Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/3908/24
Провадження№2/572/121/25
29 травня 2025 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судових засідань - Щерби А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про відмову в наданні дозволу на приватизацію квартири та зобов'язати Немовицьку сільську раду Сарненського району Рівненської області надати дозвіл на приватизацію квартири та зустрічним позовом Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просить визнати протиправним рішення виконавчого комітету Сарненського району Рівненської області №105 від 14 серпня 2024 року про відмову в наданні дозволу на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 через відсутність ордеру на жиле приміщення та зобов'язати Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 .
В обґрунтування позову вказує, що вона є наймачем вказаної квартири, вказане право нею було набуто в результаті обміну квартирами, яке проведено нею з ОСОБА_2 на підставі рішення Немовицької сільської ради Сарненського району від 21 квітня 2004 року №38. У вказаній квартирі вона зареєстрована та проживає одиноко. З метою реалізації права на приватизацію державного фонду вона звернулася до Немовицької сільської ради Сарненського району, рішенням якої від 14 серпня 2024 року їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю в неї ордеру на вказану квартиру. Зазначає, що ордер на квартиру вона надати не може, оскільки ордер на спірну квартиру видавався ОСОБА_2 при першому наданні квартири, їй після обміну квартир ордер не надавався, що стало підставною для звернення до суду з даним позовом.
Немовицька сільська рада Сарненського району звернулася до суду із зустрічним позовом в якому просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , внаслідок відсутності даної особи в житловому приміщенні понад встановлені строки та у зв'язку з добровільним визначенням собі іншого місця проживання.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Немовицької сільської ради від 14 серпня 2024 року №105 ОСОБА_1 було відмовлено в наданні дозволу на приватизацію через відсутність копії ордеру на жиле приміщення. Зазначає, що згідно інформації відділу бухгалтерського обліку від 29 липня 2024 року за спірною квартирою рахується заборгованість по квартирній платі в сумі 2509,44 грн. Повідомлення про наявність заборгованості по квартплаті було надіслано позивачу, однак вручено не було у зв'язку з відсутністю її за місцем реєстрації. Працівниками сільської ради виїздом в с. Катеринівка був складений акт від 20 червня 2024 року про те, що в квартирі АДРЕСА_2 на момент складання акту ніхто не проживає. В акті також зазначено зі слів сусідів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у вказану квартиру по обміну мав вселитись ОСОБА_6 , але не встиг, оскільки помер в будинку пристарілих. В квартиру вселилась його дружина на ОСОБА_1 , яка фактично проживає в с. Зносичі Сарненського району. Проживання позивачки в с. Зносичі Сарненського району крім того, підтверджується актом №24 від 24 вересня 2024 року складеного працівниками Зносицького старостинського округу Немовицької сільської ради за результатами комісійного обстеження житлового будинку в АДРЕСА_3 в присутності свідків - сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та власника домогосподарства ОСОБА_9 , яким було встановлено факт проживання ОСОБА_1 з 01 лютого 2010 року в АДРЕСА_3 . Враховуючи те, що ОСОБА_1 понад 10 років не проживає по місцю реєстрації , втратила інтерес до даного житлового приміщення, добровільно визначила собі місце проживання просять визнати її такою, що втратила право користування спірною квартирою.
Ухвалою Сарненського районного суду від 11 листопада 2024 року зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області від 14.08.2024 року №105 про надання дозволу на приватизацію квартири, визнання права на приватизацію та зобов'язання передати квартиру у власність.
В судовому засіданні позивач та її представник первісний позов підтримали, просили його задовольнити з підстав викладених в позові, в задоволенні зустрічного позову просили відмовити у зв'язку з безпідставністю вимог.
Представник відповідача просила відмовити у первісному позові, у зв'язку з тим, що рішення відповідачем прийнято правомірно. Зустрічний позов підтримала та просила його задовольнити.
Дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Немовицької сільської ради слід частково задовольнити, у задоволенні зустрічного позову Немовицької сільської ради до ОСОБА_1 про визнання втратившою право користування житловим приміщення слід відмовити з наступних підстав.
Рішенням виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району від 14 серпня 2024 року №105 відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 через відсутність у заявниці ордера (копії ордера) на жиле приміщення.
Згідно повідомлення про Немовицької сільської ради від 02 липня 2024 року, встановлено, що ордера на квартиру АДРЕСА_2 серед документів Немовицької сільської ради не виявлено.
Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_10 одружились 08 жовтня 1997 року, після чого дружині присвоєно прізвище ОСОБА_11 .
Згідно інформаційної довідки виданої 27 травня 2024 року КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації » повідомило позивача про те, що згідно матеріалів та реєстрових книг бюро, станом на 01січня 2013 р. право власності на квартиру АДРЕСА_4 не зареєстровано.
Згідно довідки виданої 19 червня 2024 року Сарненською міською радою встановлено, що ОСОБА_1 за період проживання у АДРЕСА_5 з 22 липня 1992 року по 26 квітня 1996 року право на приватизацію державного житлового фонду на території м. Сарни не використовувала.
