Справа № 761/27943/24
Провадження № 2/761/2593/2025
17 квітня 2025 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Яцишина А.О.
представника позивача Каченюка О.І.
розглянувши у спрощеному провадженні, у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -
У липні 2024 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок ДТП, згідно з якою позивач просить суд: сягнути на користь позивача з ОСОБА_2 128 776,00 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 березня 2024 року о 16 год. 25 хв. у м. Києві на Галицькій площі, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 на регульованому перехресті з вулицею Дмитрівська, при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124КУпАП. Внаслідок даного ДТП, власнику ТЗ «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 було завдано матеріальних збитків, шляхом пошкодження належного йому автомобіля. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва по справі №761/12346/24 від 16.05.2024 року ОСОБА_2 визнано винним у вищезазначеному ДТП.
У позовній заяві зазначено, що цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 , на момент ДТП була застрахована у ПрАТ СК «ІНТЕР-ПОЛІС» згідно полісу № 215052953 05.06.2024 року Страховик виплатив відшкодування у розмірі 150 000,00 грн. Ліміт відшкодування за шкоду, завдану майну потерпілих становить 160 000,00 грн. Проте, на різницю ліміту та виплати (10 000,00 грн.) позивач не заявляє вимоги до винуватця події. Оскільки це має відшкодовуватись страховиком, а позивачем із страховиком було досягнуто згоди про виплату суми відшкодування саме в такому розмірі.
Позивачем вказано, що відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №12938/3 від 21.07.2024 року, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження в результаті пошкодження в ДТП дорівнює його ринковій вартості і складає 517 756 гривень. Відповідно до Звіту №12938/2 про визначення вартості пошкодженого колісного транспортного засобу FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість пошкодженого автомобіля, складає 228 980,00 грн.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до висновку експерта, вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу на момент ДТП, то такий автомобіль є фізично знищеним. А отже, позивач вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати також дану норму спеціального Закону. Таким чином, різниця між завданим збитком та заподіяною шкодою складає: 517 756,00 - 160 000,00 (ліміт страховика) - 228 980,00 («залишки» авто) = 128 776,00 грн.
Враховуючи вище викладене, позивач просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.08.2024 відкрито провадження у цивільній справі за вказаним позовом та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11.12.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву у якому він просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування відзиву вказано, що з позовними вимогами позивача відповідач не погоджуюся в повному обсязі, вважаю їх безпідставними та необґрунтованими. Автомобіль FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 був раніше фізично знищений потужним/ударом спереду та збоку, у зв'язку з чим в вересні 2023 року був проданий на одному з американських аукціонів. Надані позивачем докази вартості матеріального збитку не враховують цього та в своїй сукупності не є достатніми для стягнення з нього коштів понад виплачені позивачеві 150 000 гривень страхового відшкодування. Окрім того, у відзиві зазначено, що вартість запасних частин відновлювального ремонту безпідставно збільшено на розмір ПДВ (20%). Також, відповідачем вказано, що позивачем не доведено, як це передбачено ст. 77 ЦПК України існування невідшкодованої матеріальної шкоди внаслідок ДТП, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог має бути відмовлено в повному обсязі.
19.12.2024 до суду надійшла відповідь позивача на відзив у якій останній просив суд позовну заяву задовольнити повністю та викладено заперечення щодо обставин викладених у відзиві.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про місце дата та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, що 23 березня 2024 року о 16 год. 25 хв. у м. Києві на Галицькій площі, ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 на регульованому перехресті з вулицею Дмитрівська, при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124КУпАП. Внаслідок даного ДТП, власнику ТЗ «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 було завдано матеріальних збитків, шляхом пошкодження належного йому автомобіля.
Судом встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року у справі № 761/12346/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (а.с.9). Вказана постанова набрала законної сили 28.05.2025, про що свідчать відповідно відмітка суду на копії вказаної постанови (а.с. 10)
У зазначеній постанові вказано, що ОСОБА_2 , 23 березня 2024 року о 16 год. 25 хв. у м. Києві на Галицькій площі,керуючи автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , на регульованому перехресті з вулицею Дмитрівська, при повороті ліворуч, не надав перевагу в русі транспортному засобу «Форд», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який рухався в зустрічному напрямку прямо, внаслідок чого відбулось зіткнення, внаслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п. 16.6 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП (а.с. 9).
Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, не потребує доказуванню обставини, що відповідач ОСОБА_2 винен у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило ДТП 23.03.2024, в якому транспортний засіб FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Приписами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на :безпечні умови дорожнього руху. Учасники руху зобов'язані знати та неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху ті інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям та громадянам.
Судом встановлено, що власником автомобіля FORD FUSION, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с. 10).
На момент дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Skoda», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у Приватного акціонерного товариства СК «Інтер-Поліс», відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 215052953 (а.с. 57).
14 грудня 2023 року про настання дорожньо-транспортної пригоди повідомлено страховика Відповідача - ТДВ «СГ «ОБЕРІГ», що підтверджується повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку за договором ОСЦПВВНТЗ (Потерпіла особа) (а.с. 116).
Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
05.06.2024 страховик Приватне акціонерне товариство СК «Інтер-Поліс» виплатив відшкодування у розмірі 150 000,00 грн. що підтверджується знімком екрана про зарахування вказаних коштів на рахунок позивача (а.с. 58)
Позивачем вказано, що ліміт відшкодування за шкоду, завдану майну потерпілих становить 160 000,00 грн. Проте, на різницю ліміту та виплати (10 000,00 грн.) позивач не заявляє вимоги до винуватця події. Оскільки це має відшкодовуватись Страховиком, а позивачем із Страховиком було досягнуто згоди про виплату суми відшкодування саме в такому розмірі.
Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ №12938/3 від 21.07.2024 року, вартість матеріального збитку внаслідок пошкодження в результаті пошкодження в ДТП дорівнює його ринковій вартості і складає 517 756, 00 гривень (а.с. 11-43).
Відповідно до Звіту №12938/2 про визначення вартості пошкодженого колісного транспортного засобу FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість пошкодженого автомобіля, складає 228 980,00 гривень (а.с. 44-55).
Звіт оцінювача в даному випадку не є трасологічною та/або автотехнічною експертизою, факт того, що автомобіль раніше був пошкоджений не скривається позивачем, враховано оцінювачем та відображений у Звіті. Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, експлуатаційний знос - утрата елементами конструкції ДТЗ своїх початкових технічних характеристик, споживчих властивостей або придатності внаслідок дії умов експлуатації та впливу навколишнього природного середовища;
Відповідно до п. 3.9.Методики, фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану ДТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складових. Фізичний знос ураховується як утрата вартості ДТЗ, що виникає в процесі його експлуатації.
Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу
складових у залежності від технічного стану ДТЗ, який відображає взаємозв'язок умов експлуатації і технічного стану ДТЗ з вартістю його складових.
В пункті 3.2 Звіту оцінювача, розраховано даний коефіцієнт. І він складає 0.6333. Тобто, амортизаційний знос на замінювані деталі становить 63% (при максимально можливому - 70%).
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок ДТП 23.03.2024 позивачу було спричинено матеріального збитку внаслідок пошкодження в результаті пошкодження транспортного засобу FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 в ДТП дорівнює його ринковій вартості і складає 517 756,00 гривень.
Як уже зазначалось судом, 05.06.2024 страховик Приватне акціонерне товариство СК «Інтер-Поліс» виплатив відшкодування у розмірі 150 000,00 грн.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакційні чинні на час виникнення правовідносин) (надалі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакційні чинні на час виникнення правовідносин) (надалі - Закон) транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки, відповідно до долучених позивачем звітів, вартість відновлювального ремонту перевищує вартість транспортного засобу на момент ДТП, то такий автомобіль є фізично знищеним. А отже до спірних правовідносин слід застосувати також дану норму спеціального Закону.
Таким чином, різниця між завданим збитком та заподіяною шкодою складає: 517 756,00 -160 000,00 (ліміт страховика, який включає в себе сплачену позивачу суму страхового відшкодування) - 228 980,00 («залишки» авто) = 128 776,00грн..
Суд критично оцінює обґрунтування відзиву, що розмір збитку безпідставно збільшено па розмір ПДВ (20%), оскільки у нас розмір збитку дорівнює ринковій вартості авто і розрахована вартість авто після ДТП. В розрахунках оцінювача не зазначено враховується чи не враховується ПДВ. А отже, такий податок не включено у розрахунок.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду п. 71 у справі 71 у справі 755/18006/15-ц Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром школа і страховою виплатою (страховим відшкодування).
Відповідно до Постанови КЦС ВС від 03 жовтня 2018 року у справі № 686/17155/15-ц: «правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати)».
Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода завдана неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка їх завдала.
Частиною 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч.2 ст. 1187 ЦК України).
При цьому, особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (далі - Постанова).
В п. 4 Постанови зазначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Також у постанові від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Вказаний висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постанові від 22 квітня 2021 року у справі №759/7787/18 (провадження №61-10773св20),
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Так, Верховний Суд під час розгляду справи № 565/1210/19 (постанова від 22.12.2020) зробив наступні висновки: «Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. Якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то у такому разі майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, у загальному порядку.
Верховний Суд під час розгляду справи № 756/2632/17 (постанова від 22.04.2020) з посиланням на постанову Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6- 691цс15 зробив наступний висновок: «Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.»
При цьому, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна або робіт, необхідних для відновлення речі (ст. 1192 ЦК України)
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Системний аналіз ст. 22 ЦК України частини другої ст. 1192 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту.
Саме такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, Верховний Суд в постанові від 27.07.2022 у справі № 910/15796/20.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, докази мають були належними - містити інформацію щодо предмета спору, допустимими, тобто одержані в законний спосіб та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Надані позивачем докази на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди є належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування.
В даному випадку, транспортний засіб є фізично знищеним. А отже, завданий збиток становить різницю між вартістю транспортного засобу до ДТП та його вартістю в пошкодженому стані після ДТП.
Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що ДТП відбулось з вини відповідача ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом Skoda державний номерний знак НОМЕР_1 та наявністю між його діями та наслідками, що настали, безпосереднього причинного зв'язку, що встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 травня 2024 року у справі № 761/12346/24, то сума матеріальну шкоду, завданої 23 березня 2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачу, має бути стягнута саме з відповідача в розмірі 128 776,00 грн. що становить різницю між завданим збитком та виплаченим страховим відшкодуванням із урахування ліміту страховика та вартості залишків автомобіля FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 (517 756,00 - 160 000,00 (ліміт Страховика) - 228 980,00 («залишки» авто»), яка підлягає стягненню із відповідача. складає:
Відповідач, заперечуючи проти розміру матеріального збитку, не надав до суду своїх розрахунків щодо розміру завданої шкоди та доказів на їх підтвердження.
Відповідачем на підтвердження своїх доводів не наведено і не подано жодних доказів.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки підлягає стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1287,76 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно копії платіжної інструкції №0.0.3728693263.1 від 26.04.2024 позивачем ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_5 (оцінювач) сплачено 9500,00 грн. за визначення вартості пошкодженого транспортного засобу FORD FUSION, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Таким чином, в порядку ст.ст. 133, 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані із залученням спеціаліста у розмірі 9500,00 грн.
Щодо судових витрат позивача на професійну правничу допомого, то суд зазначає наступне.
У позовній заяві, позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 гривень витрат на професійну правову допомогу та 12 877,60 грн. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10% відсотків від суми стягнених коштів.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Між позивачем та Адвокатом Каченюком Олегом Ігоровичем укладено Договір від 18.04.2024 про надання правової допомоги, відповідно до пункту 6.1. якого, вартість послуг Виконавця складається з двох частин: 1) Перша частина становить 20000 (двадцять тисяч) гривень і сплачується ЗАМОВНИКОМ протягом п'яти днів моменту підписання даного Договору; 2) Друга частина становить 10% (десять) відсотків від суми стягнених коштів з ОСОБА_2 за наслідками розгляду справи про стягнення коштів внаслідок завдання матеріальної шкоди ОСОБА_1 в ДТП що сталась з вини ОСОБА_2 , 23.03.2024 року у м.Києві на пл. Галицькій 2, за участю транспортних засобів FORD, д.н.з. НОМЕР_2 та Skoda, д.н.з. НОМЕР_4 . Друга частина коштів сплачується протягом двох днів з моменту отримання таких коштів (сплачуються пропорційно отримаййм коштам, в незалежності від того, чи отримані кошти в повному обсязі, чи частково). Вартість послуг може змінюватись, шляхом укладання додаткових угод до Договору.
На підтвердження понесених витрат позивачем до позовної заяви долучено: копію договору про надання правової допомоги від 18.06.2024, рахунком №1 від 18.06.2024, рухом коштів по рахунку ФОП від 23.07.2024, акт приймання-передачі виконаних робіт від 19.06.2024 до Договору від 18.06.2024 про надання правової допомоги.
При цьому, відповідачем у відзиві, фактично викладено заперечення щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17. «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує CCIIJI. присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі N 362/3912/18 (провадження N 61-15005св 19) та від 30 вересня 2020 року в справі N 201/14495/16-ц (провадження N 61 -22962св 19) викладено правовий висновок про те. що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зазначила, що суд повинен оцінювати необхідність та розумність судових у вигляді «гонорару успіху», саме в контексті компенсації цих витрат за рахунок іншої сторони судової справи.
Аналогічним чином тлумачить це питання і ЄСПЛ, висновки якого зокрема у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (latridis v. Greece, заява № 31107/96) свідчать, що договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом, може підтверджувати, що у клієнта дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові, якщо така угода є юридично дійсною. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли між адвокатом і клієнтом, не може зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати у справі № 755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суд у справі 910/9714/22 від 02 лютого 2024 року вказано, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, а саме, що справа незначної складності, розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/148 викладено висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, у даній справі судом розглядається розмір судових витрат позивача у загальному розмірі 32 877,60 грн., що включає у себе розмір «гонорару успіху».
Перевіривши надані представником позивача докази на підтвердження понесених судових витрат, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 32 877,60 грн. не є співмірним із складністю справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання цих робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним і не є розумним з урахуванням складності справи і наданих послуг.
Більш того, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Отже, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру витрат на правничу допомогу до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, беручи до уваги, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, та з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в заявленому розмірі 32 877,60 грн., стягнувши з відповідача на користь позивача 15 000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1167, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану 23 березня 2024 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 128776,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1287,76 грн. та 9500,00 грн. судових витрат, пов'язаних із залученням спеціаліста.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі сумі 15000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , адреса проживання : АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складено: 16.05.2025.
Суддя: