справа № 753/2873/16-ц
провадження № 6/753/311/25
"29" травня 2025 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Хильченко С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Пилипчук Віталій Григоровича, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по виконанню рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, суд -
ОСОБА_1 у травні 2025 року звернулась до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виданого 14 червня 2024 року на підставі рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики у зв'язку із добровільним виконанням боржником, а саме зарахування ОСОБА_2 , як довіреною особою боржника, грошових коштів в розмірі 783 704 грн. 00 коп. від продажу її будинку АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості по договору позики грошових коштів від 16 липня 2014 року.
Заява мотивована тим, що 16 липня 2014 року вона видала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_2 , якою, зокрема, надала право ОСОБА_2 відчужити від її імені належні їй земельну ділянку та будинок, і саме на підставі цієї довіреності ОСОБА_2 відчужив належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року за ціною у 783 704, 00 грн., та набув ці кошти, чим, на її думку, забезпечив повернення коштів за договором позики.
Посилаючись на вказані обставини та вимогу, положення ст.432 ЦПК України, просила виконавчий лист, виданий Дарницьким районним судом м.Києва від 14 червня 2024 року по виконанню рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 313 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором позики, 107 392 грн. 62 коп. - неустойки (пені), 37 500 грн. 00 коп. - відсотків, нарахованих на суму боргу за договором, 4 578 грн. 92 коп. - судового збору, а всього - 462 471 грн. 54 коп., визнати таким, що не підлягає виконанню.
В судовому засіданні представник заявника Базалюк О.Ю., діюча на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 23.04.2025 року, заяву підтримала та просила її задовольнити.
ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Пилипчук В.Г. в судове засідання не з"явились, належним чином повідомлені про час та місце його проведення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті судової влади (суду), проте їх неявка не перешкоджає розгляду заяви, що узгоджується із положенням ч.3 ст.432 ЦПК України.
Так, відповідно до вказаної норм, неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
А відповідно до ч.ч.1, 2, п.10 ч.3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Наведені обставини свідчать, що заявник та заінтересовані особи (стягувач, виконавець) завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.
Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання (ч.3 ст. 432 ЦПК України).
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.
Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суд, вислухавши пояснення представника заявниці, її доводи та заперечення, вивчивши заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, її обґрунтування, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, дослідивши матеріали заяви у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви із наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року, яке набуло чинності відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, задоволено й стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 313 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором позики, 107 392 грн. 62 коп. - неустойки (пені), 37 500 грн. 00 коп. - відсотків, нарахованих на суму боргу за договором, 4 578 грн. 92 коп. - судового збору, а всього - 462 471 грн. 54 коп. (а.с.152-157 том 1, 50-54 том 2).
На виконання рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року 14 червня 2024 року видано виконавчий лист (а.с.120 том 2), який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Пилипчука В.Г. (а.с.121 том 2).
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 14 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Виконання рішення суду будь - якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину «судового провадження» відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.
За положеннями статей першої та другої Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням серед інших таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Згідно з ч.2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.
Верховний Суд у своїй постанові від 06.11.2019 року (справа № 593/841/14) дійшов висновку, що відповідно до частин другої, четвертої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд ухвалою вносить виправлення до виконавчого листа, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально - правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально - правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь - яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішеннільний процесуальний кодекс України (ред. з 15 грудня 2017 року); нормативно - правовий акт № 1618 - IV від 18 березня 2004 року суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Підстави припинення зобов'язання визначені главою 50 розділу І книги п'ятої ЦК України.
Так, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.
Водночас, звертаючись до суду із цією заявою на стадії виконання рішення суду заявником не ненадно належних та допустимих доказів про добровільне виконання боржником, а саме зарахування ОСОБА_2 , як довіреною особою боржника, грошових коштів в розмірі 783 704 грн. 00 коп. від продажу належного боржнику будинку АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості по договору позики грошових коштів від 16 липня 2014 року.
Заявниця вважає, що 16 липня 2014 року вона видала нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_2 , якою, зокрема, надала право ОСОБА_2 відчужити від її імені належні їй земельну ділянку та будинок, і саме на підставі цієї довіреності ОСОБА_2 відчужив належний їй житловий будинок АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 22 жовтня 2014 року за ціною у 783 704, 00 грн., та отримавши ці кошти від продажу майна, чим, на її думку, забезпечив повернення коштів за договором позики (а.с.122 том 2).
Відповідно до п.9 зазначеного договору купівлі-продажу будинку, продавець свідчить, що житловий будинок, який є предметом цього договору, на момент його укладення, нікому не проданий, не подарований, як внесок до статутного фонду не переданий, не відчужений іншим способом, не заставлений, під податковою заставою, в спору і під забороною (арештом) не перебуває, прихованих недоліків, а також прав щодо нього у третіх осіб (в тому числі договорами найму чи шлюбними договорами), як в межах так і за межами України, немає.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами був укладений договір позики грошей на визначений термін. За умовами якого позивач передав відповідачу зазначену грошову суму у позику, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти готівкою у строк, визначений умовами договору, й у визначений спосіб, що підтверджується умовами вказаного договору, засвідченого розпискою.
Доводи про добровільне виконання боржником зобов'язання за договором позики, оскільки ОСОБА_2 , відчужив від імені боржниці належний їй будинок та набувши від продажу її кошти у розмірі 783 704, 00 грн., чим, на думку заявника, забезпечив повернення коштів за договором позики, суд вважає необґрунтованими й безпідставними, оскільки будь-яких належних і допустимих доказів того, що відчуження вказаного будинку відбулося в рахунок забезпечення вимог за договором позики перед ОСОБА_2 , як у матеріалах заяви, так й матеріалах справи вцілому, немає, крім того будь-які докази того, що між сторонами були погоджені умови про можливість зарахування коштів з продажу будинку в рахунок погашення заборгованості саме за цим договором позики, також відсутні, тому такі доводи не можуть бути підставою для зодоволення заяви.
Відтак, матеріали справи не містять відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, а саме про виконання рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 313 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором позики, 107 392 грн. 62 коп. - неустойки (пені), 37 500 грн. 00 коп. - відсотків, нарахованих на суму боргу за договором, 4 578 грн. 92 коп. - судового збору, а всього - 462 471 грн. 54 коп.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у Законі України «Про виконавче провадження» органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження», іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ЗаконуУкраїни «Про виконавче провадження», а також рішеннями, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч.2 ст. 432 ЦПК України заявник не навів підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню повністю, й суд, вирішуючи дану заяву, встановив, що підстав вважати, що обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку з добровільним виконанням боржником, немає, відтак заява задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного вище викладеного, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. 432 ЦПК України, суд, -
У заяві ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Пилипчук Віталій Григоровича, про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, по виконанню рішення Дарницького районного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Копію ухвали вручити присутнім в залі суду сторонам, відсутнім заінтересованим особам невідкладно після її оголошення надіслати рекомендованою поштою.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.