Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/300/25
Провадження № 2/572/511/25
09 травня 2025 року Сарненський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого судді - ВЕДЯНІНОЇ Т.О.
при секретарі - МОРОЗ Ю.М.
за участю :
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Шемчук Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в м.Сарни цивільну справу № 572/300/25 за позовом ОСОБА_3 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ с.Орлівка» РОР - про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, -
ОСОБА_1 подано до суду позов до КП «ОПЛ с.Орлівка» РОР, в якому позивач просить поновити його на роботі на посаді молодшого медичного брата 1 відділення Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробітк за час вимушеного прогулу з 16 грудня 2024 року до дня поновлення на роботі, 20 000 грн. завданої моральної шкоди та понесені судові витрати.
У позовній заяві ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги наступним. Позивач зазначає, що наказом №76к від 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду молодшої медичної сестри 1 відділення КЗ «ОПЛ» с.Орлівка» Рівненської обласної ради, який 22 березня 2019 року перейменовано в КП «ОПЛ с.Орлівка» Рівненської обласної ради (наказом №111 від 01 вересня 2020 року посаду молодшої медичної сестри по догляду за хворими 1 відділення перейменовано на посаду молодший медичний брат по догляду за хворими 1 відділення).
За результатом службового розслідування, проведеного комісією, створеною відповідно до наказу №88 від 16 грудня 2024 року «Про проведення службового розслідування в 1-му відділенні», відповідачем було видано наказ №4к від 01 січня 2025 року «Про звільнення молодшого медичного брата», яким позивача звільнено з посади молодшого медичного брата на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, а саме : виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Позивач вважає звільнення його з роботи незаконним та вказує, що за змістом ч.1 п.2 ст.40 КЗпП України - звільнення за цією нормою передбачає наявність кількох складових невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі, а саме : недостатня кваліфікація, що перешкоджає продовженню роботи; стан здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи.
ОСОБА_1 заперечує наявність вказаних підстав та зазначає, що працював на посаді молодшого медичного брата з 28 квітня 2016 року по 16 грудня 2024 року. Яким чином він втратив кваліфікацію, необхідну для виконання такої роботи - невідомо. Також, жодних медичних документів, які б доводили наявність у нього перешкод для виконання роботи молодшого медичного брата за станом здоров'я відсутні.
Отже, підстав для звільнення позивача з роботи на підставі ч.1 п.2 ст.40 КЗпП України не було.
В той же час роботодавцем як причину звільнення вказано підставу, яка відсутня у ч.1 п.2 ст.40 КЗпП, а саме : невідповідність займаній посаді у зв'язку із перевищенням посадових обов'язків та халатного ставлення до їх виконання, внаслідок чого втік пацієнт.
На думку позивача - є незрозумілим, в чому саме полягає перевищення ним посадових обов'язків та халатне ставлення до їх виконання та яким чином він повинен нести відповідальність за втечу пацієнта, оскільки акт службового розслідування позивачеві не надавався.
Крім цього, згідно із змістом позовної заяви - ч.2 ст.40 КЗпП України зазначає, що у разі звільнення працівника з підстав, вказаних у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу. Іншої роботи позивачеві при звільненні за ч.2 ст.40 КЗпП України не пропонувалось.
З підстав, вказаних вище, позивач просить визнати незаконним його звільнення та поновити на роботі, стягнувши з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_1 вказує, що внаслідок протиправного звільнення з роботи, він зазнав моральних страждань, пов'язаних із втратою роботи, відчуття приниження, пов'язаного із цим, що супроводжувалось тривожністю, втратою спокою, він відчував несправедливість по відношенню до нього, стрес, розачарування, внаслідок підірваної репутації серед колег та інших осіб.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, яку він оцінює у 20 000 грн.
Також, позивач просить вирішити питання розподілу судових витрат.
З огляду на те, що вказані правовідносини виникли з приводу трудових відносин, судом відкрито провадження у цій справі в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України.
За клопотанням позивача розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
У строк, визначений ст.278 ЦПК України відповідачем подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому сторона вказує на безпідставність заявлених позивачем вимог. В обґрунтування своєї позиції відповідач - вказує, що позивач дійсно 01 січня 2025 року був звільнений з роботи, з посади молодшого медичного брата 1 відділення, за невідповідність займаній посаді.
Підставою для винесення наказу №4к від 01 січня 2025 року є акт службового розслідування від 31 грудня 2024 року, складений за наслідками роботи комісії зі службового розслідування, створеної на підставі наказів директора КП №88 від 16 грудня 2024 року та №89 від 20 грудня 2024 року.
Так, комісією встановлено, що позивач порушив вимоги посадової інструкції, неналежно виконував покладені на нього трудові обов'язки (неодноразово виходив із приміщення відділення, залишаючи пацієнтів без нагляду персоналу), відімкнувши роздачу, де знаходяться ножі та інший кухонний інвентар, перевищив посадові повноваження, що призвело до втечі пацієнта через вікно цього приміщення.
Вказані обставини комісією встановлені шляхом перегляду відеозапису з камер відео спостереження.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнала.
Позивач в суді пояснив, що 16 грудня 2024 року перебував на робочому місці. В цей час до нього звернувся хворий ОСОБА_4 і попросив зайти до приміщення роздачи, щоб нарізати сала та налити кип'ятку, оскільки напередодні не вечеряв.
ОСОБА_1 вказує, що відмовити пацієнту у такому проханні він не міг, так як за вказівкою керівництва лікарні персонал має сприяти хворим у задоволенні їх життєвих потреб.
Зі слів позивача - він пройшов із ОСОБА_4 до приміщення роздачі, нарізав сала, налив йому кип'ятку, після чого прикрив двері приміщення на защіпку та пішов обходити палати.
Через деякий час хворі повідомили позивачу, що у приміщенні роздачі чути шум, після чого ним було виявлено факт втечі хворого ОСОБА_4 через це приміщення.
Отже, позивач вказує, що перебував на робочому місці, по мірі можливості контролюючи контролював переміщення пацієнтів.
Окремо позивач вказує, що в зв'язку із тим, що на відео з камер відео спостереження зафіксовано, як він перераховує гроші, адміністрація КП зробила висновок, що він за грошову винагороду умисно сприяв хворому у залишенні лікувального закладу. Вказані обставини позивач вважає недоведеними, зазначає, що він дійсно перераховував кошти, які є його власними коштами.
Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що позивачем були порушені вимоги посадової інструкції, оскільки ним було надано доступ хворому до приміщення роздачі, де зберігаються гострі предмети. Крім цього, за переміщенням хворого ОСОБА_4 по приміщенню відділення позивач не слідкував, внаслідок чого хворим було здійснено втечу. При обранні заходу стягнення до ОСОБА_1 адміністрацією було прийнято до уваги те, що після втечі хворим було скоєно суспільно-небезпечне діяння. Отже, враховуючи наслідки, які настали внаслідок винних дій позивача, було вирішено обрати щодо нього стягнення у виді звільнення.
Правовідносини між сторонами виникли з приводу дотримання прав працівника при укладенні та розірванні трудового договору, укладеного на невизначений час. Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України.
Із дослідженої судом копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 17 вересня 2001 року, виданої на ім'я позивача, вбачається, що ОСОБА_1 наказом №76к від 28 квітня 2016 року, був прийнятий на роботу на посаду молодшої медичної сестри 1 соматопсихіатричного відділення КЗ «ОПЛ с.Орлівка» (наказом №21 від 22 березня 2019 року КЗ «ОПЛ с.Орлівка» перейменовано на КП «ОПЛ с.Орлівка», а наказом №111 від 01 вересня 2020 року посаду молодшої медичної сестри по догляду за хворими 1 відділення перейменовано на посаду молодший медичний брат по догляду за хворими 1 відділення).
За інформацією, наявною у вказаній трудовій книжці, ОСОБА_1 звільнено з посади наказом №4к від 01 січня 2025 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.
Вказані обставини доводяться копією наказу №4к від 01 січня 2025 року за підписом директора КП «ОПЛ с.Орлівка», із якого вбачається, що ОСОБА_1 , молодшого медичного брата 1 відділення, звільнено з 01 січня 2025 року по п.2 ст.40 КЗпП України - за невідповідність займаній посаді у зв'язку із перевищенням посадових обов'язків та халатного ставлення до їх виконання, внаслідок чого втік пацієнт.
Пунктом 2 статті 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках : виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Підставою для звільнення з роботи позивача вказано виявлену невідповідність займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.
Наказом директора КП «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради №88 від 16 грудня 2024 року створено комісію для проведення службового розслідування за фактом втечі у 1 відділенні хворого ОСОБА_4 , що мало місце 16 грудня 2024 року, до якої в подальшому наказом №89 від 20 грудня 2024 року внесені певні зміни.
Цим же наказом позивача відсторонено від роботи на час проведення службового розслідування.
Відповідно до акту службового розслідування від 31 грудня 2024 року - комісією на підставі зібраних матеріалів, рекомендовано директору КП звільнити ОСОБА_1 із займаної посади молодшого медичного брата.
Згідно із вказаним документом - в ході службового розслідування встановлено, що внаслідок дій позивача була здійснена втеча хворого ОСОБА_4 , який перебував у вказаному лікувальному закладі на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 грудня 2024 року у справі №161/22437/24.
Висновок комісії ґрунтується на поясненнях самого ОСОБА_1 , працівника КП ОСОБА_5 та охоронця ОСОБА_6 , а також даних, отриманих при перегляді записів камери відео спостереження.
Отже, комісією встановлено, що охоронець ОСОБА_6 був відсутній в приміщенні, де відбувались події, сестра медична ОСОБА_5 пристала на пропозицію ОСОБА_1 піти відпочити та також була відсутня у цьому ж приміщенні, що підтверджено її особистими письмовими поясненнями від 16 грудня 2024 року, дослідженими в ході судового провадження.
Комісія вважає, що видача їжі хворому, про що повідомляв ОСОБА_1 , та відкриття з цією метою приміщення роздачі, було виключно приводом для надання можливості ОСОБА_4 втекти із лікарні.
Таким чином, згідно із вказаним вище висновком, комісія встановила наявність у діях ОСОБА_1 певного умисного протиправного діяння, яке може містити ознаки кримінального правопорушення, через що питання про звільнення працівника з цих підстав мало б вирішуватись після відповідної перевірки в межах кримінального провадження.
Оскільки такої перевірки проведено не було - висновки комісії щодо наявності умислу в діях позивача стосовно сприяння хворому у втечі із лікувального закладу є припущенням.
В даному випадку висновок комісії щодо умисних дій позивача, який на думку комісії свідомо допустив втечу пацієнта, не узгоджується із підставою звільнення - халатне відношення до своїх посадових обов'язків, що передбачає недбале (тобто, неумисне) ставлення до своїх обов'язків.
В той же час, для дисциплінарного порушення обов'язкова ознака - це вина працівника. Вина передбачає, що працівник усвідомлює протиправність свого діяння, передбачає його наслідки й свідомо допускає його настання.
До таких діянь відносяться порушення виключно обов'язків, покладених на працівника трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, спеціальними законодавчими актами, посадовими інструкціями, а також наказами і розпорядженнями роботодавця.
Отже, необхідною ознакою для кваліфікації певних дій особи, саме як дисциплінарного порушення, є порушення цією особою обов'язків, покладених на працівника трудовим договором.
Дійсно, із наданої суду копії Посадової інструкції молодшої медичної сестри 1 відділення, затвердженої директором КП «ОПЛ с.Орлівка» 19 грудня 2019 року, із якою ознайомлено і позивача, передбачає певні обов'язки для працівника, серед яких : перевіряти присутність пацієнтів (п.2), контролювати місцезнаходження пацієнтів у відділенні (п.5).
Суд вважає встановленим, що певною мірою позивач вказаних вимог не дотримався, оскільки дійсно не слідкував за переміщенням ОСОБА_4 по відділенню, що встановлено судом із переглянутого відеозапису з камер відеоспостереження.
Однак, пунктом 2 статті 40 КЗпП України визначені конкретні підстави, що можуть слугувати причиною звільнення працівника саме за цією нормою.
Підставою для звільнення з роботи позивача в наказі про його звільнення вказано виявлену невідповідність займаній посаді у зв'язку із перевищенням посадових обов'язків та халатного ставлення до їх виконання, внаслідок чого втік пацієнт.
