Справа № 752/8924/25
Провадження №: 2-з/752/116/25
про забезпечення позову
30.05.2025 Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кирильчук І. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н. С., приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський О. А., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Голосіївський районний суд міста Києва від 16 квітня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Роз'яснено сторонам їхні процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
28 травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, якій заявник просить зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 30687, вчиненого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 24 293,80 грн відповідно до кредитного договору № 490981381 від 18 січня 2018 року.
Заява обґрунтована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 про примусове виконання виконавчого напису № 30687, виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 24 293,80 грн, відповідно до кредитного договору № 490981381 від 18 січня 2018 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк».
Загальна сума боргу по виконавчому провадженню - 24 943,80 грн. Позивач в судовому порядку оскаржує виконавчий напис нотаріуса, який послугував основою для відкриття виконавчого провадження. Однак, вказаний виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Н.С. № 30687, виданий 08 вересня 2020 року є таким, що не підлягає виконанню, з підстав заявлених у позовній заяві.
На даний час приватним виконавцем активно здійснюються виконавчі дії у виконавчому провадженні арешти кошти, регулярно надсилаються платіжні інструкції про списання коштів. На момент подання даної заяви на банківські рахунки, майно позивача вже накладено арешт. Також виконавець має відомості про місце роботи позивача та його дохід. Тому, із заробітної плати позивача неправомірно стягуються грошові кошти на погашення спірної та неіснуючої заборгованості. Оскільки предметом спору поданого позову є оскарження виконавчого документа, на підставі якого здійснюються усі виконавчі дії, накладаються відповідні стягнення на належне позивачу майно, накладаються обмеження, обтяження, арешти на майно позивача, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У разі не зупинення виконавчого провадження, для позивача існують ризики втрати своїх коштів та неможливості виконати рішення суду про скасування виконавчого документу в майбутньому. Адже, з позивача зараз будуть списувати примусово кошти на погашення спірної заборгованості. Предмет позову по даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та заявлений позивачем захід забезпечення позову є взаємопов'язаним з предметом спору, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Вивчивши заяву про забезпечення позову та додані до позовної заяви документи, всебічно з'ясувавши обставини, на які заявник посилається як на підстави вимог своєї заяви, суд вважає необхідним задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Як роз'яснено в постанові №9 Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Вказане свідчить, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 149 ЦПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що у випадку оскарження в судовому порядку виконавчого напису нотаріуса шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.
Із матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо виконавчого напису № 30687, виданого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н. С. про стягнення з позивача на користь відповідача заборгованості в розмірі 24 293,80 грн.
06 листопада 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3 на виконання виконавчого напису № 30687 від 08 вересня 2020 року.
17 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Валявським О. А. у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 винесено постанову про арешт коштів боржника.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник посилається на те, що існує загроза, що до моменту розгляду справи судом в порядку виконавчого провадження із позивача буде стягнуто майно та кошти, за рахунок яких існує та забезпечує себе позивач, що істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.
Ураховуючи викладене, з наведених у заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову у даній справі щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є взаємопов'язаний зі способом забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів.
Одночасно, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Такий вид забезпечення відповідає частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та не порушує частину першу статті 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Законодавець визначив, що саме по собі оскарження виконавчого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому передбачив можливість зупинення стягнення за таким виконавчим документом як вид забезпечення позову.
Перевіривши заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність її задоволення, оскільки виконавчий напис є предметом судового розгляду та приватним виконавцем вчиняються виконавчі дії, направлені на виконання виконавчого напису, законність якого оспорюється позивачем.
Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення згідно з вимогами частини третьої статті 154 ЦПК України.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити.
Зупинити стягнення за виконавчим написом № 30687, вчиненого 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованості у розмірі 24 293,80 грн за кредитним договором № 490981381 від 18 січня 2018 року.
Стягувач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», ЄДРПОУ: 23494714, місце знаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.
Боржник - ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа-1 - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, адреса: АДРЕСА_2 .
Третя особа-2 - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Валявський Олександр Анатолійович, РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала складена 30 травня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук