29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 635/9612/14-к
провадження № 51- 2020 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 ,
встановив:
ОСОБА_4 надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка складена недержавною мовою.
Однак, звернення до Суду з касаційною скаргою, викладеною недержавною мовою, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні
є українська мова.
У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.
Також ч. 5 ст. 10, п. 4 ч. 1 ст. 92 Конституції України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25 квітня 2019 року єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Згідно з ч. 1 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
За таких обставин, при оскарженні до касаційного суду судового рішення, скарга має бути викладена українською мовою чи в перекладі на державну мову. Це надає суду можливість зрозуміти її зміст, перевірити дотримання особою, яка подає касаційну скаргу, положень ст. 427 КПК і визначитися щодо прийняття скарги до провадження.
Натомість викладення скарги недержавною мовою є перешкодою у виконанні судом своїх обов'язків, визначених процесуальним законом.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 вересня 2022 року (справа № 521/12324/18, провадження № 51-5817 кмо 21).
Водночас за потреби ОСОБА_4 для складення касаційної скарги може скористатися послугами перекладача, порядок залучення якого урегульовано Законом України «Про безоплатну правову допомогу» від 2 червня 2011 року № 3460- VI та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання залучення перекладачів (сурдоперекладачів) для забезпечення надання безоплатної вторинної правової допомоги» від 24 червня 2016 року № 401.
При цьому, Суд звертає увагу на те, що касаційна скарга повинна відповідати вимогам ст. 427 КПК, зокрема, містити: найменування суду касаційної інстанції; судове рішення, що оскаржується; обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення; вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 424 КПК в касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування чи зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа,
яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону,
що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Крім цього, вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції повинні бути сформульовані з урахуванням положень ст. 436 КПК, якою визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги.
Отже, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без руху, надавши їй строк для усунення недоліків.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 , залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3