Справа № 214/955/24
2/214/647/25
Іменем України
20 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Сіденка С.І.
за участю секретаря судового засідання - Розстальної К. В.,
позивача (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Чухонцевої Д. В.,
відповідача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвоката Примакова К. О.,
представника Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради - Іванової О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Кривому Розі ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2: Служба у справах дітей Чорноострівської селищної ради про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чухонцева Д. В., звернулася до суду з вказаним позовом про позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що стороно по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.10.2010, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.09.2013 по справі № 212/5561/13-ц. Сторони по справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Прізвище дитини змінено з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » на підставі постанови Дніпровського апеляційного сулу від 01.08.2019 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну прізвища дитини.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.09.2013 ухвалено стягувати з ОСОБА_2 аліменти у розмірі частини від усіх видів його заробітку на утримання його дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наданої довідки з державної виконавчої служби, заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 станом на 01.06.2021 становить 48920 грн.. Дитина разом з позивачем по справі зареєстровані в м. Кривому Розі та фактично проживають в АДРЕСА_1 . В судовому засіданні позов підтримали просили його задовльнити.
В судовому засіданні представник третьої особи служби в справах дітей Саксаганської районної м. Криврннр Рогу ради Іванова О.В. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала просила їх задовольнити.
В судовому засіданні представник третьої особи служби в справах дітей Чорноострівської селищної ради Хмельницького району, Хмельницької області надала суду заяву про слухання даної цивівльної справи у їх відсутності. При її вирішенні поклалась на розсуд суду.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Примаков К.О. позовні вимоги не визнали, надали суду відповідний відзив на позовну заяву. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог, так як саме відповідачка перешкоджає в побаченні з дитиною та прийнятті участі батька в її вихованні та розвитку.
Суд заслухавши учасників справи, позивача. Відповідача, їх представників, пояснення неповнолітньої ОСОБА_6 , представників третіх осіб, покази свідка ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази по справі, надавши оцінку наявним доказам в їх сукупності, врахувавши позицію учасників справи, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Допитана в якості свідка в режимі відео конференції ОСОБА_1 , суду показала, що вона є матір'ю неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 а біологічним батьком є відповідач ОСОБА_2 .. Подружнє життя з відповідачем не склалося тому 25.09.2013 року вони розлучилась. В подальшому за рішенням суду з відповідача ОСОБА_2 були стягнуті аліменти на утримання доньки. Останній самоусунувся від виховання доньки, на протязі тривалого часу. Майже від народження дитини, перестав приймати участь в розвитку, вихованні, забезпеченні дитини, на протязі останніх років взагалі не сплачує аліменти, не допомагає фінансово, з донькою не спілкується останній раз бачив дитину в 2014 році коли їй було декілька років. Мобільний телефон як її так і доньки відповідачу відомий, поряд з тим останній уникає навіть телефонного спілкування. Вона разом донькою на початку військових дій рф проти України в 2022 році переїхали до с. Грузевиця, Хмельницького району Хмельницької області, в село до дитини відповідач також не приїздив. До 2022 році вона з донькою проживали разом в м. Кривому Розі навіть тоді відповідач рідко приходив до дитини та майже з нею не спілкувався фінансово не допомогав. Жодних перешкод в спілкуванні з дитиною вона не чинить і нечинила. Фактичним вихованням дитини займається її новий чоловік ОСОБА_8 яког донька вважає за батька.
Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суду пояснила, що відповідач по справі ОСОБА_2 є її біологічним батьком, якого вона не пам'ятає, останнього бачила ще з малечку коли вони ще жили у м. Кривий Ріг. Останній уникає спілкування з нею, не допомагає фінансово, не сплачує аліменти, не приймає участі у її вихованні, розвитку, утриманні. Доводи позивача що мати перешкоджає у спілкуванні з батьком не відповідають дійсності. Навіть на останній день народження коли вже справа слухалась у суді батько їй не зателефонував не привітав, хоча вона чекала що він їй зателефонує. Вона не бажає мати такого батька тому не заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо неї.
Ухвалою судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.03.2024 року відкрито провадженя по даній цивільній справі. 21.05.2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.
Ввідповідно до свідоцтва про народження дитини батьками неповнолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 01.08.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , щодо зміни прізвища дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_3 » було задоволено. Судом апеляційної інстанції встановлено, що з червня 2016 року відповідач жодного разу сплату аліментів не проводив. Станом на грудень 2017 року наявна заборгованість за сплатою аліментів 24900 грн. Позивачем надано довідки з Покровського, Саксаганського та Інгулецького віділень поліції Криворізькогог відділу Дніпропетровської області, що з січня 2013 року по теперішній час(станом на 01.08.2019 року) будь яких заяв від ОСОБА_2 щодо перешкоджання у вихованні та спілкуванні з малолітньою ОСОБА_10 аліною не надходило. Дані обставини підтверджують факт відсутності зі сторони матері будь яких перешкод відповідачу ОСОБА_2 в прийнятті участі у вихованні та піклуванні доньки ОСОБА_7 . Проте він( ОСОБА_2 ) усунувся від виховання та утримання неповнолітньої, зацікавленості у її розвитку невиявляє. Колегія суддів з огляду на досліджені матеріали. Письмові докази прийшла до висновку, що психоемоційний стан неповнолітньої дитини. Яка бажала мати однакове прізвищез з усіма членами своєї родини буде відповідати її інтересам та буде співмірним із втручанням держави в особисті правва її батька, який при народженні доньки надав їй своє прізвище, проте не цікавиться її життям, не підтримує і не спілкується із донькою, яка його( ОСОБА_2 ) навіть не пам'ятає.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 25.09.2013 року шлюб між ОСОБА_11 та ОСОБА_2 - розірвано.
Відовідно про свідоцтво про шлюб позивач від 14.02.2014 року одружилась з ОСОБА_8 та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».
Рішенням від 25.10.2013 року ухвалено стягувати аліменти з ОСОБА_2 на користь , дружини, матері неповнолітньої ОСОБА_13 , ОСОБА_14 до досягнення неповнолітньою дитиною трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням від 05.09.2013 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_14 аліменти на утримання дитини ОСОБА_13 поряд з тим відповідач не сплачує аліменти, що підтверджується довідкою-розрахунком державного виконавця заборгоаваності, за період з 2019 року по 2021 рік та з 2021 року по 2024 рік включно, - відповідач не сплатив жодної гривні на утриманні дитини. Також дана обставина встановлена і в постанові Дніпровського апеляційного суду від 01.08.2019 року, згідно з якою ОСОБА_2 починаючи принаймні з 2016 року не сплачує аліменти на виконання рішення суду.
Відповідно до наданої довідки про склад сім'ї, старости села Грузевиці Хмельницького району, Хмельницької області, від 17.01.2024 родина позивачки складається з чоловіка ОСОБА_15 , та дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та другої доньки ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до іншої довідки-характеристики старости с. Гузевиця, позивачка ОСОБА_1 характеризується виключно з позитивного боку;
Відповідно до наданої суду Характеристики з навчального закладу на ОСОБА_3 , остання за час навчання в Грузевицькому ліцеї з 01.09.2022 року характеризується виключно позитивно та шанобливо, вихованням доньки та її піклуванням, розвитком займається мати ОСОБА_1 .
Відповідно до висновку служби в справах дітей Чорноострівської селищної ради Хмельницького району, Хмельницької області, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 останні не змогли підготувати належного висновку та покладаються на розсуд суду.
Відповідно до акту обстеження умов проживання родини Чорних в АДРЕСА_2 батьками створені належні умови для проживання та розвитку дітей ОСОБА_17 та ОСОБА_18 діти всім забезпечені для повноцінного життя та розвитку;
Відповідно до висновку про доцільністі позбавлення батьківських прав Виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради . останні не змогли підготувати належного висновку та покладаються на розсуд суду.
Встановлені судом обставини, що підтверджені обсягом наявних доказів в своїй сукупності, поясненням свідків, висновками рішень судів щодо стягнення з ОСОБА_2 на утримання позивачки та неповнолітньої ОСОБА_3 аліментів, висновками в рішенні суду апеляційної інстанції від 01.08.2019 року щодо ухилення самоусунення від виховання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_2 суд розцінює як свідчення незацікавленості відповідача ОСОБА_2 життям, здоров'ям, матеріальним благополуччям та майбутнім його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останній фактично умисно самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, свідомо нехтує їх виконанням. На що вказує також тривале систематична не сплата аліментів на утримання дитини та небажання їх сплачувати, хоча як повідомив в судовому засіданні ОСОБА_2 останній працевлаштований має постійний заробіток, інших дітей не має, ОСОБА_7 є його єдиною донькою. Така свідома поведінка відповідача є ганебною та неприйнятною по відношенні до своєї доньки.
Доводи сторони відповідача, що позивачка ОСОБА_1 перешкоджає у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні є голослівними та необґрунтованими. Суд розцінює їх як обрану позицію захисту з метою ухилення від цивільно правої відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.141, ст.150 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний стан.
Як слідує з положень ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Відповідно до ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.1 ст.164 СК України, у випадку ухилення матері, батька дитини від виконання своїх обов'язків по її вихованню, вони можуть бути позбавленні судом батьківських прав.
