Справа №592/11414/23 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Онайко Р. А.
Номер провадження 33/816/44/25 Суддя-доповідач Рунов В. Ю.
Категорія 130 КУпАП
Іменем України
20 травня 2025 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., з участю секретаря судового засідання Авраменко Д. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/11414/23 за апеляційною скаргою захисника ДОВЖЕНКА В. І. на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.12.2023, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований АДРЕСА_1
визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення:
захисника - адвоката Довженка В. І.,
установив:
В поданій апеляційній скарзі захисник ДОВЖЕНКО В. І. просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити через відсутність складу правопорушення, оскільки судовий розгляд відбувся у відсутність ОСОБА_2 без його належного сповіщення, він є військовослужбовцем і не є суб'єктом ст. 130 КУпАП. Крім того, вважає, що провадження має бути зупиненим на час дії воєнного стану або звільнення ОСОБА_2 з військової служби. ОСОБА_2 т/з не керував, докази безпосередньо в судовому засіданні не досліджувались, протокол містить суперечності. Строк на апеляційне оскарження пропустив з поважних причин.
Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.12.2023 ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, із позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 536,80 грн судового збору.
Згідно постанови судді, 26.07.2023 о 19:29 в м. Суми по вул. Білопільський Шлях ОСОБА_2 керував т/з Chevrolet Aveo, д. н. з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкгольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, млява мова, хитка хода), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 6820 № 0128 та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився, що зафіксовано на службові портативні відео реєстратори № 471977, 471933, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.
Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом 3-х днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а згідно ч. 2 ст. 294 цього Кодексу постанова судді може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення; апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Захисник Довженко В. І. був присутнім 13.12.2023 при ухваленні суддею постанови, вперше апеляційну скаргу подав через електронну пошту суду, однак через технічні проблеми повторно подав апеляційну скаргу 02.01.2024, тому апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки пропущений з поважних (об'єктивних) причин.
Вислухавши доводи захисника Довженка В. І., який підтримав свою апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вказана вище апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Зокрема, розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 264323 від 26.07.2023, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на відповідний стан в установленому законом порядку, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано та, окрім протоколу, об'єктивно підтверджується дослідженими відеозаписами з технічних засобів поліцейських, на яких зафіксовані обставини зупинки т/з Chevrolet Aveo, д. н. з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який мав ознаки алкогольного сп'яніння, тому поліцейськими йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що ОСОБА_2 відмовився, після чого був складений протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Оцінюючи наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а також його достатності для ухвалення відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі поліцейського та в постанові судді присутнє посилання на порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння, процедура якого закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду».
У разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані сп'яніння, згідно з ознаками, визначеними в розділу I «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», така особа підлягає огляду на відповідний стан сп'яніння.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч. 2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія, зокрема на стан сп'яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров'я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється.
Водій т/з, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки т/з або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, а у разі відмови водія т/з від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (ч. 6 ст. 266 КУпАП, п. 6, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду»).
Відеозапис подій є об'єктивним доказом у справі і не залежить від суб'єктивного сприйняття будь-якою особою певних подій, а засвідчує, що у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм дій поліцейських, у тому числі і щодо забезпечення можливості проходження ОСОБА_2 огляду на стан сп'яніння, тому свідома відмова останнього від проходження огляду на стан сп'яніння в порушення вимог п. 2.5 ПДР цілком логічно завершилось складенням відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із самого відеозапису є очевидним, що він здійснений поліцейськими, які оформлювали адміністративні матеріали, а той факт, що зафіксовані на них події за участю ОСОБА_2 мали місце та стосуються саме цієї справи, ніким не оспорюється.
Вищенаведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_2 із ознаками алкогольного сп'яніння під час керування т/з, а й дотримання поліцейськими самої процедури відповідного огляду, що повністю відповідає приписам законодавства України про адміністративні правопорушення, які водій т/з зобов'язаний виконувати (п. 2.5 ПДР), так як «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (рішення ЄСПЛ від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02), а кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія, який повинен контролювати свій т/з таким чином, щоб бути завжди у змозі належним чином їм управляти, бути ознайомленим з правилами дорожнього руху, приписами в області безпеки дорожнього руху, а також з такими факторами, які можуть вплинути на його поведінку (п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), тому доводи апеляційної скарги про порушення процедури огляду на стан сп'яніння є необґрунтованими і на увагу апеляційного суду не заслуговують, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються відеозаписом. При цьому апеляційний суд вважає, що поліцейським при складанні у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього, а вказаний вище протокол містить всі обов'язкові елементи, які закон встановлює до змісту протоколу (ст. 256 КУпАП), зокрема суть правопорушення (об'єктивна сторона) - відмова особи, яка керує т/з, від проходження відповідно встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, конкретний пункт ПДР - 2.5 і нормативно-правовий акт, який передбачає відповідальність за недотримання ПДР - ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника Довженка В. І. про те, що ОСОБА_2 т/з не керував, то апеляційний суд вважає їх необгрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, оскільки згідно відеозаписів події убачається, що був зупинений т/з Chevrolet Aveo, д. н. з. НОМЕР_1 , який знаходиться на узбіччі вул. Білопільський шлях в м. Суми з увімкненною аварійною сигналізацією. ОСОБА_2 виходить з місця водія цього т/з, зачиняє за собою двері, обходить ззаду авто та підходить до пасажирських дверей, після чого міняється місцем з пасажиром. При цьому ОСОБА_2 в ході спілкування з поліцейськими весь час заперечував, що керував т/з, але у той же час в ході складення відносно нього протоколу запитував поліцейських, на яких підставах його було зупинено.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_2 як військовослужбовець не є суб'єктом правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_2 як військовослужбовець під час зупинки т/з виконував свої службові обов'язки і знаходився на службі, а т/з використовув у службових цілях.