Отже, звільнення працівника з посади за п.2 ст.40 КЗпП України можливе у разі виявленої невідповідності працівника у певних випадках : 1. внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, 2. в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Посадова інструкція молодшої медичної сестри 1 відділення, визначає, що до працівника, який обіймає вказану посаду пред'являються наступні кваліфікаційні вимоги : повна або базова середня освіта, підготовка на курсах або на робочому місці, без вимог до стажу освіти.
Доказів того, що ОСОБА_1 не відповідає кваліфікаційним вимогам, що пред'являються для працівника за даною посадою, або за станом здоров'я, відповідачем суду не надані.
Звільнення працівника за неналежне виконання своїх посадових обов'язків (як вказано в наказі про звільнення ОСОБА_1 - внаслідок халатного ставлення до їх виконання), п.2 ст.40 КЗпП України не передбачає.
Таким чином, звільнення позивача за п.2 ст.40 КЗпП України є незаконним.
Крім цього, відповідно до ст.147 КЗпП України - за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 149 КЗпП України, якою визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.
При обранні виду стягнення роботодавець повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
Відносно ОСОБА_1 обрано найсуворіше стягнення у виді звільнення, однак, таке рішення роботодавцем не обґрунтовано.
Враховуючи наведене, суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 з роботи проведено із порушенням вимог чинного законодавства, через що слід задоволити його вимоги про поновлення на роботі.
Позивачем, також ставиться вимога про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з моменту звільнення до часу прийняття рішення судом у цій справі.
За змістом ч.2 ст.235 КЗпП України - суд може стягнути на користь працівника середній заробіток за час вимушеного прогулу.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Отже, враховуючи кількість днів вимушеного прогулу (з 16 грудня 2024 року - з морменту відсторонення від роботи, по 09 травня 2025 року, що дорівнює 145 дням), з урахуванням середнього розміру заробітної плати позивача, який визначено, виходячи із довідки про доходи ОСОБА_1 за липнь-грудень 2024 року (60214 грн. 93 коп. : 184 дні = 327 грн. 26 коп. - однодневний заробіток х 145 днів) у сумі 47 452 грн. 70 коп.
Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав.
Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під час розгляду даного спору суд дійшов до висновку щодо наявності порушень трудових прав позивача, а тому вказані обставини, на думку суду призвели до моральних страждань, яких зазнав позивач.
Так, позивач вказує, що він відчував певний дискомфорт та неспокій, а також моральні переживання, внаслідок втрати роботи, що були пов'язані із втратою авторитету серед колег.
Враховуючи на встановлені судом обставини, суд вважає доведеним факт заподіяння позивачеві моральної шкоди внаслідок порушення його трудових прав, через незаконне звільнення.
Одночасно, з урахуванням того, що судом встановлені певні порушення трудової дисципліни з боку позивача, з огляду на вимоги розумності та справедливості вимога позивача про стягнення моральної шкоди підлягає до часткового задоволення - із зменшенням розміру суми відшкодування.
Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані із розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач просить вирішити питання розподілу судових витра, стягнувши з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати : суму сплаченого судового збору та витрати, пов'язані в отриманням правничої допомоги.
Оскільки суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог, слід стягнути на його користь з відповідача документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 968 грн. 96 коп., оплата яких підтверджена квитанцією від 16 січня 2025 року.
В частині стягнення судових витрат, а саме : витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, слід задоволити вказані вимоги частково, на суму підтверджених витрат, здійснених позивачем на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 13 січня 2025 року із додатком та описом виконаних робіт - на суму 5 200 грн., оплата яких підтверджена квитанцією від 13 січня 2025 року.
На підставі наведеного, ст.ст. 38, 147, 148, 149 КЗпП України, керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (жителя АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ с.Орлівка» РОР (с.Орлівка вул.Миру,36а Сарненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 03066991) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди - задоволити частково.
Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді молодшого медичного брата 1 відділення Комунального підприємства «Обласна психіатрична лікарня с.Орлівка» Рівненської обласної ради з 01 січня 2025 року.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ с.Орлівка» РОР на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16 грудня 2025 року до 09 травня 2025 року в сумі 47 452 грн. 70 коп., а також 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ с.Орлівка» РОР на користь ОСОБА_3 6168 грн. 96 коп. понесених судових витрат.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_3 на роботі, відповідно до п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України - звернути до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя: