Справа №522/13943/24
Провадження №2/522/1821/25
(заочне)
27 травня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смоковій А.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
До Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 57 761,02 грн., а також судового збору у розмірі 3028 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.
12.01.2022 р. між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №10139-01/2022, у подальшому за яким у відповідача виникла заборгованість. 31.03.2023 р. між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 31012023, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) набув права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, зокрема щодо заборгованості відповідача за кредитним договором №10139-01/2022 від 12.01.2022 р. у розмірі 16 350 грн.
05.12.2021 р. між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №77369888, у подальшому за яким у відповідача виникла заборгованість. 14.06.2021 р. між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) набув права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, зокрема щодо заборгованості відповідача за договором позики №77369888 від 05.12.2021 р. у розмірі 34263,52 грн.
12.01.2022 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №215972, у подальшому за яким у відповідача виникла заборгованість. 29.02.2024 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) набув права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, зокрема щодо заборгованості відповідача за кредитним договором №215972 від 12.01.2022 р. у розмірі 7 147,50 грн.
У зв'язку із чим, позивач звернувся до суду та просить стягнути заборгованість із відповідача за вказаними кредитними договорами.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 р. (головуюча суддя Свячена Ю.Б.) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
25.12.2024 р. на підставі Розпорядження в.о. керівника апарату суду №1015/24 від 25.12.2024 р. здійснено повторний автоматизований розподіл справи, у зв'язку із звільненням ОСОБА_2 з посади судді Приморського районного суду м. Одеси у зв'язку із поданням заяви про відставку.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справа надійшла до провадження судді Донцова Д.Ю.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06.01.2025 р. справу прийнято до провадження судді Донцова Д.Ю. та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
У позовній заяві представник позивача просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідно до відповіді із Єдиного державного демографічного реєстру від 03.01.2025 р. відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
На вказану адресу місця реєстрації відповідача було надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками, та іншу судову кореспонденцію.
Також, на вказану адресу місця реєстрації відповідача було надіслано копію ухвали суду від 06.01.2025 р., однак лист із рекомендованим повідомленням про вручення повернувся до суду із відміткою: «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 26.03.2025 у справі №676/5975/21 вказав, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Крім того, ухвала суду у даній справі розмішена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відзив від відповідача до суду не надходив. Будь яких інших заяв або клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи те, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про відкриття провадження був повідомлений належним чином, а також те, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд, керуючись положеннями ст. 280 ЦПК України вважає за можливе ухвалити у справі заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст.626,628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Уст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України в становлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч. 2 ст. 1050 ЦК України в становлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №10139-01/2022 від 12.01.2022 р.
Судом встановлено, 12.01.2022 р. ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 уклали між собою договір про надання фінансового кредиту №10139-01/2022, згідно якого Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 6 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт забовтується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цих Договором. Кредит надається на 30 днів, тобто до 10.02.2022 р. Строк дії Договору починається з моменту його укладення відповідного вимог ЗУ «Про електронну комерцію». За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 912,5% річних від суми кредиту в розрахунку 2,50% на добу.
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайтах Товариства http://www.bananacredit.com.ua. (п. 1.8 Договору).
Відповідно до Графіку платежів, який є Додатком №1 до Договору, загальна вартість кредиту становить 10500,00 грн., з яких 6000,00 грн.- тіло кредиту, 4500,00 грн - проценти за користування.
31.01.2023 року між TOB «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 31012023, у відповідності до умов якого TOB «ФК «Інвеструм» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні TOB «ФК «Інвеструм» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якаю настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за управління кредитом, плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Перехід від Клієнта до Фактор Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Факторам Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 31012023 від 31.01.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 16 350 грн., з яких:
- 6 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу;
- 10 350 грн. заборгованість за відсотками.
Первісний Кредитодавець виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем кредитного договору та надав відповідачу кредитні кошти відповідно до умов договору.
Зазначене не спростовано відповідачем.
За наданим позивачем розрахунком заборгованості по кредитному договору №10139-01/2022 від 12.01.2022 р., загальна заборгованість ОСОБА_1 за період з 31.01.2023 р. по 31.05.2024 р. становить 16 350 грн., з яких:
- 6 000 грн. заборгованість за основною сумою боргу;
- 10 350 грн. заборгованість за відсотками.
Із позову вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 6000 грн.
Щодо стягнення процентів за кредитним договором.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 вказала, що Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов'язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).
Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).
Велика Палата ВС у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору та заявок про відстрочення виконання зобов'язання за договором, строк кредитного договору становить 30 днів. Саме у межах зазначеного строку, повинно здійснюватися нарахування відсотків у розмірі 2,5% за користування кредитом.
З огляду на те, що як первісним так і новим кредитором з моменту відступлення права вимоги нарахування штрафних санкцій не здійснювалося, суд доходить до висновку про те, відсотки у розмірі 10 350 грн. нараховані неправомірно, а розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:
- основна сума боргу 6 000,00 гривень;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом 4500,00 гривень (6000 (сума кредиту) * 2,5 (відсотки за користування кредиту)/100*30 (строк користування кредитом).
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором №10139-01/2022 від 12.01.2022 р. становить 10 500 гривень.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №77369888 від 05.12.2021 р.
Судом встановлено, що 05.12.2021 р. між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 77369888.
Згідно з п. 1 Договору позики, за цим Договором Позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору трок (надалі - «Строк Позики»), шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від суми позики.
Згідно п. 2 договору позики сума позики - 14 652 грн., строк договору - 30 днів (04.01.2022 р.), із застосуванням відсоткової ставки 1,99%, тип ставки фіксована.
