Номер провадження 2/754/625/25
Справа №754/11221/24
Іменем України
29 травня 2025 року суддя Деснянського районного суду міста Києва Буша Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Синюк С.Л. звернулась до суду з вказаним позовом.
Ухвалою від 14.08.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Обгрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що 05 лютого 2022 року о 13.10 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Бальзака в м.Києві порушила п.12.1 Правил дорожнього руху України, не обрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на бордюрний камінь, після чого здійснила зіткнення з автомобілем Hyundai, д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу, в результаті чого відбулась дорожньо транспортна пригода, а автомобілі отримали значні механічні пошкодження.
Відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля марки Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди відповідач повідомила позивачу про наявність у останньої поліса цивільно-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки 215440302, який був укладений з ПрАТ СК «ВУСО». В подальшому у встановлений Законом строк, позивач звернулась до страхової ПрАТ СК «ВУСО» з повідомленням про подію, де було погоджено дату огляду пошкодженого автомобіля та в подальшому відбувся огляд пошкодженого автомобіля позивача Hyundai Elantra, д.н. НОМЕР_2 за участю усіх зацікавлених сторін.
Відповідно до звіту № 334637 від 21 березня 2024 року, було встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Elantra, д.р.н. НОМЕР_2 станом на дату ДТП становить 251 299,24 грн.
Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коєфіціенту фізичного зносу транспортного засобу Hyundai Elantra, д.р.н. НОМЕР_2 станом на дату ДТП становить 149 651,08 грн.
23 травня 2024 року на станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_3 було проведено відновлення вищезазначеного транспортного засобу та встановлено, що вартість ремонтно відновлювальних робіт автомобіля Hyundai Elantra, д.р.н. НОМЕР_2 , складає 239 150 грн.
ПрАТ СК «ВУСО» провела виплату матеріального збитку позивачу 29 березня 2024 року в розмірі 134 581,73 грн. та після проведення повного ремонту автомобіля Hyundai Elantra, д.р.н. НОМЕР_2 провело доплату ПДВ в розмірі 15 069,36 грн., який передбачений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування, що був сплачений ПрАТ СК «ВУСО» становить 149 651,08 грн., відповідно до фактичних витрат та з врахуванням звіту № 334637 від 21 березня 2024 року, де встановлений матеріальний збиток саме в розмірі проведеного страхового відшкодування.
Враховуючи той факт, що ПрАТ СК «ВУСО» було відшкодовано матеріальний збиток в розмірі 149 651,08 грн., тому залишок невідшкодованих фактичних витрат становить: 239 150 грн. - 149 651,08 грн. = 89 498,92 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.
26.09.2024 року від сторони відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає заявлені позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 89 498,92 грн. безпідставними та необґрунтованими. Забезпеченим транспортним засобом згідно Полісу №215440302, на який посилається позивач, є автомобіль Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 з лімітом за шкоду майну в розмірі 160 000 грн. Однак, в той же час 29.06.2023 року між відповідачем та страховою компанією ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» було укладено договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (індивідуальні умови договору) ПОЛІС №20776083, відповідно до якого страхова сума становить 250 000 грн. Таким чином, відповідач вважає, що позовна вимога щодо стягнення шкоди в сумі 89 498,92 грн. в межах страхової виплати 250 000 грн. повинна бути адресована до ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Крім того, відповідач зовсім не погоджується з висновком Звіту №34637 від 21.03.2024 року про оцінку вартості (розміру збитків) заподіяних пошкодженням транспортних засобів, складеного оцінювачем ОСОБА_4 на замовлення ПрАТ СК «ВУСО», де саме вказано вартість збитків, заподіяних пошкодженням автомобілю Hyundai Accent, р.н. НОМЕР_2 . Також, сторона відповідача ставить під сумнів Акт виконаних робіт №215 від 23.05.2024 року. Таким чином, сторона відповідача зазначає, що оскільки позивачем заявлено вимоги до не належного відповідача, яким є ПрАТ СК «ВУСО» та не надано до суду належних доказів, які б підтверджували розмір понесеної шкоди та заявлені позовні вимоги суперечать нормам чинного законодавства, тому позовна заява не підлягає задоволенню.
27.09.2024 року від сторони позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 лютого 2022 року о 13.10 годин ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Бальзака в м. Києві порушила п.12.1 Правил дорожнього руху України, не обрала безпечної швидкості руху, не впоралась з керуванням та скоїла наїзд на бордюрний камінь, після чого здійснила зіткнення з автомобілем Hyundai д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу. В результаті зіткнення транспортнтих засобів відбулась дорожньо - транспортна пригода, а автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до Постанови Деснянського районного суду міста Києва від 19 березня 2024 року вищезазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху України водієм автомобіля марки Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 .
У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина відповідача встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
Згідно з ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Цивільно - правова відповідальність відповідача як винної особи за шкоду, заподіяну майну третіх осіб у наслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу «Volksvagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП була застрахована відповідно до умов чинного полісу 215440302 з ПрАТ СК «ВУСО».
Страховиком відповідальності відповідача було виконано свій обов'язок і здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 149 651,08 грн., що підтверджується платіжними інструкціями від 29.03.2024 року №19355 в розмірі 134 581,73 грн. та платіжною інструкцією від 16.07.2024 року №42024 в розмірі 15 069,35 грн.
Відповідно до звіту № 334637 від 21 березня 2024 року було встановлено, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Hyundai Elantra", д.р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП, становить 251 299,24 грн. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коєфіціенту фізичного зносу (0,6127%) транспортного засобу «Hyundai Elantra", д.р.н. НОМЕР_2 , станом на дату ДТП становить 149 651,08 грн.
23 травня 2024 року на станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_3 було проведено відновлення вищезазначеного транспортного засобу та встановлено, що вартість ремонтно відновлювальних робіт автомобіля «Hyundai Elantra", д.р.н. НОМЕР_2 складає 239 150 грн.
Факт проведення та оплати вищезазначених ремонтних робіт підтверджується Актом виконаних робіт №215 від 23 травня 2024 року, а також фіскальними квитанціями щодо перерахування коштів для проведення ремонтних робіт, які були сплачені позивачем на СТО ФОП ОСОБА_3 , а саме: квитанція від 23.05.2024 року на загальну суму 49 500 грн.; квитанція від 24.05.2024 року на загальну суму 49 500 грн.; квитанція від 27.05.2024 року на загальну суму 49 500 грн.; квитанція від 28.05.2024 року на загальну суму 49 500 грн.; квитанція від 29.05.2024 року на загальну суму 41 150 грн.
Оцінка шкоди проводитися відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 7 даного Закону проведення оцінки є обов'язковою «при визначенні збитків та розміру відшкодування, у випадках встановлених закон». Дана стаття кореспондується із ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка встановлю є обов'язок страховика виплачувати лише оцінену шкоду.
Відповідно до п. 2.7 ст. 2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів: вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу та втрати товарної вартості.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі оцінка майна) це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання. Процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна встановлюються відповідно до ст. 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем, надані документи, які підтверджують розмір матеріальної шкоди та фактичні витрати по ремонту автомобіля, в той же час відповідачем не наведені контраргументи в даному питанні, та не надані письмові докази на спростування вартості збитків.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Норми ст. ст. 1166, 1188 ЦК України передбачають презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є правовою підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналіз наведених норм, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди. З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України), відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК). Потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а тако ж факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Стороною відповідача зазначена вище презумпція не спростована, що дає підстави суду для висновку про наявність вини ОСОБА_2 як заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За умовами ст. 30.1 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП, вини відповідача та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 149 651,68 грн.
Враховуючи той факт, що ПрАТ СК «ВУСО» було відшкодовано позивачу матеріальний збиток в розмірі 149 651,08 грн., то залишок невідшкодованих фактичних витрат становить: 239 150 грн. - 149 651,08 грн. = 89 498,92 грн.
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст. 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року (справа № 755/18006/15-ц), вказала, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи викладене та те, що страхове відшкодування було здійснено у розмірі 149 651,08 грн., то різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди буде дорівнювати 89 498,92 грн., і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача як різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП з урахуванням застрахованої цивільно-правової відповідальності.
За таких обставин позов у цій частині підлягає задоволенню.
Щодо витрат на правову допомогу.
В своїх роз'ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано ст. ст. 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (рішення від 16.11.2000 року № 13-рп/2000; рішення від 30.09.2009 року № 23-рп/2009; рішення від 11.07.2013 року № 6-рп/2013).
Витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст. ст. 12, 42, 56 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст. 79, ст. ст. 84, 88, 89 ЦПК України.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в п. 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно ч. 1 ст. 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
В матеріалах справи міститься: копія договору про надання правничої допомоги №30 від 06.08.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «СИНЮК ТА ПАРТНЕРИ» в особі адвоката Синюка С.Л., копія ордеру.
У позові позивачем зазначена попередня орієнтовна сума понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.
Зазначення у змісті позовної заяви попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є заявою сторони про подання доказів понесених судових витрат в розумінні положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, однак сторона позивача заявила у відповіді на відзив, що докази понесення стороною позивача витрат на правову допомогу будуть надані пізніше, в процесі розгляду справи, або протягом п'яти днів після винесення судом рішення по справі.
З урахуванням викладеного, питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу не розглядались.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 11, 16, 22, 23, 988, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) в рахунок відшкодування матеріального збитку - 89 498,92 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі - 1 211,20 грн.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 29.05.2025 року.
Суддя Н.Д.Буша