Сарненський районний суд
Рівненської області
Справа № 572/1640/25
Провадження№2/572/825/25
20 травня 2025 року м. Сарни
Сарненський районний суд Рівненської області - у складі судді Довгого І.І.,
за участю секретаря судового засідання - Щерби А.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою, у якій просить суд стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором позики №2828978 у розмірі 26836 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 квітня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №2828978, який підписано позичальником.
14 червня 2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників №31 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26836 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3480 грн - сума заборгованості за відсотками; 15356 грн. - сума заборгованості за пенею.
Представник позивача згідно заяви підтримав заявлені позовні вимоги повністю, просить позов задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був належним чином повідомлений у відповідності до ст. ст. 128-130 ЦПК України, про причини неявки від відповідача повідомлення не надійшло.
Суд вважає, що наявних в матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення заочного рішення відповідно до ст. 280 ЦПК України у відсутності відповідача, яка не з'явилася в судове засідання.
Дослідивши представлені письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
З наданих суду та досліджених доказів встановлено, що 27 квітня 2024 року між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики №2828978. Кредитний договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Загальна сума заборгованості згідно розрахунків позивача за даним договором складає 26836 грн.
14 червня 2021 між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №14/06/21.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Згідно додаткової угоди №2 до договору факторингу №14/06/21 від 28 липня 2021 року встановлено, що сторони погодили внести зміни до п.1.3 Договору та викласти його в наступній редакції: «клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, у спосіб , передбачений договором про споживчий кредит та вимогам чинного законодавства». Решта положень договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді.
Згідно додаткової угоди №7 до договору факторингу №14/06/21 від 13 червня 2022 року встановлено, що сторони погодили внести зміни до п.9.1 Договору та викласти його в наступній редакції: «даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками сторін. Договір дійсний протягом 12 місяців з дня набрання чинності, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором. У випадку якщо жодна із сторін не направить письмове повідомлення про розірвання договору за один місяць до строку закінчення дії договору, даний договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік». Решта положень договору залишаються без змін та діють в частині, що не суперечить даній додатковій угоді.
25 вересня 2024 року було укладено додаткову угоду №37 до договору факторингу №14/06/21 від 25.09.2024 року, яка містить не заповнені поля.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників від 25 вересня 2024 до Договору факторингу № 14/06/21 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 26836 грн, з яких: 8000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3480 грн - сума заборгованості за відсотками; 15365 - сума заборгованості за пенею.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
За змістом ч. 1ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як слідує з досліджених вище доказів, договір факторингу був укладений раніше (14 червня 2021 року) ніж договір позики між клієнтом та божником ОСОБА_1 (27 квітня 2024).
Предметом договором факторингу від 14 червня 2021 року, як зазначалось вище є право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Оскільки, право грошової вимоги в ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_2 на момент укладення договору факторингу з позивачем не настав, так як відповідач, на час укладання договору факторингу не був боржником-набувачем послуг чи товарів за первинним договором.
З огляду на це, до позивача не перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 2828978 від 27 квітня 2024 року, оскільки на час укладення договору факторингу від 14 червня 20251 року кредитного договору з ОСОБА_1 ще укладено не було, відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Так, у постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 1005/7136/2012 (провадження № 61-18606св21) зазначено, що «тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору факторингу (глава 73 ЦК України). По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13».
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18), договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені уст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Таким чином, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Таким чином, вимога на момент укладення договору факторингу мала би бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до відповідача на момент укладення договору факторингу від 14 червня 2021 року не було, і сторони не могли передбачити, що 27 квітня 2024 року цим товариством буде укладено кредитний договір з відповідачем, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.
Крім того, на час укладення договору факторингу №14/06/21 від 14 червня 2021 року сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, предмет не індивідуалізовано належним чином.
Отже, право вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, у зазначені вище договори факторингу входити не могло.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку з нормами законодавства, яке їх регулює, беручи до уваги судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, висновки якого є обов'язковими до врахування судами, суд дійшов висновку про недоведеність факту переходу до позивача прав вимоги за договором факторингу від 14 червня 2021 року до відповідача за договором позики № 2828978 від 27 квітня 2024 року, який було укладено між ТОВ «Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , що, в свою чергу, свідчить про відсутність порушених прав та інтересів позивача за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 550, 612, 625, 1046-1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 280-289 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, вул. Симона Петлюри,30, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором позики №2828978 відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Рівненського апеляційного суду через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повне судове рішення складено 20 травня 2025 року.
Суддя: