Номер провадження 2/754/2778/25
Справа №754/1383/25
Іменем України
23 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Кирилова А.
за участі : позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
10 лютого 2007 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спільне життя з відповідачкою не склалося, тому що у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки, ними не підтримуються подружні стосунки, втрачено почуття любові один до одного. Вважає, подальше спільне життя з відповідачкою та збереження сім'ї неможливим. Подружні відносини між сторонами фактично припинилися з 01.01.2025 року. З цього часу спільне господарство не ведеться, спору про місце проживання спільної дитини немає.
Посилаючись на викладені обставини, Позивач просить суд розірвати шлюб з Відповідачем.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 23 січня 2025 року відкрито провадження у справі.
05.03.2025 року відповідачем через систему "Електронний суд" подано відзив на позовну заяву відповідно до якого просить надати їй та її чоловіку час для примирення й збереження шлюбу та сім'ї 6 місяців. У випадку, якщо суд відмовить у клопотанні про надання строку для примирення, зупинити провадження у справі в порядку ст.251 ЦПК України, через перебування в теперишній час її чоловіка на службі у складі Збройних Сил України. У разі якщо суд відмовить у вище зазначених клопотаннях, відмовити в задоволені позову. У випадку задоволення позову про розірвання шлюбу, зберегти за нею її теперишне прізвище ОСОБА_2 .
14 квітня 2025 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки позивач є військовослужбовцем та знаходиться у складі Збройних сил України.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 15 квітня 2025 року клопотання про зупинення провадження залишено без задоволення.
Позивач в судовому засідання заперечував щодо надання строку для примирення та зупинення провадження, наполягав на розірванні шлюбу.
Відповідач заперечувала щодо розірвання шлюбу.
Дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд вважає за можливе ухвалити рішення у справі в підготовчому засіданні, у зв'язку з існуванням визначених ч.3 ст.200 ЦПК України умов, та задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у відповідності до свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 10 лютого 2007 року, місце реєстрації - Виконком Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_2 ».
Від спільного шлюбу мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18, надання строку для примирення подружжя є лише правом суду, а не його обов'язком.
Наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов'язком.
Примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом.
Тому, суд не вбачає підстав для надання подружжю строку для примирення з огляду на категоричне заперечення щодо примирення зі сторони позивача.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що надання подружжю строку для примирення, всупереч бажанню позивача, буде суперечити закону та моральним засадам суспільства, оскільки суд не може примушувати одного з подружжя вчиняти дії, направлені на примирення з іншим, тому суд не має підстав для застосування ст. 111 СК України та надання сторонам строку для примирення.
Право звернення з позовом про розірвання шлюбу є беззаперечним (ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України), а примушування до збереження шлюбу є неприпустимим (ст. 51 Конституції України). За таких обставин, предметом доказування у справах про розірвання шлюбу (за умови, що один із подружжя заперечує проти позову) є виключно: 1) факт укладення шлюбу, 2) факт відсутності згоди на розлучення; 3) неможливість подальшого спільного життя і 4) неможливість збереження шлюбу без одночасного порушення інтересів одного з подружжя чи дітей.
Спільне життя з відповідачем на теперішній час припинено, сторони не ведуть спільного господарства, мешкають окремо, на сьогодні шлюб існує лише формально.
ч. 3 ст. 56 Сімейного кодексу України, яка надає кожному з членів подружжя право розірвати шлюб незалежно від вирішення питання про поділ майна, визначення місця проживання дітей, розподіл спільного майна та інших питань. Зміст зазначеної норми гарантує право розірвати шлюб і позбавляє учасників подружжя самостійно визначати зміст, об'єм цього права та його наявність взагалі.
Більш того ,ч.4ст. 56 СК України підкреслює, що примушування учасника подружжя до збереження шлюбу є порушенням права на свободу і особисту недоторканість,що може мати наслідки, встановлені законом.
Ч.3 і ч.4 ст.56 Сімейного кодексу України є імперативною нормою, яка має застосовуватись до усіх без виключення суб'єктів-учасників шлюбних відносин, адже протилежне призведе до дискримінації - порушить право на свободу і особисту недоторканість того з подружжя, хто попередньо не вирішив можливі спірні питання, що виникли за час шлюбу. Зазначене підтверджується і змістом ст. 112 Сімейного кодексу України, за якою суд, постановляючи рішення про розірвання шлюбу, лише бере до уваги наявність малолітньої дитини, проте не розглядає право звернення з відповідним позовом в залежності від самого факту наявності дитини, вирішеності чи невирішеності питань про місце проживання, поділ спільного майна, тощо. Таким чином, право учасника подружжя розірвати шлюб, а також можливість звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу (ст. 110 СК України) є окремими відправними нормами сімейного законодавства України, що мають вищу форму абстрагування та містять відправні начала, основи правового регулювання учасників шлюбних відносин при розірванні шлюбу, а тому, за своєю правовою природою, є абсолютними імперативними нормами.
Стаття 51Конституції України передбачає, що шлюб грунтується на вільній згоді чоловіка і жінки (абсолютна імперативна норма). У разі відсутності вільної згоди продовжувати шлюб настають наслідки у виді реалізації права на його розірвання у порядку, встановленому Законом (ч. 3 ст. 56, ч.1 ст. 110 СК України), а саме: кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до положень ст. 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Одночасно згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Судом встановлено, що шлюб фактично припинився, шлюбні відносини не підтримуються та спільне господарство не ведеться, позивач категорично заперечує проти подальшого перебування в шлюбі з відповідачем.
Враховуючи викладене, суд вважає, що сім'я сторін розпалася, примирення на теперішній час неможливе, а тому шлюб підлягає розірванню.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, ст. ст. 24, 55, 56, 110, 112, 113 Сімейного кодексу України, ч.ч. 3, 4 ст.200 , ч. 4 ст. 206 , ст. 265 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований виконкомом Липненської сільської ради Любарського району Житомирської області 10 лютого 2007 року актовий запис № 2 - розірвати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.А. Галась