Справа № 192/446/25
Провадження № 1-кп/192/145/25
Ухвала
Іменем України
30 травня 2025 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у закритому в судовому засіданні в с-ще Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, кримінальне провадження №12024041570000578, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 вересня 2024 року, відносно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Ашхабад, Туркменської республіки, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_7 ,
представника потерпілої ОСОБА_6 - ОСОБА_8 ,
законного представника потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 - ОСОБА_11 ,
В судовому засіданні, у відповідність до ст. 331 КПК України, прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту щодо обвинуваченого, в якому він зазначив, що на даний час існують ризики передбачені п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та частково змінив строк дії обов'язку обвинуваченого щодо заборони залишення місця проживання.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 лютого 2025 року до обвинуваченого, який був в статусі підозрюваного, застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 24 лютого 2025 року.
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2025 року обвинуваченому повторно обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 13 березня 2025 року.
На теперішній час строк дії запобіжного заходу завершився, відтак у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання особі одного із запобіжного заходів передбачених ст. 176 КПК України.
Вважає, що обвинувачений на час вчинення інкримінованого злочину є, та залишається на теперішній час, мешканцем с-ще Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, тобто проживає в селищі разом із потерпілими, свідками їх законними представниками, має родинні зв'язки із потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а також з їх законним представником, які на даний час не допитані в суді щодо обставин вчиненого ним злочину, а отже існують фактичні умови здійснення впливу на останніх, в тому числі шляхом вмовляння, підкупу, залякування та здійснення стосовно них насильницьких дій з метою відмови або зміни в подальшому потерпілими, малолітнім свідком ОСОБА_12 законними представниками свідчень, отже перешкоджати у такий спосіб встановленню обставин кримінального правопорушення.
Окремо зазначає, що малолітні потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 їх батьки (зокрема законний представник) є близькими родичами, а вплив на законного представника зазначених потерпілих, а в подальшому і на самих потерпілих з боку обвинуваченого ОСОБА_3 вже на стадії досудового розслідування підтверджується зокрема висновком експерта №СЕ-19/105-24/8986-ПС від 14 грудня 2024 року, висновком експерта №СЕ-19/105-24/8964-ПС від 14 лютого 2025 року. Також звертає увагу, що ризик незаконного впливу на малолітніх потерпілих, законних представників, свідків, залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру показань, і тому вважає, що залишаючись на волі обвинувачений буде мати можливість незаконно впливати на зазначених осіб, шляхом вмовляння або залякування.
Окрім того вважає, що обвинувачений може з метою уникнути покарання, у разі визнання останнього винним та на теперішній час обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке тривало протягом значного періоду часу, що свідчить про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення відносно малолітніх потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 .
Крім того, малолітні потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 продовжують час від часу перебувати за постійним місцем мешкання обвинуваченого, що підвищує ризик продовження вчинення кримінального правопорушення відносно них.
Вважає, що інші запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання вказаним ризикам, тому просив продовжити дію запобіжного заходу до обвинуваченого у виді домашнього арешту строком на 60 днів із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 в нічний час саме в період з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. з покладенням на обвинуваченого обов'язків.
Обвинувачений щодо продовження строку запобіжного заходу у виді домашнього арешту не заперечував.
Захисник, щодо продовження строку запобіжного заходу, у виді домашнього арешту відносно обвинуваченого не заперечував, але вважав безпідставними обов'язки щодо здачі обвинуваченим закордонного паспорту та носіння електронного засобу контролю.
Представник потерпілого, законний представник потерпілої ОСОБА_6 клопотання прокурора підтримали.
Законний представник потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 проти задоволення клопотання не заперечувала.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши наявні матеріали кримінальної справи, суд приходить до таких висновків.
Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 2 ст. 156 КК України, за вчинення яких передбачено покарання до восьми років позбавлення волі (а. с. 3-9).
Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року застосовано відносно обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 02 червня 2025 року включно, заборонено обвинуваченому на час домашнього арешту залишати своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
Покладено на обвинуваченого обов'язки прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування з малолітніми потерпілими: ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; не відвідувати місця проживання, навчання малолітніх потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ; здати на зберігання до відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю (а. с. 186-190).
Листом від 25 квітня 2025 року №43,5-5215 Т.в.о. начальника відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено суд, що ухвала суду виконана в повному обсязі (а. с. 206).
Листом від 30 квітня 2025 року №43,5-5749 начальника відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області повідомлено суд, що на теперішній час в органах та підрозділах поліції області відсутні технічно-справні електронні засоби контролю, що не застосовані до підозрюваних (обвинувачених) осіб. У разі появи вільного комплекту технічно-справного ЕЗК, його буде видано для застосування до обвинуваченого (а. с. 207).
Прокурор в клопотанні вказує на існування ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно обвинувального акту, потерпілими по даному кримінальному провадженню є малолітні особи - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , відносно яких, згідно фактичних обставин за 1 епізодом кримінального правопорушення, обвинувачений є близьким родичем.
Враховуючи ту обставину, що судовий розгляд перебуває на початковій стадії - визначення обсягу доказів та порядку їх дослідження, потерпілі не були допитані судом, тому на думку суду на даний час існує і прокурором доведено, що ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме незаконний вплив на малолітніх потерпілих не зменшився.
Що стосується доводів прокурора про вплив на малолітнього свідка ОСОБА_12 то вказане клопотання в цій частині є ідентичним клопотанню від 20 березня 2025 року, не містить в цій частині будь-якого іншого обґрунтування, було предметом розгляду суду під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу і відкинуто судом як необґрунтоване, також відкинуто було судом і доводи прокурора про зміст висновків експертів №СЕ-19/105-24/8986-ПС від 14 грудня 2024 року та №СЕ-19/105-24/8964-ПС від 14 лютого 2025 року і тому вказані доводи заявлені прокурором повторно не приймаються.
Що стосується посилань прокурора на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення щодо малолітніх потерпілих, то суд зауважує, що з врахуванням того, що обвинуваченому інкримінується декілька епізодів вчинення вказаного кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, тому суд вважає, що доводи прокурора про те, що ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення відносно малолітніх потерпілих не зменшився є слушними і такими, що знайшли своє підтвердження.
Підсумовуючи суд вважає, що прокурором доведено що ризики передбачені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України та п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час не зменшились.
Що стосується клопотання прокурора про зміну терміну тривалості домашнього арешту протягом доби, то суд вважає, що оскільки вказана зміна відбувається на користь обвинуваченого, тому суд вважає, що час домашнього арешту слід становити в нічний час доби, а саме з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
Також слід продовжити строк дії обов'язків покладених на обвинуваченого ухвалою суду від 04 квітня 2025 року.
При цьому суд не приймає доводи сторони захисту, що оскільки обвинувачений немає закордонного паспорту, то він немає можливості і здати його на зберігання, враховуючи, що на час дії запобіжного заходу обвинувачений має можливість отримати закордонний паспорт.
Стосовно обов'язку носіння електронного засобу контролю, то оскільки начальник відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області повідомив про застосування вказаного обов'язку відносно обвинуваченого при появі вільного електронного засобу контролю, тому суд вважає, що дію вказаного обов'язку слід також продовжити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 181, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , який народився 1964 року, в січні місяці 01 числа, в м. Ашхабад, Туркменської республіки, у виді домашнього арешту строком до 26 липня 2025 року включно.
Змінити термін тривалості домашнього арешту ОСОБА_3 протягом доби з 20 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби на з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступної доби.
Продовжити строк дії обов'язків покладених на обвинуваченого ОСОБА_3 ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2025 року до 26 липня 2025 року включно.
Встановити строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу та покладених на ОСОБА_3 обов'язків до 26 липня 2025 року включно.
В задоволені іншої частини клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: суддя ОСОБА_1