Справа № 206/1628/25
Провадження № 1-кп/206/265/25
"30" травня 2025 р. в залі суду в м. Дніпрі Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.03.2025 за №12025042230000215 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилипче, Борщівського району Тернопільської області, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, який не має на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий:
- 30.04.2002 Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 140 КК України до покарання у вигляді 1 року 11 місяців 17 днів; звільнений по відбуттю строку покарання;
- 30.06.2006 Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі; звільнений 26.08.2008 згідно постанови Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 18.08.2008 на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково, невідбутий строк 1 рік 5 міс. 6 днів;
- 01.11.2013 Амур-Нижньодніпровським районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 187 КК України до 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна; ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.11.2017 на підставі ст. 82 КК України невідбутий строк 2 роки 1 міс. 27 днів позбавлення волі замінено на обмеження волі; 22.11.2017 вибув до Ігренського ВЦ №133; звільнений 16.06.2018 з Ігренського ВЦ №133 на підставі ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2018 на підставі cm. 81 КК України умовно- достроково, невідбутий строк 2 роки 4 дні.
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 263 Кримінального кодексу України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
У невстановленому слідством місці і час, але не пізніше 14 березня 2025 року, у ОСОБА_3 , виник злочинний умисел на незаконне носіння, зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи вказаний вище злочинний умисел, не маючи виданого у встановленому законом порядку дозволу на носіння, зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв, у невстановленому слідством місці і час, але не пізніше 07 год. 30 хв. 14 березня 2025 року, ОСОБА_3 незаконно придбав корпус гранати РГД-5 з маркуванням 151-77 Т та запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 81-88, після чого поклав їх до одягнутих на ньому куртки та брюк, тим самим почав незаконно зберігати вибухові речовини та вибухові пристрої.
Продовжуючи свою злочинну діяльність у сфері незаконного поводження з вибуховими речовинами та вибуховими пристроями, незаконно зберігаючи при собі корпус гранати РГД-5 з маркуванням 151-77 Т та запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 81-88, ОСОБА_3 14 березня 2025 року близько 07 год. 30 хв. слідував по АДРЕСА_2 , де біля будинку №32 його зупинили співробітники ІНФОРМАЦІЯ_2 в складі мобільної групи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» здійснювали оповіщення та перевірку громадян на предмет дотримання ними правил військового обліку та призову на військову службу під час мобілізації.
В ході перевірки військо-облікових документів, на підставі ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 запропонували ОСОБА_3 прослідувати до їх службового автомобілю, у зв'язку з чим він разом з вказаними особами зайшов у салон вказаного автомобіля Мерседес Спринтер 316 д.н.з НОМЕР_1 , з метою переміщення до ІНФОРМАЦІЯ_3 для подальшої перевірки.
Перебуваючи в салоні вказаного службового автомобіля Мерседес Спринтер д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_3 повідомив вголос, що має при собі корпус гранати та запал до неї, у зв'язку з чим, з урахуванням обстановки існуючої загрози громадській безпеці, життю та здоров'ю працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , самого ОСОБА_3 та інших сторонніх осіб, з метою недопущення використання вибухових речовин та вибухових пристроїв та настання суспільно-небезпечних наслідків, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснено заходи до вилучення вибухових речовин та вибухових пристроїв та позбавлення можливості ОСОБА_3 використати вказані предмети на шкоду громадській безпеці, життю та здоров'ю громадян.
В ході вказаних заходів, з кишені одягнутої на ОСОБА_3 куртки та з внутрішньої кишені одягнутих на ньому джинсових брюк, було вилучено та переміщено на пасажирське сидіння автомобіля корпус гранати РГД-5 з маркуванням 152-77 Т, а також запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 81-88, і, таким чином, знешкоджено злочинну діяльність ОСОБА_3 .
Після цього, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 на місце події викликано слідчо-оперативну групу в складі співробітників відділення поліції № 1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області, які в ході огляду салону автомобіля Мерседес Спринтер 316 д.н.з НОМЕР_1 на одному з пасажирських сидінь виявили та вилучили корпус гранати РГД-5 з маркуванням 152-77 Т, запал типу УЗРГМ-2 з маркуванням 81-88, які згідно висновку експерта № СЕ-19/104-25/10816-ВТХ від 20.03.2025 являються конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме:
-спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин;
-уніфікованим запалом ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, та відноситься до категорії вибухових пристроїв.
Надані на дослідження споряджений корпус ручної осколкової наступальної гранати РГД-5 промислового виготовлення, та запал типу УЗРГМ-2 промислового виготовлення, придатні для здійснення вибуху.
Умисні дії ОСОБА_3 , які виразились у носінні, зберіганні та придбанні вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав у повному обсязі, підтвердив обставини, викладені у обвинувальному акті, щиро каявся у скоєному правопорушенні. Суду показав, що гранату знайшов та не встиг її віддати.
