Номер провадження 2/754/2472/25
Справа №754/744/25
Іменем України
19 травня 2025 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Галась І.А.
при секретарі - Кирилова А.
за участі : відповідача - ОСОБА_1
розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (м. Київ, вул.. Авіаконструктора Ігоря, 8, ЄДРПОУ 43453613) з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 1272273,18 гривень.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 06.07.2021 між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №22039000520376, у відповідності до якого останній отримав кредитні кошти із нарахуванням процентів за користування кредитними коштами зі строком кредитування до 19.06.2024.
28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» було укладено Договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за Кредитним договором.
На дату звернення ТОВ « Цикл Фінанс» до суду борг за Кредитним договором становить: 127273,18 гривень яка складається з : суми боргу по тілу кредиту становить - 73338,42 грн.; суми боргу по відсоткам - 1,32 грн; борг по комісії - 53933,44 грн.
Таким чином ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право належного кредитора до Відповідача за Кредитним договором.
Позивач стверджує, що на момент подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за Кредитним договором відповідачем не виконано ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, у зв'язку з чим наявна заборгованість за Кредитним договором в сумі 127273,18 гривень
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2025 року відкрито провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Визначено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання.
Представник позивача у поданій заяві просив справу розглянути у його відсутність та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судовому засіданні факт отримання кредиту визнав але щодо даної заборгованості по комісії заперечував. Згоден повернути заборгованість по тілу кредиту.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Частинами першою і другою статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті638 та частиною першою статті640ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Судом встановлено, що 06.07.2021 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 22039000520376 та надано кошти в сумі 74400 грн., Строк кредитування 60 місяців, кінцева дата повернення кредиту 06.07.2026 р. цільове призначення: на споживчі потреби; Щомісячна комісія за обслуговування кредиту: з 06.07.2021 по 05.11.2022-4,5% від Суми Кредиту, з 06.11.2022 по 05.02.2024-3,5 % від суми кредиту, з 06.02.2024 по 05.05.2025-2,5 % від суми кредиту, з 06.05.2025 по 06.07.2026-1,4 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних.; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56,0% річних.
У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконувала умови договору №22039000520376, у нього утворився борг.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В разі заміни кредитора у зобов'язанні первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор. При цьому зміст зобов'язання, тобто обсяг прав та обов'язків його сторін залишається незмінним. Отже, виходячи із загальних правил та положень даної статті, до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора.
Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором.
Позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов'язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.
Відповідно до статей 526,530,610ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Частиною першою статі 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно зі статтею 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
28.03.2024 між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого АТ «Банк Кредит Дніпро» передало ТОВ «Цикл Фінанс» право вимоги за кредитним договором № 22039000520376 від 06.07.2021.
Згідно з витягу з додатку до договору факторингу № 28.03.2024 ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача щодо наявної заборгованості на суму 127273,18 грн. із яких:· заборгованість по тілу кредиту: 73338,42 грн.,· заборгованість по відсотках: 1,32 грн., · заборгованість по комісії: 53933,44 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором у нього виникла заборгованість в сумі 127273,18 грн. через неповернення тіла кредиту і несплату процентів. Однак суд не може погодитися з наданими позивачем розрахунками заборгованості. Суд вважає, що позивачем не доведено заборгованості з комісії у розмірі 53933,44 грн. зважаючи на таке.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною в договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг банку, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит додатка 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом,базуючись на припущенні,що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови,що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку,включених до загальних витрат за споживчим кредитом,і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки(пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Умовами укладеного кредитного договору № 22039000520376 від 06.07.2021 передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту з 06.07.2021 по 05.11.2022-4,5% від Суми Кредиту, з 06.11.2022 по 05.02.2024-3,5 % від суми кредиту, з 06.02.2024 по 05.05.2025-2,5 % від суми кредиту, з 06.05.2025 по 06.07.2026-1,4 % від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом - 0,001 % річних.; на прострочену заборгованість за Кредитом: 56,0% річних. Однак у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком була встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. З поданих у якості доказів документів не має можливості встановити, що це за послуги, чи не є вони безоплатними в силу закону, вартість кожної з них і чи дійсно вони були надані позичальнику.
Ураховуючи, що кредитодавець не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору №22039000520376 від 06.07.2021, то положення пункту 1.2 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»,у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по комісії не підлягають задоволенню.
Подібну за змістом правову позицію викладено в постанові ВС у складі ОП КЦС від 06.11.2023 у справі № 204/224/21.
Також представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на професійну допомогу в розмірі 6000,00 гривень.
Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною другою статті 137ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2025 між ТОВ «Цикл Фінанс» та адвокатом Дорошенко М.А. укладено договір про надання правової допомоги № 43453613.
На підтвердження витрат на оплату послуг адвоката суду надано: договір про надання правничої допомоги, посвідчення адвоката, ордер, докази оплати витрат на правничу допомогу, акт підтвердження надання адвокатських послуг.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розглядаючи заяву суд враховує правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 808/1849/18).
У разі не співмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).
До правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та додаткова постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 775/9215/15ц).
Суд, оцінюючи подані документи, якими позивач (представник) обґрунтовують фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу не співмірні зі складністю справи, витраченим часом адвоката та наданими ним послугами.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова КГС ВС від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17 та постанова Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Так, суд не може в повній мірі погодитися з тим, що вартість наданих послуг становить 6 000,00 грн., оскільки справа не є складною та не потребувала значного часу для складання позовної заяви відносно боржника про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вказана категорія є розповсюдженою, сама позовна заява не є об'ємною та ексклюзивною, що в свою чергу свідчить про те, що складання позову у даній справі не потребувало аналізу великої кількості документів.
Таким чином, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, які відшкодовуються за рахунок відповідача до 3 480 грн.
Оскільки, позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір 1404,99 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, 526, 530, 549, 624, 626, 638, 1049, 1054 ЦК України, суд-
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОРПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (м. Київ, вул.. Авіаконструктора Ігоря, 8, ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором № 22039000520376 від 06 липня 2021 року в розмірі 73339 гривень 74 копійок, судовий збір в розмірі 1404 гривні 99 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 3480 гривень.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І.А. Галась