Справа № 216/5248/24
провадження 1-кс/216/1354/25
іменем України
26 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого, слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 скаргу ОСОБА_3 на постанову від 16.05.2025 року прокурора - заступника начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 щодо відмови у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 12024041230000163 від 19.01.2024 р., -
19.05.2025 р.заявник звернувся до слідчого судді із зазначеною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 16.05.2025 року, винесену прокурором - заступником начальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12024041230000163 від 19.01.2024 р.
Скаржник зазначає, що даним кримінальним правопорушенням йому завдано матеріальну шкоду. Вважає дану постанову невмотивованою та необґрунтованою, такою, що порушує його права, у зв'язку з чим просить її скасувати, а тому звернувся до суду із скаргою, яку просить задовольнити.
ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, в поданій заяві просив скаргу розглядати за його відсутності, задовольнивши її.
Прокурор ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, в поданій суду заяві просив скаргу розглядати за своєї відсутності, проти доводів заявника заперечував, постанову про відмову у визнанні потерпілим вважає законною та обґрунтованою.
Дослідивши матеріали скарги та наданих на вимогу слідчого судді матеріалів кримінального провадження, вважаю, що скаргу слід задовольнити, виходячи із наступних підстав.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ч. 3 ст. 110 КПК).
У відповідності до ч.1 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Судом встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні 12024041230000163 від 19.01.2024 року проводиться старшим слідчим СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 .
14.05.2025 року ОСОБА_3 звернувся до прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 з клопотанням про визнання його потерпілим, вручення йому пам'ятки про процесуальні права потерпілого у кримінальному провадженні № 12024041230000163 від 19.01.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України.
Постановою прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 16.05.2025 року у визнанні особи потерпілим ОСОБА_3 відмовлено, оскільки склад вказаного кримінального правопорушення відноситься до формальних, а до визначених законодавцем обов'язкових та кваліфікуючих ознак не передбачено настання суспільно-небезпечних наслідків. З поданої ОСОБА_3 заяви не встановлено, яку шкоду йому спричинено саме втручанням у державний порядок реєстрації юридичної особи, в розумінні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ст. 205-1 КК України та в чому ця шкода виражена.
Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення його до провадження як потерпілого.
Поняття видів шкоди, що можуть бути завдані потерпілому, визначається з урахуванням положень цивільного і кримінального права. При визначенні шкоди як підстави для визнання особи потерпілим необхідно виходити із того, що шкода має бути безпосередньо спричинена особі кримінальним правопорушенням. Тобто, на момент визнання особи потерпілим необхідно виходити із презумпції заподіяння шкоди кримінальним правопорушенням, враховуючи достатні дані про такий факт.
Частина 5 ст. 55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною нормою мають бути належним чином мотивовані.
Таким чином, прокурор, виносячи оскаржувану постанову, повинен був надати аналіз та вказати мотиви прийняття оскаржуваної постанови, виходячи з дослідження всіх наявних в матеріалах кримінального провадження даних щодо можливого спричинення заявнику шкоди, зокрема, відомостей, встановлених з показів допитаних потерпілого, свідків, вилучених та приєднаних документів до матеріалів кримінального провадження. Та врахувати те, що саме за заявою ОСОБА_3 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та те, що права і обов'язки потерпілого виникли в особи з моменту подання заяви про вчинення кримінального правопорушення.
Тому слідчий суддя погоджується з доводами заявника, що відмова у визнанні його потерпілим прокурором належним чином не мотивована. Зокрема, прокурор в оскаржуваній постанові обмежився лише констатацією про наявність підстав для відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілим. При цьому, прокурор в оскаржуваній постанові не зазначив які слідчі та інші процесуальні дії вчинені з метою перевірки факту спричинення такої шкоди, та чи встановлював він у заявника факти заподіяння такої шкоди.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 110 КПК України, оскільки не містить належних мотивів прийнятого рішення, не відповідає вимогам процесуального закону, тому підлягає до скасування.
Відповідно до ст. 307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Враховуючи наведене, слідчий суддя приходить до переконання, що скарга підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 303, 220 КПК України,
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову прокурора у кримінальному провадженні - заступника нрачальника відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_4 від 16.05.2025 року щодо відмови у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №12024041230000163 від 19.01.2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_6