Справа № 761/22467/24
Провадження № 1-кп/761/2326/2025
23 травня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря с/з ОСОБА_2 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у режимі відеоконференцзв'язку кримінальне провадження № 12024100100001763 від 30 квітня 2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який перебуває у ДУ «Київський слідчий ізолятор», раніше судимого та засудженого за вироком Деснянського районного суду міста Чернігова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 9 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Відповідно до висунутого обвинувачення, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, зобов'язаний додержуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.
Згідно зі ст.ст. 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України.
Відповідно ст.ст. 178, 328 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.
Однак, усупереч вищенаведених нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_3 , будучи раніше судимий 19.01.2018 вироком Деснянського районного суду м. Чернігова за ч. 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 9 місяців, звільнившись 10.12.2021 з місць позбавлення волі, на шлях виправлення не став та повторно вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
Так, 30 квітня 2024 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 перебував за адресою: АДРЕСА_3, де побачив раніше не знайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В цей час, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 9А», який належить ОСОБА_5 .
З метою реалізації свого злочинного умислу 30 квітня 2024 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 діючи повторно, з прямим умислом, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3, підійшов до ОСОБА_5 . Пересвідчившись, що його дії непомітні для оточуючих, наблизившись до ОСОБА_5 , своєю рукою дістав з кишені штанів мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 9А», вартістю 2574 грн 75 коп., який належить останньому, після чого разом з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 майнової шкоди у розмірі 2574 грн 75 коп.
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_3 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 заявив клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння інкримінованого ОСОБА_3 .
У відповідності до положень ст. 479-2 КПК України судом було роз'яснено ОСОБА_3 суть обвинувачення, підставу для закриття кримінального провадження відносно нього, право заперечувати проти закриття кримінального провадження, а також наслідки закриття провадження у справі.
Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання прокурора та просив закрити кримінальне провадження у зв'язку із тим, що втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння інкримінованого йому органом досудового розслідування.
Потерпілий в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що кримінальне провадження підлягає закриттю, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 1 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Скасування злочинності діяння означає його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута шляхом: а) скасування норм Особливої частини КК; б) внесення змін до норм Особливої частини КК - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; в) внесення змін до норм Загальної частини КК (наприклад, доповнення КК додатковою обставиною, що виключає злочинність діяння); г) нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (без зміни «букви» закону).
Закон, який має зворотну дію в часі, поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання цим законом чинності та: а) не були притягнуті до кримінальної відповідальності (у цьому випадку кримінальна справа не може бути порушена у зв'язку з відсутністю події злочину); б) котрим пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочину (кримінальна справа підлягає закриттю за відсутністю події злочину); в) засуджені обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, і відбувають покарання; г) відбули покарання, але мають непогашену чи незняту судимість.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
09 серпня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024.
Згідно з положеннями зазначеного Закону, ст. 51 КУпАП викладено у новій редакції, відповідно до якої - дрібним викраденням чужого майна є викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідальність за ч. 1 ст. 51 КУпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Відповідальність за ч.2 ст. 51 КУпАП України настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, з 09 серпня 2024 року таємне викрадення чужого майна (крадіжка) стає кримінально караним діянням, якщо вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на відміну від попередньої редакції закону, що передбачала кримінальну відповідальність за викрадення майна, вартість якого перевищувала 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відтак наведені зміни в законодавстві, що пом'якшують кримінальну відповідальність та поліпшують становище особи, мають зворотну дію в часі.
Відповідно до п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Так, п.п. 169.1.1 п.169.1 ст.169 Податкового кодексу України визначено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи з 1 січня 2024 року встановлений в розмірі 3028 грн. Відтак розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян станом на 01.01.2024 становив 1514 грн.
Враховуючи внесені Законом України від 18.07.2024 № 3886-ІХ зміни, особу може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинену у 2024 році крадіжку, якщо сума завданих збитків перевищує 3028 грн, а викрадення майна меншої вартості декриміналізовано та віднесено до адміністративних правопорушень.
Декриміналізація - це юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх в розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень або правомірних дій. Декриміналізацією також визнається скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію не злочинів. Практична реалізація декриміналізації допомагає підтримувати кримінальне законодавство в «актуальному» стані, швидко реагувати на зміни у суспільстві та державі.
Під скасуванням кримінальної відповідальності за діяння слід розуміти його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута, зокрема, шляхом скасування норм Особливої частини КК України; внесення змін до них - включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС від 24 липня 2018 року у справі № 569/4061/17).
Зі змісту обвинувального акта вбачається, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, були вчинені 30 квітня 2024 року.
Отже, враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна сума шкоди від викрадення якого складає 2574 грн 75 коп., із врахуванням положень ст. 5 КК України, на даний час його діяння не є кримінально караними, а тому клопотання прокурора підлягає задоволенню.
Згідно з приписами п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Вказане узгоджується з позицією Об'єднаної палати Касаційного суду Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21, згідно якої: «Закон № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП. Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі. У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України. Питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв'язку з набуттям чинності Законом № 3886-IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння».
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 479-2 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує. За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом встановлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 1-2 частини другої статті 284 цього Кодексу. Якщо судом не встановлено, що обвинуваченим вчинено діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд ухвалює виправдувальний вирок.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що обвинувачений не заперечує проти закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження відносно нього підлягає закриттю, у зв'язку із втратою чинності законом, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні у виді домашнього арешту строком до 01 липня 2024 року, на даний час втратив свою силу, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання ухвалою законної сили, суд не вбачає.
Цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 не пред'являвся, що не позбавляє останнього права на звернення до суду із цивільним позовом у загальному порядку, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України.
Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/27443-ТВ від 07 травня 2024 року в сумі 1514 грн 56 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», ст. 5 КК України, п. 4-1 ч. 1 ст. 284, 285-288, 479-2 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100100001763 від 30 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, у зв'язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, задовольнити.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100100001763 від 30 квітня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити.
Речовий доказ по справі - мобільний телефон марки «Хiaomi Redmi 9A», який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 - повернути власнику ОСОБА_5 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн 56 коп. процесуальних витрат, пов'язаних з залученням експертів у зв'язку з проведенням товарознавчої експертизи № СЕ-19/111-24/27443-ТВ від 07 травня 2024 року.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя ОСОБА_1