КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ОДЕСИ
Справа № 947/39480/24
Провадження № 1-кп/947/621/25
29.05.2025 року
1.ВСТУПНА ЧАСТИНА
Київський районний суд м. Одеси, у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі с/з - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024167480000121 від 01.07.2024 року у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, не одруженого, раніше не судимого в порядку ст.89 КК України, працює за наймом кухарем, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України -
2.МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
2.2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
28.06.2024 року, близько 22:40 год., ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та прямуючи по вулиці Люстдорфська дорога в м. Одеса, неподалік будинку
№ 152/6 за вказаною адресою побачив ОСОБА_6 , який вигулював свою
собаку, прямуючи йому на зустріч.
Підійшовши до останнього впритул ОСОБА_4 , маючи злочинний
умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку, виказуючи
свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з метою
самоутвердитися серед інших осіб та показати зневагу до оточуючих діючих
умисно, із особливою зухвалістю, зневажливо ставлячись до старших за
віком осіб, ігноруючи норми моралі та етики, почав розмахувати руками і
різні сторони та застосовувати слова нецензурної лексики.
У подальшому, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і свідомо бажаючи настання
таких наслідків з метою порушення громадського порядку, з мотивів явної
неповаги до суспільства, без будь-яких пояснень, безпричинно, діючи з
особливою зухвалістю наніс ОСОБА_6 , один удар кулаком правої руки в
тім'яну область голови з лівої сторони, після чого останній впав на асфальтне
покриття та знепритомнів.
В цей час, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу,
спрямованого на порушення громадського порядку ОСОБА_4 , безпричинно,
діючи з особливою зухвалістю, не реагуючи на зауваження перехожих наніс
непритомному ОСОБА_6 , близько шести ударів ногою в область тулуба та
ребер з правої сторони спричинивши йому тілесні ушкодження у вигляді
закритої травми грудної клітки: закритого перелому правого 2-го ребра по
середньо-ключичній лінії зі зміщенням уламків, закриті перелому правих 3-
го, 4-го, 5-го, 6-го ребер по середній паховій лінії зі зміщенням уламків, що
супроводжувались незначним правобічним скупченням повітря та крові у
плевральній порожнині; саден на задній поверхні грудної кліткми справа в
проекції тіла лопатки, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень
середньої тяжкості.
2.3.Стаття (частина статті) КК України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умисних
тілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя в момент
заподіяння, також у хуліганство, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю.
2.4. Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачена відображена в обвинувальному акті, з огляду на який прокурор зазначив, що стороною обвинувачення надано та судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності дають підстави визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, та за сукупністю останніх призначити покарання у вигляді обмеження волі, при цьому звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.
2.5.Правова позиція сторони захисту.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , показав, що вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнає у повному обсязі, при цьому не оспорюючи фактів та обставин викладених в обвинувальному акті. Повідомив суду, що 28 червня 2024 року перебував у стані алкогольного сп'яніння, що суттєво вплинуло на його поведінку та адекватність сприйняття ситуації. Обвинувачений визнав, що, діючи свідомо, він порушив громадський порядок, вчинив дії, які виходять за межі допустимого суспільством, та заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. При цьому він підкреслив, що розуміє суспільну небезпеку своїх вчинків, їх моральну та правову неприйнятність. Обвинувачений висловив глибоке каяття за завдані ним шкоду потерпілому, за порушення спокою та нормального життя громадян. Він заявив, що своїми діями прагнув лише вирішити внутрішні емоційні проблеми, однак усвідомлює, що це не може слугувати виправданням або виправданням його поведінки. Вказав, що розуміє необхідність понести справедливе покарання за скоєне, готовий взяти на себе всю відповідальність за свої дії та зробити все можливе для виправлення свого ставлення до суспільства та законів держави. Обвинувачений також наголосив, що має намір уникати подібних ситуацій у майбутньому, підтвердив своє прагнення змінити спосіб життя та покращити особисті якості, зокрема контролювати власні емоції та утримуватися від вживання алкоголю. Він запевнив суд у своїй готовності до співпраці з органами правосуддя та соціальними службами з метою реабілітації та соціальної адаптації. Загалом, обвинувачений визнає свою провину як повністю законну і обґрунтовану, кається у вчиненому та просить суд врахувати його щире каяття і готовність до виправлення при винесенні рішення.
