Справа № 522/16987/21
Провадження по справі № 1-кп/522/153/25
29 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
здійснивши судовий розгляд у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси № 106кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021162510000593 від 20.05.2021 року стосовно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, пенсіонера, який має інвалідність ІІІ групи, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілого - ОСОБА_5 , та його представника - адвоката ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,-
Викладення обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, яке суд вважає доведеним.
20.05.2021 року приблизно о 08:05 годині, у денний час доби, в умовах необмеженої видимості, сухого асфальту, без будь-яких ям та вибоїн на дорозі, водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , здійснював рух по правій смузі свого напрямку руху проїзної частини вул. Семінарська у Приморському районі м. Одеси з боку вул. Канатної в напрямку вул. Середньофонтанська, на якій організовано двосторонній рух: дві смуги руху у напрямку руху автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , та одна у зустрічному напрямку руху.
При під'їзді до регульованого перехрестя вул. Семінарська - вул. Середньофонтанська, режим проїзду транспортних засобів та режим руху пішоходів на якому на момент дорожньо-транспортної пригоди регулювався в першу чергу автоматичними світлофорами, що працювали у справному штатному режимі, та дорожньою розміткою 1.14.2. «регульований пішохідний перехід» згідно Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_3 в'їхав на дане перехрестя на почав виконувати маневр лівого повороту з вул. Семінарська на вул. Середньофонтанська. Виконуючи маневр лівого повороту на перехресті водій ОСОБА_3 зупинився у правій смузі руху проїзної частини вул. Середньофонтанська перед вказаним регульованим пішохідним переходом для надання переваги в русі пішоходам що перетинали проїзну частину вул. Середньофонтанська.
Перед відновленням руху водій ОСОБА_3 був не уважним і не стежив за дорожньою обстановкою, що позбавило його можливості безпечно керувати транспортним засобом, постійно контролювати його рух та вчасно реагувати на можливу зміну для нього дорожньої обстановки, в тому числі на пішохідному переході, не переконався що це буде безпечним і не створить перешкод чи небезпеки для інших учасників дорожнього руху, відновив свій рух та почав проїжджати вказаний пішохідний перехід, не переконавшись при цьому у відсутності на пішохідному переході пішохода, який мав перевагу в русі при переході проїзної частини по ньому і для якого могла бути створена перешкода чи небезпека, видимість і оглядовість якого для водія ОСОБА_3 була необмеженою, і не надавши переваги в русі пішоходу, який перетинав проїзну частину на яку водій повертав, в результаті чого на пішохідному переході передньою частиною кузову автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на дозвільний зелений сигнал світлофору у своєму напрямку руху перетинав проїзну частину вул. Середньофонтанська по зазначеному регульованому пішохідному переході, рухаючись з права наліво по ходу напрямку руху автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 .
Так, встановлено, що ОСОБА_5 в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого переломо-вивиху лівої надп'яткової кістки, крайового перелому кубоподібної кістки лівої стопи.
Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, та могли бути отримані в умовах ДТП (контакту автомобіля, що рухається, з тілом пішохода), і таким чином, могли бути заподіяні 20.05.2021 року, і відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ ТЯЖКОСТІ.
Також досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні встановлено, що належні дії водія автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 в умовах пригоди регламентувалися вимогами пункту 16.2. Правил дорожнього руху України, які зобов'язують при поворотах на перехрестях дати дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку повертає водій.
Водій автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , належним виконанням вимог пункту 16.2. Правил дорожнього руху України мав технічну можливість уникнути пригоди.
Дії водія автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , що не відповідали вимогам пункту 16.2. Правил дорожнього руху України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з фактом настання дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, водій автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 - ОСОБА_3 своїми необережними діями допустив порушення вимог п. п. 2.3. (б), 10.1., 16.2. Правил дорожнього руху України, які вказують на те, що:
п. 2.3. ПДР «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 10.1. ПДР «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 16.2. ПДР «На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку».
Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті та пояснив суду таке.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнав в повному обсязі обставини, викладені в обвинувальному акту, в чому щиро кається, та пояснив суду таке. 20.05.2021 року приблизно о 08:00 годині ранку виїхав з дому з вулиці Троїцької в місті Одесі на вулицю Варненську забрати батькові речі в лікарню, який переніс інсульт. Він повернув на вулицю Семінарську в правий ряд. Перед ним їхав бус, який рухався неадекватно. На вулиці Семінарський скупчення машин та людей було. Пішохідний перехід перед собою він бачив, оскільки він пропустив пішохода та моряка, які переходили дорогу. Коли він почав рух, відволікся на бус, який видав гучний звук та різко почав газувати, від чого він здригнувся, тому не побачив потерпілого та збив його. Після цього він одразу вийшов подивитись стан потерпілого ОСОБА_8 , який стогнав від болю, та викликав карету швидкої допомоги, яка забрала його в МКЛ №1. Його відвезли на огляд на стан алкогольного сп'яніння. Ознак алкогольного сп'яніння у нього виявлено не було. Він приїздив до потерпілого у лікарню, привозив йому цитрусові. Після події спілкувався з потерпілим, частково відшкодував йому шкоду з пенсії, що підтверджується квитанціями. Усвідомлює свої протиправні дії, не заперечує, що винен у ДТП. В лікарні він дав 4000 гривень, а доньці потерпілого 2600 гривень, однак розписку з них не брав. Зазначив, що у його батька погіршився стан здоров'я, тому не міг одразу заплатити суму, яку потерпілий просив. Цивільний позов, поданий прокурором визнав. Цивільний позов потерпілого, яким збільшено позовні вимоги не визнав.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 ОСОБА_9 , пояснив суду, що в день коли відбулось ДТП, він поспішав на роботу вранці, рухався по вулиці Середньофонтанська в місті Одесі від залізничного вокзалу в бік вулиці Семінарська. НА цьому перехресті короткий світлофор, тому коли загорівся зелений сигнал світлофора, люди почали швидко переходити по пішохідному переходу. Він почав бігти, щоб привернути увагу водія. В цей час водій ОСОБА_3 майже зупинився, здійснивши поворот, потім збив його та водій не загальмувавши, наїхав йому на ногу. Він не знає, чи переходив після нього хтось пішохідний перехід. Він йшов на зелений сигнал світлофора і на зустріч йому також йшли пішоходи. У водія не було перешкод на смузі для руху. Карету швидкої допомоги та поліцію він теж викликав. ОСОБА_3 пропонував йому зміститися з проїжджої частина, чого він не міг зробити, його забрала карета швидкої допомоги у лікарню. Підтвердив, що ОСОБА_3 приходив до нього у лікарню, приносив цитрусові та дав йому 2500 гривень та повернув частину грошей за ліки. Однак ані на операцію, ані після операції, обвинувачений йому не допомагав, а лікарняний йому сплачено лише через 4 місяці, в результаті чого він був позбавлений засобів до існування. З боку обвинуваченого не було вчинено жодних дій щодо відшкодування йому спричиненої шкоди, а лише восени почав надавати матеріальну допомогу, один раз 5000 гривень, тричі по 3000 гривень і один раз 1500 гривень, а також 29.09.2021 року у сумі 3045 гривень, але це після того як справа вже потрапила до суду. Після операції ОСОБА_3 приходив зі своїм адвокатом та пропонував йому 1000 доларів США, на що він тоді не погодився, оскільки на той момент він витратив більше 1300 доларів США.
Судом за клопотанням учасників процесу в судовому засіданні було досліджено: диск, на якому містяться відеозаписи дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20.05.2021 року о 08:06 год. у м. Одесі на регульованому перехресті вул. Середньофонтанська-вул. Семінарська; постанову про залучення до кримінального провадження вказаного диску у якості речового доказу від 01.07.2021 року; протокол огляду речового доказу від 01.07.2021 року та характеризуючі особу обвинуваченого матеріали.
Суд з'ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції. Їм було роз'яснено про те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку із зазначеними обставинами, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з урахуванням визнання вини обвинуваченою, докази у судовому провадженні не досліджувалися, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, повністю доведена.
Суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та суд кваліфікує їх за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Мотивування прийнятого рішення.
При визначенні мотивів призначення покарання суд керується таким.
Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника визначена насамперед ст. 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).
Згідно ч. 1 ст. 61 КК України, покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цого Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).
Щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .
Прокурор просив призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами. Позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси, заявлений в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР, просив задовольнити. Стосовно цивільного позову ОСОБА_5 , поданого до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» та ОСОБА_3 , просив задовольнити у документально підтвердженому розмірі. Долю речових доказів просив вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_5 та його представник - адвокат ОСОБА_10 , підтримали прокурора в частині призначення покарання обвинуваченому. Також просили задовольнити в повному обсязі цивільний позов, поданий потерпілим ОСОБА_5 , до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС», про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 91220,87 грн., та моральної шкоди у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі - 4561,04 грн. та до ОСОБА_3 про відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності в розмірі 104558,36 грн. та моральної шкоди у розмірі 282000,00 гривень. Не заперечували проти задоволення цивільного позову, поданого Приморською окружною прокуратурою.