Одночасно необхідно зауважити, що відповідно ЗУ «Про дорожній рух» Правила дорожнього руху України встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України; інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація т/з окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил; учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.1, 1.3), а на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в п. 2.1; б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність т/з; в) дати можливість оглянути т/з відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану т/з, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому технічному контролю (п. 2.4 ПДР), тому вимога поліцейських до водія про зупинку т/з і проходження огляду на стан сп'яніння відповідає легітимній меті та завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення, якими є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП), а застосування уповноваженими на те посадовими особами Національної поліції заходів адміністративного впливу провадилось в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ч. 3 ст. 7 КУпАП), внаслідок чого доводи апеляційної скарги з цього приводу задоволенню не підлягають.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП), тому послідовність викладення в диспозиціях наведених правових норм завдань дає підстави для висновку, що застосування належної юридичної процедури є не самоціллю, а важливою умовою досягнення результатів адміністративного судочинства, визначених законодавцем як пріоритетні, охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, сумлінного виконання своїх обов'язків.
Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, одержаній унаслідок істотного порушення прав та свобод людини, тобто імперативною законодавчою забороною використовувати результати процесуальних дій як докази охоплюються випадки, коли недотримання процедури їх проведення призвело до порушення конвенційних та/або конституційних прав і свобод людини.
Відтак, у кожному з вищезазначених випадків простежується чіткий зв'язок правил допустимості доказів з фундаментальними правами і свободами людини, гарантованими Конвенцією та/або Конституцією України, тому вирішуючи питання про вплив будь-яких порушень порядку проведення огляду на стан сп'яніння на доказове значення отриманих у його результаті відомостей чи допущення недоліків при складанні протоколу про адміністративні правопорушення (інших процесуальних документів), суд повинен насамперед з'ясувати вплив цих порушень і недоліків на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні порушення/недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.
Здійснене апеляційним судом дослідження зазначеного вище доказу дозволяє зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин саме ОСОБА_2 керував т/з із ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду на стан такого сп'яніння в установленому законом порядку, так як будь-який обґрунтований сумнів був спростований фактами, встановленими в судовому засіданні на підставі належного, достовірного і допустимого доказу.
Твердження сторони захисту про необхідність зупинки провадження у справі через перебування ОСОБА_2 на військовій службі апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки нормами КУпАП напряму не врегульований порядок зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, у тому числі і у зв'язку з мобілізацією особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що така норма існує у інших процесуальних нормах законодавства України, зокрема ст. 335 КПК, згідно якої у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.
У даному випадку апеляційний суд позбавлений можливості застосувати аналогію закону (чи аналогію права), оскільки законодавець допускає застосування аналогії у випадку, коли він прямо вказує на це в законі, а в кримінальному процесуальному законі та у КУпАП такої вказівки немає. При цьому згідно ч. 2 ст. 7 і ч. 3 ст. 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності і ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Крім того, необхідно ураховувати і положення ст. 38 КУпАП, яка регламентує строки накладення адміністративного стягнення, зокрема якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КУпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у ч. 3-6 цієї статті (ч. 2 ст. 38 КУпАП), а адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, може бути накладене протягом одного року з дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП).
Доводи апеляційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_2 на захист через розгляд справи у його відсутність апеляційний суд також не може прийняти до уваги, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення надійшов до суду першої інстанції 01.08.2023, а 07.08.2023 від ОСОБА_2 надійшло письмове клопотання про відкладення судового розгляду.
В подальшому справа неодноразово відкладалася, в тому числі і за клопотанням сторони захисту.
В черговий раз справу було призначено до розгляду на 13.12.2023, однак ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, тому суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_2 , але за участі його захисника Довженка В. І., що не суперечить вимогам ст. 268 КУпАП.
Таким чином, суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Поновити захиснику ДОВЖЕНКУ В. І. строк на апеляційне оскарження постанови судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.12.2023.
Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 13.12.2023 відносно ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника ДОВЖЕНКА В. І. на цю постанову - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В. Ю. Рунов