Справа №522/13103/24
Провадження №2-з/522/228/25
29 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд міста Одеси у складі:
головуючої - судді Косіциної В.В.
розглянувши на підставі наявних матеріалів заяву представника позивача - адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про зміну одного заходу забезпечення позову іншим (в порядку статті 156 ЦПК України),-
У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Споживчого товариства «СУЗІР'Я БУДОВА», Товариства з обмеженою відповідальністю «УВГП-Система», Споживчого товариства «СУЗІР'Я ПЛЮС» про захист прав споживачів, визнання майнових прав на об'єкт інвестування та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 07 серпня 2024 року заяву представника позивача - адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про забезпечення позову - задоволено частково, заборонено Споживчому товариству «СУЗІР'Я БУДОВА», м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ - 40355181, в будь-який спосіб відчужувати будь-яким іншим особам майнові права на об'єкт будівництва (інвестування) згідно укладеного з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі проінвестованого внеску в сумі 1 137 241 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті сорок одна) гривень, що є еквівалентом 43 048, 00 доларів США, згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. на однокімнатну квартиру, розміщену на 17 (сімнадцятому) поверсі, яка ідентифікується за № НОМЕР_2 (будівельний номер) загальною площею 46,5 кв.м. згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. та за № 252 (номер згідно Технічного паспорту) загальною площею 47,3 кв.м за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 19 та АДРЕСА_1 ; заборонено СТ «СУЗІР'Я ПЛЮС», м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ - 45159936, а також будь-яким іншим особам, органам та суб'єктам, які відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно - здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчужування (передавання, прийняття) майнових прав ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. на однокімнатну квартиру, розміщену на 17 (сімнадцятому) поверсі, яка ідентифікується за № НОМЕР_2 (будівельний номер) загальною площею 46,5 кв.м. згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. та за № 252 (номер згідно Технічного паспорту) загальною площею 47,3 кв.м у розмірі проінвестованого внеску в сумі 1 137 241 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті сорок одна) гривень, що є еквівалентом 43 048, 00 доларів США за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2024 року скасовано в частині задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони СТ «Сузір'я Плюс», (м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ - 45159936), вчиняти реєстраційні дії щодо майнових прав ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. на однокімнатну квартиру, розміщену на 17 (сімнадцятому) поверсі, яка ідентифікується за № НОМЕР_2 (будівельний номер) загальною площею 46,5 кв.м згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 та за №252 (номер згідно Технічного паспорту) загальною площею 47,3 кв.м в розмірі проінвестованого внеску в сумі 1 137 241 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті сорок одна) гривень, що є еквівалентом 43 048, 00 доларів США за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
Постановлено у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони СТ «Сузір'я Плюс», (м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ - 45159936), вчиняти реєстраційні дії щодо майнових прав ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) згідно Договору №4/249-КР від 13.03.2018 із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 на однокімнатну квартиру, розміщену на 17 (сімнадцятому) поверсі, яка ідентифікується за № НОМЕР_2 (будівельний номер) загальною площею 46,5 кв.м згідно Договору №4/249-КР від 13.03.2018 із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 та за №252 (номер згідно Технічного паспорту) загальною площею 47,3 кв.м в розмірі проінвестованого внеску в сумі 1 137 241 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті сорок одна) гривень, що є еквівалентом 43 048, 00 доларів США за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .
В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
31 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Дімітріу Вікторіїї Валеріївни про зміну предмету позову, у якій заявниця просила змінити предмет позову та викласти прохальну частину позову у наступній редакції:
- визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві;
- визнати недійсними додаткову угоду №3 від 11.12.2019 року, додаткову угоду №4 від 25.01.2024 року та Додаткову угоду №5 від 01.03.2024 року до Договору про спільну діяльність від 29.08.2016 року, що укладена між ТОВ «УВГП-СИСТЕМА» та СТ «СУЗІР'Я БУДОВА»;
- зобов'язати ТОВ «УВГП СИСТЕМА» виконати умови договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 29.08.2016 року, укладеного з СТ «СУЗІР'Я БУДОВА» та ТОВ «БАУБУД» у повному обсязі;
- визнати недійсним п.5.2.2. Договору про спільну діяльність №1/Г-19 від 26.01.2024 року, укладеного між ТОВ «УВГП СИСТЕМА» та СТ «СУЗІР'Я ПЛЮС»;
- здійснити розподіл судових витрат.
31 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси від представника позивача - адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни надійшла заява про зміну одного заходу забезпечення позову іншим (в порядку статті 156 ЦПК України), у якій заявниця просила змінити захід забезпечення позову застосований ухвалою суду від 07 серпня 2024 року з урахуванням змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року на інший, а саме:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_3 , ідентифікатор об'єкту - 01.3074881.4645379.20240711.83.6352.98;
- заборонити суб'єктам, які відповідно до закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно - здійснювати будь-які дії, у тому числі реєстраційні, щодо користування, розпорядження та відчужування (передавання, прийняття) з зазначеним об'єктом нерухомого майна.
Відповідно до частин першої-третьої статті 156 ЦПК України за клопотанням учасника справи суд може допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим. Питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим вирішується судом у судовому засіданні не пізніше наступного дня після надходження до суду відповідного клопотання учасника справи.
За наслідками розгляду клопотання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим постановляється ухвала.
Тлумачення положень частини першої статті 156 ЦПК України свідчить, що ЦПК України передбачає можливість заміни одного заходу забезпечення позову іншим, в тому числі здійснення заміни заходів забезпечення позову одного й того ж виду, перелік яких визначено в частині першій статті 150 ЦПК України, але щодо іншого майна.
У постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01 квітня 2019 року у справі № 922/1631/18 зазначено, що у вирішенні питання про заміну одного заходу забезпечення позову іншим, як і щодо вжиття заходів забезпечення позову, обов'язковим є надання оцінки обґрунтованості необхідності здійснення такої заміни, здатності саме того заходу, на який заявник просить замінити вжитий судом, забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі задоволення позову, наявності зв'язку цього заходу забезпечення позову з предметом позову у справі, співмірності заходу із заявленими позовними вимогами, враховуючи також необхідність забезпечення збалансованості інтересів учасників справи. Тобто саме на заявника відповідного клопотання покладається тягар доведення необхідності здійснення заміни вжитого судом заходу забезпечення позову іншим, отже здатності саме такого заходу реально забезпечити задоволення вимог позивача у разі задоволення позову.
До подібних висновків також дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 638/18499/18, провадження № 61-19248св19.
Заява про зміну заходів забезпечення позову мотивована тим, що відповідно до сертифікату №ІУ123241004661 від 18.10.2024 року, ІV пусковий комплекс будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 - здано в експлуатацію.
Також, зазначає про те, що 04 березня 2025 року у групі «Будова» в додатку «Телеграм» розміщено нове повідомлення наступного змісту: «Чудова новина для інвесторів кооперативу «СУЗІР'Я ПЛЮС». 4-му будинку ЖК «ЧОТИРИ СЕЗОНИ» офіційно присвоєно адресу, що дає змогу вже найближчим часом отримати документи на право власності!».
Із відкритих відомостей з Порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва встановлено, що розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №107 від 03.03.2025 року ІV пусковому комплексу будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 , присвоєно наступну адресу: АДРЕСА_5 .
У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об'єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.
Тлумачення вказаних норм дає можливість зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об'єктом цивільних правовідносин.
Майновими правами визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).
У теорії цивілістики під майновими правами розуміється:
1) у широкому значенні речового права суб'єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов'язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо;
2) у вузькому значенні - як суб'єктивне право, яке здатне бути самостійним об'єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.
Майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.
Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у Постанові КЦС ВС від 18.09.2024 у справі № 761/44867/21
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 вказала, що у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов'язань після завершення будівництва об'єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.
З зазначеного вбачається, що після завершення будівництва об'єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності.
Предметом позову у справі є, зокрема, визнання за позивачем майнові права. Проте, як вже зазначалося судом, 31 березня 2025 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника позивача - адвоката Дімітріу Вікторіїї Валеріївни про зміну предмету позову, у якій заявниця просила змінити предмет позову, та, зокрема, визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_6 згідно договору асоційованого членства в споживчому товаристві.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки ІV пусковий комплекс будівництва житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом за адресою: АДРЕСА_4 був зданий в експлуатацію та йому присвоєно наступну адресу: АДРЕСА_5 , відбулося перетворення об'єкта майнових прав в об'єкт нерухомого майна, а тому, застосовані судом ухвалою суду від 07 серпня 2024 року заходи забезпечення позову наразі не можуть бути ефективними, оскільки, не зможуть належним чином забезпечити виконання рішення по справі у разі ухвалення рішення про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, а тому, підстави для зміни заходу забезпечення позову - обґрунтовані.
Постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 містить висновок про те, що тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов'язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред'явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.
У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.
Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим є встановлення судом:
1) наявності спору між сторонами;
2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду;
3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами;
4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання права власності, що свідчить про те, що захід забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, який просить застосувати заявник нерозривно пов'язаний з предметом спору, а тому, застосування такого виду заходу забезпечення, арешт майна є належним заходом забезпечення позову.
Згідно постанови КЦС ВС від 04.10.2023 у справі № 504/158/22, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і захистити інтереси позивача.
Фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони. Процесуальні норми лише вказують на порядок вчинення дій. Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу».
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Постанова Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23 (провадження № 61-10214св23) містить висновок про те, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна.
Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об'єктів незавершеного будівництва, майбутніх об'єктів нерухомості.
Отже, арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
Тому, враховуючи те, що заява про зміну заходу забезпечення позову мотивована, оскільки, відбулася істотна зміна обставин справи, а тому, раніше визначений захід забезпечення позову - став неефективним, беручи до уваги той факт, що захід забезпечення позову у вигляді арешту майна є належним заходом забезпечення позову, а застосування будь-яких інших заходів забезпечення позову, зокрема, у вигляді заборони реєстраційних дій порушуватиме принцип співмірності, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та зміни встановленого ухвалою суду від 07 серпня 2024 року (з урахуванням змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року) у вигляді заборони Споживчому товариству «СУЗІР'Я БУДОВА», м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ - 40355181, в будь-який спосіб відчужувати будь-яким іншим особам майнові права на об'єкт будівництва (інвестування) згідно укладеного з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі проінвестованого внеску в сумі 1 137 241 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті сорок одна) гривень, що є еквівалентом 43 048, 00 доларів США, згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. на однокімнатну квартиру, розміщену на 17 (сімнадцятому) поверсі, яка ідентифікується за № НОМЕР_2 (будівельний номер) загальною площею 46,5 кв.м. згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. та за № 252 (номер згідно Технічного паспорту) загальною площею 47,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 на інший захід забезпечення позову, а саме, накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме, квартиру АДРЕСА_2 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.149-154,156, 157,259-261,353-355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Дімітріу Вікторії Валеріївни про зміну одного заходу забезпечення позову іншим (в порядку статті 156 ЦПК України) - задовольнити частково.
Змінити захід забезпечення позову, встановлений ухвалою суду від 07 серпня 2024 року (з урахуванням змін, що внесені постановою Одеського апеляційного суду від 12 грудня 2024 року) на захід забезпечення позову у вигляді арешту.
Захід забезпечення позову у вигляді заборони Споживчому товариству «СУЗІР'Я БУДОВА», м. Одеса, вул. Осипова, 25, ЄДРПОУ - 40355181, в будь-який спосіб відчужувати будь-яким іншим особам майнові права на об'єкт будівництва (інвестування) згідно укладеного з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) у розмірі проінвестованого внеску в сумі 1 137 241 (один мільйон сто тридцять сім тисяч двісті сорок одна) гривень, що є еквівалентом 43 048, 00 доларів США, згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. на однокімнатну квартиру, розміщену на 17 (сімнадцятому) поверсі, яка ідентифікується за № НОМЕР_2 (будівельний номер) загальною площею 46,5 кв.м. згідно Договору № 4/249-КР від 13.03.2018 р. із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди від 05.10.2020 р. та за № 252 (номер згідно Технічного паспорту) загальною площею 47,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 - скасувати.
Накласти арешт на об'єкт нерухомого майна, а саме:
- квартиру АДРЕСА_7 , ідентифікатор об'єкту - 01.3074881.4645379.20240711.83.6352.98;
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.
Текст ухвали складено та підписано 29 травня 2025 року.
Суддя Косіцина В.В.