Справа № 521/8748/25
Номер провадження:1-м/521/13/25
29 травня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , затриманого ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Одеси клопотання керівника Малиновської прокуратури міста Одеси ОСОБА_7 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Керівник Малиновської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Хаджибейського районного суду міста Одеси з клопотанням, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційного арешту) відносно ОСОБА_10 до вирішення питання про його фактичну передачу компетентним органам Республіки Узбекістан.
В обґрунтування клопотання зазначено, що 02.01.2025 до чергової частини Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 02.01.2025 о 11 годині 20 хвилині за адресою: Білгород Дністровський район, пункт пропуску «Старокозаче», затримано громадянина Республіки Узбекистан ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), який на міжнародному рівні розшукується правоохоронними органами Республіки Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності.
ОСОБА_4 розшукується через канали Інтерполу правоохоронними органами Республіки Узбекистан з метою арешту та подальшої екстрадиції в цю державу для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 167 (розкрадання шляхом привласнення або розтрати) КК Республіки Узбекистан.
02.01.2025 року співробітниками ВКП Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області складений протокол про затримання ОСОБА_4 в порядку ст.ст. 208, 582 КПК України.
Підставою затримання є циркуляр про оголошення в міжнародний розшук №А-3139/3-2024 від 22.03.2024, в якому зазначено, що 17.09.2023 судом Court of Uzun district of Surkhandaryva region видано ордер на арешт для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 167 (розкрадання шляхом привласнення або розтрати) КК Республіки Узбекистан.
НЦБ Інтерполу в Республіці Узбекистан поінформоване про факт виявлення на території Одеської області розшукуваної особи.
Відповідно до інформації, наданої Відділом міжнародного співробітництва ГУНП в Одеській області від 02.01.2025 за №140-2025 вбачається, що станом на 02.01.2025 громадянин ОСОБА_8 розшукується на міжнародному рівні з метою арешту та подальшої екстрадиції до Республіки Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 167 (розкрадання шляхом привласнення або розтрати) КК Республіки Узбекистан. Згідно банків даних Інтерполу станом на 02.01.2025 громадянин Aliev Mykhammadjon розшукується на міжнародному рівні з 22.02.2013.
Органами досудового слідства Республіки Узбекистан ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні низки умисних злочинів, що виразилися в розкраданні шляхом присвоєння чужого майна, ввіреному особі і перебуває у його віданні, вчиненими, повторно, за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання посадовим становищем, особливо великому розмірі; у виготовленні, підробці офіційного документа, скоєними повторно.
ОСОБА_4 у період з січня 2022 до липня 2023 шляхом підробки документів щодо розвитку бджільництва взяв в банку на розвиток бізнесу потерпілих 294500000 узбецьких сум (28000 доларів США), які витратив на власні потреби.
До Офісу Генерального прокурора надійшов запит Генеральної прокуратури Республіки Узбекистан про видачу згаданої особи для притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 167, ч. 2 ст. 228, ч. 1 ст. 189, ч. 3 ст. 184, ч. 3 ст. 168 КК Республіки Узбекистан.
Злочини, вчинення яких інкримінується ОСОБА_4 на території Республіки Узбекистан відповідає злочинам, передбаченим ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст.366 КК, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 190 КК України та є екстрадиційними, оскільки передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше ніж 1 рік.
Строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачені ст.49 КК України не сплинули.
Обласною прокуратурою триває проведення екстрадиційної перевірки обставин, що можуть перешкоджати видачі згаданої особи.
Ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.02.2025 стосовно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (екстрадиційний арешт) для забезпечення видачі, який продовжено ухвалою слідчого судді від 04.04.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, керівник Малиновської окружної прокуратури м.Одеси просить визнати наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) під вартою та продовжити на 60 діб застосуваннядо нього екстрадиційного арешту до фактичної передачі компетентним органам Республіки Узбекістан.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання, просив задовольнити. зазначив, що відомостей того, що за станом здоров'я ОСОБА_4 не може перебувати під вартою суду не надано, останній сам відмовляється від надання йому медичної допомоги та оперативного лікування. Що стосується тимчасового перебування ОСОБА_4 в Україні, то на цей час міграційною службою вирішується питання про скасування такого перебування.
Захисник заперечував проти клопотання прокурора, подав письмове клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту в порядку ст.585 КПК України. Своє клопотання обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 одружений та проживає разом з дружиною у її будинку, що свідчить про наявність у останнього міцних соціальних зв'язків. Також, у його підзахисного наявні захворювання та він потребує лікування та оперативного втручення в умовах стаціонару, що неможливо в умовах слідчого ізолятора. ОСОБА_4 має посвідку щодо тимчасового перебування на території України, позитивно характеризується за місцем проживання у с.Випасне.
Затриманий ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника, просив врахувати стан його здоров'я, який погіршується та необхідності проведення оперативного втручання, яке неможливо під вартою.
Свідок ОСОБА_11 , допитана в судовому засіданні в порядку вимог п.7 ч.2 ст. 193 КПК України, суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_4 , з яким проживають в її будинку, останній має постіне місце проживання, хворіє та потребує операції, яку не встигли зробити та це погіршує стан здоров'я. Зазначила, що ОСОБА_4 може перебувати під домашнім арештом у її будинку.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши клопотання, долучені до нього копії документів, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 584 КПК України, при вирішенні питання про продовження застосування екстрадиційного арешту слідчий суддя керується положеннями КПК України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Таким чином, при вирішенні питання про наявність підстав для подальшого застосування ектрадиційного арешту слідчий суддя, наряду з положеннями міжнародних договорів, повинен керуватися загальними положеннями національного процесуального законодавства, які регулюють порядок обрання запобіжних заходів, зокрема положеннями, викладеними у Главі 18 КПК. Діючим законодавством передбачено, що при обранні міри запобіжного заходу, обов'язково повинно враховуватися, що запобіжні заходи обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовану ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених ст. 177 КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно із ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини.
Згідно із ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно п.9 ч.1 ст.541 КПК України екстрадиційний арешт це застосування запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою з метою забезпечення її видачі (екстрадиції).
Відповідно до ч.1 ст.584 КПК України після надходження запиту компетентного органу іноземної держави про видачу особи за дорученням або зверненням центрального органу України прокурор звертається з клопотанням про її екстрадиційний арешт до слідчого судді за місцем тримання особи під вартою.
Згідно з ч.ч. 10, 11 ст. 584 КПК України екстрадиційний арешт застосовується до вирішення питання про видачу особи (екстрадицію) та її фактичної передачі, але не може тривати більше дванадцяти місяців. У межах цього терміну слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого особа перебуває під вартою, за клопотанням прокурора не рідше одного разу на два місяці перевіряє наявність підстав для подальшого тримання особи під вартою або її звільнення.
У відповідності до вимог п. 6 ч. 2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до особи, яку розшукують компетентні органи іноземної держави за кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким може бути вирішено питання про видачу особи (екстрадицію) такій державі для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку, в порядку і на підставах, передбачених розділом ІХ цього Кодексу або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У постанові Пленуму Верховного суду України №16 від 08.10.2004 року «Про деякі питання застосування законодавства, яке регулює порядок і строки затримання (арешту) осіб при вирішенні питань, пов'язаних з їх екстрадицією» роз'яснено, що місцеві суди на виконання Європейської конвенції та аналогічних положень інших міжнародних договорів України приймають до свого провадження і розглядають по суті подання прокурорів або погоджені з ними подання органів, котрі виконують запити інших держав про видачу, тимчасовий арешт осіб з метою їх доставки під вартою до компетентного органу держави, що надсилає запит, на термін, встановлений Європейською конвенцією або іншим міжнародним договором.
При цьому, відповідно до ч.8 ст.584 КПК України слідчим суддею не досліджується питання про винуватість особи та не перевіряється законність процесуальних рішень, прийнятих компетентними органами іноземної держави. Будь-яких даних та обставин, які можуть бути підставою для звільнення особи з-під варти, стороною захисту не зазначено, доказів на підтвердження таких обставин не надано.
Застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, на переконання слідчого судді, не зможе запобігти ризикам втечі особи та може призвести до порушення Україною погоджених зобов'язань, передбачених Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, у зв'язку із чим клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу до задоволення не підлягає. Наявність можливості проживання ОСОБА_4 у будинку дружини та позитивної характеристики не може бути прийнятими до уваги під час вирішення питання про підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 під вартою.
Суду не надано відомостей, що ОСОБА_4 визнаний біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відтак, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя враховує тяжкість можливого покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, який на міжнародному рівні розшукується правоохоронними органами Республіки Узбекистан для притягнення до кримінальної відповідальності, тому слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб до фактичної передачі компетентним органам Республіки Узбекістан з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», але не більше строку, встановленого вимогами ч.10 ст.584 КПК України.
В судовому засіданні захисник затриманого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 та він сам зазначили, що останній має ряд захворювань та потребує невідкладної медичної допомоги. При цьому під час розгляду клопотання суду не надано відомостей щодо неможливості перебування під вартою останнього за станом здоров'я.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я осіб, позбавлених волі.
Держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених, зокрема шляхом надання необхідної медичної допомоги (п. 72 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 року у справі «Ухань проти України», заява №30628/02).
Положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув'язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров'я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.
Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини або адміністрації. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Консультування, обстеження і лікування фахівцями закладів охорони здоров'я (якщо воно можливе в умовах медичної частини СІЗО) здійснюється в медичних частинах СІЗО в присутності персоналу медичної частини. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Керівництво забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, взятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Керівництво організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я.
Судом враховується, що надання необхідної медичної допомоги особам у місцях тримання під вартою є обов'язком держави та саме держава має забезпечити належний захист здоров'я ув'язнених.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_4 скаржиться на стан свого здоров'я, суд приходить до висновку зобов'язати уповноважених осіб Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» забезпечити проведення медичного обстеження ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) та надання йому належної медичної допомоги та у випадку необхідності із залученням фахівців медичних установ м.Одеси та за потреби надати екстрену медичну допомогу у закладах охорони здоров'я м.Одеси.
Керуючись ст. ст. 176-177, 178, 183, 186, 193-194, 196, 206, 376, 392, 395, 541, 583, 584 КПК України, слідчий суддя-
Клопотання керівника Малиновської прокуратури міста Одеси ОСОБА_12 - задовольнити.
Визнати наявність підстав для подальшого тримання ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) під вартою.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 27.07.2025 року включно до фактичної передачі компетентним органам Республіки Узбекістан з утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», але не більше строку, встановленого вимогами ч.10 ст.584 КПК України.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 - відмовити.
Зобов'язати керівництво ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та медичної частини забезпечити належну медичну допомогу ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) та у випадку необхідності із залученням фахівців медичних установ м.Одеси та за потреби надати екстрену медичну допомогу у закладах охорони здоров'я м.Одеси.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення. Строк дії ухвали до 27.07.2025 року.
Апеляційна скарга, на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1