Тернівський районний суд міста Кривого Рогу
Дніпропетровської області
справа № 215/2189/25
номер провадження 2/215/1741/25
27 травня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі:
головуючого судді - Дудікова А.В.
при секретарі - Болдирєвій А.О.
згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу № 215/2189/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив
Описова частина
У березні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 28.06.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту №8035309, за яким останньому було надано в кредит 10 000 грн, строком на 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, які нараховуються за кожен день користування кредитом, та обраховуються за ставкою 1,5% стандартною ставкою. Оскільки ОСОБА_1 не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором виникла заборгованість у загальному розмірі 39 570 грн, яка складається з: 12 000 грн - заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 21 570 грн - заборгованості за нарахованими процентами; 6 000 грн - заборгованість за пенею та/або штрафом.
27.01.2025 між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Факторинг Партнерс" було укладено договір 27.01/25-Ф, за яким до ТОВ "Факторинг Партнерс" перейшли права вимоги до позичальників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №8035309.
У зв'язку з вищезазначеним, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №8035309 від 28.06.2024 у розмірі 39 570 грн, судові витрати у розмірі 2422,40 грн та витрати понесені на правову допомогу 13000 грн.
Ухвалою суду від 08.04.2025 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05.05.2025.
14.04.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач вказує, що позов визнає частково. Вказує, що дійсно 28.06.2024 між ним та ТОВ «Авентус Україна» було укладено кредитний договір. На підставі якого він отримав грошові кошти у розмірі 12 000 грн. Повідомлення про відступлення прав вимоги не отримував. Крім того, вказує, що сума штрафів, пені та витрат на правничу допомогу є необґрунтовано завищеними. У зв'язку з вищезазначеним просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
14.04.2025 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оскільки розмір правничої допомоги у сумі 13 000 грн є завищеним та необґрунтованим. Також представником позивача не надано детального опису наданих робіт (послуг).
22.04.2025 на адресу суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, яка сформована в системі «Електронний суд» 21.04.2025. В обґрунтування якої зазначено, що у розрахунку заборгованості (первісного кредитора та фактора) чітко вказано з чого саме складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов та за який період вона була нарахована. Відповідно до умов кредитного договору № 8035309 від 28.06.2024 відповідачу було надано кредит у розмірі 12 000 грн, строком на 360 днів. Нарахування відсотків здійснювалося відповідно до умов договору та в межах строку кредитування. Зазначає, що нарахування штрафу за неналежне виконання умов договору було здійснено відповідно до п. 6.4 договору. Відповідачем було укладено договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням договору позичальник отримав від кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з умовами договору. Вказує, що матеріали справи не містять доказів належного виконання зобов'язання відповідачем та сплати заборгованості, в тому числі і часткової. Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що відповідач не навів обґрунтування не співмірності витрат із складністю справи та не надав суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. Не заслуговують на увагу посилання відповідача на досвід адвоката та обсяг складеного документу, оскільки сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та є лише особистою думкою відповідача. Отже, такі твердження є припущеннями. У зв'язку з вищезазначеним просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
23.04.2025 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просить суд визнати відповіді на відзив такою, що подана з порушенням строків встановлених ухвалою суду.
02.05.2025 на адресу суду надійшли додаткові пояснення представника позивача в яких представник позивача вказує, що ними не було пропущено процесуальний строк на подачу відповіді на відзив, оскільки відзив ними було отримано 14.04.2025. Закінчення строку на подачу відповіді на відзив (19.04.2025) припадає на вихідний день, тому останнім днем на подачу відповіді на відзив є 21.04.2025.
05.05.2025 розгляд справи відкладено на 27.05.2025, у зв'язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Представник позивача у судове засідання призначене на 27.05.2025 не з'явився, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів та доводів викладених в позовній заяві, відповіді на відзив на позовну заяву та додаткових поясненнях, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.137-138).
Відповідач у судове засідання призначене на 27.05.2025 не з'явився, подав на адресу суду заяву в якій просив проводити розгляд справи за його відсутності та зазначив, що позовні вимоги визнає частково. Подав відзив на позовну заяву (а.с.132).
Мотивувальна частина
Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч. 3 ст. 211 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст. 247 ЦПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 28.06.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді, за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна», було укладено електронний договір №8035309 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронно цифровим підписом одноразовим ідентифікатором С5075 28.06.2024 (а.с.31-40).
Згідно п.1.2, 1.3 кредитного договору товариство надало клієнту грошові кошти в розмірі 10 000 грн, а споживач зобов'язався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші обов'язки передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, його строк становив 360 днів, з періодичністю сплати процентів кожні 30 днів.
Згідно п.1.5.1 -1.5.2, 1.8.1 кредитного договору, сторони також погодили фіксовану стандартну процентну ставку за користування коштами кредиту у розмірі 1,50 % (9 089,90% річних) від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку надання кредиту. А також знижену процентну ставку 1,425 % на день, яка застосовується з умов визначених п.1.5.2 Договору. Сукупна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 54 000 грн.
За умовами п.2.1 розділу 2 Договору «Порядок та умови надання кредиту» товариство зобов'язалося надати кошти кредиту у безготівковій формі шляхом їх перерахування відповідачу на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Пунктом 9) 4.1. Договору передбачено, що товариство має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених в п. 5.4 Договору.
Згідно з п. 5.4 Договору у разі затримання Споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі.
За умовами п.6.4.1, 6.4.2 розділу 6. «Відповідальність сторін» Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язався сплатити товариству штраф у розмірі 900 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 200 грн починаючи з п'ятого дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до п. 9.8. договору (Розділ 9), відповідач, підписавши вказаний договір підтвердив, що перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування; б) вказана в ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися
Терміни повернення кредиту, з 28.06.2024 по 23.06.2025 та сплати щомісячного платежу, який складається з суми кредиту і нарахованих процентів також було визначено графіком платежів, що є Додатком №1 до договору про надання споживчого кредиту №8035309 від 28.06.2024, який підписаний відповідачем електронно цифровим підписом одноразовим ідентифікатором С5075 28.06.2024 (а.с. 54).
Також 28.06.2024 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем кредитних коштів відповідачу. Сторони погодили суму кредиту - 10 000 грн, строк кредитування 360 днів, процентну ставку, штрафи. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронно цифровим підписом одноразовим ідентифікатором UT2376 28.06.2024 (а.с. 61-63).
У Паспорті споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних відповідачем умов кредитування.
Таким чином встановлено, що 28.06.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №8035309 від 28.06.2024.
29.06.2024 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до кредитного Договору № 8035309 від 28.06.2024. Додатковий договір підписано за допомогою електронного підпису Позичальника одноразовим ідентифікатором С2022 (а.с.68-69).
Згідно з п.1.1 зазначеної Додаткової угоди Сторони домовились збільшити суму кредиту на 2 000 грн, в зв'язку з чим погодили внести наступні зміни до Договору:
1.1 Викласти п.1.3 Договору в новій редакції:
«1.3. Сума кредиту(загальний розмір) складає: 12 000 грн. Тип кредиту кредит.»
1.2. Викласти Додаток №1 до Договору в новій редакції, що додається.
1.3. Враховуючи збільшення загальної суми кредиту, Сторони також визначають, що: денна процентна ставка складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1,50% в день, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 1,49% в день. Орієнтовна загальна вартість кредиту зазначена в Договорі на дату його укладення збільшиться та складе: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 64 770 грн за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 64 501,50 грн.
Згідно п.7 Додаткової угоди Дана Додаткова угода та Додаток 1 в редакції від 29.06.2024 року є невід'ємною частиною Договору. Всі терміни та скорочення, що використовуються в цій Додатковій угоді мають таке ж значення, що і в Договорі.
Також сторонами договору погоджено графік платежів та загальна вартість кредиту, що підтверджується Додатком 1 від 29.06.2024 до Договору про надання споживчого кредиту № 8035309 від 28.06.2024, який підписаний за допомогою електронного підпису Позичальника одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 (а.с.69 зв.б. - 70).
Окрім того, 29.06.2024 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання позивачем кредитних коштів відповідачу. Сторони погодили суму кредиту - 12 000 грн, строк кредитування 360 днів, процентну ставку, штрафи. Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем електронно цифровим підписом одноразовим ідентифікатором С2022 29.06.2024 (а.с. 6-7).
У Паспорті споживчого кредиту відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних відповідачем умов кредитування.
Таким чином встановлено, що 29.06.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено Додаткову угоду до кредитного Договору № 8035309 від 28.06.2024.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором виконало, надавши відповідачу кредит в сумі 12 000 грн, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250129-2.1 від 29.01.2025 в якому вказано, що 28.06.2024 16:23:05 було успішно перераховано кошти у розмірі 10 000 грн на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_1 та 29.06.2024 13:15:06 було успішно перераховано кошти у розмірі 2 000 грн на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_1 (а.с. 8-9).
Отримання грошових коштів у розмірі 12 000 грн відповідачем не заперечується.
Згідно картки обліку Договору (розрахунок заборгованості), відповідач ОСОБА_1 не здійснив оплату процентів за наданим кредитом, штрафу та не повернув тіло кредиту (а.с.12-16).
27.01.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 , що підтверджується відповідним реєстром боржників до договору факторингу та актом прийому-передачі реєстру боржників до договору факторингу №27.01/25-Ф від 27.01.2025 (а.с.20-29, 30, 41, 42-45, 46).
Згідно із наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за договором №8035309 укладеним 28.06.2024 на дату подання позову становить 39 570 грн з яких: 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 570 грн заборгованість за процентами; 6 000 грн заборгованість за штрафами. Відсотки нараховані в межах строку дії договору. (а.с.19).
За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Розглядом справи встановлено, що договір про надання споживчого кредиту № 8035309 від 28.06.2024 та Додаткова угода до кредитного Договору № 8035309 від 29.06.2024 укладені в електронній формі.
Згідно з ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У частинах першій та другій ст.639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ч. 1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнавався.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повернення відповідачем отриманих в кредит коштів, а також відповідно до п.9) 4.1, 5.4 договору про надання споживчого кредиту № 8035309 від 28.06.2024, Товариство у разі затримання відповідачем сплати частини кредиту та/або процентів має право вимагати дострокового повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Відповідач не заперечував, що не виконував умови укладеного кредитного договору.
Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).
27.01.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №27.01/25-Ф, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_1 .
За неналежне виконання взятих на себе відповідачем зобов'язань, у межах строку дії договору кредитодавцем нараховані відсотки за стандартною процентною ставки 1,5% за період за період з 28.06.2024 по 26.10.2024, що склали 21 570 грн. Відсотки нараховані в межах передбаченого договором №8035309 від 28.06.2024 строку кредитування.
Таким чином, нарахування відсотків позивачем в межах строку дії договору є правомірним.
Станом на дату звернення до суду, заборгованість відповідача по кредитному договору перед позивачем за тілом кредиту та відсотками, яку позивач просить стягнути, не сплачена та становить 33 570 грн з яких: 12 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 21 570 грн заборгованість за відсотками.
Правильність нарахувань розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками відповідачем на час розгляду справи не спростована. Відповідач не надав до суду свій розрахунок суми заборгованості, який би суд міг належним чином оцінити, чи інший доказ про невірність наданого банком розрахунку.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржник належним чином не виконує зобов'язання, передбачені укладеним в установленому законом порядку договором, отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованих процентів підлягають задоволенню.
Що стосується стягнення з відповідача заборгованості за нарахованим штрафом в розмірі 6 000 грн, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.
Таким чином, оскільки кредитний договір №8035309 був укладений 28.06.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахований позивачем штраф у розмірі 6 000 грн. не може бути стягнутий із відповідача, оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов'язку такої сплати. Нарахована неустойка (штраф) підлягає списанню позивачем.
Висновки за результатом розгляду позовної заяви
З урахуванням вищевикладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином зобов'язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором № 8035309 від 12.07.2023, укладеного між ним та ТОВ «АВЕНТУС», суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають частковому задоволенню та з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за вказаним договором у розмірі 33 570 грн, яка складається з: 12 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 21 570 грн. - заборгованість за відсотками.
Щодо судових витрат
За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 2 055,10 грн (33 570 грн (розмір задоволених вимог) * 2 422,40 грн (сума сплаченого судового збору) / (39 570 грн розмір заявлених позовних вимог).
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію Договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс»; заявку на дання юридичної допомоги № 879 від 01.02.2025; витяг з Акту № 5 про надання юридичної допомоги від 01.02.2025; (а.с. 55-56, 57, 58, 59, 64).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року справі № 922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19).
Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.
Зважаючи на викладене, ураховуючи складність та значення справи для сторін, обсяг проведеної роботи представником позивача, який підтверджений належними та допустимими доказами, а також ціну позову та розмір фактично задоволених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268 274, 272, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором № 8035309 від 28.06.2024 у розмірі 33 570 (тридцять три тисячі п'ятсот сімдесят) гривень, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 055,10 (дві тисячі п'ятдесят п'ять) гривень 10 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.
В задоволені решти позовних вимог, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосереднього до Дніпровського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмежено відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд 6 офіс 521.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення складено 29 травня 2025 року.
Суддя