Справа № 695/2501/14-ц
номер провадження 6/695/32/25
30 травня 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Середи Л.В.,
за участю секретаря с/з Оніщенко Н.В.,
державного виконавця Щербатюк Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні подання державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,
Державний виконавець Золотоніського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. звернулася до суду з поданням, у якому просить тимчасово обмежити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві виїзду за межі України на строк до виконання вимог виконавчого листа №695/2501/14-ц від 03.04.2015, виданого Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області, у виконавчому провадженні №48526390.
У обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що на виконанні у державного виконавця Щербатюк Л.О. перебуває виконавче провадження №48526390 з примусового виконання виконавчого листа Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області №695/2501/14-ц від 03.04.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 025-491-07 у сумі 352 435.99 грн..
У ході виконання рішення суду, державним виконавцем вчинялись дії з пошуку джерел доходів боржника та майна, на яке можливо здійснити стягнення. Крім того, на адресу боржника неодноразово надсилались виклики щодо явки до виконавця для надання пояснень щодо причин невиконання рішення суду, які ОСОБА_1 залишились проігнорованими.
ОСОБА_1 одержує доходи в ГУ ПФУ, однак на час військового стану примусове стягнення з пенсії не проводиться, інші доходи боржник не отримує, майна на яке можливо здійснити стягнення не має, добровільно судове рішення не виконує.
За повідомленням Державної міграційної служби Лозінський Ю.Б. має паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Оскільки ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення, не вживає заходів щодо його виконання та може виїхати за межі країни, що унеможливить примусове виконання судового рішення, державний виконавець звернувся до суду з указаним поданням.
23.04.2025р. до суду надійшло заперечення ОСОБА_1 на подання державного виконавця від 11.04.2025р. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, у якому боржник проти задоволення вказаного подання заперечував повністю вказуючи на те, що подання не містить доказів ухилення боржника від виконання судового рішення. Жодних офіційних викликів від державного виконавця він не отримував, а дії державного виконавця свідчать про її упередженість та намір штучно створити підстави для його обмеження управі виїзду за кордон.
Згідно додаткових письмових пояснень ОСОБА_1 , які отримані судом 12.05.2025р., 14.04.2025р. державним виконавцем було складено акт, яким зафіксовано його нібито не проживання за адресою, яка зазначена у матеріалах виконавчого провадження. Вказаний акт боржник вважає таким, який складений з грубим порушенням чинного законодавства шляхом введення в оману його матері та внесення до нього завідомо недостовірних відомостей. Разом із тим боржником надано державному виконавцю відомості про його фактичну реєстрацію та місце проживання, а тому вказаний акт державного виконавця не свідчить про ухилення боржника від виконання судового рішення. Матеріали клопотання не містять жодних належних доказів активних дій боржника, спрямованих на ухилення від виконання рішення суду, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Відповідно до письмових пояснень керівника Золотоніського ВДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), отриманих судом 13.05.2025р., державним виконавцем вчинено ряд дій щодо з'ясування майнового стану боржника. Будь-яких доходів чи майна на яке можливо звернути стягнення боржник не має. З часу відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 за викликами державного виконавця до відділу ДВС не з'являється, про своє місце перебування не повідомляє, жодним чином судове рішення не виконує, що вказує про свідоме ухилення боржника від виконання рішення суду. Такі дії боржника порушують вимоги ст. 129-1 Конституції України, та норм чинного законодавства щодо обов'язковості виконання рішення суду., порушують законні очікування сторони, на користь якої ухвалено рішення суду про його виконання. Норми чинного законодавства передбачають, що під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні. ОСОБА_1 не вчиняє жодних дій для виконання судового рішення, як у рамках вказаного виконавчого провадження так і по виконанню інших судових рішень, які перебувають на виконанні у виконавчій службі.
У судовому засіданні державний виконавець на задоволенні клопотання наполягала у повному обсязі, пояснила суду, що ОСОБА_1 за рішеннями суду є боржником по ряду судових рішень, виконавчі провадженні по яким відкриті у Золотоніському ВДВС. Боржник ухиляється від спілкування із виконавцем, не виконує її вимоги, не погашає заборгованість. Розцінює поведінку боржника як свідоме ухилення останнього від виконання своїх зобов'язань. Твердження боржника, які вказані у його запереченнях щодо необізнаність останнього про виконавче провадження чи про свої обов'язки як боржника, вважає такими, які не відповідають дійсності, оскільки боржник є активним користувачем Автоматизованої системи виконавчого провадження у якому відображено весь хід виконавчого провадження та для доступу до якої необхідний ідентифікатор, який вказаний у постанові про відкриття виконавчого провадження. Зважаючи на поведінку боржника та наявність у останнього паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вважає, що з метою уникнення виконання зобов'язань боржник може виїхати за межі країни, що унеможливить виконання рішення суду, а тому клопотання є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, 29.05.2025 скерував до суду клопотання про відкладення судового засідання у якому посилався на те, що він не отримав від суду посилання на підключення до відео конференції, а тому позбавлений можливості участі в судовому засіданні у бажаному йому форматі.
Крім вказаного, 23.04.2025р. ОСОБА_1 скерував до суду клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки він звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дії державного виконавця щодо винесення акту від 14.04.2025року.
