Номер провадження 1-кп/754/765/25
Справа№754/4821/25
Вирок
Іменем України
29 травня 2025 року
м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження №12025100030001059 від 27.03.2025 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, українки, громадянки України, заміжньої, має на утриманні малолітню дитину, не працює, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 308, ч.2 ст. 308 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_3 ,
І. ФОРМУЛЮВАННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ, ВИЗНАНОГО СУДОМ ДОВЕДЕНИМ (місце, час, спосіб вчинення та наслідки кримінальних правопорушень, форма вини і мотиви кримінальних правопорушень)
У невстановлені слідством дату, час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи з 21.03.2023 року на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю у ТОВ «ЕН-МЕД 24», ЄДРПОУ 44323593, ліцензія МОЗ України, затверджена наказом № 2605 від 23.11.2021, яке зареєстровано та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Оноре Де Бальзака, будинок 6 Б, під час якого за призначенням лікаря отримувала для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить - метадон, який відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року, належить до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012 року, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, 05.07.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи у приміщенні діяльності ТОВ «МЦ» КЛІНІКА-ДОПОМОГА», ЄДРПОУ 44546677, яке зареєстровано та фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська буд. 10, приміщення 139, подала заяву на отримання наркотичних засобів та уклала угоду про надання медичних послуг, приховавши від працівників медичної установи інформацію про перебування на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю в іншому медичному закладі.
Так, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння наркотичним засобом шахрайським шляхом, 05.07.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні ТОВ «МЦ» КЛІНІКА-ДОПОМОГА», ЄДРПОУ 44546677, яке зареєстровано та фактично знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська буд. 10, приміщення 139, шляхом обману лікаря ОСОБА_5 , який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта, а також довіряв ОСОБА_3 , яка при зверненні за медичними послугами повідомила письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що вона не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де їй вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, незаконно одержала рецепт серії ЛЕ № 400802 від 05.07.2023 на спеціальному рецептурному бланку №3 (Ф.3) на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить у своєму складі наркотичний засіб метадон- «Tab.Metadoni 0,025 mg», для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 4 пігулки один раз на добу, а саме пігулки в загальній кількості 40 шт.
Після чого, ОСОБА_3 , використовуючи незаконно одержаний (шляхом шахрайства) вищевказаний рецепт серії ЛЕ № 400802 від 05.07.2023 за формою №3 (ф.3), 05.07.2023 о 12:38 год., в аптеці №82 КП «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолом-Алейхема, 3, за грошові кошти придбала 40 пігулок лікарського засобу «Tab.Metadoni Zn 0,025 mg», який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 1 г, тим самим заволоділа наркотичним засобом шляхом шахрайства.
Крім цього, у невстановлений слідством дату, час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи з 21.03.2023 року на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю у ТОВ «ЕН-МЕД 24», ЄДРПОУ 44323593, ліцензія МОЗ України, затверджена наказом № 2605 від 23.11.2021, яке зареєстровано та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Оноре Де Бальзака, будинок 6 Б, під час якого за призначенням лікаря отримувала для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить - метадон, який відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року, належить до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012 року, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, 15.07.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні діяльності ТОВ «МЦ» КЛІНІКА-ДОПОМОГА», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська буд. 10, приміщення 139, шляхом обману лікаря ОСОБА_5 , який не володів повною та достовірною інформацією про пацієнта, а також довіряв ОСОБА_3 , яка при зверненні за медичними послугами повідомила письмово в своїй заяві, під особистий підпис, шляхом підписання відповідних документів, що вона не перебуває на лікуванні в інших медичних закладах, де їй вже призначені наркотичні засоби, не з корисливих мотивів для власного вживання, не маючи реального наміру лікування від наркотичної залежності, незаконно одержала рецепт серії ЛЕ № 400818 від 15.07.2023 на спеціальному рецептурному бланку №3 (Ф.3) на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить у своєму складі наркотичний засіб метадон- «Tab.Metadoni 0,025 mg», для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 4 пігулки один раз на добу, а саме пігулки в загальній кількості 40 шт.