Захисник обвинуваченого, просила суд суворо не карати її підзахисного, та призначити йому покарання у виді обмеження волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_3 не має можливості сплатити штраф. Щодо цивільного позову, поданого Приморською окружної прокуратури, в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, не заперечувала проти задоволення. Проте заперечувала проти задоволення цивільного позову поданого ОСОБА_5 та просила відмовити суд в його задоволенні та подала письмові заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
Обвинувачений ОСОБА_3 щодо міри покарання просив призначити йому обмеження волі з випробуванням, в становивши іспитовий строк, оскільки він не має можливості сплатити штраф. Позовну заяву Приморської окружної прокуратури м. Одеси, подану в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР ОСОБА_3 визнав в повному обсязі. Цивільний позов ОСОБА_5 до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» та до ОСОБА_3 в частині стягнення з ОСОБА_3 розміру відшкодування заробітку ОСОБА_5 , втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності в розмірі 104558, 36 грн. та моральної шкоди у розмірі 282000 гривень, не визнав та просив відмовити суд в його задоволенні.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який, є громадянином України, з середньою освітою, не одружений, є пенсіонером по ІІІ групі інвалідності, який зареєстрований та проживає в м. Одеса, у лікаря на наркологічному обліку не значиться, раніше не судимий.
Також обвинуваченим ОСОБА_3 були надані дані щодо стану його здоров'я.
Відповідно до ст. 66 КК України, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він визнав вину, щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, частково відшкодував шкоду.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Санкцією ч. 1 ст. 286 КК України передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років.
Таким чином, враховуючи факт наявності трьох пом'якшуючих покарання обставин (щире каяття обвинуваченого, часткове добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням шкоди, погіршений стан здоров'я), що суттєво знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також враховуючи особу винного, який раніше не судимий, на обліках не перебуває, є пенсіонером по ІІІ групі інвалідності, суд доходить висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, що буде справедливим та відповідати принципам та цілям його призначення.
Врахувавши в сукупності наведені вище обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який має незадовільний стан здоров'я, та на його утриманні перебуває батько з інвалідністю ІІ групи, що потребує його постійного догляду та піклування, позитивну характеристику за місцем проживання, та те, що він є раніше не судимий, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання особи без ізоляції від суспільства, із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 рік.
При цьому, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені ст.76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.
На підставі вищезазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим та досягне своєї мети.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, цивільних позовів та речових доказів.
Згідно ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого порушеного особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановленим договором або законом.
Відповідно до вимог п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК України потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.
За правилами ст. 61 КПК Україницивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, яким кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка (який) в порядку, встановленому цим Кодексом, пред'явила (пред'явив) цивільний позов.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо заявлених цивільних позовів, суд виходить з норм частин першої, четвертої статті 128 Кримінального процесуального кодексу України, за якими особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов; форма і зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. При цьому права та обов'язки цивільного позивача, цивільного відповідача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (частина друга статті 61, частина друга статті 62 КПК України).
Частиною 1 статті 129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Частина 1 статті 22 ЦК України передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди особі, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.
Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.
Щодо цивільного позову Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданого в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, зокрема відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 13045 гривень 59 копійок, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Частиною 3 статті 1206 ЦК України передбачено, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» від 07.07.1995 року встановлено, що сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 20.05.2021 року внаслідок ДТП отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості та його визнано потерпілим.
Вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участі потерпілого ОСОБА_5 21.05.2021 року доведено перед судом.
Після ДТП ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №11» ОМР, що підтверджується відповідною випискою №3653 від 08.06.2021 року.
Так, матеріалами кримінального провадження підтверджуються суми коштів, витрачених на ОСОБА_5 , який перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР в період з 20.05.2021 року по 08.06.2021 року, що склали 13045 гривень 59 копійок.
Прокурор просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
ОСОБА_3 під час розгляду кримінального провадження визнав цивільний позов, поданий прокуратурою.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданий в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, до ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_3 коштів на користь КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 , у розмірі 13045 гривень 59 копійок, підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена, а сума витрат на стаціонарне лікування обґрунтована та документальне підтверджена довідкою зазначеного закладу охорони здоров'я.
Щодо цивільного позову ОСОБА_11 до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС», ОСОБА_3 .
Так, 30.09.2021 року від ОСОБА_5 до суду надійшов цивільний позовна про відшкодування моральної шкоди завданої злочином поданої до ОСОБА_3 , в якій він просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальні збитки в розмірі 1067,00 гривень та моральну шкоду в розмірі 300000 гривень.
