Справа №522/6182/25
Провадження №3/522/2826/25
29 травня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С., розглянувши матеріали, направлені з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Відповідно до наданих суду адміністративних матеріалів, 17.03.2025 року о 11.14 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номер НОМЕР_1 , в м. Одеса по вул. Фонтанська дорога №63, будучі позбавлений права керування, вчинивши правопорушення повторно протягом року.
ОСОБА_2 своїми діями порушив п.2.1(а) ПДР України.
За цим фактом співробітниками патрульної поліції стосовно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №273843 від 17.03.2025 року за ч.5 ст.126 КУпАП.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, із наявними у них доказами, суддя приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч.5 ст.126 КУпАП відповідальність за вказане правопорушення наступає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Виходячи зі змісту Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Згідно п. 2.1.а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За змістом ст. 245, 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підставі ст.252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП суду необхідно встановити факт керування особою транспортним засобом та відсутність у особи права керування транспортним засобом.
На підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, в діях ОСОБА_3 надано такі докази:
-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №273843 від 17.03.2025 року складений на ОСОБА_3 ;
- роздруківка таблиці Адмінпрактика на особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-довідка старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області капітана поліції Михайла Бойка на особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про не отримання останнім посвідчення водія;
-довідка старшого інспектора з ОД ВАП УПП в Одеській області капітана поліції Михайла Бойка на особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення;
-копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху , зафіксоване не в автоматичному режимі на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
-оптичний диск з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції №230473, №471147.
З огляду на викладене, вбачається, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які докази на підтвердження обставин викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, так як додані докази поліцейським до протоколу відносяться до іншої особи, при цьому, хоча протокол і є одним із доказів, але його самостійності недостатньо для винесення постанови в межах встановленої санкції статті КУпАП.
Інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували суть адміністративного правопорушення, викладеного у протоколі про адміністративне правопорушення, особою, яка його склала, всупереч обов'язку, визначеного ч.2 ст.251 КУпАП, суду не надано.
Між тим, обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини та звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не зобов'язана доводити свою невинуватість.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Підсумовуючи, суддя прийшов до переконання, що в матеріалах, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення не міститься достатніх і належних доказів, які б у своїй сукупності встановлювали наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, у діях
ОСОБА_5 огляду на викладене, провадження по даній справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.
Керуючись ст.126, ст.ст.9, 24, 33, 34, 35, 247, 283, 284, 285 КУпАП,-
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя Л.С. Єршова