Після чого, ОСОБА_3 , використовуючи незаконно одержаний шляхом шахрайства вищевказаний рецепт ЛЕ № 400818 від 15.07.2023 за формою №3 (ф.3), 15.07.2023 о 14:34 год., в аптеці № 79 КП «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Воскресенський, 15, за грошові кошти придбала 40 пігулок лікарського засобу «Tab.Metadoni Zn 0,025 mg», який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 1 г тим самим заволоділа наркотичним засобом шляхом шахрайства.
Крім цього, у невстановлений слідством дату, час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на повторне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи з 21.03.2023 року на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю у ТОВ «ЕН-МЕД 24», ЄДРПОУ 44323593, ліцензія МОЗ України, затверджена наказом № 2605 від 23.11.2021, яке зареєстровано та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Оноре Де Бальзака, будинок 6 Б, під час якого за призначенням лікаря отримувала для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить - метадон, який відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року, належить до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012 року, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, 24.07.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні діяльності ТОВ «МЦ» КЛІНІКА-ДОПОМОГА», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська буд. 10, приміщення 139, шляхом обману лікаря ОСОБА_5 , який не володів інформацією про те, що вона зверталася до іншого медичного закладу з метою призначення курсу лікування з використанням наркотичних та психотропних лікарських засобів, а довіряв їй, незаконно одержала рецепт серії ЛЕ № 400856 від 24.07.2023 на спеціальному рецептурному бланку №3 (Ф.3) на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить у своєму складі наркотичний засіб метадон- «Tab.Metadoni 0,025 mg», для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 4 пігулки один раз на добу, а саме пігулки в загальній кількості 40 шт.
Після чого, ОСОБА_3 , використовуючи незаконно одержаний шляхом шахрайства вищевказаний рецепт ЛЕ № 400856 від 24.07.2023 за формою №3 (ф.3), 26.07.2023 о 14:17 год., в аптеці № 79 КП «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Воскресенський, 15, за грошові кошти придбала 40 пігулок лікарського засобу «Tab.Metadoni Zn 0,025 mg», який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 1 г тим самим заволоділа наркотичним засобом шляхом шахрайства.
Крім цього, у невстановлений слідством дату, час та місці у ОСОБА_3 виник злочинний умисел спрямований на повторне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , перебуваючи з 21.03.2023 року на програмі замісної підтримувальної терапії для хворих з опіоїдною залежністю у ТОВ «ЕН-МЕД 24», ЄДРПОУ 44323593, ліцензія МОЗ України, затверджена наказом № 2605 від 23.11.2021, яке зареєстровано та знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Оноре Де Бальзака, будинок 6 Б, під час якого за призначенням лікаря отримувала для прийому лікарський засіб «Tab.Methadoni 0,025 mg», що містить - метадон, який відповідно до списку 1 таблиці 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ №770 від 06.05.2000 року, належить до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, діючи умисно, всупереч вимогам Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 року, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року, Порядку проведення замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України №200 від 27.03.2012 року, достовірно знаючи про відсутність єдиної бази даних пацієнтів, які перебувають на програмі замісної підтримувальної терапії, маючи умисел на незаконне заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, 02.08.2023 у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_3 , перебуваючи у приміщенні діяльності ТОВ «МЦ» КЛІНІКА-ДОПОМОГА», яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Братиславська буд. 10, приміщення 139, шляхом обману лікаря ОСОБА_5 , який не володів інформацією про те, що вона зверталася до іншого медичного закладу з метою призначення курсу лікування з використанням наркотичних та психотропних лікарських засобів, а довіряв їй, незаконно одержала рецепт серії ЛЕ № 400873 від 02.08.2023 на спеціальному рецептурному бланку №3 (Ф.3) на право одержання в аптечних закладах лікарського засобу, що містить у своєму складі наркотичний засіб метадон- «Tab.Metadoni 0,025 mg», для його прийому в домашніх умовах згідно з рекомендаціями лікаря на 10 днів по 4 пігулки один раз на добу, а саме пігулки в загальній кількості 40 шт.
Після чого, ОСОБА_3 , використовуючи незаконно одержаний шляхом шахрайства вищевказаний рецепт ЛЕ № 400873 від 02.08.2023 за формою №3 (ф.3), 02.08.2023 о 18:06 год., в аптеці № 79 КП «Фармація», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр. Воскресенський, 15, за грошові кошти придбала 40 пігулок лікарського засобу «Tab.Metadoni Zn 0,025 mg», який містить у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон, загальною масою 1 г тим самим заволоділа наркотичним засобом шляхом шахрайства.
ІІ. СТАТТІ (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Відповідальність за ч.1 ст. 308 КК України настає за викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства.
Відповідальність за ч.2 ст. 308 КК України настає за ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 306, 307, 310, 311, 312, 314, 317 цього Кодексу, або у великих розмірах, а також заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами або їх аналогами шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем.
Суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 308 та ч.2 ст. 308 КК України, як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства та заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчиненого повторно.
Суб'єктом зазначеного кримінального правопорушення може бути осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Суб'єктивна сторона характеризується умислом на заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства
ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 визнала себе винною, щиро розкаялась і підтвердила вищеописані встановлені судом обставини справи. Показання обвинуваченої є логічними і послідовними та не залишають суду «розумного сумніву» щодо їх правдивості та відповідності встановленим обставинам кримінального провадження.
Суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно всіх обставин справи, які ніким не оспорюються, проти цього не заперечують учасники судового розгляду. Обвинувачена та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, учасникам судового розгляду роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях "Ірландія проти Сполученого Королівства" від 18 січня 1978 року, "Коробов проти України" від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом", така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, з точки зору належності та допустимості, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченої ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, та її дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст. 308 та ч.2 ст. 308 КК України, як заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства та заволодіння наркотичними засобами шляхом шахрайства, вчиненого повторно.
ІV. ПОКАРАННЯ
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, санкцією ч.1 ст.308 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Санкцією ч.2 ст. 308 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Відповідно до встановлених обставин, ОСОБА_3 вчинила кримінальні правопорушення, які за класифікацією, визначеною ст. 12 КК України, є тяжкими злочинами.
У відповідності до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд враховує, що юридична відповідальність особи, відповідно до ч.2 ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер.
Конституційний Суд України в Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив таке: […] призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.
Згідно з принципом індивідуалізації юридичної відповідальності при призначенні покарання суд має враховувати обставини справи (як ті, що обтяжують, так і ті, що пом'якшують покарання) щодо всіх осіб незалежно від ступеня тяжкості вчиненого злочину […] (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини).
В рішенні від 15 червня 2022 № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України зазначає, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності […] має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов'язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди, […].
Отже, принцип домірності зобов'язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (див. постанову Верховного Суду від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Під час судового розгляду обвинувачена, окрім висловлення щирого жалю за скоєне, звертає увагу суду на те, що своїми протиправними діями ні державі, ні громаді шкоди не завдала, а тому просила суворо не карати. Зазначила, що на сьогоднішній день позбулась наркотичної залежності, ні наркотичних речовин, ні препаратів замісної терапії не вживає.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає - щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обставин, регламентованих п.1 ч.1 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. час, місце, спосіб учинення.
Верховний Суду у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18) вказав, що основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23 грудня 2005 року № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ВС від 22 березня 2018 року у справі № 759/7784/15-к).
Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених дій та осуд своєї поведінки.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Відповідно до даних про особу обвинуваченої ОСОБА_3 : вона раніше не судима, не працює, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується помірно.
Обираючи покарання ОСОБА_3 за ч.1 ст. 308 КК України, суд приходить до висновку про необхідність призначення останній покарання у вигляді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.
Обираючи покарання ОСОБА_3 за ч.2 ст. 308 КК України суд приходить до висновку про необхідність призначення останній покарання у вигляді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України.
Суд, також, враховуючи висновки, викладені у постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 404/2081/22 (провадження № 51-130 кмо 23), призначає ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, передбачене в санкції ч. 2 ст. 308 КК України як обов'язкове. Беручи до уваги кількість епізодів протиправних дій, вчинених ОСОБА_3 , суд призначає їй додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на максимальний строк, визначений ч. 2 ст. 308 КК України.