В подальшому від ОСОБА_5 до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» на його користь матеріальну шкоду в розмірі - 91 220 гривень, 87 копійок та моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі - 15 000 гривень та про стягнення з ОСОБА_3 на його користь відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності, починаючи з 20.05.2021 року та моральну шкоду в розмірі 267000 гривень.
07.11.2023 року ОСОБА_3 було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій він просить стягнути з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС», матеріальну шкоду в розмірі - 91220, 87 гривень, та моральну шкоду у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі - 4561,04 гривень, та стягнути з ОСОБА_3 на його користь відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності, в розмірі 104558,36 гривень та моральну шкоду в розмірі 282000 гривень.
В обґрунтування поданого позову в частині відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності, потерпілий зазначив, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому-вивиху лівої надп'яткової кістки, крайовий перелом кубоподібної кістки лівої стопи, забій м'яких тканин лівого стегна та він був одразу госпіталізований до КНП «Міська клінічна лікарня №1» ОМР.
Після ДТП він проходив лікування у стаціонарів КНП «Міська клінічна лікарня №1» в період з 20.05.2021 року по 08.06.2021 року, а потім по 01.12.2021 року амбулаторно. 20.05.2021 року йому була зроблена операція - за допомогою хірургічного втручання йому був усунений вивих, накладена гіпсова пов'язка, через декілька днів йому було зроблено операцію: напівзакрита репозиція перелому лівої надп'яткової кістки, для відновлення суглобу, встановлені 3 канольовані гвинти, проведено курс консервативного лікування, робилися перев'язки, була накладена гіпсова пов'язка «чобіток».
Після виписки з КНП «Міська клінічна лікарня №1» він був направлений на лікування до районної поліклініки, де проходив лікування та обстеження під наглядом сімейного лікаря та травматолога, періодично направлявся до МСЕК та 1 грудня 2021 року йому встановлена 3 група інвалідності, до підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією №517596.
Позивач зазначив, що у зв'язку із тим, що після ДТП у нього був обмежений рух, він міг рухатись тільки за допомогою милиць, кожен день на вимогу лікарів він відвідував лікарів у поліклініці, тому вимушений був користуватись послугами таксі, поки не зняли гіпс - 26.08.2021 року, та поніс значні матеріальні витрати при оплаті послуг таксі. Більше 6 місяців він знаходився на лікарняному, оскільки його стан здоров'я не дозволяв йому приступити до роботи.
З червня 2021 року він рухався тільки за допомогою милиць, в теперішній час рухається дуже повільно за допомогою бостону, на лікування та обстеження ним витрачено власні кошти в сумі 24220,87 гривень, що підтверджується відповідними квитанціями про сплату.
Заподіяна шкода внаслідок ДТП частково відшкодована йому ОСОБА_3 в розмірі 18000 гривень та страховою компанією, з якою у нього укладений договір про страхування життя та здоров'я в розмірі 5000 гривень.
ОСОБА_5 зазначив, що йому заподіяно матеріальні збитки на суму 19220, 87 гривень, що підтверджується чеками.
Оскільки в результаті ДТП ОСОБА_5 став інвалідом ІІІ групи йому підлягає відшкодуванню шкода у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку (6000 гривень х 12 = 72000 гривень).
У зв'язку з чим вважає, що страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю складає 19220,87+72000= 91220,87 гривень.
Крім того, зазначив, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час ДТП, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що на його думку складає за розрахунком: 91220, 87 гривень/100х5=4561,04 гривень, що підлягає стягненню з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС».
ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» повідомлено належним чином про дату, час та місце розгляду поданого цивільного позову, від представника якого 03.04.2023 року надійшла заява про відкладення розгляду справи на період дії воєнного стану.
В подальшому 21.07.2023 року від представника страхової компанії ОСОБА_12 надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 .
Так, позивач зазначив, що матеріальні збитки заподіяні йому на теперішній час складають 19220, 87 гривень, що підтверджується фіскальними чеками.
Згідно довідки АТ «Укрзалізниця» Філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» від 24.01.2022 року станом на 20 травня 2021 року його заробітна плата складала 9681,33 гривень, у зв'язку із чим на його користь підлягає стягненню щомісячно, пропорційно до встановленого проценту втрати постійної загальної працездатності та розміру його середньомісячного заробітку, починаючи з 20.05.2021 року, а саме 104558,36 гривень, які необхідно стягнути з відповідача ОСОБА_3 .