Цивільний позов визнав частково та добровільно сплатив 10 000 гривень, в рахунок часткового відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.
Сторона захисту не заперечувала проти фактів та обставин викладених в обвинувальному акті, однак просила суд не позбавляти волі обвинуваченого та звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком.
2.6. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
При ухваленні цього вироку суд виходить з того, що відповідно до ст. 62 Конституції України, кожна особа, до моменту ухвалення обвинувального вироку, вважається невинуватою у вчиненні злочину. Це є основоположним принципом правової держави, що забезпечує права людини на захист і справедливе судочинство. Кожен обвинувачений має право на презумпцію невинуватості, що передбачає, що саме обвинувачення має довести вину особи. Важливим є те, що особа не зобов'язана доводити свою невинуватість, адже обов'язок доведення вини лежить на стороні обвинувачення. Тільки тоді, коли винуватість особи буде доведена поза розумним сумнівом, може бути ухвалений обвинувальний вирок, що відповідає вимогам справедливості та законності.
Такий підхід до кримінального судочинства є важливим, оскільки він гарантує кожній людині рівність перед законом та захист від необґрунтованих звинувачень. Суд, у свою чергу, повинен не лише оцінювати докази, але й застосовувати принципи справедливості, розглядаючи кожен доказ з огляду на його належність та допустимість, а також переконливість і взаємозв'язок з іншими доказами.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Важливою складовою процесуального права є те, як суд оцінює надані докази. Суд не обмежується лише формальним розглядом окремих доказів, а здійснює їх оцінку в сукупності. Це означає, що жоден доказ не має бути розглянутий ізольовано, і їх зв'язок між собою має допомогти суду сформувати об'єктивну картину подій. Кожен доказ має бути перевірений на предмет його відповідності вимогам закону та його здатності підтвердити певні обставини справи.
Цей підхід дозволяє забезпечити об'єктивність судового розгляду та гарантує, що винність обвинувачених буде доведена у відповідності до вимог законодавства, а їхні права на справедливий судовий процес будуть належно захищені
За таких обставин, Суд, вислухавши показання обвинуваченого та потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши доводи сторони обвинувачення та захисту, вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України - доведена нижченаведеними належними та допустимими доказами у сукупності, а саме:
2.6.1. Покази потерпілого.
-Показання потерпілого ОСОБА_6 , який детально підтвердив фактичні обставини події, викладені в обвинувальному акті, та виклав подробиці інциденту, що стався 28 червня 2024 року близько 22:40 години на вулиці Люстдорфська дорога в місті Одеса. Він повідомив, що того вечора, прогулюючись із собакою, рухався в напрямку зустрічного руху, коли несподівано до нього підійшов обвинувачений ОСОБА_4 , який перебував у явному стані алкогольного сп'яніння. Потерпілий відзначив, що обвинувачений поводився агресивно, не маючи жодних видимих причин для свого зухвалого ставлення. Він розмахував руками в різні боки, застосовував нецензурну лексику та виражав явну зневагу до встановлених суспільних норм поведінки і моральних принципів. За словами потерпілого, така поведінка обвинуваченого була особливо образливою і неприпустимою, оскільки він проявляв не лише неповагу до оточуючих, а й грубу зухвалість, ігноруючи зауваження перехожих. Далі потерпілий описав, що без жодних пояснень і підстав обвинувачений раптово завдав йому один сильний удар кулаком в область тім'я з лівої сторони, внаслідок чого він втратив свідомість і впав на асфальтне покриття. Потерпілий підкреслив, що втрата свідомості стала наслідком саме агресивних дій обвинуваченого, які були спрямовані на грубе порушення громадського порядку з метою самовиявлення та приниження. Потерпілий також наголосив, що, перебуваючи в непритомному стані, він не міг чинити опір, однак обвинувачений, всупереч будь-яким нормам людяності і закону, продовжив наносити йому численні удари ногами в область тулуба та ребер з правого боку. Ці удари спричинили серйозні тілесні ушкодження середньої тяжкості, зокрема закриті переломи кількох ребер із зміщенням уламків, що було підтверджено