Підписанням цього Договору позики Відповідач підтверджує він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики)
Також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. (п.л. 5.2. п. 5 Договору позики)
14.06.2021 р. між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Згідно п. 1.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (Позики), плату за Позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Також позивачем до позову долучено копії Додаткової угоди №2 від 28.07.2021 р., Додаткової угоди №12 від 27.10.2023 р., Акту прийому-передачі реєстру боржників від 27.10.2023 р. до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 р.
Відповідно до умов Додаткової угоди №12 від 27.10.2023 р. укладеної між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено додаткову угоду до договору факторингу №14/06/21 віл 14.06.2021 року, за якою було відступлене право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №77369888 від 05.12.2021 р., що підтверджується витягом з реєстру боржників №11 від 27.10.2023 р. до Договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 р. та відповідно до якого розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором склав 34 263,52 грн., з яких:
- 14 652,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 19 611,52 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Первісний Кредитодавець виконав вимоги укладеного між ним та відповідачем договору позики та надав відповідачу кредитні кошти, які в цьому договорі зазначені, що не спростовано стороною відповідача.
За наданим позивачем розрахунком заборгованості по договору позики №77369888 від 05.12.2021 р., загальна заборгованість відповідача за період з 27.10.2023 р. по 31.05.2024 р. становить 34 263,52 грн., з яких:
- 14 652,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 19 611,52 грн. - сума заборгованості за відсотками;
- 0,00 грн. - сума заборгованості за пенею.
Із позову вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Доказів зворотного відповідачем надано не було.
Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 14 652,00 грн.
Щодо стягнення процентів за договором позики.
Відповідно до умов договору позики, строк кредитного договору становить 30 днів. Саме у межах зазначеного строку, повинно здійснюватися нарахування відсотків за користування кредиту із застосуванням базової процентної ставки у розмірі 1,99%
З огляду на те, що як первісним так і новим кредитором з моменту відступлення права вимоги нарахування штрафних санкцій не здійснювалося, суд доходить до висновку про те, відсотки у розмірі 19 611,52 гривень нараховані неправомірно, а розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:
- основна сума боргу - 14 652,00 гривень;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом 8 747,24 гривень (14 652,00 (сума кредиту) * 1,99 (відсотки за користування кредиту)/100*30(строк користування кредитом).
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором за договором позики №77369888 від 05.12.2021 р. становить 23 399,24 гривень.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 215972 від 12.01.2022 р.
12.01.2022 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №215972, за яким ТОВ «Селфі кредит» зобов'язалося передати ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 3500,00 гривень строком на 30 днів, знижена процентна ставка 1,90% в день, стандартна процентна ставка 1,90% в день.
Відповідно до п.2.1 вказаного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Також ОСОБА_1 було підписано Додаток №1 до Договору (таблиця обчислення загальної вартості кредиту) та Паспорт споживчого кредиту, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
29.02.2024 р. між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №29022024 за яким фактор зобов'язався передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити фактору право грошової вимоги, строк зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому, та за яким було відступлене право вимоги щодо заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 215972 від 12.01.2022 р., та відповідно до якого розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором становить 7 147,50 грн., з яких:
- 3 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;
- 3647,50 грн. - сума заборгованості за відсотками;
Із позову вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконує протягом тривалого часу, не здійснює відповідні платежі щодо погашення кредиту, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилася прострочена заборгованість за кредитом, що й стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.
Доказів зворотного відповідачем надано не було.
Суд вважає доведеними вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі - 3 500,00 грн.
Щодо стягнення процентів за договором позики.
Відповідно до умов договору позики, строк кредитного договору становить 30 днів. Саме у межах зазначеного строку, повинно здійснюватися нарахування відсотків за користування кредиту із застосуванням базової процентної ставки у розмірі 1,90%
З огляду на те, що як первісним так і новим кредитором з моменту відступлення права вимоги нарахування штрафних санкцій не здійснювалося, суд доходить до висновку про те, відсотки у розмірі 3647,50 гривень нараховані неправомірно, а розрахунок заборгованості повинен виглядати наступним чином:
- основна сума боргу - 3 500,00 гривень;
- заборгованість за відсотками за користування кредитом 1995,00 гривень (3 500,00 (сума кредиту) * 1,90 (відсотки за користування кредиту)/100*30(строк користування кредитом).
Розмір заборгованості за відсотками у розмірі 1995,00 гривень погоджений сторонами в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та відповідно до паспорту споживчого кредиту.
Отже, загальний розмір заборгованості за кредитним договором за договором позики № 215972 від 12.01.2022 р. становить 5495 гривень.
У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають частковому задоволенню.
Щодо судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що за подання даного позову позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №76067 від 30.07.2024 р.
Відповідно до п. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково на 68,20 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно у розмірі 2065,09 грн.
Керуючись ст. ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ: 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) заборгованість у загальному розмірі 39 394 (тридцять дев'ять тисяч триста дев'яносто чотири) гривень 24 копійок, з яких:
1) заборгованості за кредитним договором №10139-01/2022 від 12.01.2022 р. в розмірі 10 500 грн., з яких: основна сума боргу 6 000,00 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом 4500,00 грн.;
2) заборгованості за договором позики №77369888 від 05.12.2021 р. в розмірі 23 399,24 грн., з яких: основна сума боргу - 14 652,00 гривень; заборгованість за відсотками за користування кредитом 8 747,24 грн.;
3) заборгованості за кредитним договором № 215972 від 12.01.2022 р. в розмірі 5495,00 грн., з яких: 3 500,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 1995,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30) сплачений судовий збір у розмірі 2065 (дві тисячі шістдесят п'ять) гривень 09 копійки.
В іншій частині вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Текст рішення складено та підписано 27 травня 2025 року.
Суддя Донцов Д.Ю.