При цьому, в розумінні п.15, п.16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 №3, який узгоджується з нормами ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Таким чином, з аналізу зазначених вище положень, що позбавлення батьківських прав можливе лише у разі винної поведінки відповідача, свідомого нехтування ним своїми обов'язками, при цьому докази, які б свідчили про ухилення відповідача від виконання обов'язків щодо виховання дитини мають бути безспірними.
Відповідно до ч.5 ст.19 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 866 від 24.09.2008, при розгляді спорів, що виникають із сімейних відносин та стосуються, зокрема, позбавлення батьківських прав, орган опіки та піклування надає письмовий висновок.
У контексті приписів ч.6 ст.19 СК України, рішення органу опіки та піклування не є для суду обов'язковим, а підлягає оцінці поряд з іншими доказами.
Суд безсумнівно погоджується із зазначеним висновком про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, оскільки в ході судового розгляду знайшли підтвердження факти неналежного виконання нею батьківських обов'язків, яке виражається у відсутності з її боку піклування про фізичний і духовний розвиток дітей, їх здоров'я, не прийняття участі у вихованні, відсутність будь-якого інтересу до дітей як протягом часу, коди діти проживали з нею, так і протягом перебування дітей у комунальному закладі «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №» Криворізької міської ради, та станом на момент ухвалення судом рішення.
При цьому, така поведінка ОСОБА_2 є винною та свідомою, триваючою, адже навіть після початку розгляду справи останній не змінив своєї протиправної поведінки до своєї доньки, та не почав приймати активну участь як батьков її житті. Про що повідомила сама неповнолітня в судовому засіданні, що жодних контавтів з батьком не було, останній навіть не привітав її з днем народження ІНФОРМАЦІЯ_5 , не зателефонував, не приїхав, хоча вона на це сподівалась.
При розгляді справи відповідач обмежився невизнанням позову та не вчиняв активних діїй для свого захисту, не довів суду наявність у нього зацікавленості долею доньки.
Висновки суду першої інстанції повністю узгоджуються з висновками та аналізом подібних справ Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладених у постанові від 09.02.2025 року справі №147/277/24 згідно з яким свідоме тривале ухилення батька від виконання батьківських обов'язків щодо виховання малолітньої дитини, що призвело до відсутності психоемоційного зв'язку між батьком та дитиною, адаптованість дитини до відносин у сім'ї з новим чоловіком матері є достатніми підставами для позбавлення батьківських прав.
Провівши ретельний аналіз обставин справи, врахувавши безвідповідальне ставлення відповідача до її дтитини , пасивне відношення до доньки та незацікавленість життям, здоров'ям, матеріальним забезпеченням, розвитком, відсутність тенденції до виправлення, суд приходить до висновку, що застосування до відповідача крайніх заходів у виді позбавлення її батьківських прав в даному випадку є доречним, що узгоджується з правовими висновками Європейського суду з прав людини, викладеними в п.48 рішення від 18.12.2008 №39948/06 у справі «Савіни проти України» та в п.65 рішення № 46544/99 у справі «Кутцнер проти Німеччини». На переконання суду, застосування такого заходу забезпечить захист інтересів дітей, а наявні мотиви для позбавлення батьківських прав в даному випадку є доречними і достатніми з урахуванням обсягу наявних доказів.
Отже, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Поміж іншим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на передбачене ст.169 СК України право на поновлення батьківських прав в судовому порядку шляхом звернення до суду з відповідним позовом після зміни її поведінки як особи, позбавленої батьківських прав, обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав з переосмисленням ставлення до дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 166 СК України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Згідно ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до статті ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти (аліменти) присуджуються у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Одним із основних прав дитини є право на утримання (ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»), яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття і закріплене у ст.180 СК України, ст.27 Конвенції про права дитини.
Згідно з ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.
Оскільки відповідач є фізично здоровою особою в працездатному віці, має можливість та зобов'язана утримувати своїх дітей, доказів протилежного суду не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення заліментів.
Підстав, які б дозволяли прийти до висновку про необхідність стягувати аліменти в іншому розмірі чи взагалі відмовити в їх стягненні, в ході судового розгляду не встановлено.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.14 ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір» за пред'явлення позову в інтересах та захист дітей, а тому керуючись ст. 141 ЦПК України вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (одночасне заявлення двох вимог - за ставками судового збору, що діяли на момент звернення до суду, тобто 1 211,20 грн. Х 2).
У порядку п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 136, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 274 ч.4, ст.ст. 287, 354, 355, 430 ч.1 п.1 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 ) батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення суду складений 30.05.2025.
Суддя С. І. Сіденко