Зважаючи на обставини, встановлені у судовому засіданні, та норми ст. 59 КК України, суд вважає за необхідне призначити основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах встановлених у санкції відповідної статті особливої частини КК України з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, без застосування додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки злочин не є корисливим.
При вирішенні питання про конфіскацію майна, суд враховує, що згідно положень ч. 2 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна встановлюється, зокрема, за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, і може бути призначене лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині Кримінального кодексу.
Кримінальне правопорушення, передбачене за ч.2 ст. 308 КК України, відноситься до тяжких злочинів, за які передбачене обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
Щодо такого застосування положень ст. 59 КК України зазначено і у постановах Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі №754/8773/22, від 02 липня 2024 року у справа №686/12120/22.
Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 07 грудня 2022 року (справа № 180/620/20) та від 21 лютого 2024 року (справа № 686/11385/21), у вищезазначених кримінальних провадженнях у діях засуджених осіб не було встановлено корисливого мотиву вчинення злочинів, у зв'язку із чим суд касаційної інстанції, посилаючись на вимоги ст. 59 КК України, виключив додаткове покарання у виді конфіскації майна, - «застосування у цьому випадку додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачено санкцією цієї частини статті як обов'язкове додаткове покарання, є безпідставним, адже суперечить положенням Загальної частини цього Кодексу, зокрема указаним вище положенням ст. 59 КК України, а тому колегія суддів вважає необхідним виключити з вироку апеляційного суду указане вище додаткове покарання.»
У цьому кримінальному провадженні органом досудового розслідування не було встановлено у діях ОСОБА_3 корисливого мотиву вчинення кримінального правопорушення, не було його встановлено і у судовому засіданні, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для призначення обвинуваченій додаткового покарання у виді конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.
Суд також враховує дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, має визначене місце реєстрації та проживання, заміжня, має на утриманні малолітню дитину, інвалідом не є, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується помірно, наявність обставин, які пом'якшують покарання, а саме щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставини скоєного кримінального правопорушення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах контролю за її поведінкою уповноваженим органом з питань пробації за місцем її проживання, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє її від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1-2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченої від відбування основного покарання з випробуванням, суд також враховує те, що ОСОБА_3 стала на шлях виправлення: наркотичні препарати більше не вживає; а також ту обставину, що обвинувачена виховує малолітню дитину, для якої, безумовно, присутність матері у повсякденному житті є вкрай необхідною для нормального розвитку та становлення як особистості.
Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час, як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18).
Верховний Суд у своїй постанові від 16 серпня 2018 року (справа № 183/163/14, провадження № 51-3549 км18) зазначив, що системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
Загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї з форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду й розміру, він ураховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
На переконання суду, виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, а призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього кодексу.
V. МОТИВИ УХВАЛЕННЯ ІНШИХ РІШЕНЬ
Відповідно до ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання з речовими доказами суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні відсутні.
Заходи забезпечення в кримінальному провадженні не застосовувались.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст. 308 КК України і призначити їй покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі.
ОСОБА_3 визнати винуватою у пред'явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 308 КК України і призначити їй покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів строком на 3 /три/ роки, без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права обіймати посади або займатися діяльністю на підприємствах, установах чи організаціях будь-якої форми власності, пов'язані з обліком чи доступом до наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів строком на три роки, без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 /два/ роки, якщо вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
Речові докази: рецепти на медичний препарат у відношенні ОСОБА_3 , видані:
-ТОВ «Медичний центр «КЛІНІКА ДОПОМОГА» (ЄДРПОУ 44546677) - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Медичну картку амбулаторного хворого № 651 відносно ОСОБА_3 вилучену з ТОВ «ЕН-МЕД24» - повернути ТОВ «ЕН-МЕД24».
Медичну картку амбулаторного хворого № 563 відносно ОСОБА_3 вилучену з ТОВ «Медичний центр «КЛІНІКА ДОПОМОГА» - повернути ТОВ «Медичний центр «КЛІНІКА ДОПОМОГА».
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя: ОСОБА_1