В обґрунтування позову в частині відшкодування моральної шкоди ОСОБА_5 зазначив, що під час ДТП він переніс фізичний біль, його моральному стану спричинено значної шкоди, суттєво змінились умови його життя, на теперішній час він не може самостійно рухатись, перші чотири місяці після ДТП, міг рухатись тільки за допомогою милиць, не міг тривалий час працювати, що негативно вплило на його матеріальний стан та його родини, він вимушений просити та позичати гроші у своїх родичів та знайомих, після перенесеної операції йому необхідно проходити реабілітацію, медикаментозне лікування, масажі, лікувально-оздоровча фізкультура, внаслідок ДТП він став інвалідом ІІІ групи, значно втратив свою працездатність.
Крім того, зазначив, що він пережив стрес та душевні страждання внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень, значно погіршився стан здоров'я, виникла невпевненість у майбутньому. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням частково відшкодованої суми збитку ОСОБА_3 в розмірі 18000 гривень, з нього необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 282000 гривень.
Від захисника ОСОБА_7 до суду надійшли заперечення на заяву ОСОБА_11 про збільшення позовних вимог. Так, захисник зазначила, що позивачем не підтверджені вимоги належними, допустимими та достовірними доказами в порядку ст. 57, 58, 64 ЦПК України, оскільки з наданої потерпілим ОСОБА_5 довідки не можливо встановити, що інвалідність ОСОБА_5 надана у зв'язку із ушкодженням здоров'я в результаті виконання ним трудових обов'язків, а відтак, на думку захисника, неможливо встановити і відсоток втрати професійної працездатності, оскільки надана позивачем довідка до акту огляду МСЕК не містить відомостей щодо відсотку втрати працездатності та яка саме працездатність втрачена.
Крім того, захисник зазначила про неможливість встановлення відсотку, вид непрацездатності, за який період та який відсоток має бути встановлено, оскільки позивачем не надано до суду експертного висновку щодо втрати працездатності, його відсотку, та взагалі яка працездатність втрачена (професійна або загальна) і на який час вона втрачена.
Також, захисник зазначила, що з наданої довідки до акту медико-соціальної експертної комісії неможливо встановити, чи дійсно ОСОБА_5 отримані в результаті ДТП травми були підставою для отримання інвалідності, або існували інші захворювання, що призвели до отримання інвалідності, позивачем не надано доказів про зменшення працездатності в період з 20.05.2021 року по 01.12.2021 року, доказів в підтвердження втрати ним заробітку або його зменшення і після 2022 року, та доказів неможливості далі працювати, або виконувати роботи, які він виконував до події, доказів в підтвердження того, що посада на якій позивач працював до події, забороняє працевлаштування осіб при наявності ІІІ групи інвалідності.
В частині стягнення моральної шкоди захисник просила врахувати суд, що відповідач є інвалідом ІІІ групи, має на утриманні батька інваліда ІІ групи. Також просила врахувати суд, що відповідач невідкладно після події поїхав до лікарні та надав гроші у розмірі 4000 гривень на придбання ліків, надалі по мірі своїх можливостей перераховував позивачу гроші, що підтверджується чеками на загальну суму 19840 гривень, що свідчить про його намагання поліпшити стан позивача.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали цивільного позову, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_11 до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС», ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 року №3720-ІХ (далі Закон) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.
Розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування встановлюються за шкоду, заподіяну: життю та здоров'ю потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на одну потерпілу фізичну особу, та у розмірі, еквівалентному не менше 6,45 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.
Згідно ч.1 ст.18 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Статтею 20 Закону визначено, у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв'язку з: 1) лікуванням потерпілої фізичної особи; 2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою; 3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи; 4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 5) смертю потерпілої фізичної особи.
Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю потерпілої фізичної особи зменшується на документально підтверджену суму отриманого потерпілою фізичною особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від відповідальної за заподіяння шкоди особи, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою. У такому разі компенсація витрат особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону.
Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров'ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.
Відповідно до положень статті 21 Закону страхова (регламентна) виплата у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов'язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров'я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров'я, а розмір витрат - розрахунковим документом.
Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв'язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.
Статтею 23 Закону визначено, що страхова (регламентна) виплата у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі заробітку (доходу), втраченого потерпілою фізичною особою, який визначається відповідно до Цивільного кодексу України.
Також у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи до страхової (регламентної) виплати включаються витрати, пов'язані з необхідністю пристосування до нових умов життя потерпілої особи, а саме місця проживання, робочого місця, транспортного засобу такої особи (за наявності станом на день дорожньо-транспортної пригоди) потерпілої особи, що полягає у здійсненні комплексу заходів для створення умов для роботи, проживання, пересування потерпілої фізичної особи, максимально наближених до таких умов до моменту заподіяння шкоди її життю та здоров'ю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Порядок розрахунку та перелік витрат, пов'язаних з необхідністю пристосування потерпілої фізичної особи до нових умов життя, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Розмір страхової (регламентної) виплати у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання потерпілої особи дитиною з інвалідністю) не може бути менше мінімального розміру, передбаченого частиною другою цієї статті.
Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв'язку із стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи у разі встановлення їй інвалідності (визнання малолітньої або неповнолітньої потерпілої особи дитиною з інвалідністю) становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку.
Разом із цим, у статті 1197 ЦК України зазначено, що розмір втраченого заробітку (доходу) визначається саме з урахуванням ступеня втрати професійної працездатності. Тобто закон не пов'язує виникнення відповідного права на відшкодування з моментом встановлення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
З урахуванням наведеного суд доходить таких висновків.
Вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участі потерпілого ОСОБА_5 21.05.2021 року доведено перед судом.
ОСОБА_3 надав суду копію страхового полісу №АР/9219135 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20.10.2020 року, укладений із страховою компанією ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС», який був чинний на момент ДТП, що сталося 21.05.2021 року.
Судом встановлено, що цивільним позивачем ОСОБА_5 на підтвердження вимог поданого ним позову долучено чеки, які останній витратив на лікування на загальну суму 4021,67 гривень, тому суд не погоджується із зазначеною позивачем розміру матеріальної шкоди у сумі - 19220,87 гривень, який не доведено перед судом та не містить документального підтвердження.
Разом з тим, суд погоджується з доводами цивільного позивача ОСОБА_5 щодо необхідності виплати йому страховою компанією матеріальної шкоди, у зв'язку із стійкою втратою ним внаслідок ДТП працездатності, та розмір страхової виплати, у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілого ОСОБА_5 , підлягає відшкодуванню відповідно до положень ст. 23 Закону.
Як вбачається з матеріалів, долучених до цивільного позову, ОСОБА_5 після ДТП встановлено інвалідність ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серія 12ААВ №517596 від 01.12.2021 року.
Мінімальний розмір заробітної плати на момент настання події становив 6000 гривень, відповідно до закону про Державний бюджет України.
З урахуванням наведеного ОСОБА_5 підлягає відшкодуванню страховиком розмір страхової виплати, у зв'язку із стійкою втратою працездатності потерпілого, у розмірі, що становить 72000,00 гривень (6000 гривень х 12 = 72000 гривень).
Таким, чином, на користь потерпілого ОСОБА_5 зі страхової компанії ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» необхідно стягнути 76021 гривень 67 копійок.
Як встановлено судом ОСОБА_5 під час та після ДТП переніс фізичний біль, його моральному стану спричинено значної шкоди, суттєво змінились умови його життя, на теперішній час він не може самостійно рухатись, перші чотири місяці після ДТП, міг рухатись тільки за допомогою милиць, не міг тривалий час працювати, що негативно вплило на його матеріальний стан та його родини, він вимушений просити та позичати гроші у своїх родичів та знайомих, після перенесеної операції йому необхідно проходити реабілітацію, медикаментозне лікування, масажі, лікувально-оздоровча фізкультура, внаслідок ДТП він став інвалідом ІІІ групи, значно втратив свою працездатність. Крім того, ОСОБА_5 пережив стрес та душевні страждання внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень, значно погіршився стан здоров'я, виникла невпевненість у майбутньому.
Згідно ст. 26-1 Закону (в редакції, яка діяла на момент події та звернення потерпілого з цивільним позовом), страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
За таких обставин, суд, встановивши розмір загальної шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, дійшов висновку про стягнення на користь ОСОБА_5 з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» моральної шкоди в розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, а саме в сумі 3801 гривень 08 копійок (76021,67 гривень х 0,05 = 3801,08 гривень).
Таким чином, у рахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 до ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» підлягають частковому задоволенню та з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» на користь ОСОБА_5 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 76021 гривень 67 копійок та моральна шкода - 3801 гривень 08 копійок.
Щодо позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , зокрема про відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону, ступінь стійкої втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності (у відсотках) потерпілої фізичної особи внаслідок дорожньо-транспортної пригоди визначається у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Відповідно до ч. 1 Розділу ІІ Наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Порядку та Критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» від 05.06.2012 року №420 (далі Порядок), ступінь стійкої втрати професійної працездатності у відсотках встановлюється, виходячи з наслідків ушкодження здоров'я внаслідок випадку з урахуванням професійних здібностей, що є у особи, клініко-функціональних можливостей і важливих професійних якостей, які дозволяють продовжувати виконання роботи за попередньою професією до випадку. Враховуються зниження кваліфікації, зменшення обсягу виконуваної роботи та важкість праці в звичайних, спеціально створених виробничих або інших умовах, ступінь стійкої втрати професійної працездатності встановлюється в межах від 5 до 100 відсотків.
Відповідно до ч. 3 Розділу ІІ Порядку, при визначенні ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках враховуються такі професійні чинники: здатність виконувати роботу в повному обсязі за попередньою професією чи іншою роботою, рівноцінною їй за кваліфікацією При втраті основної або іншої рівноцінної їй за кваліфікацією раніше освоєної професії визначається необхідність облаштування робочого місця особи та створення спеціальних виробничих та/або інших умов (режимів) праці або можливість використання залишкової професійної працездатності на іншій роботі нижчої кваліфікації.
Судом встановлено та потерпілою стороною на підтвердження вимог в частині відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності, долучено до позову довідку про доходи від 24.01.2021року №128 видану «Укрзалізниця», філія «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», Виробничий підрозділ «Одеське відділення», згідно якої ОСОБА_5 отримував заробітну плату в період з березня 2021 року по грудень 2021 року.
Також до цивільного позову долучено довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №517596 від 01.12.2021 року, згідно якої ОСОБА_5 встановлена ІІІ група інвалідності до 01.01.2023 року. При цьому в подальшому потерпілим не було надано суду даних про продовження ОСОБА_5 групи інвалідності.
Так, позивачем ОСОБА_5 не надано до суду висновку експерта щодо ступеня та відсотку втрати працездатності, а вказаний відсоток не може бути встановлений судом самостійно.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 24.04.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 про призначення судово-медичної експертизи для виявлення причинно-наслідкового зв'язку між ДТП та наслідками у вигляді ушкодження здоров'я позивача, що призвели до надання ІІІ групи інвалідності, щодо встановлення ступеню втрати загальної працездатності у процентному відношенні, оскільки це не входить до предмету доказування у даному кримінальному провадженні.
Потерпіла сторона не була позбавлена можливості самостійно звернутися до експерта для вирішення цих питань та надати суду на підтвердження своїх доводів відповідні докази.
Крім того згідно принципу диспозитивності, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що позивач повинен довести обставини, які мають значення для справи і на які він посилається як на підставу своїх вимог, який несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Під час розгляду даного кримінального провадження потерпіла сторона не була позбавлена можливості самостійно звернутися до експертної установи для встановлення ступеня втрати працездатності потерпілого ОСОБА_5 у відсотках, що має суттєве значення для обчислення суми, яка підлягає відшкодуванню.
Крім того, згідно наданої потерпілим ОСОБА_5 довідки з місця роботи, після події ДТП останній отримував заробітну плату до кінця 2021 року.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_11 до ОСОБА_3 щодо відшкодування заробітку, втраченого внаслідок зменшення загальної працездатності в розмірі 104 558, 36 гривень, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
За змістом ч.1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичній болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справа «Науменко проти України»).
В цивільному позові та в судовому засіданні, в обґрунтування зазначеного розміру стягнення моральної шкоди, потерпілий вказав, що під час ДТП він переніс фізичний біль, його моральному стану спричинено значної шкоди, суттєво змінились умови його життя, на теперішній час він не може самостійно рухатись, перші чотири місяці після ДТП, міг рухатись тільки за допомогою милиць, не міг тривалий час працювати, що негативно вплило на його матеріальний стан та його родини, він вимушений просити та позичати гроші у своїх родичів та знайомих, після перенесеної операції йому необхідно проходити реабілітацію, медикаментозне лікування, масажі, лікувально-оздоровча фізкультура, внаслідок ДТП він став інвалідом 3 групи, значно втратив свою працездатність.
Крім того, зазначив, що він пережив стрес та душевні страждання внаслідок нанесених йому тілесних ушкоджень, значно погіршився стан здоров'я, виникла невпевненість у майбутньому. Таким чином, позивач вважає, що з урахуванням частково відшкодованої суми збитку ОСОБА_3 в розмірі 18000 гривень, з останнього необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 282 000 гривень.
Вказане є суб'єктивним припущенням потерпілого, що всупереч п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не підтверджено доказами та визнається судом неспроможним в межах заявленої суми.
Так, вину ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за участі потерпілого ОСОБА_5 21.05.2021 року доведено перед судом.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд, з огляду на фактичні обставини кримінального провадження, характер, глибину моральних страждань та переживань потерпілого ОСОБА_5 , керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, оцінює завдану моральну шкоду завдану потерпілому в розмірі 100000 гривень 00 копійок, та за переконанням суду саме така сума відшкодування моральних страждань потерпілого є достатньою для розумного задоволення потреб потерпілого і не буде становити надмірного тягаря для ОСОБА_3 , який не визнав цивільній позов в повному обсязі.
