29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 129/322/23
провадження № 51-1789ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_6 ,
встановив:
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 - звільнено його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК) на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження стосовно нього закрито. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 залишено без розгляду.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року апеляційну скаргу
ОСОБА_4 - представника потерпілого ОСОБА_5 залишено без задоволення, а вищезазначену ухвалу без змін.
У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вказаних судових рішень та призначення нового судового розгляду. Свої вимоги обгрунтовує тим, що суд безпідставно звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК, оскільки строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності не закінчились, з огляду на те, що останній систематично не з'являвся до слідчого під час досудового розслідування, внаслідок чого на нього були накладені адміністративні стягнення. Зазначає, що ухвала суду першої інстанції постановлена незаконним складом суду, а ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК з огляду на те, що цей суд не надав оцінки бездіяльності прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні та проігнорував докази наявні у справі, внаслідок чого безпідставно погодився з місцевим судом щодо закриття кримінального провадження. Стверджує також про неправомірне залишення без розгляду цивільного позову потерпілого.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Частиною 4 ст. 286 КПК, передбачено, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 49 КК встановлено строки давності, тобто строки, після закінчення яких особа не може бути піддана кримінальній відповідальності за раніше вчинений злочин. Закінчення цих строків є підставою обов'язкового і безумовного звільнення особи від кримінальної відповідальності. Факт визнання чи невизнання особою своєї винуватості у даному випадку не має значення для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави. Таке звільнення є обов'язком, а не правом суду, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 5 цієї статті.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 49 КК перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Так, з долученої до скарги копії ухвали суду першої інстанції вбачається, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження стосовно нього та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК, у зв'язку із закінченням строків давності.
Постановляючи рішення про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, місцевий суд вказав, що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК, яке відповідно до
ст. 12 КК є кримінальним проступком. А враховуючи те, що кримінальне правопорушення обвинуваченим вчинене 14 січня 2023 року, то відповідно до п. 2 ч.1 ст. 49 КК закінчились строки давності притягнення його до кримінальної відповідальності.
За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження стосовно нього.
Апеляційний суд, дотримуючись вимог, передбачених статтями 404, 405, 407, 419 КПК, розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника потерпілого ОСОБА_5 , переглянув встановлені місцевим судом обставини щодо наявності передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, а також мотиви, з яких суд виходив при постановленні свого рішення та вмотивовано залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
Так, апеляційний суд встановив, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК ОСОБА_6 вчинив 14 січня 2023 року, тобто станом на 25 лютого
2025 року (день розгляду клопотання) сплинув строк притягнення особи до кримінальної відповідальності. При цьому, строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності не зупинявся, не переривався і станом на час розгляду провадження судом першої інстанції закінчився.
Так, суд апеляційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, а також щодо ухилення ОСОБА_6 від органів досудового розслідування або суду, тому перебіг давності не зупинявся, підстав для застосування положень ч. 3 ст. 49 КК немає.
Спростовуючи доводи представника потерпілого, апеляційний суд зауважив, що матеріали кримінального провадження не містять даних на підтвердження факту умисного ухилення ОСОБА_6 від органу досудового розслідування чи суду, зафіксованого в передбачений КПК спосіб. Процесуальне рішення про зупинення провадження та оголошення розшуку обвинуваченого в справі не приймалось, підстав для оголошення його в розшук та зупинення розгляду судом встановлено не було, отже, у діях обвинуваченого не вбачається ознак ухилення від слідства та суду, а відтак, перебіг давності не зупинявся і не переривався, тому суд правомірно закрив кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК.
Така позиція апеляційного суду узгоджується з практикою Верховного Суду
(постанова у справі № 186/1405/17 від 11 січня 2024 року).
Колегія суддів вважає, що доводи представника потерпілого щодо розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції суддею, стосовно якого є сумніви у його неупередженості, не є слушними, з огляду на те, що ОСОБА_4 не навів у касаційній скарзі належних доводів, які б підтверджували такі обставини, а його посилання на те, що цей суддя брав участь у розгляді справи, яка, на думку адвоката є тісно пов'язаною з цим кримінальним провадженням, не є безумовною підставою для недопустимості участі судді у розгляді справи в контексті ст. 76 КПК.
Посилання адвоката на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки бездіяльності прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, зокрема, тому, що численні клопотання потерпілого не були розглянуті, а також проігнорував докази, наявні у матеріалах справі, є безпідставними, оскільки вказані питання не підлягають вирішенню судом у разі закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 370, 419 КПК, є законною, мотивованою та обґрунтованою.
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв'язку із закінченням строків давності не позбавляє можливості потерпілого звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок кримінального правопорушення, в порядку цивільного судочинства, про що потерпілому було роз'яснено в ухвалі Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року.
Посилань на істотні порушення кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни оспорюваних судових рішень, як і доводів щодо неправильного застосування кримінального закону касаційна скарга не містить.
Таким чином, оскільки обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2
ст. 428 КПК.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 - представника потерпілого ОСОБА_5 на ухвалу Ладижинського міського суду Вінницької області від 25 лютого 2025 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 квітня 2025 року стосовно ОСОБА_6 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3