Вирішуючи вказані клопотання суд зазначає наступне.
Порядок розгляду клопотання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України врегульований статтею 441 ЦПК України, яка не містить вимог, крім вимог про державного (приватного) виконавця, обов'язкової участі у розгляді даного подання боржника чи стягувача.
Права фізичної особи, яка обмежена у праві виїзду за межі України забезпечені ч.ч. 5-8 ст. 441 ЦПК України шляхом надання можливості звернення до суду з мотивованою заявою про скасування тимчасового обмеження.
Таким чином суд відмовляє у задоволенні вказаних клопотань та здійснює розгляд клопотання про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі країни, за відсутності ОСОБА_1 , який надав свої письмові пояснення та заперечення, що враховані судом.
Суд, заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали подання та додані до нього документи, приходить до наступного.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Отже, за змістом вказаної вище норми процесуального закону суд, який вирішує подання, повинен перевірити наявність обставин, які підтверджують факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), на момент звернення державного або приватного виконавця з таким поданням.
Поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Як встановлено у судовому засіданні, 28.05.2015 року Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області видано виконавчий лист №695/2501/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованість за кредитним договором в сумі 352 435.99 грн.
18.08.2015р. державним виконавцем ВДВС Золотоніського МРУЮ відкрито виконавче провадження за №48526390 з виконання зазначеного вище виконавчого листа.
Під час виконання рішення суду державним виконавцем встановлено, що згідно інформації наданої на запити ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, НБУ, Національної комісії з цінних паперів, ГУ ДПС у Черкаській області, ДБІ України, Державної служби морського внутрішнього водного транспорту та судноплавства України, ЧО ОБТІ, ДРРП, майно належне боржнику на праві приватної власності відсутнє.
Згідно отриманих даних боржник не отримує інших доходів на які можливо здійснити стягнення, що стверджується доказами, які додані до матеріалів клопотання.
З відповіді ЦПМУ ДМС №3501.3.1-3083/35/.1-25 від 23.04.2025 ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон у 2018 році.
Державним виконавцем неодноразово здійснювались виклики боржника по даному виконавчому провадженні, що стверджується доданими до матеріалів клопотання копіями викликів. ОСОБА_1 за вказаними викликами не з'являється, що стверджується актами державного виконавця, зокрема актом від 21.05.2025р..
Із змісту викликів державного виконавця вбачається, що виклик боржника здійснювався як за адресою, яка вказана у виконавчому листі, тобто по АДРЕСА_1 так і за адресою АДРЕСА_2 .
Вказані виклики боржником були проігноровані.
Суд також погоджується із доводами державного виконавця щодо належної обізнаності ОСОБА_1 про його виклик до державного виконавця, оскільки останній є користувачем Автоматизованої системи виконавчого провадження, про що останній сам вказував у своїх запереченнях на подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, де зауважував, що державний виконавець ОСОБА_2 у 2024р. вже намагалася обмежити його у праві виїзду за межі країни, що вбачається із даних АСВП.
Також суд зазначає і те, що боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки це суперечить положенню частини першої статті 28 зазначеного Закону.
Вказане узгоджується з правовим висновками ВС у постанові від 28.01.2021 у справі №643/8028/15, від 18.03.2021 у справі 520/10954/15-ц, від 16.12.2022 у справі № 757/2272/14.
Отже, з матеріалів подання приватного виконавця вбачається, що боржником рішення суду умисно не виконується, усі здійснені дії до виконання рішення суду не призвели.
За обставин даної справи державним виконавцем у межах виконавчого провадження №48526390 вчинені всі необхідні дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, тому суд приходить до висновку про доведеність факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим документом, у зв'язку з чим тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання боржником зобов'язань за виконавчим документом буде мати легітимну мету.
Згідно положень п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.
Пунктом 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Отже законодавством передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за сам факт наявності невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
У статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Частиною 8 статті 19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» встановлено, що на Державну прикордонну службу відповідно до визначених законом завдань покладається, зокрема, запобігання та недопущення виїзду з України або в'їзду в Україну осіб, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзду в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі, згідно з дорученням правоохоронних органів.
Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України «Про державну прикордонну службу України» Державній прикордонній службі України надається право, не пропускати через державний кордон України, осіб яким за рішення суду тимчасово обмежено право виїзду з України.
Обмеження у праві виїзду за межі країни не є порушенням права на свободу пересування, гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки є тимчасовим заходом, передбаченим законом (тобто легітимним обмеженням), переслідує легітимну мету гарантування повернення боржником боргу на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що добровільно ним не виконується, та з примусового виконання якого існує відкрите виконавче провадження.
Виходячи з обставин подання, беручи до уваги те, що дії виконавця спрямовані на реальне та своєчасне виконання рішення суду, невжиття боржником в даному випадку будь-яких заходів щодо виконання обов'язку, встановленого судовим рішенням, його бездіяльність, суд вважає, що подання слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 260, 261, 441 ЦПК України, суд
Подання державного виконавця Золотоніського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Щербатюк Л.О. про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , що проживає за адресою (згідно виконавчого документа): АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань перед стягувачем, які покладені на боржника рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 695/2501/14-ц .
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.
Суддя Середа Л.В.