відповідними медичними документами. Потерпілий висловив глибоке переконання, що дії ОСОБА_4 мали умисний характер, були спрямовані на грубе порушення громадського порядку, заподіяння шкоди не лише фізичному здоров'ю, але й моральній гідності. Потерпілий підкреслив, що завдані тілесні ушкодження не тільки завдали йому фізичного болю, але й спричинили значні моральні страждання, вплинули на якість його повсякденного життя, обмежили рухову активність і викликали тривалий період лікування та реабілітації. Враховуючи викладене, потерпілий просить суд ретельно і об'єктивно розглянути всі докази, які підтверджують вину обвинуваченого, а також врахувати ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень і суспільну небезпеку вчиненого правопорушення. Потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні заявив цивільний позов про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_4 . Просить суд стягнути з обвинуваченого відповідну компенсацію за завдані тілесні ушкодження, фізичний біль, моральні страждання та витрати на лікування.
2.6.2. Документи, речові докази, висновки експертів.
-Протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 29.06.2024 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 , звертаючись до правоохоронних органів, просить здійснити повне, об'єктивне та неупереджене розслідування фактів протиправних дій, спрямованих на порушення його громадського порядку та заподіяння тілесних ушкоджень, встановити винних осіб, притягнути їх до відповідальності у передбаченому законом порядку, а також забезпечити відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.;
-Висновок експерта № 1307 від 03.10.2024 року, за результатами проведення судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень потерпілого, відповідно до якого На підставі даних судово-медичної експертизи гр-на ОСОБА_6 , 1972 р.н., та даних медичної документації на нього ж, приходжу до наступних підсумків: У гр-на ОСОБА_6 малися наступні тілесні ушкодження: синец (1) - в тім'яній ділянці справа; закрита травма грудної клітки: закритий перелом правого 2-го ребра по середньо-ключичній лінії зі зміщенням уламків, закриті переломи правих 3-го, 4-го, 5-го, 6-го ребер по середній паховій лінії зі зміщенням уламків, що супроводжувались незначним правобічним скупченням повітря та крові у плевральній порожнині, садна (2) - на задній поверхні грудної клітки справа в проекції тіла лопатки. Вказані тілесні ушкодження утворилися внаслідок дії тупого твердого предмету (предметів), індивідуальні особливості якого (яких) у властивостях ушкоджень не відобразилися. В механізмі виникнення ушкоджень могли мати місце удари, стиснення, тертя. Дані тілесні ушкодження утворилися незадовго до звернення гр-на ОСОБА_6 у лікувальний заклад КНП «МКЛ № 11» ОМР, і таким чином, могли бути заподіяні у строк вказаний у постанові про призначення судово-медичної експертизи - 28.06.2024 р. Всі вище перелічені тілесні ушкодження не були небезпечними для життя в момент заподіяння. Закрита травма грудної клітки: закритий перелом правого 2-го ребра по середньо-ключичній лінії зі зміщенням уламків, закриті переломи правих 3-го, 4-го, 5-го, 6-го ребер по середній паховій лінії зі зміщенням уламків, що супроводжувались незначним правобічним скупченням повітря та крові у плевральній порожнині (згідно даних із медичної карти стаціонарного хворого № 10777 КНП «МКЛ № 11» ОМР, в записи лікаря приймального відділення, стан хворого оцінюється, як «середній»), садна на задній поверхні грудної клітки справа в проекції тіла лопатки, складають єдиний морфологічний комплекс та оцінюються разом, спричиняють тривалий розлад здоров'я строком понад 21 день і за цим критерієм, згідно п. 2.2.2 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості. Синець в тім'яній ділянці справа має незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм, згідно п. 2.3.5 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень. Локалізація ушкоджень доступна для дії як власної, так і сторонньої руки. Проте дані ушкодження нехарактерні для самоспричинення. Вирішення питання про можливість утворення ушкоджень в умовах падіння з положення стоячи на площині потребує встановлення конкретних умов та обстановки.;
-Протокол огляду предмету від 27.11.2024 року з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого вбачається, що 28.06.2024 року у період часу з 22:20 по 22:56 год., абонент з номером телефону НОМЕР_1 , яким користується потерпілий ОСОБА_6 , перебував у зоні дії таких базових станцій, які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Академіка Глушка, 17 перехрестя з вул. Люстдорфська дорога та Люстдорфської дороги, 144, корпус 5.Це підтверджує, що потерпілий ОСОБА_6 перебував у вказаний період часу у безпосередній близькості до місця вчинення кримінального правопорушення, а саме у районі перехрестя проспекту Академіка Глушка з вулицею Люстдорфська дорога, що збігається з місцем, де зафіксовані інші доказові матеріали у справі. Наявність потерпілого у цій локації у час, близький до моменту скоєння злочину, свідчить про його безпосередню участь у події та підтверджує викладені в матеріалах справи фактичні обставини, що мають суттєве значення для встановлення істини у справі. Таким чином, дані із протоколу огляду предмету та відповідного електронного носія інформації слугують надійним доказом, який унеможливлює сумніви щодо місцезнаходження потерпілого у момент вчинення правопорушення, сприяючи об'єктивному і всебічному розгляду справи.;
-Протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками з додатком у вигляді ілюстрованої фото таблиці від 10.06.2024 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 однозначно ідентифікувала обвинуваченого ОСОБА_4 , причетного до кримінального правопорушення, шляхом перегляду фотознімків, проведеного відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України з дотриманням усіх гарантій неупередженості та законності; ця процесуальна дія підтверджує достовірність встановлення особи та має вагоме доказове значення для обґрунтування вини обвинуваченого в межах кримінального провадження.;
-Протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками з додатком у вигляді ілюстрованої фото таблиці від 10.06.2024 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 однозначно ідентифікував обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, причетну до скоєння кримінального правопорушення, шляхом детального перегляду наданих фотознімків. Результатом процедури стало чітке та беззаперечне впізнання ОСОБА_4 , що підтверджує його особисту причетність до вчинення кримінального правопорушення, що розглядається у справі. Цей процесуальний документ має суттєве доказове значення, оскільки встановлює факт ідентифікації особи обвинуваченого потерпілим.;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.10.2024 року з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого свідок ОСОБА_7 відтворила обставини кримінального правопорушення відповідно до матеріалів справи. Свідок детально описала та показала послідовність подій, що відбувалися на місці злочину, зокрема підтвердила характер і місце нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, а також ідентифікувала обвинуваченого ОСОБА_4 як особу, яка безпосередньо брала участь у скоєнні кримінального правопорушення. Виконані дії свідка під час слідчого експерименту внесені до протоколу та зафіксовані на електронному носії інформації, що забезпечує достовірність і повноту фіксації слідчих дій.;
-Протокол проведення слідчого експерименту від 10.10.2024 року з додатком у вигляді електронного носія інформації, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 у ході проведення слідчого експерименту детально відтворив обставини події, що стали підставою для кваліфікації кримінального правопорушення. Потерпілий показав конкретний маршрут свого руху 28.06.2024 року в районі вулиці Люстдорфська дорога в місті Одеса, де він вигулював собаку, а також вказав на момент і місце, де до нього наблизився обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_6 детально описав, як обвинувачений, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, без будь-яких причин почав виражати агресію, порушуючи громадський порядок особливо зухвалим чином, застосовуючи нецензурну лексику та здійснив перший удар кулаком в область тім'яної частини голови, внаслідок чого потерпілий втратив свідомість і впав на асфальтне покриття. Далі потерпілий підтвердив, що, перебуваючи у непритомному стані, він зазнав близько шести ударів ногами в область тулуба та ребер з правої сторони, які спричинили тяжкі тілесні ушкодження середньої тяжкості, що були