Місце проживання ОСОБА_1 з 07 липня 1978 року по 26 квітня 1996 року було зареєстроване в АДРЕСА_5 , що відносилося до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона), що підтверджується довідкою ЦНАП Сарненської міської ради від 19 червня 2024 року.
З виписки з по господарської книги №2 за 2021-2025 роки встановлено, що квартира АДРЕСА_2 обліковується за ОСОБА_1 .
Рішенням виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району №38 від 21 квітня 2004 року було надано дозвіл ОСОБА_2 жителю АДРЕСА_6 на обмін квартирами з ОСОБА_1 жителькою АДРЕСА_7 .
24 червня 2024 року ДУ «Катеринівська виправна колонія (№46)» надала ОСОБА_1 відповідь про те, що немає можливості надати архівну копію ордеру на квартиру, так як в архіві установи відсутні такі документи. Повідомили, що житлові будинки у 1998 році були передані установою на баланс Немовицької сільської ради, при цьому до цього часу ордери видавались виключно виконавчим комітетом Немовицької ради народних депутатів.
З витягу №413 про зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 осіб встановлено, що у вказаній квартирі зареєстрована одна ОСОБА_1 з 26 квітня 1996 року.
Згідно посвідчення виданого 26 квітня 1993 року встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.
На замовлення позивачки виготовлялись технічні паспорти на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням №663 Немовицької сільської ради від 17 серпня 2021 року було списано з балансового обліку Немовицької сільської ради багатоквартирні житлові будинки.
Актом про списання багатоквартирного будинку з балансу від 24 вересня 2021 року було списано багатоквартирний будинок, що розміщений в АДРЕСА_4 .
Рішенням Немовицької сільської ради від 19 жовтня 2021 року було затверджено акти про списання багатоквартирних житлових будинків. Окремі житлові квартири, нежитлові приміщення в будинках, що перебувають на балансі Немовицької сільської ради та право власності на них не зареєстроване, то такі житлові квартири, нежитлові приміщення залишаються на балансі Немовицької сільської ради.
Згідно інформації відділу бухгалтерського обліку Немовицької сільської ради від 29 липня 2024 року встановлено, що станом на 01 листопада 2021 року за квартирою АДРЕСА_2 рахується заборгованість за квартирною платою 2509,44 грн., про що було проінформано позивачку листом від 05 серпня 2024 року.
З акту складеного представниками Немовицької сільської ради від 20 червня 2024 року встановлено, що станом на момент складання акту в квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживає. Зі слів сусідів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зазначено, що у вказану квартиру по обміну мав вселитись ОСОБА_6 , але не встиг, оскільки помер в будинку пристарілих. В квартиру вселилась його дружина ОСОБА_1 , яка фактично проживає в с. Зносичі Сарненського району.
З письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_3 засвідчених секретарем виконкому Немовицької сільської ради встановлено, що ОСОБА_1 проживала у спірній квартирі приблизно з 2004 року, потім кудись виїхала, по місцю реєстрації з'являлась один два рази на рік, останні п'ять - десять років не з'являється взагалі.
24 вересня 2024 року працівниками Зносицького старостинського округу Немовицької сільської ради складено акт №24 обстеження факту встановлення реєстрації та проживання в АДРЕСА_3 в господарстві ОСОБА_9 в присутності свідків - сусідів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та власника домогосподарства ОСОБА_9 , було встановлено факт проживання ОСОБА_1 з 01 лютого 2010 року в АДРЕСА_3 без реєстрації. Вказана інформація також зазначена в заявах-повідомленнях ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
З акту від 01 листопада 2021 року складеного представником Немовицької сільської ради про те, що під час поквартирного обходу, було встановлено, що на час складання акту в квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживав, квартира тривалий час зачинена.
Згідно виписки з по господарської книги №4 за 1996-2000 роки в АДРЕСА_7 були зареєстровані голова домогосподарства ОСОБА_6 та співмешканка ОСОБА_12 (прибула 29 квітня 1996 року з м. Сарни).
Згідно виписки з по господарської книги №1 за 2001-2005 роки в АДРЕСА_7 були зареєстровані голова домогосподарства ОСОБА_6 (вибув ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дубно) та дружина ОСОБА_1 .
Згідно виписки з по господарської книги №2 за 2021-2025 роки в АДРЕСА_1 були обліковується ОСОБА_1 .
З акту від 28 листопада 2024 року, 19 лютого 2025 року складеного представником Немовицької сільської ради про те, що в квартирі АДРЕСА_2 зачинені двері, які ніхто не відчинив, а також наявні в дверній шпарині квитанції про оплату комунальних послуг з постачання природного газу за попередній період з червня 2024 року .
В судовому засіданні були допитані свідки. ОСОБА_9 дав показання про те, що позивачка до нього інколи приїжджає, в нього вона не живе на постій основі, чому приїжджає пояснити не може, особисті речі то привозить, то забирає. Свідок ОСОБА_13 дала показання про те, що позивачка її родичка, яку вона навідує час від часу в с. Катеринівка у спірній квартирі, де остання проживає сама.
Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом (частина третя статті 9 Житлового кодексу України від 30.06.1983 № 5464-X (далі - ЖК України)).
Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 15 ЖК України визначено, що виконавчі комітети районних, міських, районних у містах рад у межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими актами законодавства України, на території району, міста, району в місті: видають ордери на жилі приміщення.
За приписами статті 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Згідно з частиною 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 №2482-XII (далі Закон №2482-XII) до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.
Згідно з пунктом 17 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.
Згідно з пунктом 18 Положення громадянином до органу приватизації подаються: оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі; довідка про склад сім'ї та займані приміщення; копія ордера про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку); документ, що підтверджує невикористання ним житлових чеків для приватизації державного житлового фонду; копія документа, що підтверджує право на пільгові умови приватизації; заява згода тимчасово відсутніх членів сім'ї наймача на приватизацію квартири (будинку), жилих приміщень у гуртожитку, кімнат у комунальній квартирі.
В пункті 23 Положення зазначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян.
Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» на органи приватизації покладено обов'язок дотримуватись виконання законодавства під час проведення приватизації громадянами житла.
Згідно з частиною десятою статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.
Між сторонами у справі виникли спірні правовідносини з приводу відмови у приватизації житлового приміщення.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка зареєстрована в спірній квартирі з 1996 року та відповідачем не заперечувалася законність підстав і порядок такого вселення.
Судом встановлено, що спірна квартира знаходиться на балансі Немовицької сільської ради.
Єдиною підставою в рішенні про відмову в наданні дозволу на приватизацію Немовицька сільська рада Сарненського району Рівненської області зазначила ненадання ордера про надання житлової площі без зазначення інших підстав для відмови.
У частині десятій статті 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначений у законодавстві і є вичерпним. До них відноситься відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України від 04 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; далі - Закон № 500-VI), заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону № 500-VI, частина друга статті 2 Закону № 2482-XII).
З огляду на те, що на спірну житлову площу окрім позивача, інші особи не претендують, квартира є єдиним об'єктом нерухомого майна, позивачка вселилася в житло на законних підставах і протягом тривалого часу добросовісно використовують квартиру як єдине житло, що свідчить про те, що вона має достатні та триваючі зв'язки з конкретним місцем проживання, а зазначене житлове приміщення є в цілому її «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції, є підстави для захисту житлових прав позивачів.
Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).
Таким чином рішення виконавчого комітету Сарненського району Рівненської області №105 від 14 серпня 2024 року про відмову в наданні дозволу на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 через відсутність ордеру на жиле приміщення слід визнати протиправним.
Відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.
Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідна процедура щодо приватизації житла здійснюється лише визначеними на те органами. Суд, в даному випадку, не наділений правом приймати рішення щодо приватизації житла.
Що стосується зустрічного позову Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , внаслідок відсутності даної особи в житловому приміщенні понад встановлені строки та у зв'язку з добровільним визначенням собі іншого місця проживання, то в його задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.
30 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 759/21930/21, провадження № 61-10334св23 (ЄДРСРУ № 114513374) досліджував питання щодо особливостей визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
За змістом статті 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.
Статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законом, житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони використовуються проти їх призначення або з порушенням прав інших громадян.
Відповідно до статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Верховний Суд зауважує, що зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право особи європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання (згідно із законом); 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою, тобто необхідність в демократичному суспільстві.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine»), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зав'язків з конкретним місцем.
Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло (04 жовтня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 520/7767/19, провадження № 61-3153св22 (ЄДРСРУ № 114187334).
У справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це.
На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Аналогічна позиція викладена 24 грудня 2020 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 369/6361/15-ц, провадження № 61-7233св19 (.
Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов'язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов'язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем).
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Разом з цим вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім'ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.
Такий висновок викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 182/6536/13-ц (провадження № 61-23089св19).
З огляду на те, що відповідач у зустрічному позові не навів достатніх підстав, а в судовому засіданні не надав достатніх доказів про відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов'язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), в задоволенні зустрічного позову слід відмовити у зв'язку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області (вул. Центральна,4, с. Немовичі, Сарненського району, Рівненської області, код ЄДРПОУ 04387786) про визнання протиправним рішення виконавчого комітету Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області про відмову в наданні дозволу на приватизацію квартири та зобов'язати Немовицьку сільську раду Сарненського району Рівненської області надати дозвіл на приватизацію квартири - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення виконавчого комітету Сарненського району Рівненської області №105 від 14 серпня 2024 року про відмову в наданні дозволу на приватизацію квартири за адресою АДРЕСА_1 через відсутність ордеру на жиле приміщення.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області в частині зобов'язання Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову Немовицької сільської ради Сарненського району Рівненської області до ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 , внаслідок відсутності даної особи в житловому приміщенні понад встановлені строки та у зв'язку з добровільним визначенням собі іншого місця проживання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення буде складене 06 червня 2025 року.
Суддя: