22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 463/6167/22
провадження № 51-6099км23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
головуюча ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
учасник судового провадження:
прокурор ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргузахисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140110000142стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась і проживає у АДРЕСА_1 , засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.28, ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 419 Кримінального кодексу України(далі - КК України).
.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суду) про скасування оскаржуваних судових рішень стосовно ОСОБА_8 та призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
Свої доводи захисник мотивує тим, що кримінальне провадження № 62022140110000142 від 22 серпня 2022 року було виділено з основного кримінального провадження № 62022140010000193 від 04 травня 2022 року, де обвинуваченими є ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і обвинувальний акт по цій справі перебуває на розгляді Сокальського районного суду Львівської області, по територіальності.
Вказує, що формулювання обвинувального акту та підозри стосовно ОСОБА_7 повністю відображають текст вироку Личаківського районного суду м. Львова від 26.08.2023 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 23 серпня 2022 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_8 в кримінальному провадженні № 62022140110000142 від 23 серпня 2022 року, що було виділено з кримінального провадження в якому ОСОБА_7 є обвинуваченим. Посилання у вищевказаному вироку на посаду ОСОБА_7 , пункт пропуску, а також на конкретні дати, дає можливість чітко ідентифікувати ОСОБА_7 , як особу яка зазначена у вироку суду. Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 у цьому судовому провадженні стосовно ОСОБА_8 не розглядався, але у вироку на підставі угоди про визнання винуватості констатується факт вчинення ним кримінально-караного діяння.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2022 року визначено територіальну підсудність кримінального провадження № 62022140110000142 саме за Сокальським районним судом Львівської області, а відтак, на думку захисника, вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року щодо ОСОБА_8 постановлений з порушенням територіальності, тобто неуповноваженим судом.
Захисник наголошує, що згідно з обвинувальними актами незаконне переправлення осіб відбулося на території Сокальського району, на тепер - Червоноградського району Львівської області. ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , в обвинувальних актах окремо від всіх інших обвинувачених, у вину ставиться вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 419 КК України - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненого в умовах воєнного стану. Санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення воді до 10 років. Відтак за тяжкістю злочину (ст.32 ч. 1 КПК ) справа щодо ОСОБА_8 мала бути скеровано до Сокальського районного суду, тобто Личаківський районний суд м. Львова не мав права виносити вирок стосовно ОСОБА_8 .
Зазначає, що ОСОБА_8 протягом дев'яти місяців уклала дві угоди з урахуванням ст. 69 та ст. 75 КК України в кримінальному провадженні №62022140110000142 від 23 серпня 2022 року та в кримінальному провадженні № 62023140110000171 від 11 травня 2023 року, що виділені послідовно з кримінальним провадженням № 62022140010000193 від 04 травня 2022 року.
Вважає, що ухвалений вирок на підставі угоди укладеної з ОСОБА_8 за викладених обставин вчинення злочину, призвів до порушення прав осіб зазначених в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості осіб, які вчиняли з ОСОБА_8 злочини за попередньою змовою та суперечить інтересам суспільства.
Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 62022140110000142.
ОСОБА_8 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 419 КК України, та призначено узгоджене покарання.
Не погоджуючись з вказаним вироком, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 липня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_7 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, а його апеляційну скаргу йому повернуто.
Постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 липня 2023 року про повернення апеляційної скарги скасовано та призначено новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року, яким ОСОБА_8 засуджено, за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 419 КК України, на підставі угоди - залишено без зміни.
Як установлено судами: обвинувачена ОСОБА_8 обіймаючи, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.09.2021 № 327-ос посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії 4 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (далі - інспектор прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») діючи в складі організованої групи, як виконавець вчинення злочину, спільно із державним інспектором відділу митного оформлення №3 митного поста «Угринів» Львівської митниці (далі - інспектор ВМО № 3) Особою 1, а також із залученням молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - молодшого інспектора прикордонної служби ВПС «ІНФОРМАЦІЯ_3») Особи 2, Особи 3 та Особи 4 здійснювала незаконне переміщення осіб через державний кордон України (далі ДКУ).
Зокрема, 20.05.2022 та 26.05.2022 перебуваючи безпосередньо в пункті пропуску «Угринів-Долгобичув», ОСОБА_8 реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на незаконне переправлення ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 через державний кордон України, переслідуючи корисливий мотив, діючи умисно у складі організованої групи, виконуючи свою роль у незаконному переміщенні осіб через ДКУ, діючи згідно заздалегідь розробленого плану та злочинних домовленостей не внесла відомості про їхнє переміщення через ДКУ до інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт-1», таким чином забезпечила можливість незаконного переміщення вказаних осіб через державний кордон України.
Окрім цього, вказаними вище діями ОСОБА_8 під час несення служби в прикордонному наряді «ПД», в пункті пропуску «Угринів-Долгобичув», усвідомлюючи відсутність правових підстав для перетину ДКУ гр. ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не перевірила наявність правових підстав для перетину кордону вказаними особами, що входило до її службових обов'язків під час несення прикордонної служби.
Окрім цього, на території держави введено режим військового стану та в умовах широкомасштабної збройної агресії з боку російської федерації, питання забезпечення недоторканості державного кордону України є основоположним чинником протидії цій агресії, в частині недопущення протиправного перетину державного кордону України в будь-якій його точці, а також незаконне переміщення більше чотирьох осіб призовного віку в період дії військового стану призвело до підриву обороноздатності.
За таких обставин вказані протиправні дії ОСОБА_8 спричинили тяжкі наслідки нематеріального характеру, що виразились у невиконанні обов'язків по охороні державного кордону України, а також підриву авторитету військовослужбовця Державної прикордонної служби України, на якого покладається обов'язок неухильного дотримання вимог чинного законодавства та перешкоджання незаконному перетину державного кордону України особами, що в цілому підриває авторитет держави та принижує міжнародний імідж, порушує національні інтереси, безпеку України в частині недоторканості її кордонів, підриває авторитет держави в очах європейських громадян.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у незаконному переправленні осіб через державний кордон України, сприянню їх вчинення порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, повторно, вчиненому організованою групою та з корисливих мотивів, а також у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, що спричинило тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 419 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечив доводам касаційної скарги захисника, просив судові рішення залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення. Інших учасників було належним чином повідомлено про час і місце судового розгляду, проте в судове засідання вони не з'явились.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційній скарзі, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вказаних вимог закону.
Між сторонами кримінального провадження прокурором ОСОБА_16 і обвинуваченою ОСОБА_8 , з участю її захисника ОСОБА_17 , досягнуто та підписано угоду від 23 серпня 2022 року про визнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 419 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що дані угоди про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідають вимогам ст.ст. 468-470, 472 КПК України, відповідають Закону України про кримінальну відповідальність за ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 419 КК України, в тому числі щодо правової кваліфікації кримінальних правопорушень та щодо узгодженого покарання, яке передбачено санкцією зазначених статей з застосуванням положень ст. 69 КК України, є добровільним, а умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченою.
Також місцевим судом було з'ясовано в обвинуваченої та встановлено, що вона зможе реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Суд першої інстанції за наслідками розгляду угоди в судовому засіданні, перевірив відповідність угоди вимогам кримінального процесуального закону, врахував заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття рішення про затвердження угоди про визнання винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 419 КК України, та призначив останній узгоджене сторонами кримінального провадження покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ст. 69, 75, 76 КК України.
Колегія суддів апеляційного суду, перевіривши вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , обґрунтовано зазначила, що угода про визнання винуватості за своїм змістом та порядком укладення відповідає вимогам ст.ст. 468-470,472 КПК України, з чим погоджується й суд касаційної інстанції.
Не заслуговують й на увагу доводи касаційної скарги захисника, які аналогічні доводам його апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 , при формулюванні обвинувачення, хоч і знеособлено прізвища інших осіб, однак чітко вказані посади та місце їх служби і по цих даних можна визначити конкретну особу, зокрема ОСОБА_7 .
Так, Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 18 травня 2020 року (справа 639/2837/19) зазначила, що дані про осіб, які містяться у процесуальних документах, складених слідчим або прокурором (обвинувальному акті, повідомленні про підозру, тощо) у даному чи іншому кримінальному провадженні, не можуть слугувати підставою для визнання вироку на підставі угоди про визнання винуватості однієї особи таким, що стосується прав, свобод та інтересів інших осіб. Ці процесуальні документи, на відміну від вироку суду, містять твердження сторони обвинувачення про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з викладенням обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні у відповідності з вимогами ст.ст. 91, 92, 277, 291 КПК України.
Як убачається з оскаржуваного вироку місцевого суду, особисті дані інших учасників причетних до вчинення злочину, окрім ОСОБА_8 , не зазначені. У вироку вказано про роль ОСОБА_8 , як виконавиці, у співучасті з іншими особами, із зазначенням місця її служби. Формулювання обставин та осіб причетних до вчинення злочинів відповідає до вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначені у вироку дані не вказують прямо на особу ОСОБА_7 , як співучасника дій, в яких обвинувачується ОСОБА_8 . Захисниками апелянта не надано переконливих доказів і при апеляційному перегляді оскаржуваного вироку. Колегією суддів апеляційного суду не встановлено обставин, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_7 при ухваленні вироку на підставі угоди стосовно ОСОБА_8 , з таким висновком погоджується й суд касаційної інстанції.
Щодо доводів касаційної скарги захисники про те, що кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 було розглянуто не уповноваженим на те судом, то вони є неспроможними, з огляду на таке.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан на 30 діб, який на теперішній час продовжено до 23 серпня 2022 року.
Особливий режим кримінального провадження в умовах воєнного стану врегульовано ст.615 КПК, за змістом частини 9 якої під час дії воєнного стану обвинувальні акти скеровуються та розглядаються судами в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Як убачається із матеріалів цього провадження, досудове розслідування кримінального провадження № 62022140110000142 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченої за ч.3 ст.28, ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 419 КК України здійснювалося Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, за адресою: вул. М. Кривоноса, 6, у м. Львові, яке територіально знаходиться в Личаківському районі міста Львова і по територіальній юрисдикції дана справа підсудна саме Личаківському районному суду м. Львова.
Даних, які б свідчили, що судами допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення Суд не встановив.
Апеляційний суд із додержанням приписів статей 404, 405 КПК України переглянув вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , належно перевірив усі наведені в ній доводи й обґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги, навівши в ухвалі мотиви та правові підстави, з яких виходив, постановляючи рішення.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають вимогам статей 370, 374, 419КПК України.
Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 26 серпня 2022 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 червня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3