задокументовані судово-медичною експертизою. Він відтворив послідовність цих дій обвинуваченого, підкресливши особливу зухвалість та безпідставність таких дій, а також проігнорування останнім зауважень перехожих. Потерпілий також звернув увагу на власні фізичні та психологічні страждання, пов'язані з отриманими травмами, що обмежили його здатність до нормального функціонування та призвели до тривалого періоду лікування і реабілітації. В ході слідчого експерименту потерпілий продемонстрував місце події, розташування учасників, а також умови, за яких відбувалися події, що надало можливість слідчим та суду більш повно оцінити механізм скоєння злочину та об'єктивно встановити обставини справи. Всі дії, покази та відтворення подій були зафіксовані у протоколі та записані на електронний носій інформації, що гарантує достовірність і повноту відтворення.
2.7.Оцінка судом доводів сторони обвинувачення та захисту, узагальнені висновки суду.
Суд, ґрунтуючись на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні зібраних у кримінальному провадженні доказів, встановив наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_4 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 Кримінального кодексу України, що підтверджує його винуватість.
Обвинувачений умисно заподіяв потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи, згідно з якими потерпілий отримав закриті переломи ребер із зміщенням уламків та інші ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
Крім того, суд встановив, що дії обвинуваченого містять ознаки хуліганства за ст. 296 КК України, оскільки він грубо порушив громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю.
Враховуючи тяжкість наслідків і характер порушень громадського порядку, суд визнав ступінь суспільної небезпеки поведінки обвинуваченого високим, що вимагає відповідної кримінально-правової оцінки та покарання.
Суд дотримався принципу презумпції невинуватості, проте, враховуючи достатність та належність зібраних доказів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_4 складу інкримінованих злочинів.
На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого та потерпілого дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне завдання середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тобто умиснихтілесних ушкоджень, які не є небезпечними для життя в момент
заподіяння, також у хуліганство, тобто у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю - доведена у повному обсязі, зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов'язаними для винесення обвинувального вироку.
2.8. Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання
Обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння у розкритті кримінального правопорушення, часткове відшкодування матеріальної шкоди потерплому на загальну суму 10 000 гривень, завданої в наслідок кримінального правопорушення.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
2.9. Мотиви призначення покарання.
Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Визнавши особу винною у вчиненні інкримінованого злочину, суду необхідно вирішити питання про те, яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він його відбувати.
Вирішуючи вказані питання, суд виходить із того, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
Враховуючи всі вказані критерії, суд вважає, що призначене покарання має бути достатнім для виправлення обвинуваченого, його ресоціалізації, а також ефективним засобом попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
З огляду на викладене, зважаючи на наявність як пом'якшуючих (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди), так і обтяжуючих обставин (стан алкогольного сп'яніння), а також враховуючи особливості особи обвинуваченого, характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, суд вважає за доцільне призначити покарання у вигляді обмеження волі з застосуванням положень статті 75 Кримінального кодексу України, що передбачає можливість звільнення від відбування основного покарання з випробуванням за умови дотримання обов'язків, визначених судом.
Таке рішення відповідає цілям кримінального покарання - виправленню особи, відновленню порушених прав потерпілого та ефективному попередженню злочинності, з огляду на персональні характеристики обвинуваченого та специфіку вчинених злочинів.
