Справа № 191/441/25
Провадження № 2/191/233/25
Іменем України
30 травня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді - Форощук С.А.,
за участю секретаря судового засідання- Вехник С.Л.,
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого зазначив, 11.11.2023 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 7467558, згідно з умовами якого відповідачка отримала 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 7467558 від 11.11.2023 р.) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачкою не було внесено. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачці кредит на потрібну їй суму. Відповідачка зі свого боку не виконала умов Кредитного договору.
Враховуючи ці обставини, умови чинного законодавства та п. 3.2.6. Кредитного договору № 7467558 від 11.11.2023 року - позикодавець має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 7467558 від 11.11.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою (Копія Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 р. додається). Зазначає, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 7467558 від 11.11.2023 року було передано позивачу від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року.
Сума заборгованості відповідачки становить 25767,7 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 р., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6300 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 18137,7 грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 1330 грн.
Враховуючи вищезазначене, позивач просить суд стягнути з відповідачки заборгованість за Кредитним договором № 7467558 від 11.11.2023 року, в сумі 25767,7 грн., на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та судові витрати у розмірі 2422, 40 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача ухвалити рішення в заочному порядку.
Відповідачка, в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом надіслання повісток з повідомленням за місце реєстрації позивачки засобами поштового зв'язку, які повернуті на адресу суду з позначками «Адресат відсутній за вказаною адресою» та «За закінченням терміну зберігання». Про причини неявки суд не повідомила.
Частина 4 ст. 223 ЦПК передбачає, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Ухвалою суду від 19.05.2025 року постановлено проведення заочного розгляду даної справи.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 11.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 7467558, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений Договором та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Договір підписано електронним підписом.
Пунктом 1.2 Договору передбачено, що сума кредиту становить 7000 грн.
Кредит надається загальним строком на 105 днів з 11.11.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів. ( п.1.3 Договору),
Відповідно до п. 1.3.1. Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 26.11.2023 року (рекомендована дата платежу).
Відповідно до 1.3.2. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за датою завершення пільгового періоду і закінчується 24.02.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 26.11.2023 року, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 24.02.2024 року.
Комісія за надання кредиту : 1330,00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду : 2625,00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду : 22 050, 00 грн., які нараховуються за процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. ( п.1.5.1., 1.5.2., 1.5.3 Договору).
Відповідно до п.2.3.1. Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми накладеного кредиту: строк продовження 3 дні - 3% ставка комісії, 7 днів - 6 % ставки комісії, 15 днів - 10 % ставки комісії. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2. Договору.
Пунктом 9.1. Кредитного договору передбачено, що сторони домовились про те, що цей кредитний договір (індивідуальна частина) є самостійним кредитним договором, що містить істотні умови, укладений у порядку, спосіб а формі, що відповідає вимогам законодавства. Визнання недійним, неукладеним, нікчемним будь-якого додатку, документу, що є частиною цього договору або окремих умов цього договору не має наслідком недійсність, нікчемність або неукладеність цього кредитного договору (індивідуальна частина) в цілому і сторони підтверджують, що уклали б цей кредитний договір індивідуальна частина) і без включення до нього умов, що визнані недійними, нікчемними, неукладеними.
Як вбачається з Графіку платежів, який є додатком №1 до кредитного договору №7467558 від 11.11.2020 року, датою видачі кредиту є 11.11.2023 року, датою остаточного погашення заборгованості є 24.02.2024 року. Сума кредиту 7000, 00 грн., комісія за надання кредиту 1330 грн., проценти за користування кредитом 24 675, 00 грн., разом 33 005, 00 грн.
Згідно матеріалів справи відповідачка ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором як у строк , визначений у п.1.3.1 Договору, тобто 26.11.2023 року, так і у строк, визначений п.1.3.2 Договору, тобто протягом 90 днів після закінчення строку, передбаченого п.1.3.1 Договору, щодо повернення кредиту, нарахованих процентів та комісії не виконала, що підтверджується відомістю про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №7467558 та випискою з особового рахунку за Кредитним договором №№7467558, відповідно до якої ОСОБА_1 за вказаним договором має заборгованість у загальній сумі 25767,7 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6300 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 18137,7 грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 1330 грн.
Однак, як вбачається із відомостей про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «Мілоан» за кредитним договором №7467558 відповідачці нараховувалися проценти за період з 11.11.2023 року по 10.03.2024 року, тобто по за межами строку дії договору.
Відповідно до п.2.3.1. Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, що Кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми накладеного кредиту: строк продовження 3 дні - 3% ставка комісії, 7 днів - 6 % ставки комісії, 15 днів - 10 % ставки комісії. Якщо Позичальник здійснює продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування (пролонгацію) на умовах визначених цим пунктом, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено/поновлено пільговий період нараховуються за ставкою визначеною п. 1.5.2. Договору
З наведеного вбачається, що пролонгація кредитного договору можлива за наявності відповідної пропозиції позикодавця на продовження строку продовження/поновлення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів, доступну у пропозиції, волевиявлення позичальника продовжити строк продовження/поновлення кредиту.
Разом з тим, позивачем не надано суду доказів щодо пролонгації строку кредитування відповідно до п.п. 2.3.1 кредитного договору.
Отже, сума заборгованості за відсотками за період з 25 лютого 2024 року по 10 березня 2024 року нарахована після спливу визначеного договором строку кредитування.
Стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитом за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження 14-360цс19).
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», заборгованість за відсотками, що нарахована в межах строку кредитування, а саме з 11.11.2023 року по 24.02.2024 року в розмірі 15 964,20 грн. (без урахування нарахованих відсотків за період з 11.11.2023 року по 10.03.2024 року в розмірі 2173, 50 грн.).
Щодо нарахування комісії, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08червня 2017року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на свою користь комісії за обслуговування кредитної заборгованості, позивачем не доведено правомірності нарахування вищевказаної суми, оскільки плата за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»(10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статі11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому суд ураховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, яка відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, постанові Верховного Суду від 15 березня 2021 року в справі № 361/392/20.
Так, зі змістуДоговору про споживчий кредит №7467558 від 11.11.2023 року вбачається, що відповідачці встановлена комісія пов'язана з наданням кредиту 19% від суми кредиту одноразово та дорівнює 1330 гривень, без уточнення найменування конкретної послуги.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Враховуючи зазначене, та той факт, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії по Договору про споживчий кредит №7467558 від 11.11.2023 року, суд дійшов висновку, що у стягненні з відповідачки суми нарахованої комісії за цим кредитним договором, у розмірі 1330 грн. 00 коп., що встановлено з наданого детального розрахунку заборгованості, слід відмовити. Дану суму слід вирахувати з загальної суми заборгованості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За приписами п.1 ч.1ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідност.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідност.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
ТОВ «Мілоан» у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вищевказаним договором, здійснивши переказ коштів відповідачці на картковий рахунок, надавши останній можливість розпоряджатися ними на власний розсуд.
Згідно договору відступлення права вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року ТОВ «Мілоан» (первісний кредитор) передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (новому кредиторові) права вимоги до боржників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
З витягу Реєстру боржників до договору прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 та розрахунку заборгованості видно, що заборгованість відповідачки за кредитним договором №7467558 становить 25 767,70 грн., з яких 6 300 грн. залишок по тілу кредиту; 18 137,70 грн. залишок по відсоткам; 1330, 00 грн. залишок по комісії.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом ст. 516 ЦПК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов'язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов'язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов'язку не звільняє боржника від виконання обов'язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов'язку перед первісним кредитором.
Таким чином, у разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та зараховані для погашення кредитної заборгованості.
Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Ст. 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.
Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму або не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів.
На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 25 767, 70 грн., з яких задоволено вимоги в сумі 22 264, 20 грн. При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн. Отже, з відповідачки на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у сумі 2093, 04 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 82, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 526, 553, 554, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх) заборгованість за кредитним договором №7467558 від 11.11.2023 року в розмірі 22 264 (двадцять дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн.. 20 коп., яка складається з наступного: 6 300, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15 964, 20 грн. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, р/р НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, 28 корпус, 3-й поверх) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 093 (дві тисячі дев'яносто три) грн. 04 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте відповідачем шляхом подачі письмової заяви протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом 20 (двадцяти) днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 30.05.2025 року.
Суддя С. А. Форощук