Вислухавши показання обвинуваченого, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений не оспорює всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Учасникам кримінального провадження роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Крім визнання вини самим обвинуваченим, винуватість ОСОБА_3 також підтверджується письмовими доказами, наданими прокурором та дослідженими судом в судовому засіданні, а саме:
- висновком судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/104-25/10816-ВТХ від 20.03.2025, згідно з яким предмети вилучені 14.03.2025 року за адресою: м. Дніпро, вул. Зимових Походів, біля буд. 32 в автомобілі Мерседес Спринтер 316 реєстраційний номер НОМЕР_1 та надані на дослідження являються конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме спорядженим корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин; уніфікованим запалом ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення та відноситься до категорії вибухових пристроїв. Надані на дослідження споряджений корпус ручної, осколкової, наступальної гранати РГД-5 промислового виготовлення та запал типу УЗРГМ промислового виготовлення придатні для здійснення вибуху. Під час експериментального випробування (вибух) корпус гранати РГД-5 та запал типу УЗРГМ знищені (том 1 а.п. 80-87).
Суд, з дотриманням вимог ст. 94 КПК України оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженню всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом дав оцінку кожному доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як носіння, зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення, як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
В той же час, у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.09 року (заява № 10249/03) ЄСПЛ зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування суспільством від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке суд вважає пропорційним тяжкості порушених суспільних інтересів, їх наслідкам з урахуванням всіх встановлених судом обставин конкретного провадження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України щодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 (із змінами) «Про практику застосування судами кримінального покарання», суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідності до вимог ст. 66 КК України - повне визнання вини, щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст. 67 КК України - рецидив злочину.
Суд враховує, що ОСОБА_3 в КП «ДБКЛПД» ДОР» не знаходиться і раніше за архівною документацією не значиться, за місцем мешкання скарг від сусідів не надходило, характеризується з позитивної сторони (том 1 а.п. 111), перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (том 1 а.п. 114).
Обвинуваченому ОСОБА_3 суд вважає необхідним і достатнім для виправлення і попередження вчинення нових злочинів призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі. Враховуючи пом'якшуючі обставини, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, де також проживає його матір похилого віку - ОСОБА_9 (том 1 а.п. 116-118), яка хворіє (том 1 а.п. 126-128), згідно характеристики з місця мешкання, ОСОБА_3 доглядає за нею (том 1 а.п. 115), обвинуваченого слід звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та визначенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Крім того, згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь експерта документально підтверджені витрати на залучення експерта. Отже, з обвинуваченого підлягають стягненню за проведення судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/104-25/10816-ВТХ від 20.03.2025 у розмірі 1591,80 грн. (том 1 а.п. 79).
Щодо стягнення витрат витрат на залучення експерта (судова експертиза зброї №СЕ-19/104-25/10806-БЛ від 19.03.2025 у розмірі 3183,60 грн. та судова експертиза зброї №СЕ-19/104-25/11040-БЛ від 20.03.2025 у розмірі 3183,60 грн.) суд зазначає наступне. Оскільки об'єкти, відносно яких проводились зазначені експертизи не були предметом кримінального правопорушення, зазначеного у обвинувальному акті, витрати на залучення експерта відповідно стягненню з обвинуваченого не підлягають.
Відповідно до ухвали слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2025 року, запобіжний захід відносно ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту в період часу з 21:00 год. до 06:00 год. наступної доби діяв до 24 травня 2025 року, клопотань про продовження дії запобіжного заходу не надходило, отже в теперішній час обвинувачений не має запобіжного заходу (том 1 а.п. 153-154).
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Питання речових доказів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 369, 371-374 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави (код бюджетної класифікації 24060300) витрати, пов'язані з проведенням судової вибухо-технічної експертизи №СЕ-19/104-25/10816-ВТХ від 20.03.2025 у розмірі 1591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) гривня 80 копійок.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року у вигляді заборони на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме: предметом, схожим на пістолет, разом з магазином до нього та 2 предметами, схожими на патрони, належними ОСОБА_3 , які було вилучено в ході проведення обшуку домоволодіння та прилеглої до нього території, належної на праві спільної приватної власності ОСОБА_3 , ОСОБА_10 та ОСОБА_9 14.03.2025 за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.
Речові докази:
- багатозарядний газобалонний пневматичний пістолет моделі А - 111 № НОМЕР_2 калібра 4,5 мм, який до вогнепальної зброї не належить; кулі - до бойових припасів не належать - є сферичними кулями до пневматичної зброї калібру 4,5 мм, запаковані в полімерний сейф-пакет № 5420311 (квитанція №2946), передані на відповідальне зберігання до камери речових доказів ВнП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області - повернути ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- патрон, до бойових припасів не належить, є пістолетним патроном травматичної дії, стріляна гільза, запаковані у спец-пакет «Експертна служба МВС України» № 0684533 (квитанція №2939), передані на відповідальне зберігання до камери речових доказів ВнП №1 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченим та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1