2.10. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Згідно з положеннями ч.1 ст.128 КПК України, особа, якій у результаті кримінального правопорушення чи іншого суспільно небезпечного діяння завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження, до початку судового розгляду, подати цивільний позов до підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, що порушують особисті немайнові права фізичних чи юридичних осіб або їхнє майно, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, також підлягає відшкодуванню за умови наявності вини особи, яка її завдала.
Частиною 2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа у зв'язку з ушкодженням її здоров'я або позбавленням життя близької людини.
Суд враховує, що матеріальна шкода, завдана потерпілому ОСОБА_6 , є фактичними витратами та втратами, які виникли внаслідок кримінального правопорушення, та підлягає відшкодуванню у повному обсязі відповідно до положень цивільного та кримінального законодавства України. Зокрема, згідно зі статтями 1177 та 1183 Цивільного кодексу України, матеріальна шкода включає прямі витрати на лікування, реабілітацію, придбання лікарських засобів, а також інші пов'язані з цим необхідні витрати.
У даній справі, на підставі поданих потерпілим підтверджуючих документів, суд встановив, що загальний розмір матеріальної шкоди становить 20 096,40 гривень, що відображає об'єктивно понесені витрати на медичне обслуговування та пов'язані заходи.
Обвинувачений ОСОБА_4 відшкодував матеріальну шкоду у повному обсязі, що свідчить про його усвідомлення відповідальності та прагнення компенсувати заподіяні збитки потерпілому. Враховуючи факт повного відшкодування матеріальної шкоди, суд визнає питання матеріального відшкодування врегульованим.
З огляду на положення статті 54 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає цивільний позов у межах кримінального провадження, що забезпечує ефективний захист прав потерпілого та відновлення його порушених інтересів.
Таким чином, ухвалюючи рішення щодо матеріальної шкоди, суд керується нормами чинного законодавства, принципом справедливості та необхідністю повного відшкодування збитків, визнаючи, що обвинувачений ОСОБА_4 належним чином виконав свої зобов'язання щодо компенсації матеріальної шкоди.
Крім того, суд враховує, що потерпілим ОСОБА_6 заявлено моральну шкоду у розмірі 200 000 гривень, проте фактичні обставини справи та зібрані докази не підтверджують повну обґрунтованість та розмір заявленої суми. Відповідно, суд вважає, що потерпілим не доведено необхідність відшкодування моральної шкоди в повному заявленому обсязі.
У контексті оцінки розміру моральної шкоди суд керується усталеною судовою практикою, згідно з якою розмір моральної компенсації визначається індивідуально з урахуванням характеру порушених прав, ступеня фізичних і моральних страждань потерпілого, особистих властивостей останнього, а також конкретних обставин справи (див. постанови Верховного Суду України від 20.06.2018 у справі № 757/4369/16-ц, від 15.01.2019 у справі № 640/28368/16-ц).
З огляду на наведене, суд приймає рішення задовольнити цивільний позов частково, стягнувши з обвинуваченого ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень. Такий підхід відповідає принципам справедливості, розумності та пропорційності, а також забезпечує належний баланс між правами потерпілого на відшкодування та можливостями обвинуваченого щодо виконання зобов'язань.
Таким чином, часткове задоволення позову у визначеній сумі є належним і відповідає практиці національних судів, спрямованій на об'єктивне та справедливе вирішення спорів щодо компенсації моральної шкоди.
Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експертів відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 129, 174, 177, 349, 368, 373-374, 376, 392-395, КПК України, колегія суддів, -
3. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122 та ч.1 ст.296 КК України та призначити показання:
-за ч.1 ст.122 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;
-за ч.1 ст.296 КК України у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.
Відповідно до п.1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Контроль за поведінкою засудженого здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень.
Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: електронні носії інформації, на яких зафіксовано хід та результати слідчих (розшукових) та процесуальних дій - зберігати в матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Київського районного
суду м. Одеси ОСОБА_1