вимогою надати документи для оформлення разової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю брата ОСОБА_5 . Однак, єдиним спадкоємцем загиблого є його син ОСОБА_5 , тому необхідні документи було надіслано в місцевий відділ ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем проживання сина для оформлення соціальних пільг та гарантій. Тож ОСОБА_2 було відмовлено в наданні документів для оформлення разової грошової допомоги у зв'язку з їх відсутністю.
30.06.2023 року від ОСОБА_2 надійшов поштовим відправленням пакет документів для оформлення разової грошової допомоги.
Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства Оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 02.12.2022 № 288, сину загиблого ОСОБА_5 призначена та виплачена грошова допомога в повному розмірі, у зв'язку з чим пакет документів був повернутий ОСОБА_2 без реалізації. Під час призову по мобілізації загиблий ОСОБА_5 не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_6 , що в нього на утриманні є брат або інша особа. Дані про утриманців відсутні в обліковій картці ОСОБА_5 .
Згідно рішення виконавчого комітету Зборівської міської ради від 29.11.2007 № 114 «Про надання статусу та встановлення опіки над житлом і майном», надано неповнолітнім: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 юридичний статус “діти, позбавлені батьківського піклування», призначено їм піклувальника - ОСОБА_10 та закріплено за неповнолітніми житлову площу за адресою с. Футори, Зборівського району, та призначено останню опікуном за майном.
З виписки за картковим рахунком клієнта ОСОБА_3 в АТ «Укрсиббанк» за період з 18.03.2022 по 31.12.2022 року вбачається рух коштів, зокрема, перекази на різні картки.
Інформація про те, що на рахунок ОСОБА_3 зараховані кошти від ОСОБА_5 , відсутня.
З виписки за картковим рахунком в АТ КБ «Приватбанк» за період з 12.03.2020 по 4.06.2022 вбачається рух коштів по рахунку НОМЕР_2 , зокрема, зарахування на цей рахунок двох переказів від ОСОБА_5 : 08.05.2022 року - сума 1009 ,92 грн. та 20.05.2022 - сума 8 050 грн.
Інформація про те, кому належить рахунок НОМЕР_2 в АТ КБ «Приватбанк», відсутня як у зазначеній виписці, так і загалом у матеріалах справи.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Статтею 16 цього Закону унормовано правила виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Умови та порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців врегульовані Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023 року.
Відповідно до пункту 1.4. Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану, який затверджено Наказом Міністерства оборони України №45 від 25.01.2023, особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця.
Так, відповідно до ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця ОСОБА_5 , у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що «згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейнихвідносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки».
Про необхідність встановлення зазначених вище обставин як обов'язкової умови для визнання осіб членами сім'ї зазначено у постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270ск18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 5 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).
При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин (спільне проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України), оскільки самі по собі, наприклад, факти спільної присутності їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між особами є усталені відносини, притаманні сім'ї.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19), неодноразово підтриманою Верховним Судом у постановах: від 12.12.2019 року у справі №466/3769/16 (провадження№ 61-5296св19), від 27.02.2019 року у справі №522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11.12.2019 року у справі №712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24.01.2020 року у справі №490/10757/16-ц (провадження№ 61-42601св18), від 08.12.2021 року у справі №531/295/19 (№61-3071св21), та інших.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст.89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачами не надано належних й достатніх доказів, які б підтверджували ведення позивачами разом із братом ОСОБА_5 спільного господарства протягом тривалого часу до загибелі останнього, наявності у них спільного бюджету, побуту, взаємних прав, обов'язків чи інших обставин, які можуть свідчити про реальність сімейних відносин між ними у період часу, що передував мобілізації ОСОБА_5 та його загибелі.
З таким висновком суду слід погодитися, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Зокрема, наявні у справі довідки не є належними та достатніми доказами ведення спільного господарства позивачами разом із їх братом ОСОБА_5 , наявність у них спільного бюджету, тощо.
Сам факт реєстрації місця проживання вказаних осіб за однією адресою не є належним та достатнім доказом того факту, що позивачі були членами сім»ї ОСОБА_5 та вели з ним спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов»язки.
У справі наявні докази про те, що ще до призову на військову службу ОСОБА_5 фактично не проживав за місцем реєстрації у с.Футори Тернопільського району ( розшукова справа № 4071021 щодо розшуку боржника по сплаті аліментів ОСОБА_5 , матеріали якої містять інформацію про те, що в період з 29.11.2021 року по січень 2022 року працівниками поліції неодноразово вживалися заходи щодо встановлення місця знаходження ОСОБА_5 . Однак, не було встановлено того, щоб останній постійно проживав за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 . За результатами відвідувань даного домоволодіння ОСОБА_5 не було виявлено).
Більше того, в ході проведення перевірки слідчим вказаного відділення поліції було установлено, що при спілкуванні з братом ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , який є позивачем у даній справі, останній повідомив слідчому, що на протязі останніх двох років його брат за вищевказаною адресою не проживає, зв'язків із ним не підтримує, а тому йому не відоме місце його перебування (рапорт ст. о/у СКП відділення поліції №2 від 07.01.2022 року).
Отже, самим же позивачем в ході проведення розшукової справи органами поліції було спростовано факт його спільного проживання з загиблим братом.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 допомагав позивачам матеріально, надсилав кошти на харчування, ліки та одяг, адже отримував заробітну плату як військовослужбовець та мав на це можливість, колегія суддів колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції було надано обґрунтовану оцінку банківським випискам про рух коштів позивачів та вірно вказано, що несистемні, поодинокі суми платежів не можуть свідчити про ведення позивачами спільного господарства з їх братом ОСОБА_5 , наявність у позивачів та їх загиблого брата спільного бюджету, спільних прав та обов'язків.
При цьому колегія суддів додатково зазначає, що виписки з банківських рахунків охоплюють короткий період, який розпочався під час перебування ОСОБА_5 на військовій службі, менш як за три місяці до його загибелі.
Фінансові операції, на які посилаються позивачі, є нерегулярними та не свідчать про те, що ОСОБА_5 за життя, до призову на військову службу під час війни, вів спільне господарство з позивачами та мав з ними спільний бюджет.
Доводи апеляційної скарги про те, що загиблий ОСОБА_5 допомагав фізично, у зв'язку з наявністю у ОСОБА_2 інвалідності з порушенням опорно-рухового апарату, та неможливістю самостійного виконання фізичної праці, колегія суддів вважає голослівними, оскільки вони не підтверджені будь- якими доказами.
У суді не були допитані в якості свідків сусіди чи будь-які інші особи, які б підтвердили факт ведення спільного господарства позивачами разом із їхнім братом ОСОБА_5 .
У матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про реальність сімейних відносин між позивачами за період часу, що передує призову ОСОБА_5 на військову службу.
Показання свідка ОСОБА_7 (брата, який проживає окремо), допитаного судом першої інстанції, не є достатнім доказом для задоволення позовних вимог. З його показань не вбачається ведення позивачами та ОСОБА_5 спільного господарства та наявності спільного бюджету.
Із урахуванням того, що інші доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам, яким судом першої інстанції надана належна оцінка, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Рішення суду є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування з мотивів, викладених у апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 4 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 30 травня 2025 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Гірський Б.О.
Костів О.З.