Справа № 225/352/22
Провадження № 1-кп/206/72/25
29 травня 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого суді ОСОБА_1 ,
при секретареві ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відмову від захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12021052220000605 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
В провадженні Самарського районного суду м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження №12021052220000605 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28, ч. 3 ст. 187 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що хоче відмовитися від захисника ОСОБА_4 обґрунтовуючи це тим, що в них різні позиції захисту, захисник не протестує проти питань, які ставляться в судовому засіданні під час допиту свідків та потерпілого, а також неналежно виконує свої обов'язки.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні зазначив про те, що він належним чином виконує функції захисту обвинуваченного, мав з ним конфедиційну зустріч, в нього сформульована стратегія захисту обвинуваченого, яку він готовий висловити під час судових дебатів, однак з обвинуваченим він готовий її обговорити ще раз під час наступної зустрічі.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення заяви про відмову від захисника, оскільки обвинувачений вже неодноразово ставив питання про заміну захисника та йому призначались з вторинної допомоги нові адвокати, а тому вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 зловживає своїми правами та навмисно затягує розгляд справи, а об'єктивних підстав для відводу захисника ОСОБА_4 - не існує.
Заслухавши заяву обвинуваченого, думки захисника та прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право, зокрема, на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів.
За приписами ч. 1 ст. 54 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право відмовитися від захисника або замінити його. Водночас вимогами ч. 3 цієї статті передбачено, що відмова від захисника не приймається у випадку, якщо його участь є обов'язковою. У такому випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений відмовляється від захисника і не залучає іншого захисника, захисник повинен бути залучений у порядку, передбаченому ст. 49 цього Кодексу, для здійснення захисту за призначенням.
Отже, на всіх стадіях кримінального провадження закон забезпечує особу, яка підозрюється, обвинувачується або засуджена у вчиненні кримінального правопорушення, можливістю мати захисника як обраного нею, так і призначеного їй. Забезпечена така особа й можливістю відмовитися від захисника або замінити його відповідно до вимог процесуального закону.
Право особи на заміну захисника, передбачене ст. 54 КПК України, є похідним від права вільного вибору захисника своїх прав, яке особа реалізує самостійно, укладаючи договір з обраним нею захисником. Це право не поширюється на зміст права на безоплатну вторинну правову допомогу, де особа не обирає собі захисника, а отримує захист, гарантований державою та за державні кошти.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу до правосуддя.
Під час реалізації цієї державної гарантії особа позбавлена можливості вільно обирати собі захисника, оскільки на підставі ст. 49 КПК України захисник такій особі призначається за постановою слідчого/прокурора або ухвалою судді чи суду. Тому особа, що отримує безоплатну вторинну правову допомогу, не може на власний розсуд вимагати від суду заміни захисника за призначенням з особистих мотивів за відсутності обґрунтованих підстав для цього.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини особа має право обрати собі адвоката в разі, якщо є можливість оплатити його послуги. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов'язків, органи влади мають позитивне зобов'язання замінити його.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що для захисту ОСОБА_3 в суді було залучено захисника ОСОБА_6 .
В подальшому, ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 19.09.2023 року було задоволено клопотання обвинуваченного ОСОБА_3 про відмову від захисника ОСОБА_6 та було доручено Регіональному центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях призначити обвинуваченому ОСОБА_3 нового захисника, яким був призначений адвокат ОСОБА_7 .
09 грудня 2024 року обвинувачений ОСОБА_3 повторно подав клопотання про відмову від захисника ОСОБА_7 , обгрунтовуючі її тим, що в них різні позиції захисту.
Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпропетровьска від 09.12.2024 року було прийнято відмову обвинуваченого ОСОБА_3 від захисника ОСОБА_7 та доручено Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвоката для здійснення представництва інтересів в суді за призначенням, у відповідності до ст. 49 Кримінальному процесуального кодексу України.
З 13 січня 2025 року призначений захисник ОСОБА_4 почав приймати участь в судових засіданнях та мав конфедиційну зустріч з обвинуваченим.
Під час судового розгляду, а саме після проведення майже всіх процесуальних дій з допиту всіх свідків, потерпілого, обвинуваченого та дослідження матеріалів кримінального провадження за участю захисника ОСОБА_4 , 29 травня 2025 року обвинувачений ОСОБА_3 знов заявив про відмову і від цього захисника, обґрунтувавши її тим, що в них різні позиції захисту, захисник не протестував проти питань, які ставляться в судовому засіданні під час допиту свідків та потерпілого, неналежно виконує свої обов'язки, а також не вчинив жодних дій для з'ясування обставин, які спростовують обвинувачення і виключають його кримінальну відповідальність.
На пропозицію суду, щодо необхідності надання часу для конфедиційного спілкування з захисником ОСОБА_4 , обвинувачений відмовився та повідомив, що на відмові від захисника він все одно наполягатиме, а залучати захисника за договором він не буде та просить залучити йому нового захисника знов з Центру надання безоплатної правничої допомоги.
Враховуючи позицію учасників справи, а також ту обставину, що усна заява обвинуваченного ОСОБА_3 не містить обґрунтувань, у чому саме полягає неналежне виконання захисником своїх обов'язків, а суд в свою чергу в судовому засіданні надав йому можливість уточнити причини відмови від захисника, однак він так і не навів, якими саме діями цього захисника були порушені його права і свободи, тому суд, не встановивши в матеріалах справи обставин, які б указували на неналежне виконання адвокатом ОСОБА_4 обов'язків захисника, не вбачає передбачених ст.. 47, 54 КПК України підстав для прийняття повторної відмови від захисника, призначеного з Центру надання безоплатної правничої допомоги.
При цьому суд враховує ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 неодноразово ставив питання про відмову від призначених йому захисників, останні неодноразово змінювались, а за умов того, що в данному кримінальному провадженні, згідно ст.. 52 КПК України, участь захисника є обов'язковою, тому суд не вбачає в такому випадку порушення права обвинуваченого на відмову від захисника, а заява ОСОБА_3 про неналежне виконання адвокатом ОСОБА_4 своїх обов'язків - є надуманою, оскільки останній зазначив про те, що він належним чином виконує функції захисту обвинуваченного, мав з ним конфедиційну зустріч, в нього сформульована стратегія захисту обвинуваченого, яку він готовий висловити під час судових дебатів, однак з обвинуваченим вони будуть її обговорювати ще раз під час наступної зустрічі.
За таких обставин, відмова від захисника за призначенням, участь якого є обов'язковою, з вимогою залучити іншого захисника за рахунок держави ґрунтується лише на особистих мотивах обвинуваченого, не пов'язаних з неналежним забезпеченням його захисту, тому в цьому конкретному випадку немає підстав вважати порушеним його право на захист унаслідок неприйняття судом такої відмови від захисника.
Аналогічна позиція була викладена і в Постанові Верховного Суду від 21 листопада 2024 року, у справі № 748/1972/19 (провадження № 51-2540 км 24).
Керуючись ст. ст. 48, 49, 52, 54, 372 Кримінального процесуального кодексу України, суд -
Відмовити обвинуваченому ОСОБА_3 у задоволенні заяви про відмову від захисника ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1