ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
26 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_5
потерпілих - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121 КК України.
Прокурором ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Мотивуючи своє клопотання прокурор послався на те, що ризики, які були підставою для застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу не зникли та існувати не перестали.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою та просив його задовольнити.
Сторона захисту у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та захисник зазначила, що ОСОБА_8 бажає та готовий продовжувати військову службу, у зв'язку із чим просить суд застосувати відносно нього більш м'який запобіжний захід, який надасть йому можливість повернутись до військової частини та продовжувати військову службу. Окрім того, сторона захисту зазначила, що станом на теперішній час свідки та потерпілі вже допитані в судових засіданнях, а речі та документи, які на думку сторони обвинувачення, мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, визнані речовими доказами та долучені до матеріалів кримінального провадження, у зв'язку із чим ризики щодо незаконного впливу обвинуваченим на потерпілих та свідків, а також щодо знищення речей і документів перестали існувати. Також, сторона захисту послалась на те, що ОСОБА_8 тримається під вартою більше 9-ти місяців та за весь цей період жодних скарг чи зауважень з місця попереднього ув'язнення не надходило, що свідчить про належну поведінку обвинуваченого під час здійснення кримінального провадження.
Потерпілі та їх представник підтримали клопотання прокурора та просили його задовольнити.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступних висновків.
За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри, яке порушено в клопотаннях прокурора, на даній стадії не є предметом розгляду судом та мало місце коли особи перебували у процесуальному статусі підозрюваних.
Разом із цим, питання, які суд повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання, рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
При цьому слід звернути увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Ризик втечі повинен оцінюватися у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв'язки, а також будь-які інші зв'язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).
Розглядаючи клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення суд, відповідно до вимог ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Крім того, судом враховується позиція Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу суд враховує засаду верховенства права, закріплену у ст.8 КПК України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), яка у відповідності до вимог ч.2 зазначеної статті підлягає обов'язковому застосуванню під час кримінального провадження.
Суд оцінює тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років; вік та стан здоров'я обвинуваченого, щодо якого відсутні відомості, які б перешкоджали триманню його під вартою; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, зокрема останній не одружений.
Вищезазначені обставини свідчать про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливого переховування обвинуваченого від суду.
Разом із цим, враховуючи, що судовий розгляд зазначеного кримінального провадження майже завершений, свідки та потерпілі вже допитані, суд вважає, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема незаконний вплив обвинуваченого на потерпілих та свідків, значно зменшився, проте з урахуванням того, що судовий розгляд ще триває, дає підстави вважати, що зазначений ризик хоча і суттєва зменшився, проте не відпав та продовжує існувати.
Проте, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено існування в зазначеному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливого перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином.
Водночас, з огляду на обставини інкримінованих ОСОБА_8 злочинів, а також враховуючи, що на розгляді в інших судах Одеської області перебувають кримінальні провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, в тому числі проти здоров'я та життя особи, суд вважає, що такі обставини свідчать про існування в даному кримінальному провадженні ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливого вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, вказані обставини свідчать, що існують достатні підстави вважати, що ризики, які були підставою для застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зникли, оскільки є обґрунтовані підстави вважати, що до теперішнього часу обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на волі може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення, що було доведено прокурором в судовому засіданні та не спростовано стороною захисту.
Що стосується посилань сторони захисту з приводу того, що ОСОБА_8 бажає та готовий продовжувати військову службу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 616 КПК України у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також підозрюваний, обвинувачений, який згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
За результатами розгляду клопотання, передбаченого абзацом першим цієї частини, прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.
Таким чином, порушення питання щодо скасування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби перед судом належить до компетенції прокурора, до якого в свою чергу з клопотанням повинен звернутись обвинувачений.
Отже, з урахуванням викладених обставин та особи обвинуваченого ОСОБА_8 , того, що судовий розгляд в даному кримінальному провадженні ще триває та існування доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не може забезпечити належну поведінку ОСОБА_8 та запобігти вищевикладеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому суд вважає за необхідне продовжити строк застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.
Разом із тим, суд враховує, що доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 буде перевірена судом через нетривалий час, у тому числі вона може бути перевірена за клопотанням сторони захисту.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Так, враховуючи, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.121 КК України, зокрема заподіяння умисних тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_8 альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Керуючись ст. ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
Клопотання прокурора Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити застосований до обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 24 липня 2025 року, з триманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Строк дії ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого становить до 24 липня 2025 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/22772/24
Номер провадження № 1-кп/ 522/3576/24
Головуючий суддя - ОСОБА_1