При цьому, суд констатує, що потерпілий не виконав визначеного ЦПК України обов'язку щодо доведення стороною обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, та не довела перед судом заявлений нею розмір моральної шкоди.
Визначаючи розмір відшкодування потерпілому понесеним ним моральної шкоди саме у такій сумі, суд виходить з того, що визначаючи розмір відшкодування, слід керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності та розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, про що також зазначила Велика Палата Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15.12.2020 року.
Крім того, суд враховує матеріальний стан обвинуваченого, який не працює, та стан його здоров'я, який є пенсіонером по ІІІ групі інвалідності та має на утриманні батька з інвалідністю, який потребує його догляду та піклування.
Потерпілою стороною не доведено перед судом заподіяння потерпілому моральної шкоди саме у розмірі, заявленому у позові, а також такого матеріального стану відповідача, який би свідчив про його спроможність реально задовольнити вимоги потерпілого. Відтак, зазначений розмір задоволених судом позовних вимог, на думку суду, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, а також не порушує баланс між правами обвинуваченого, з одного боку, та інтересами потерпілого, з іншого.
Щодо заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат, речових доказів.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Арешт накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 15.01.2021 року на автомобіль марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , слід скасувати та повернутим власнику.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Судом встановлено, що у даному кримінальному провадженні містяться витрати на залучення експертів, у зв'язку з проведенням експертиз на загальну суму 5 491, 52 гривень та залученням спеціаліста з КУ «Центр інтегрованої системи віделспостереження та відеоаналітики м. Одеси (Центр - «077»)» - 240, 99 гривень, які підлягають стягненню з обвинуваченого, а саме за проведення:
- судової авто-технічної експертизи технічного стану автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , загальною вартістю 2 059,32 гривень (акт №21-2963): вартістю 1 372, 88 гривень, та акт (№21-2964) - 686, 44 гривень;
- комплексної судової авто-технічної та відео-технічної експертизи за обставинами ДТП, загальною вартістю 3 432, 20 гривень (акт №21-3726), вартістю 2 059,32 та акт (№21-3727) - 1 372, 88 гривень.
Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 61, 65, 286 КК України, ст. 100, 124, 127-129, 174, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376, 395, 532 КПК України, -
Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком 1 (один) рікз позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.
На підставі ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на обвинувачену ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;.
Цивільний позов Приморської окружної прокуратури м. Одеси, поданий в інтересах держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 1» ОМР, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, на загальну суму 13045 (тринадцять тисяч сорок п'ять) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави в особі КНП «Міська клінічна лікарня № 11» ОМР у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - 13045 (тринадцять тисяч сорок п'ять) гривень 59 (п'ятдесят дев'ять) копійок.
Цивільний позов ОСОБА_5 , до ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної вчиненням кримінального правопорушення, - задовольнити частково.
Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СТРАХОВА ГРУПА» ТАС» на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок ДТП здоров'ю ОСОБА_5 , у розмірі 76021 (сімдесят шість тисяч двадцять одна) гривня 67 (шістдесят сім) копійок, та моральну шкоду у розмірі 3801 (три тисячі вісімсот одна) 08 (вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_5 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням судових експертиз документально підтверджені судові витрати, витрачені на залучення експертів Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз (виконавець: Одеський науково-дослідний інститут судових експертиз, (р/р UA768201720313251001201000586 в ДКСУ, м. Київ, МФО - 820172, код ЄДРПОУ - 02883110) на загальну суму 5 491 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто одна) гривня 52 (п'ятдесят дві) копійки, а саме:
- судова авто-технічна експертиза технічного стану автомобіля «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , загальною вартістю 2 059 (дві тисячі п'ятдесят дев'ять) гривень 32 (тридцять дві) копійки;
- комплексна судова авто-технічна та відео-технічна експертиза за обставинами ДТП, загальною вартістю 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) гривні 20 (двадцять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, витрачені на залучення спеціаліста КУ «Центр інтегрованої системи відеоспостереження та відеоаналітики міста Одеси (Центр-«077»)», на суму 240 (двісті сорок) гривень, 99 (дев'яносто дев'ять) копійок.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні не застосовувався.
Накладений арешт на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.05.2021 року на автомобіль марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , - скасувати.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- автомобіль марки «Daewoo Lanos», р.н. НОМЕР_1 , - вважати повернутим ОСОБА_3 ;
- DVD-R - диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.
Суддя Приморського районного
суду м. Одеси ОСОБА_13